Рішення № 74542087, 08.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2018 р. Справа№805/3111/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь”

про: визнання дій Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” протиправними, скасування рішення Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 19 від 22.02.2018 року про відмову ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, зобов’язання Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року з дня звернення до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: зарахувавши у пільговий стаж ОСОБА_1 роботу за період з 07.06.1999 року по 03.07.2000 року за професією вогнетривника, зайнятого на гарячих роботах цеху ремонту металургійних печей на ПАТ “Металургійний комбіна “Азовтсаль”.

В С Т А Н ОВ И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь” про визнання дій Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” протиправними, скасування рішення Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 19 від 22.02.2018 року про відмову ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, зобов’язання Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року з дня звернення до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: зарахувавши у пільговий стаж ОСОБА_1 роботу за період з 07.06.1999 року по 03.07.2000 року за професією вогнетривника, зайнятого на гарячих роботах цеху ремонту металургійних печей на ПАТ “Металургійний комбіна “Азовтсаль”.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 28.08.1990 року по 15.10.2000 року він працював за професією вогнетривника, зайнятого на гарячих роботах сталеплавильного виробництва у цеху ремонту металургійних печей на ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь». Позивач вказує на те, що 06.12.2017 року він звернувся до відповідача з заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки вважав, що відповідно до вимог п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має право на призначення пенсії. Позивач зазначає, що рішенням № 19 від 22.02.2018 року йому відмовлено у призначенні пільгової пенсії, посилаючись на те, що відповідно до п. 4.2. Наказу Міністерства соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 професій при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» результати атестації застосовується при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років, після затверджених її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювалися докорінно умови і характер праці. Позивач посилається на те, що після вперше проведеної атестації робочого місця 07.06.1994 року наступна атестація була проведена 03.07.2000 року, через 6 років, за таких обставин відповідач не зарахував до пільгового стажу період роботи з 07.06.1999 року по 30.07.2000 року. Позивач вважає, що такі дії відповідача незаконними, оскільки відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці № 442 від 01.08.1992 року відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації, тому не проведення своєчасності такої атестації у визначені законодавством строки не може позбавити громадян їх конституційного права соціальний захист, зокрема на пенсію за віком на пільгових умовах.

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву позивач посилається на те, що позивач звернувся до управління 06.12.2017 року із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Рішенням управління від 22.02.2018 року № 19 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, у зв’язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Відповідач вказує на те, що необхідною умовою для виникнення у особи право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконанню нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці , яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують атестацію робочого місця за умовами праці, може бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначенням наказу або з додатком такого витягу. Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці. Відповідач зазначає, що відповідно до довідки ПАТ «МК Азовсталь», позивач в період з 28.08.1990 року по 15.10.2000 року працював вогнетривником, зайнятим на гарячих роботах. Посада атестована наказами по комбінату за результатами атестації робочих місць - № 118 від 07.06.1994 року, № 219 від 03.07.2000 року. Відповідач зазначає, що управлінням зараховано до пільгового стажу роботи відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» періоди перебування позивача у трудових відносинах з ПАТ «МК Азовсталь» з 28.08.1990 року по 06.06.1990 року та з 03.07.2000 року по 15.10.2000 року. ОСОБА_2 період роботи позивача з 07.06.1999 року по 03.07.2000 року, оскільки не діяв жодний з наказів про проведення атестації робочого місця. Отже, робота в зазначений період із шкідливими та важкими умовами не підтверджена. Відповідач посилається на те, що на день звернення позивача до управління із заявою про призначення пенсії, пільговий стаж роботи, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 становить 09 років 00 місяців 22 дні, замість необхідних 10 років. За таких обставин, у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, відповідач зазначив, що з 03.10.2017 року припинено ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак позивач в позовній заяві ставить питання про зобов’язання управління призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Третя особа через канцелярію суду надала суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначила, що ОСОБА_1 працював на Приватному акціонерному товаристві «Металургійний комбінат «Азовсталь» в період з 28.08.1990 року по 15.10.2000 року повний робочий день у цеху ремонту металургійних печей на посаді вогнетривка, зайнятого на гарячих роботах. ОСОБА_2 професія позивача передбачена Списком № 1 розділу ІІІ, підрозділ «2а», код КП 1030200а-15416, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». Третя особа вказує на те, що позивачу відмовлено в призначенні пільгової пенсії, у зв’язку з відсутністю стажу роботи на роботах з тяжкими і шкідливими умовами праці із – за відсутності атестації робочого місця в період з 07.06.1999 року по 03.07.2000 року. З огляду на це, третя особа посилається на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення атестації робочих місць по умовах праці» № 442, атестація робочих місць має проводитись підприємством по закінченню 5 років після попередньої атестації. ПрАт «МК «Азовсталь» зазначає, що професія позивача була атестована відповідними наказами по комбінату № 118 від 07.06.1994 року, № 219 від 03.07.2000 року. Крім того, третя особа, звертає увагу суду на те, що документи про проведення атестації робочого місця позивача в червні 1999 року дійсно відсутні, однак вказує на те, що згідно Наказу Міністерства труда та соціальної політики України від 21.01.2000 року № 205 «Про затвердження Роз’яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках» у разі наявності на підприємстві складеного фінансово – економічного положення, незмінність умов та характеру труда, а також технічних процесів для підтвердження льотних умов праці можливе використання результатів попередньої атестації, але не більше ніж на один рік. Третя особа вказує на те, що атестація робочих місць на комбінаті проводилась поетапно, у зв’язку з відсутність коштів для фінансування відповідних санітарно – гігієнічних досліджень та була закінчена в 2001 році, що підтверджується наказом № 315тр від 28.09.2001 року. Таким чином, твердження Лівобережного ОУПФУ про порушення ПрАТ «МК «Азовсталь» встановленого законом строку проведення атестації робочого місця позивача, та, як наслідок відсутність необхідного стажу для призначення пільгової пенсії позивачу є необґрунтованими.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У наданих до суду пояснення просив суд розглянути справу з урахуванням обставин викладених у пояснення та без участі представника підприємства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 30.05.2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2018 року закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

ОСОБА_2 до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з’явились, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії СВ № 697094, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 21-23).

Судом встановлено, що 06.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонд України м. Маріуполя Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за списком № 1).

До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи: заява від 06.12.2017 року, копія трудової книжки, копія військового квитка МК №5649757, копія диплому ИТ № 518215, пільгова довідка ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» № 0129/1445 від 22.11.2017 року, копія паспорту і ідентифікаційний код.

21.03.2017 року Лівобережним об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області прийнято рішення № 19 про відмову в призначенні пенсії (а.с. 19).

Зі змісту рішення вбачається, що загальний стаж гр. ОСОБА_1 складає 28 років 0 місяців 27 днів, пільговий стаж за Списком № 1 становить 09 років 0 місяців 22 дні.

До пільгового стажу були зараховані періоди роботи з 28.08.1990 року по 06.06.1999 року, 03.07.2000 року по 15.10.2000 року. Період роботи з 07.06.1999 року по 11.09.2001 року не зараховано до пільгового стажу у зв’язку із відсутністю відомостей про проведення в цей час атестації робочих місць.

За таких обставин гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 отримає після досягнення 51 року.

Не погодившись з прийнятим Лівобережним об’єднаним управлінням пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту – ОСОБА_2 № 1788), Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 – IV (далі по тексту – ОСОБА_2 № 1058), Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 «Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі по тексту – Порядок № 383).

ОСОБА_2 до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 року № 2148-VIII внесено зміни у ОСОБА_2 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме абзац другий пункту 16 викладено в такій редакції: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

ОСОБА_2 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

З огляду на вищевикладене суд зазначає про те, що з 03 жовтня 2017 року при призначення пенсії за віком на пільгових умовах Пенсійні фонди України зобов’язані керуватись положеннями статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

ОСОБА_2 до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Постановою Кабінетом Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 «Про списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (чинного на момент роботи позивача) затверджено Список N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (додається).

ОСОБА_2 до розділу ІІІ «Металургічне виробництво (чорні метали)» підрозділ «2а» професія «Вогнетривники, зайняті на гарячих роботах» віднесена до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах

Суд зазначає, що Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а","б" статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Пунктом 4 Порядку № 383 визначено, що проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Приписами п. 4.3 Порядку № 383 визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі – Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі – Методичні рекомендації).

ОСОБА_2 до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

ОСОБА_2 до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Отже, з аналізу норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документи, які можуть підтверджувати результати атестації робочого місця за умовами праці, є: наказ про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 02 грудня 2015 року (справа № 21-1329а15), від 12 квітня 2016 (справа № 21-6501а15), а також Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14), від 28 лютого 2018 року (справа № 604/328/17) висловлювали правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Як встановлено судом, з долученої до матеріалів справи копії трудової книжки серії АТ-ІІІ № 1507847 ОСОБА_1 прийнято на роботу до Державного металургійного комбінату «Азовсталь» в цех по ремонту металургійних печей вогнетривником на гарячих роботах 3 розряду. 10.07.1991 року переведений в цех по ремонту металургійних печей вогнетривником на гарячих роботах 4 розряду. 15.01.1993 року Державний металургійний комбінат «Азовсталь» реорганізовано в Орендне підприємство «Металургійний комбінат «Азовсталь», відповідно до наказу № 26 від 04.02.1993 року. 10.08.1995 року переведений в цех по ремонту металургійних печей вогнетривником на гарячих роботах 5 розряду. Орендне підприємство «Металургійний комбінат «Азовсталь» перетворене у Відкрити акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» наказом № 250 від 01.10.1996 року. 15.10.2000 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗоТ України (а.с. 8-14).

ОСОБА_2 до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.11.2017 року № 0129/к/1445, виданої ОСОБА_1, з якої вбачається, що позивач у період з 28.08.1990 року по 15.10.2000 року працював на ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», виконував роботи у цеху ремонту металургійних печей (сталеплавлене виробництво) за професією, посадою: вогнетривника, зайнятого на гарячих роботах. Дана професія атестована згідно наказами по комбінату за результатами атестації робочих міст № 1 розд. ІІІ підрозділ «2а» код КП 1030200а-15416, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року. Умови праці та характер виконуемой роботи не змінювався з пуску цеху (а.с. 18).

Отже, професія за якою працював позивач віднесена до професій із тяжкими і важкими умовами праці, та відповідно позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України, викладених у листі № 01-3/2586-02-6 від 16.12.1999 року «Про порядок обчислення стажу роботи для призначення пільгових пенсій за результатами атестації робочих місць», у разі підтвердження права за результатами атестації 31.07.1997 року (впродовж 5 років після зведення в дію Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці), до пільгового стажу зараховується весь період роботи за професіями і посадами, передбаченими Списками № 1 і № 2, тобто період до дати видання наказу по підприємству про результати проведення атестації і подальший період роботи впродовж 5 років після вперше проведеної атестації.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше атестація в ПАТ «МК «Азовсталь» проводилась 07.06.1994 року.

Згідно з роз'ясненнями про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року за № 205, в окремих випадках за скрутного фінансово - економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці, у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно - гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Таким чином, згідно діючого законодавства України проведення атестації робочих місць є виключним обов'язком підприємства, з яким робітник перебуває у трудових відносинах.

Пунктом 4 частини 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць на підприємстві, де працював позивач (ВАТ «МК «Азовсталь») проводилася поетапно в зв'язку з відсутністю коштів для фінансування відповідних досліджень і була завершена остаточно в 2001 році (наказ № 315 від 28.09.2001 року). Ні після закінчення п'ятирічного строку дії попередньої атестації, ні до і після повторної атестації умови праці позивача не змінювалися, нові технології, засоби виробництва, матеріали не вводилися, існуючі об'єкти не реконструювалися.

Згідно висновку № 12/69 від 28.09.2007 року, який було надано Державною експертизою умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, проведена експертиза умов праці та якості виконаної атестації робочих місць за умовами праці, правильності застосування Списків №1 та № 2, свідчить, що з моменту проведення атестації робочих місць з 1994 року до завершення чергової атестації в 2001 році, на атестованих робочих місцях, на яких черговою атестацією підтверджені права на пільгове пенсійне забезпечення, умови та характер праці, технологічні процеси залишались незмінними, що підтверджують данні лабораторних досліджень шкідливих та важких виробничих факторів і результатів атестації, проведеної в 1999 - 2001 роках.

Таким чином, суд вважає, що період роботи ОСОБА_1 з 07.06.1999 року по 03.07.2000 року має бути зарахований до пільгового стажу.

Вказана позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.09.2014 року по справі № 21-307а14.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач безпідставно відмовив у включенні в пільговий стаж за Списком № 1 спірного періоду роботи позивача, оскільки умови праці позивача не змінювалися, а несвоєчасне проведення підприємством атестації робочих місць, не може позбавити працівника його законного права на пенсію на пільгових умовах.

ОСОБА_2 до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

ОСОБА_2 до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб’єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, враховуючи те, що 03.10.2017 року п. 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» внесено зміни, а саме положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії, а також враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про визнання дій Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» протиправними, визнання протиправним та скасування рішення Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 19 від 22.02.2018 року про відмову ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язання Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати у пільговий стаж ОСОБА_1 роботу за період з 07.06.1999 року по 03.07.2000 року за професією вогнетривника, зайнятого на гарячих роботах цеху ремонту металургійних печей на Приватному акціонерному товаристві «Металургійний комбіна «Азовтсаль», зобов’язання Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 06 грудня 2017 року з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» про визнання дій Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» протиправними, скасування рішення Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 19 від 22.02.2018 року про відмову ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язання Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року з дня звернення до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: зарахувавши у пільговий стаж ОСОБА_1 ОСОБА_3 роботу за період з 07.06.1999 року по 03.07.2000 року за професією вогнетривника, зайнятого на гарячих роботах цеху ремонту металургійних печей на ПАТ «Металургійний комбіна «Азовтсаль» – задовольнити.

Визнати дії Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» протиправними.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 19 від 22.02.2018 року про відмову ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати у пільговий стаж ОСОБА_1 роботу за період з 07.06.1999 року по 03.07.2000 року за професією вогнетривника, зайнятого на гарячих роботах цеху ремонту металургійних печей на Приватному акціонерному товаристві «Металургійний комбіна «Азовтсаль».

Зобов’язати Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 06 грудня 2017 року з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: 87526, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України (87502, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги, буд. 16, код ЄДРПОУ 41250905) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Повний текст постанови складено та підписано 08 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_2 до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.