Постанова № 74542645, 31.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18657/17 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Провадження № 22-ц/773/598/18 Категорія: 53 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Грушицького А. І., Киці С. І.,

з участю:

секретаря судового засідання Савчук О. В.,

позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, визнання незаконними та скасування наказів від 02 жовтня 2017 року, від 03 жовтня 2017 року, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в грудні 2017 року звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, визнання незаконними та скасування наказів від 02 жовтня 2017 року, від 03 жовтня 2017 року. Позов мотивовано тим, що позивач з 25.11.2015 року по 03.07.2017 року працював на посаді начальника відділу відтворення та збереження тваринного та рослинного світу ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща». 03.07.2017 року наказом № 32-ос його було звільнено з посади начальника відділу відтворення та збереження тваринного та рослинного світу у зв’язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2017 року його було поновлено на роботі. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягало до негайного виконання. 29.09.2017 року державний виконавець Ківерцівського районного відділу ДВС повідомив його, що 02.10.2017 року він (позивач) має прибути до ВДВС для ознайомлення з наказом про поновлення на роботі. Крім того, в цей же день на відділенні «ОСОБА_5 пошта» він отримав лист відповідача № 01-15/232 від 28.09.2017 року з проханням прибути 02.10.2017 року в установу із трудовою книжкою для ознайомлення з наказом про поновлення на роботі. 02.10.2017 року у ОСОБА_4 ВДВС він отримав наказ відповідача від 29.09.2017 року № 63-ос «Про поновлення ОСОБА_1 на роботі», із змісту якого слідувало, що відповідач поновлює його на роботі з 02.10.2017 року. 02.10.2017 року наказом № 23-аг від 02.10.2017 року відповідач відсторонив його від роботи за відмову від проходження медогляду, а згодом 04.10.2017 року через «ОСОБА_5 пошту» він отримав вказаний наказ. 03.10.2017 року відповідач викликав його на роботу та ознайомив з новим наказом № 63-ос від 29.09.2017 року «Про поновлення ОСОБА_1 на роботі», де було зазначено, що ОСОБА_1 поновлюється на роботі з 21.09.2017 року. 20.10.2017 року в поштовому відділенні № 26 м. Луцька він отримав трудову книжку і наказ № 68-ос від 10.10.2017 року, яким його було звільнено за прогул у період з 04 по 09 жовтня 2017 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України та за не проходження позачергового медичного огляду. Вважає, що відповідач звільнив його незаконно, оскільки на роботі він був відсутній у зв’язку з відстороненням від роботи. Вважає, що за час вимушеного прогулу на його користь має бути стягнути середній заробіток на підставі ст. 235 КЗпП України, який має обчислюватись з 21.09.2017 року. На підставі викладеного позивач просить суд визнати незаконним наказ від 02.10.2017 року «Про відсторонення ОСОБА_1 від роботи», наказ від 03.10.2017 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 Ф.»; наказ про його звільнення, поновити його на роботі; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення рішення суду; стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.; стягнути з відповідача на користь держави судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.12.2017 року за клопотанням позивача позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди (справа № 161/18657/17) та позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща» про визнання незаконними та скасування наказів від 02.10.2017 року № 23-аг «Про відсторонення ОСОБА_1 від роботи», від 03.10.20017 року № 24-аг «Про оголошення догани ОСОБА_1 Ф.» (справа 161/18655/17) були об’єднані в одне провадження, справі присвоєно номер 161/18657/17.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права та неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а саме: обов’язковості проходження позивачем медичних оглядів та підстав, за яких позивача було відсторонено від роботи, а також допустив порушення норм процесуального права, прийнявши заперечення відповідача проти позову, в той час як нормами ЦПК передбачено подання відзиву.

Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачем подано заперечення на апеляційну скаргу в якому вказано, що враховуючи шкідливість та небезпечність факторів виробничого середовища, важкість та напруженість трудового процесу, а також стан здоров’я ОСОБА_1 (надано 1 Б группу інвалідності загального захворювання довічно, встановлено ІІІ ступінь обмеження до трудової діяльності, протипоказана важка фізична праця), значну перерву в роботі (у 2017 році працював 16 днів у січні, 1 день у квітні, 1 день у травні, 2 дні у червні, 1 день у липні, 1 день у жовтні), тому з метою з'ясування можливості виконувати ОСОБА_1 трудових обов'язків, які є складними, а умови праці – напруженими, керівником парку було прийнято рішення про направлення ОСОБА_1 на проходження позачергового медогляду. Крім того, приступивши до роботи 02.10.2017 року, вже 03.10.2017 року ОСОБА_1 лише з’явився на роботі, відмовився від ознайомлення з наказами директора, залишив місце роботи без пояснення причин та в подальшому не з’являвся на роботі без поважних причин.

В суді апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені, представники відповідача апеляційну скаргу не визнали та просили її залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів заслухавши позивача та представників відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії роботодавця щодо направлення позивача для проходження позачергового медичного огляду відповідають положенням Закону України «Про охорону праці», а також з того, що зі змісту наказу № 23-аг від 02.10.2017 року слідує, що ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 02.10.2017 року, з встановленням додаткового часу для проходження позачергового медичного огляду в термін до 03.10.2017 року. Тобто зі змісту наведеного можна прийти до висновку, що 04.10.2017 року у разі усунення працівником перешкоди для допуску до роботи, йому відразу ж мала бути надана можливість продовження роботи. Якщо ж не були усунені причини відсторонення від роботи, працівник може бути звільнений з роботи або притягнутий до дисциплінарної відповідальності (оголошено догану). У зв’язку з відсутністю правових підстав для визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення позивача на роботі, не підлягають до задоволення і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Так, судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у трудових правовідносинах, позивач ОСОБА_1 в період з 25.11.2015 року по 03.07.2017 року працював на посаді начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща».

Наказом директора ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща» від 03.07.2017 року № 32-ос ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 03.07.2017 року за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2017 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Вказаним рішенням ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща»; стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу без обов’язкових відрахувань за період з 03.07.2017 року по 21.09.2017 року у розмірі 25085 грн. 58 коп.; стягнуто на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. Відповідно до ст. 367 ЦПК України дане рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2017 року набрало законної сили і є чинним.

В добровільному порядку рішення суду від 21.09.2017 року в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу відповідачем ОСОБА_4 національним природнім парком «Цуманська пуща» виконано не було, 25.09.2017 року судом було видано відповідний виконавчий лист.

25.09.2017 року постановою державного виконавця Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження з виконавчого листа № 161/11916/17, виданого 25.09.2017 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща» (а.с. 101).

29.09.2017року наказом № 63-ос ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща» «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 Ф.» було скасовано наказ ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща» № 32-ос від 03.07.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 Ф.», поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу з 21 вересня 2017 року (а.с. 129).

Як слідує з пояснень самого позивача, наданих в судовому засіданні, про наявність наказу № 63-ос від 29.09.2017 року він повідомлений 29.09.2017 року.

Фактично до роботи позивач ОСОБА_1 приступив 02.10.2017 року, що слідує, як з пояснень позивача та представників відповідача, так і з копії вищевказаного наказу про ознайомлення, з яким 02.10.2017 року позивач у вказаному наказі зазначив власноручно.

Наказом від 02.10.2017 року № 22-аг позивача ОСОБА_1 було направлено на позачерговий медичний огляд по місцезнаходженню ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща» в комунальний заклад «ОСОБА_4 районне територіальне медичне об’єднання у відповідності до ст. 17 Закону України «Про охорону праці» (а.с. 128).

Від проходження позачергового медичного огляду ОСОБА_1 відмовився, що підтверджено ним безпосередньо в судовому засіданні в суді першої інстанції.

Наказом № 23-аг від 02.10.2018 року ОСОБА_1 було відсторонено від роботи у зв’язку з відмовою (ухиленням) від проходження позачергового медичного огляду з 02.10.2017 року, надано додатковий час для проходження позачергового медичного огляду в термін до 03.10.2017 року, попереджено, що у випадку не проходження позачергового медичного огляду він буде притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни (а.с. 127).

Від підписання про ознайомлення з наказами № 22-аг від 02.10.2017 року та № 23-аг від 02.10.2017 року ОСОБА_1 відмовився, з приводу чого комісією у складі працівників ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща» 02.10.2017 року було складено відповідний акт (а.с. 117).

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про охорону праці» дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Працівник зобов'язаний проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди (ст. 14 ЗУ «Про охорону праці»).

Медичний огляд обов'язковий для працівників, зайнятих на важких роботах; на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці; на роботах для виконання яких необхідний професійний добір (стаття 169 КЗпП).

Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язкові попередній (періодичні) медичний огляд працівників міститься у додаток 4 до Порядку № 246.

Профілактичні медогляди проводять на підставі Закону “Про захист населення від інфекційних хвороб”, і для них передбачений власний перелік професій (Перелік № 559). Ці медогляди теж бувають попередніми і періодичними.

За ч. 1, 3 ст. 17 ЗУ «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_1 28.04.2017 року встановлена перша «Б» група інвалідності довічно (а.с. 19), з часу встановлення інвалідності і до часу звільнення позивача з роботи, останній багаторазово знаходився на лікуванні, з часу проходження позивачем медичного огляду і до часу фактичного виходу на роботу пройшов тривалий час (понад п’ять місяців).

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині та погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії роботодавця по направленню ОСОБА_1 для проходження позачергового медичного огляду відповідають положенням ЗУ «Про охорону праці».

Наказ від 02.10.2017 року № 22-аг про направлення на позачерговий медичний огляд позивач ОСОБА_1 не оскаржував.

Зі змісту наказу № 23-аг від 02.10.2017 року слідує, що ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 02.10.2017 року, з встановленням додаткового часу для проходження позачергового медичного огляду в термін до 03.10.2017 року.

А тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач мав право не виходити на роботу у зв’язку з відстороненням.

Покликання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №161/119/17 щодо висновку про те, що доводи заявника про віднесення роботи начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу до роботи з умовами праці з шкідливими та небезпечними виробничими факторами, є безпідставиними, не заслуговують на увагу, оскільки в справі, на яку покликається позивач, оскаржувалося звільнення позивача у зв'язку з невідповідністю його займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, і такий висновок було зроблено Верховним Судом через відсутність відповідного медичного висновку, а тому дана постанова не має преюдиційного значення у даній справі.

З акту про відсутність на роботі начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу від 02.10.2017 року, від 03.10.2017 року (а.с. 111, 117) вбачається, що ОСОБА_1 не з’явився на роботу за адресою м. Ківерці, вул. Грушевського, 23, був відсутній на робочому місці в період з 09.00 до 18.00, а також 02.10.2017 року з 14.45 і до кінця робочого дня.

З акту від 03.10.2017 року «Про відмову від письмового ознайомлення з наказами директора та відсутність на роботі начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу ОСОБА_1 Ф.» (а.с. 118), слідує, що о 10.40 ОСОБА_1 прийшов у приміщення адміністрації Парку за адресою: м. Ківерці, вул. Незалежності, 18, відмовився надати письмові пояснення щодо його відсутності 02.10.2017 року з 14.45 та до кінця робочого дня, а також 03.10.2017 року з 09.00 по 10.40, а також сказав, що виконувати накази директора не буде, після чого о 10.50 покинув приміщення адміністрації.

Наказом № 24-аг від 03 жовтня 2017 року за відсутність на робочому місці без поважних причин 02.10.2017 року та 03.10.2017 року ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни (а.с. 125).

Факт відсутності позивача ОСОБА_1 на роботі в період з 04.10.2017 року по 09.10.2017 року підтверджується відповідними актами, складеними комісією у складі працівників відповідача (а.с. 112-117, 119-122). Позивач своєї відсутності у вказані дні на роботі не заперечив.

Відповідачем неодноразово на адресу позивача ОСОБА_1 надсилалися повідомлення з пропозицією надати пояснення з приводу відсутності на робочому місці, проте позивач від їх отримання ухилявся (а.с.105-107).

Відповідно до вимог пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Наказом директора ОСОБА_4 національного природного парку «Цуманська пуща» № 68-ос від 10.10.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу з 10.10.2017 року за здійснення прогулів з 04 по 09 жовтня 2017 року включно за п. 4 ст. 40 КЗпП.

Тобто дисциплінарне стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 застосовано за вчинення прогулу, який мав місце 02.10.2017 року та 03.10.2017 року, в той час як дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано за прогул, який мав місце у період з 04.10.2017 року по 09.10.2017 року.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказів № 23-аг від 02.10.2017 року, № 24-аг від 03.10.2017 року, № 68-ос від 10.10.2017 року та про поновлення на роботі є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, а тому не підлягають до задоволення і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди та відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у період з 04.10.2017 року по 09.10.2017 року у ОСОБА_1 мав місце вимушений прогул у зв’язку з відстороненням від роботи, а не прогул без поважної причини.

Оскільки позивач за даною категорією справ звільнений від сплати судового збору, а також у зв’язку з тим, що позивач є інвалідом І групи, судові витрати за подачу апеляційної скарги необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, характер правовідносин між сторонами, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та підставно відмовив в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем подано заперечення на позовну заяву, а не відзив, що є порушенням ст. ст. 174, 178, 180 ЦПК України, не впливають на правильність висновків суду, оскільки згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 червня 2018 року.

Головуючий

Судді