Постанова № 74542682, 31.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15695/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/582/18 Категорія: 39 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Грушицького А. І., Киці С. І.,

з участю:

секретаря судового засідання Савчук О. В.,

представника позивача адвоката ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на частку житлового будинку та виділ в натурі, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_1 на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в суд з заявою про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на частку житлового будинку та виділ в натурі. Заява мотивована тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 24.11.2014 року у даній справі позовні вимоги задоволено. Однак, судом частково не ухвалено рішення стосовно вимоги про поділ земельної ділянки, зокрема в частині виділення ОСОБА_2 ? частини земельної ділянки площею 0,0844 га, а тому ОСОБА_2 просить суд ухвалити додаткове рішення, яким: виділити їй ? частини земельної ділянки площею 0,0844 га, яка складається з земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,0300 га та для ведення особистого підсобного господарства 0,0545 га, згідно Державного акту на право власності на землю №616 від 10.08.2002 року.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2018 року заяву задоволено та виділено ОСОБА_2 ? частини земельної ділянки площею 0,0844 га, яка складається з земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,0300 га та для ведення особистого підсобного господарства 0,0545 га, згідно Державного акту на право власності на землю № 616 від 10.08.2002 року.

Не погоджуючись з даним додатковим рішенням суду, представник позивача ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не враховано той факт, що ОСОБА_2 в даній справі є відповідачем, з зустрічним позовом не зверталась, судовий збір не сплачувала, а тому будь-які вимоги стосовно неї задовольнятись судом не можуть.

Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, представник позивача ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_1 просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог від 25.02.2011 року позивачем ОСОБА_4 було заявлено вимогу про поділ спадкового майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки. Рішенням суду позивачу виділено ? частини житлового будинку, відповідачу – ? частини, також рішенням суду виділено позивачу ? частини земельної ділянки, а питання про виділення відповідачу ? частини земельної ділянки судом не вирішено. В даній справі було проведено експертизу та визначено можливі варіанти поділу майна між спадкоємцями, а тому ОСОБА_2 вважає, що вона мала право звернутись з заявою про ухвалення додаткового рішення стосовно вимоги позивача з приводу якої сторони подавали докази та пояснення.

В суді апеляційної інстанції представник позивача адвоката ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені, відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача адвокат ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали та просили її відхилити.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву та ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно позовної заяви та долучених до неї письмових доказів, заяви про збільшення позовних вимог від 25.02.2011 року (а.с. 87 том 1) вбачається, що у склад спадкового майна, яке підлягало поділу між позивачем та відповідачем було: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Лище, вул. Шкільна, 1, який було розділено пропорційно – позивачу ? частини, а відповідачу ? частини. Предметом поділу була земельна ділянка площею 0,3378 га, яка складається з земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1200 га та для ведення особистого підсобного господарства 0.2178 га, згідно Державного акту на право власності на землю № 616 від 10.08.2002 року. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 24.11.2014 року, зазначена земельна ділянка була виділена лише позивачу ОСОБА_4, а тому заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в даній справі є підставною.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, який ході розгляду справи уточнила (а.с. 87, том 1) та просила визнати за нею право власності на частку житлового будинку та присадибну ділянку за адресою: область, Луцький район, с. Лище, вул. Шкільна, 1; на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,1200 га та ведення особистого підсобного селянського господарства площею 0,2178 га, згідно державного акту на право приватної власності на землю № 616 від 10.08.2002 року; виділити в натурі частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.11.2014 року в даній справі визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилося після смерті ОСОБА_5, яка померла 02.06.2008 року, а саме:

на ? частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Лище, вул. Шкільна, 1;

на ? частини земельної ділянки площею 0,2534 га, яка складається з земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,0900 га та для ведення особистого підсобного господарства 0,1634 га згідно Державного акту на право власності на землю № 616 від 10.08.2002 року.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 8112-8113 від 04.10.2013 року виділено позивачу ОСОБА_4 з часткою 3/4: Житловий будинок (А-2): Цокольний поверх: гараж (1-1) 28,8 кв. м.; кладова (1-2) 18,7 кв. м.; коридор (1-4) 2,3 кв. м.; разом по цокольному поверсі: 49,8 кв. м. Перший поверх: кімната (1-6) 10,7 кв. м.; кімната (1-7) 19,5 кв. м.; сходова клітка 5,4 кв. м.; разом по 1 поверсі: 35,6 кв. м. Мансарда: коридор (1-11) 13,6 кв. м.; кімната (1-12) 12,6 кв. м.; кімната (1-13) 14,3 кв. м.; кімната (1-14) 12,2 кв. м.; разом по мансарді: 52,7 кв. м. з врахуванням надвірних будівель та споруд: 7/20 частини сарай-гараж (Б-1).

Зобов’язано ОСОБА_4 провести наступні роботи: демонтувати та замурувати дверний проріз між приміщеннями (1-3) та (1-4); демонтувати та замурувати дверний проріз між приміщеннями (1-3) та (1-2); влаштувати дверний проріз між приміщеннями (1-2) та (1-1); демонтувати віконний проріз та на його місці влаштувати вхідний дверний проріз в приміщення (1-6); розділити приміщення (1-6) перегородками, влаштувати санвузол та коридор; влаштувати дверний проріз між приміщеннями (1-6) та (1-7); переобладнати приміщення (1-7) під кухню-їдальню; демонтувати дверний проріз між приміщеннями (1-5) та (1-7); влаштувати віконний проріз в зовнішній стіні та санвузол (1-6); влаштувати вхідний дверний проріз в зовнішній стіні та кімнатою (1-6) переобладнаною в коридор; влаштувати частинку внутрішньої цегляної стінки, замурувавши прохід в житлову кімнату (1-5).

Зобов’язати ОСОБА_4 розробити проект на переобладнання приміщень квартири відповідно до діючих норм і правил та виготовити робочу документацію по влаштуванню індивідуальних інженерних мереж та погодити її у встановленому законом порядку з відповідними службами.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 8112-8113 від 04.10.2013 року виділити відповідачу ОСОБА_2 з часткою 1/4: Житловий будинок (А-2): Цокольний поверх: котельня (1-3) 9,0 кв. м.; разом по цокольному поверсі: 9,0 кв. м. Перший поверх: прихожа (1-5) 19,0 кв. м.; санвузол (1-8) 6,2 кв. м.; коридор (1-9) 3,6 кв. м.; кухня (1-10) 9,7 кв. м.; разом по 1 поверху: 38,5 кв. м. з врахуванням надвірних будівель та споруд: 13/20 частини сарай-гараж (Б-1); сходи (а).

Зобов’язано ОСОБА_2 провести наступні роботи: демонтувати та замурувати дверний проріз між приміщеннями (1-3) та (1-4); демонтувати та замурувати дверний проріз між приміщеннями (1-3) та (1-2); демонтувати віконний проріз в зовнішній стіні та влаштувати вхідний дверний проріз з вікном в приміщення (1-3) (є в наявності); демонтувати дверний проріз між приміщеннями (1-5) та (1-7); переобладнати приміщення (1-5) під житлову кімнату; влаштувати частинку внутрішньої цегляної стінки, замурувавши прохід в житлову кімнату (1-5).

Зобов’язано ОСОБА_2 розробити проект на переобладнання приміщень квартири відповідно до діючих норм і правил та виготовити робочу документацію по влаштуванню індивідуальних інженерних мереж та погодити її у встановленому законом порядку з відповідними службами.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки у вартості житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в розмірі 12820,00 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять) грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ст. 42 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ст. 48 ЦПК України).

Отже, додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається із заяви ОСОБА_2, питання порушене нею у заяві про ухвалення додаткового рішення, стосується позовної вимоги з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, та стосовно якої рішення ухвалено частково та виділено частину земельної ділянки позивачу, а не вирішено питання про виділення частини земельної ділянки відповідачу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Завданням цивільного судочинства є є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності ухвалення додаткового рішення в даній справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та підставно задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 червня 2018 року.

Головуючий

Судді