Рішення № 74542648, 24.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 квітня 2018 року 15:27Справа № 808/279/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. та представників

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 січня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (далі - позивач або ПАТ «ЗФЗ») до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – відповідач, контролюючий орган або Офіс ВПП ДФС), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000244706 від 12.01.2018, згідно з яким ПАТ «ЗФЗ» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму 102 545 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 51 272,50 грн., винесене Офісом ВПП ДФС на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №4/28-10-47-06/00186542 від 04.01.2018.

Ухвалою від 29 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 808/279/18 та призначено підготовче засідання на 27 лютого 2018 року, о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 27 лютого 2018 року відкладено підготовче засідання на 28 березня 2018 року, 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 28 березня 2018 року, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у цей же день.

В судовому засіданні 28 березня 2018 року року судом оголошено перерву до 24 квітня 2018 року 14 год. 30 хв.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки контролюючий орган дійшов хибного висновку про неможливість виконання контрагентом позивача – ТОВ «Промислове підприємство «Енергоремонт» послуг з капітального ремонту печі шахтної щелевої для обпалу вапна через відсутність у вказаного контрагента необхідної кількості трудових ресурсів, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій та стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Проте позивач не погоджується із такими висновками контролюючого органу, оскільки у позивача в наявності всі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях та на даних щодо можливих порушень трудового законодавства з боку третіх осіб, які не стосуються позивача.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №5580 від 19.02.2018), в якому вказав, що згідно з розрахунком контролюючого органу для виконання капітального ремонту печі шахтної щелевої для обпалу вапна необхідні 53 працівника, проте контрагент позивача не мав такої кількості працівників, а залучення субпідрядних організацій прямо суперечить змісту договору підряду, укладеного між сторонами.

Окрім того, відповідачем подано до суду пояснення до відзиву (вх. №10072 від 28.03.2018), в яких вказано, що надані позивачем тимчасові перепустки на 66 осіб, які нібито є працівниками ТОВ «Промислове підприємство «Енергоремонт», не підтверджують виконання вказаним контрагентом наведених робіт, оскільки згідно з базою даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС всі особи, вказані у цих перепустках, у вересні 2017 року не отримували офіційного доходу або отримували на інших підприємствах.

За таких обставин просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 24 квітня 2018 року на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186542) зареєстроване в якості юридичної особи 30.05.1995.

У період з 06 грудня 2017 року по 27 грудня 2017 року на підставі направлень Запорізького управління Офісу ПВВ ДФС №255 та №256 від 06.12.2017 у зв’язку з наданням ПАТ «ЗФЗ» листом від 29.11.2017 №12/264 (вх. ЗУ ОВПП від 29.11.2017 №84956/10) заперечень до акту від 16.11.2017 №1176/28-10-47-06/00186542 про результати камеральної перевірки ПАТ «ЗФЗ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточних рахунок платника податку за вересень 2017 року, згідно з пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Офісу ВПП ДФС від 05.12.2017 №2765 посадовими особами ЗУ Офісу ВПП ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЗФЗ» з питань, що стали предметом заперечень, а саме: дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Промислове підприємство «Енергоремонт» за період вересень 2017 року, результати якої викладені в акті перевірки №4/28-10-47-06/00186542 від 04.01.2018.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого ПАТ «ЗФЗ» завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації за вересень 2017 року на суму 102 545 грн.

ПАТ «ЗФЗ» було подано до контролюючого органу заперечення на акт перевірки №4/28-10-47-06/00186542 від 04.01.2018, які залишені без задоволення відповіддю Офісу ВПП ДФС, наданою листом від 11.01.2018 №1180/10/28-10-47-06.

12 січня 2018 року Офісом ВПП ДФС у відношенні ПАТ «ЗФЗ» на підставі висновків акту перевірки №4/28-10-47-06/00186542 від 04.01.2018 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000244706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2017 року на суму 102 545 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 51 272,5 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається зі змісту вищевказаного акту перевірки, підставою для невизнання сум податкового кредиту, які в подальшому сформували вищенаведену суму бюджетного відшкодування, став висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом – ТОВ «Промислове підприємство «Енергоремонт» з придбання послуг по капітальному ремонту печі шахтової щелевої для обпалу вапна №1 цеху №3, який обґрунтовано наступним.

Контролюючим органом вказано, що для виконання капітального ремонту печі шахтної щелевої для обпалу вапна необхідні 53 працівника, проте контрагент позивача та залучені субпідрядники не мали такої кількості працівників. Окрім того, надані позивачем тимчасові перепустки на 66 осіб, які нібито є працівниками ТОВ «Промислове підприємство «Енергоремонт», не підтверджують виконання вказаним контрагентом наведених робіт, оскільки згідно з базою даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС всі особи, вказані у цих перепустках, у вересні 2017 року не отримували офіційного доходу або отримували на інших підприємствах.

Проте суд не може погодитися із такими висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем (замовник) і ТОВ «Промислове підприємство «Енергоремонт» (підрядник) було укладено договір підряду №527 від 21.06.2017, за умовами якого замовник доручає, а підрядник переймає на себе зобов’язання по виконанню капітального ремонту шахтової щілинної пічі №1 для випалювання вапна цеху №3 (інв. №4231021). Обсяги робіт, вартість устаткування визначаються згідно з фактичними витратами, відомостями обсягів робіт і локальними кошторисами з розрахунком договірної ціни, підписаними сторонами. Роботи виконуються власними силами без залучення організацій в субпідряд. Загальна вартість робіт за даною угодою складає 2 424 999,60 грн. з ПДВ, у тому числі 404 166,60 грн. ПДВ. Термін виконання липень – вересень 2017 року. Оплата здійснюється за фактом виконаних робіт на підставі підписаного сторонами акту приймання виконаних робіт за умови: 20% виконання робіт – відстрочення платежу 20 календарних днів; 80% виконаних робіт – відстрочення платежу 30 календарних днів; з дня надходження рахунку-фактури.

Також між сторонами за вищенаведеним договором було укладено додаткову угоду №1 від 27.09.2017.

Сторонами за вищенаведеним договором узгоджено Графіки капітального ремонту шахтової щілинної печі №1 для випалювання вапна цеху №3 (на механомонтаж та газоочистку та на футеровку).

На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем до матеріалів справи надано рахунки-фактури, довідки про вартість виконаних робіт і витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт з додатками, приймально-здавальні акти, акти на витрачені при ремонті матеріали.

На підтвердження здійснення оплати за отримані послуги до матеріалів справи позивачем надано виписки із банківського рахунку та платіжні доручення.

Також позивачем до матеріалів справи надані й виписані та зареєстровані в ЄРПН його контрагентом податкові накладні.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи надано рахунки, виставлені ПАТ «ЗФЗ» в адресу ТОВ «Промислове підприємство «Енергоремонт» за виготовлення перепусток для робітників, платіжні документи про оплату ТОВ «Промислове підприємство «Енергоремонт» коштів по цим рахункам, акти виконаних робіт із виготовлення перепусток, та заяви ТОВ «Промислове підприємство «Енергоремонт» до ПАТ «ЗФЗ» про виготовлення перепусток.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі – ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов’язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 цієї статті перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов’язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов’язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку та відповідно витрат платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції – дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані послуги відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Отже, укладання договору з ТОВ «Промислове підприємство «Енергоремонт» безпосередньо пов’язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагента, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість, сплачених позивачем контрагенту у ціні придбаних послуг, є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Суд відхиляє зауваження контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача необхідної кількості трудових ресурсів з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ПАТ «ЗФЗ» не наділене повноваженнями здійснювати контроль та перевірку господарської діяльності своїх контрагентів, не має можливості перевіряти обставини ведення їх господарської діяльності, кількість наявних трудових ресурсів, укладання трудових договорів чи цивільно-правових угод, оплату праці найманим працівникам, тощо.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми, або норми іншого законодавства, порушує.

Не дотримання умов укладеного договору підряду підрядником – контрагентом позивача щодо залучення трудових ресурсів субпідрядників також не свідчить про нереальність вчинення господарських операцій, а є підставою для юридичної відповідальності такого контрагента в межах укладеного договору.

В даному випадку позивачем за заявами його контрагента-підрядника видавалися тимчасові перепустки для проходу на територію підприємства на осіб, що вказані в цих заявах контрагента. Як суд вже зазначав, позивач не наділений обов’язком та повноваженнями перевіряти оформлення його контрагентом трудових відносин із вказаними у заявах особами.

До перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 12 січня 2018 року №0000244706.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2307 (дві тисячі триста сім) гривень 26 копійок присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 27.04.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко