Рішення № 74542495, 23.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 квітня 2018 року Справа № 808/926/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69013)

до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (вул. Запорізького козацтва, буд. 25-а, м. Запоріжжя, 69076)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.03.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині відмови включення до розрахунку розміру пенсії позивача підвищення, передбаченого ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов’язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 15%, починаючи з 26.06.2017.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на те, що вона починаючи з 18.10.2004 перебувала на обліку в ОСОБА_2 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та отримувала пенсію по інвалідності II групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Після призначення зазначеної пенсії вона продовжувала працювати та з її заробітної плати сплачувалися страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. З 26.06.2017 позивачу призначено пенсію за віком. 13.02.2018 позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію. ОСОБА_2 об’єднаного УПФУ м. Запоріжжя від 19.02.2018 № 61/В-9 позивачу повідомлено, що вона не має права на підвищення пенсії, яке передбачене ст. 29 Закону, оскільки до призначення пенсії за віком їй виплачувалася пенсія по інвалідності. Позивач вважає дії відповідача неправомірними, посилаючись на те, що вона отримувала раніше пенсію по інвалідності, яка не передбачена положеннями Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а при призначенні пенсії за віком отримала всі права, як і інші громадяни України, оскільки звернулася за призначенням пенсії за віком на загальних підставах вперше. За таких обставин, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 26.03.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

19.04.2018 до суду представником відповідача надано відзив (вх. № 12475), в якому відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент призначення пенсії за віком) право на призначення пенсії за віком мають жінки, які народилися у період з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року при досягненні 58 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. ОСОБА_1 набула право на отримання пенсії за віком з 03.06.2017 у віці 58 років, саме з досягненням якого останню і було переведено на пенсія за віком з 26.06.2017 року. Отже, позивач вийшла на пенсію у віці, передбаченому законом, тоді як підвищення розміру пенсії на 2,5 % нараховується за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію. Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на обліку в ОСОБА_2 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та з 18.10.2004 отримувала пенсію по інвалідності II групи загального захворювання, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Після призначення пенсії позивач продовжила працювати.

02.06.2017 позивачу виповнилося 58 років.

26.06.2017 за заявою ОСОБА_1 ОСОБА_2 об’єднаним УПФУ м.Запоріжжя призначено пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058-ІV.

26.06.2017 позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком за більш пізній вихід на пенсію з урахуванням положень ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме застосування підвищення розміру пенсії на 2,5% за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення 60-ти років.

ОСОБА_2 об’єднаного УПФУ м. Запоріжжя від 19.02.2018 № 61/В-9 позивачу повідомлено, що вона не має права на підвищення пенсії, яке передбачене ч. 3 ст. 29 Закону № 1058-ІV, оскільки їй проводиться перерахунок на інший вид пенсії, а не первинне призначення пенсії (а.с. 14).

Не погоджуючись з такими діями відповідача ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV (тут та надалі – в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

За змістом статті 10 вказаного Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

За приписами статті 29 Закону №1058-IV особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток :

на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

При цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.

Жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що вона звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком 26.06.2017, а право на отримання пенсії за віком виникло у неї з 03.06.2017, тобто в даному випадку позивачу призначено даний вид пенсії з встановленого законодавством віку, а не з більш пізнього, як вважає позивач.

Таким чином, вимоги частини 3 статті 29 Закону №1058-IV позивачем не дотримані, а отже відмова відповідача щодо включення до розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 підвищення, передбаченого ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є правомірною, підстави для зобов’язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 15%, починаючи з 26.06.2017 – відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 23.04.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко