Рішення № 74542526, 14.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 травня 2018 року Справа № 808/203/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О.

та представників:

позивача: ОСОБА_1;

відповідача: ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області

до Благовіщенської сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 січня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області (надалі – позивач) до Іванівської сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області (надалі – первісний відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення сорок четвертої сесії шостого скликання Іванівської сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області від 09.10.2015 №2 «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Каховського водосховища в межах населеного пункту села Іванівка».

Ухвалою від 14.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 12 березня 2018 року, об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 12.03.2018 відкладено підготовче засідання на 04 квітня 2018 року, 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 04.04.2018 замінено первісного відповідача його правонаступником, а саме: Благовіщенською сільською радою Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області (надалі – відповідач).

Також ухвалою суду від 04.04.2018 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів до 14 травня 2018 року та призначено підготовче засідання на 11 год. 30 хв. вказаного дня.

Ухвалою суду від 14.05.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у той же день.

Окрім того, ухвалою суду від 14.05.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника Благовіщенської сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області про залишення адміністративного позову без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням затверджено проект землеустрою щодо встановлення 10-ти метрової прибережної смуги Каховського водосховища в межах населеного пункту Іванівка, ширина якої відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України повинна складати 100 метрів. Законодавцем дозволено коригувати розміри прибережної захисної смуги в межах населеного пункту виходячи із містобудівної документації конкретного населеного пункту. В даному випадку, враховуючи конкретні умови забудови в с. Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, прибережна захисна смуга встановлена шириною 10 метрів, проте у оскаржуваному рішенні відсутні посилання на містобудівну документацію, яка повинна враховуватися відповідно до ст. 88 Водного кодексу України.

Окрім того, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон погоджуються в обов’язковому порядку з компетентним органом державної влади та підлягають обов’язковій державній експертизі. Проте даний проект землеустрою не пройшов процедури погодження з органами архітектури, охорони культурної спадщини, лісового господарства, водного господарства, охорони навколишнього природного середовища, та земельної експертизи.

Також, фактичними даними не підтверджується необхідність встановлення прибережної смуги Каховського водосховища шириною 10 метрів в межах с. Іванівка, оскільки найближча відстань від урізу води до об’єкту нерухомості села складає 32 метри, що більше ніж в три рази перевищує затверджену ширину. Прибережна смуга має бути встановлена відповідно до максимально можливої ширини, обґрунтовуватись історичними умовами забудови.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав з підстав того, що з урахуванням конкретних умов забудови, що склалися, відсутня можливість встановити межу прибережної захисної смуги Каховського водосховища на всій довжині шириною 100 метрів. Проект землеустрою погоджено висновком Управління Держгеокадастру у м. Енергодарі Запорізької області.

За таких обставин вважає прийняте рішення правомірним та обґрунтованим у зв’язку із чим просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 14 травня 2018 року на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням десятої сесії шостого скликання Іванівської сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області від 03.08.2011 №3 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж природоохоронного призначення – прибережної захисної смуги Каховського водосховища» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж природоохоронного призначення прибережної захисної смуги Каховського водосховища в межах населеного пункту с. Іванівка.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Козацькі землі ЛТД» розроблено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Каховського водосховища в межах населеного пункту с. Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Згідно із вказаним проектом землеустрою, за результатами обстеження земельної ділянки під ПЗС (прибережна захисна смуга) с. Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області встановлено:

- в межах земельної ділянки під ПЗС в с. Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, враховуючи конкретні умови забудови, що склалися, відсутня можливість встановити межу прибережної захисної смуги Каховського водосховища на всій довжині шириною 100 м;

- об’єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується встановлений режим господарювання.

Враховуючи конкретні умови забудови, що склалися в с. Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, згідно з п.п. 3.6, 3.9. Методики упорядкування водоохоронних зон річок України, прибережна захисна смуга в ній прийнята шириною 10 м від урізу води при НПР (нормальний підпертий рівень).

Площа прибережної захисної смуги в ній – 5,1136 га, довжиною зовнішньої межі приблизно 5 км.

З матеріалів справи судом також з’ясовано, що висновком Управління Держгеокадастру у м. Енергодарі Запорізької області Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.09.2015 №0-28-0.3-14/15-15 погоджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Каховського водосховища площею 5,1136 га в межах населеного пункту с. Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Рішенням сорок четвертої сесії шостого скликання Іванівської сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області від 09.10.2015 №2 «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Каховського водосховища в межах населеного пункту с. Іванівка» затверджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Каховського водосховища площею 5,1136 га в межах населеного пункту села Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області

Вважаючи вищевказане рішення відповідача від 09.10.2015 №2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, прокурор в інтересах держави звернувся до суду із даним позовом та, з урахуванням відсутності компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування у спірних правовідносинах, набув статусу позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами частини 1 статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Питання земель водного фонду визначені в главі 12 Земельного кодексу України.

Так зокрема статтею 58 Земельного кодексу України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

За визначенням абзацу 60 частини 1 статті 1 Водного кодексу України, прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони;

Згідно з ч.ч. 1 – 8 ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Аналогічні положення закріплені й в статті 60 Земельного кодексу України.

Зміст наведених норм права свідчить, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною 100 метрів для великих річок, водосховищ на них та озер. Поряд із цим, у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Отже, з урахуванням містобудівної документації в межах існуючих населених пункту ширина прибережної захисної смуги може змінюватися, проте, суд зазначає, що, виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства, прибережна захисна смуга, передбачена для охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності, повинна встановлюватися у максимально можливій ширині.

В даному випадку оскаржуваним рішенням відповідача від 09.10.2015 №2 затверджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Каховського водосховища площею 5,1136 га в межах населеного пункту села Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області шириною 10 м від урізу води при НПР (нормальний підпертий рівень). При цьому, в обґрунтування розміру визначеної ширини прибережної захисної смуги Каховського водосховища площею 5,1136 га в межах населеного пункту села Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області в затвердженому проекті землеустрою вказано, що в межах земельної ділянки під ПЗС в с. Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, враховуючи конкретні умови забудови, що склалися, відсутня можливість встановити межу прибережної захисної смуги Каховського водосховища на всій довжині шириною 100 м, тому враховуючи конкретні умови забудови, що склалися в с. Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, згідно з п.п. 3.6, 3.9. Методики упорядкування водоохоронних зон річок України, прибережна захисна смуга в ній прийнята шириною 10 м від урізу води при НПР (нормальний підпертий рівень).

Проте, суд вважає необґрунтованою необхідність встановлення в межах с. Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області прибережної захисної смуги шириною 10 м по всій її довжині – 5 км. Представником відповідача не наведено та не підтверджено належними доказами факт того, що конкретні умови забудови, що склалися в с. Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області вздовж усього урізу води довжиною 5 км, не дають можливості встановити гнучку прибережну захисну смугу із змінами її ширини в залежності від містобудівної документації та конкретних умов забудови, що склалися по всій її довжині.

Окрім того, як видно із вищенаведених положень чинного законодавства, прибережні захисні смуги належать до водоохоронних зон.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Водного кодексу України, для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Відповідно до ч.ч. 5 – 7 ст. 87 Водного кодексу України, зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Пунктом 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Проте, в даному випадку спірний проект землеустрою було погоджено лише територіальним органом Дергеокадастру України, водночас до Держводагентства та Мінприроди даний проект землеустрою на погодження не надходив

Суд також враховує посилання позивача на приписи ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», за абз. 5 ч. 1 якої, обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів.

В даному випадку до суду не надано доказів того, що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Каховського водосховища в межах населеного пункту с. Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області пройшов процедури обов’язкової державної експертизи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вищенаведені обставини у сукупності свідчать про протиправність оскаржуваного рішення, а отже й про наявність необхідної сукупності підстав для його скасування у зв’язку із чим позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

До суду не надано доказів понесення позивачем судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення сорок четвертої сесії шостого скликання Іванівської сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області від 09.10.2015 №2 «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Каховського водосховища в межах населеного пункту села Іванівка».

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 24.05.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко