Рішення № 74542473, 05.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 червня 2018 року 09 год. 30 хв.Справа № 808/1691/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 Андріївни до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправним рішень та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 (далі – позивач 1), ОСОБА_3 Андріївни (далі – позивач 2) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним рішення Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 13 від 17.04.2018 про відмову поновити виплату пенсії по інвалідності 3 гр. в розмірі пенсії за віком ОСОБА_1 ОСОБА_2;

визнати протиправним рішення Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 14 від 17.04.2018 про відмову поновити виплату пенсії по інвалідності 3 гр. в розмірі пенсії за віком ОСОБА_3 Андріївні;

зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії по інвалідності 3 гр. в розмірі пенсії за віком ОСОБА_1 ОСОБА_2 починаючи з 07.10.2009, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок;

зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії по інвалідності 3 гр. в розмірі пенсії за віком ОСОБА_3 Андріївні починаючи з 07.10.2009, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок

Ухвалою суду від 14.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 05.06.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі посилаються на те, що до листопада 1997 року проживали в м. Запоріжжі та отримували пенсію по інвалідності ІІІ групи в розмірах пенсій за віком, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв’язку з чим виплату пенсій припинено. У відповідь на звернення представника позивачів до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо поновлення виплати пенсії, відповідачем у поновленні виплати відмовлено з посиланням на п.1.5 Порядку № 22-1, відповідно до якого заяви про поновлення виплати пенсій подаються пенсіонерам особисто або законним представником, відповідно до п. 2.9 Порядку 22-1 особа, що звертається за пенсією повинна пред’явити паспорт або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Вважає таке рішення неправомірним та просить задовольнити позовні вимоги.

31 травня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що позивачам пенсія не призначалась відповідачем, на обліку в Шевченківському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя вони не перебувають. Також зазначає, що представником позивачів при поданні заяв про поновлення пенсії не були надані документи, що підтверджують їх особи та належність до громадянства України, оскільки паспорт є недійсним. Враховуючи викладене, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до листопада 1997 року проживали за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 та як зазначають позивачі отримували пенсії як інваліди ІІІ групи у розмірах пенсій за віком.

З листопада 1997 року позивачі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю.

12 квітня 2018 року позивачі через уповноваженого представника звернулись до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Рішеннями Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 17.04.2018 №13 та № 14 позивачам було відмовлено у поновленні виплати пенсії.

Позивач не погодившись з відмовою Пенсійного фонду у поновленні пенсії за віком, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для відмови у призначенні позивачам пенсії стала відсутність їх реєстрації на території України.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі – Закон №1058).

Суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону №1058-ІV було передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 Закону №1058-ІV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім цього, як зазначено у Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

В силу вимог ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що наведених вище міркувань Європейського суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику цього суду, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону №1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу (7 жовтня 2009 року) територіальні органи Пенсійного фонду України мають відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 12 травня 2015 року та 19 травня 2015 року (справи № 21-180а15, № 21-168а15), які відповідно до положень статті 242 КАС України враховуються судом при прийнятті рішення у справі.

Згідно ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, не може бути підставою для позбавлення громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості.

Отже, право позивача на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені в оскаржуваному рішенні щодо відсутності підстав для задоволення заяв позивачів про поновлення пенсії з огляду на те, що такі подана не ними особисто та не долучено документів про зареєстроване місце проживання, виходячи з наступного.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.2.8 якого поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:

1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення;

2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;

3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі. Подання позивачем додаткових документів при поновленні виплати пенсії являється виключно його правом та не створює відповідного обов'язку щодо їх подачі.

Згідно з п.1.5 Порядку заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Таким чином, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника.

При цьому, у відповідності до п.1.1 вищезазначеного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до п.4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Посилання органу Пенсійного фонду України на п.2.9 Порядку щодо обов'язку пенсіонера пред'явити паспорт при поданні заяви при поновленні пенсійних виплат є безпідставним, оскільки вказаний пункт Порядку регулює звернення особи за пенсією, а не порядок подання ним заяви про її поновлення.

Враховуючи наведене, суд вважає оскаржувані рішення відповідача необґрунтованими та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Щодо твердження Пенсійного фонду у своєму відзиві про те, що пенсія відповідачам взагалі не призначалась, на обліку у Пенсійному фонді вони не перебували, суд зазначає наступне.

Так, положеннями частини 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки з оскаржуваних рішень вбачається, що підставою їх прийняття не були вказані обставини, то такі доводи відповідача не можуть бути враховані судом при прийнятті рішення у справі.

Щодо вимог позивачів про зобов’язання Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії по інвалідності 3 гр. в розмірі пенсії за віком ОСОБА_3 Андріївні та ОСОБА_1 ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що будь-яких доказів того, що пенсія позивачам була взагалі призначена та вони перебували на обліку в Пенсійному фонді України матеріали справи не містять. З огляду на таке, на думку суду наразі неможливо вирішувати питання про поновлення пенсійних виплат, оскільки відсутні докази їх призначення.

Проте, необхідно зазначити, що частиною 2 статті 49 Закону № 1058-ІV передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

До вказаних правовідносин можливо застосувати положення абзацу 2 ч. 3 ст. 35 Закону № 1058-ІV, відповідно до якого якщо виплату пенсії особі з інвалідністю було припинено у зв'язку з відновленням здоров'я або якщо вона не отримувала пенсії внаслідок нез'явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. Якщо минуло більше п'яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Положеннями частини першої статті 43 Закону № 1058-ІV передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, належним способом захисту прав позивачів, на думку суду, буде зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повторно розглянути заяви ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Андріївни від 12.04.2018 про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням мотивувальної частини даного рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 Андріївни підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_6 ОСОБА_2 (Ізраїль, м. Ашдод, вул. а-ПальмахАДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), ОСОБА_3 Андріївни (Ізраїль, м. Ашдод, вул. а-ПальмахАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. К.-Карого, буд.25-А, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання протиправним рішень та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 13 від 17.04.2018 про відмову поновити виплату пенсії по інвалідності 3 гр. в розмірі пенсії за віком ОСОБА_1 ОСОБА_2.

Визнати протиправним рішення Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 14 від 17.04.2018 про відмову поновити виплату пенсії по інвалідності 3 гр. в розмірі пенсії за віком ОСОБА_3 Андріївні.

Зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повторно розглянути заяву про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 ОСОБА_2 від 12.04.2018 з урахуванням мотивувальної частини цього рішення.

Зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повторно розглянути заяву про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_3 Андріївні від 12.04.2018 з урахуванням мотивувальної частини цього рішення.

У задоволенні позовних вимог про зобов’язання Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії по інвалідності 3 гр. в розмірі пенсії за віком ОСОБА_1 ОСОБА_2 починаючи з 07.10.2009, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, - відмовити.

У задоволенні позовних вимог про зобов’язання Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії по інвалідності 3 гр. в розмірі пенсії за віком ОСОБА_3 Андріївні починаючи з 07.10.2009, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст..ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, - відмовити

Стягнути на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2 сплачену суму судового збору в розмірі 352,40 грн. (триста п’ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Стягнути на користь ОСОБА_3 Андріївни сплачену суму судового збору в розмірі 352,40 грн. (триста п’ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.06.2018.

Суддя М.С. Лазаренко