Рішення № 74541860, 07.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 р. Справа№805/2603/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі за текстом - ГУ Держгеокадастру) про зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 березня 1998 року Краснолиманська міська рада, розглянувши проект відводу земельної ділянки для ведення сільського (фермерського) господарства, розроблений Донецьким філіалом інституту землеустрою Української академії аграрних наук прийняла рішення про реєстрацію права користування відведеної земельної ділянки в установленому законом порядку. На підставі вказаного рішення 23 квітня 1998 року позивач отримав ОСОБА_2 акт на право користування відведеної земельної ділянки, який був зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №28.

28 лютого 2018 року він звернувся із заявою до відповідача про реєстрацію у земельному кадастрі та надання кадастрового номеру земельній ділянці згідно акту на право постійного користування земельною ділянкою №038293 серії І-ДН від 23.04.1998 року, проте ГУ Держгеокадастру безпідставно відмовило йому у проведенні вказаних дій.

Позивач просить зобов’язати відповідача провести реєстрацію у земельному кадастрі та надати кадастровий номер згідно акту на право постійного користування земельною ділянкою №038293 серії І-ДН від 23.04.1998 року виданого на підставі рішення Краснолиманської міської ради від 19.03.1998 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №28 ОСОБА_1.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2018 року відкрито провадження та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

07 травня 2018 року від представника ГУ Держгеокадастру надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що рішенням Краснолиманської міської ради від 19.03.1998 року громадянину ОСОБА_1 була передана в постійне користування земельна ділянка загальною площею 100 та із земель запасу Рідкодубівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. На підставі вищезазначеного рішення позивачу був виданий державний акт на право постійного користування землею серія І-ДН 038293. Разом з тим, в 2013 році ТОВ «Геоінжиніринг» була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Рідкодубівської сільської ради. На підставі вищезазначеної документації з інвентаризації земельні ділянки площею 60,3701 га (кадастровий номер 1423083200:10:066:0070) і площею 9,97 га (кадастровий номер 1423083200:10:066:0071) внесені до Національної кадастрової системи (програмного забезпечення Державного земельного кадастру). На теперішній час вищезазначені земельні ділянки сформовані і обліковуються як землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності, які нікому не передані і не знаходяться в постійному користуванні. Стосовно земельної ділянки площею 34,5913 га. яка була передана в оренду СФГ «Нове», відповідно до рішення Рідкодубівської сільської ради від 27.09.2002 року, то відомості про реєстрацію договору оренди на вищезазначену земельну ділянку у відповідача відсутні.

Крім того, представник відповідача зазначає, що без належного оформлення права власності, права користування чи оренди, та їх державної реєстрації, будь-яке використання землі вважається самовільним зайняттям земельної ділянки. На думку представника відповідача, вироками у кримінальних справах скасовано права на державний акт №038293 серії І-ДН від 23.04.1998 року.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позов ОСОБА_1 ОСОБА_3 і таким, що не підлягає задоволенню.

25 травня 2018 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву, в яких останній зазначив, що ОСОБА_1 звернувся 28.02.210 року із заявою про реєстрацію у земельному кадастрі та надання кадастрового номеру земельній ділянці згідно акту на право постійного користування земельною ділянкою №038293 серії І-ДН від 23.04.1998 року. Як зазначає представник відповідача, ГУ Держгеокадастру розглянуло вказану заяву та надано відповідь із роз’ясненням порядку присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

28 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою, згідно якої просив провести реєстрацію у земельному кадастрі та надати кадастровий номер згідно акту на право постійного користування земельною ділянкою №038293 серії І-ДН від 23.04.1998 року виданого на підставі рішення Краснолиманської міської ради від 19.03.1998 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №28. (а.с.10).

За результатами розгляду вищевказаного звернення ОСОБА_1, відповідач, листом від 14.03.2018 року № С-274/0-247/6-18 (а.с. 11) повідомив, що відповідно до пункту 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки. Також, зазначено, що державна реєстрація земельних ділянок, здійснюється відповідно до пунктів 110, 111 Порядку. Для державної реєстрації земельної ділянки, відповідно до пункту 110 Порядку державному кадастровому реєстратору територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, електронний документ, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель та формується на основі відомостей, що містяться у паперових документах, складених виконавцями робіт.

Крім того у листі заначено, що реєстрація земельної ділянки є адміністративною послугою, яка надається через центри надання адміністративних послуг на безоплатній основі, тому запропоновано позивачу звернутися до центру надання адміністративних послуг Лиманської міської ради із відповідною заявою та передбаченими порядком документами.

Вважаючи таку відмову відповідача незаконною, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Так, правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначені Законом України «Про ОСОБА_2 земельний кадастр» від 07.07.2011 р. №3613-VI (далі - Закон №3613-VI).

Статтею 1 Закону України Закону №3613-VI передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

ОСОБА_2 кадастровий реєстратор здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам (ч. 4 ст. 9 Закону №3613-VI).

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону №3613-VI, державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

У відповідності до ч.1 ст.11 Закону №3613-VI відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Згідно з ч.1 ст.15 цього ж Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру: координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Частиною 1 ст.16 Закону №3613-VI передбачено, що земельній ділянці, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру присвоюється кадастровий номер.

У відповідності до абз.1 ч.1 ст.21 вищевказаного Закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених ст.79-1 Земельного кодексу України.

Згідно з положеннями ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у ОСОБА_2 земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч.6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Статтею 23 Закону №3613-VI передбачено, що документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, подається органу, що здійснює внесення таких відомостей, також у формі електронного документа.

Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Електронний документ подається ОСОБА_2 кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, разом із документацією, яка є підставою для такого внесення, у паперовому вигляді.

Перевірка відповідності наданого електронного документа наявним даним Державного земельного кадастру та встановленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик щодо розроблення такого документа здійснюється Державним кадастровим реєстратором, уповноваженим здійснювати внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, протягом строку, встановленого ст.21 цього Закону для їх внесення.

У відповідності до ч.4 ст.24 того ж Закону, для державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

У відповідності до ч.6 ст.24 Закону України «Про ОСОБА_2 земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Крім того, ч.9 тієї ж статті встановлено, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051 (далі за текстом – Порядок №1051), КМУ зокрема постановив, що у разі, коли до набрання чинності цією постановою кадастрові номери земельним ділянкам на підставі відповідних заяв замовників документації із землеустрою або уповноважених ними осіб не визначені, такі кадастрові номери присвоюються земельним ділянкам відповідно до Порядку.

Відповідно до п.6 Порядку №1051 до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів зокрема належать: здійснення реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства.

У відповідності до пп.1-10 п.24 Порядку №1051 ведення Державного земельного кадастру, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер згідно з пунктом 30 цього Порядку; місцезнаходження (адреса); опис меж із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі із зазначенням пунктів прив'язки; дані про якісний стан земель та бонітування ґрунтів згідно з пп.7 і пп.9 п.22 цього Порядку; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка, згідно з п.21-п.23 цього Порядку; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель): категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п'ятою ст.20 Земельного кодексу України.

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник).

Заява разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-137 цього Порядку, подається заявником ОСОБА_2 кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. (абз. 1 та 2 п. 69 Порядку)

Пунктом 73 Порядку №1051 передбачено, що державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру: розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє: відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку; за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

ОСОБА_2 кадастровий реєстратор не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення.

У відповідності до п.107 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до п.49-п.54 цього Порядку.

Пунктами 110-111 Порядку ведення Державного земельного кадастру передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.

Аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що реєстрація земельної ділянки (внесення відомостей до земельного кадастру) із присвоєнням кадастрового номеру здійснюється із дотриманням певного прядку, який передбачає звернення до органу за відповідною формою (додаток до постанови КМУ) із наданням відповідного переліку документів.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою у довільній формі без належного переліку документів.

Суд зазначає, що така заява у довільній формі не може бути підставою для реєстрації земельної ділянки.

Позивачем не надано суду доказів того, що він звертався до відповідача за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для реєстрації земельної ділянки.

Заява позивача від 28.02.2018 року, що подана до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у довільній формі - не є підставою для реєстрації у земельному кадастрі та надання кадастрового номеру земельній ділянці. Більш того, в матеріалах справи відсутні докази подання разом з відповідною заявою документів, передбачених Законом України «Про ОСОБА_2 земельний кадастр» та Порядком №1051.

Разом з тим, суд критично ставиться до посилань відповідача на необхідність звернення позивача до центру надання адміністративних послуг Лиманської міської ради, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 Порядку №1051, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про ОСОБА_2 земельний кадастр» та цим Порядком (п. 5 Порядку №10510).

Пунктом 5-1 порядку передбачено, що адміністратори центрів надання адміністративних послуг у порядку, встановленому Законом України «Про адміністративні послуги», та уповноважені посадові особи виконавчих органів, органів місцевого самоврядування, які успішно пройшли стажування відповідно до Порядку проведення стажування у сфері земельних відносин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2016 р. № 205, надають відомості з Державного земельного кадастру згідно з повноваженнями, визначеними Законом України «Про ОСОБА_2 земельний кадастр» та цим Порядком, у межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заяву про реєстрацію земельної ділянки повноважні розглядати державні кадастрові реєстратори Держгеокадастру та його територіальних органів.

Щодо посилання відповідача на вирок Краснолиманського міського суду по справі №236/99/18 від 17.01.2018 року суд зазначає наступне.

У кримінальному провадженні №42017051720000197 від 04.09.2017 року досліджувалися обставини самовільного зайняття позивачем земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 60,37 га, розташованої за межами населеного пункту с. Рідкодуб Лиманського району Донецької області.

Разом з цим, предметом доказування в даній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в реєстрації земельної ділянки площею 100 га у земельному кадастрі згідно акту на право постійного користування земельною ділянкою №038293 серії І-ДН від 23.04.1998 року виданого на підставі рішення Краснолиманської міської ради від 19.03.1998 року, тоді як факт правомірності користування позивачем земельною ділянкою не відноситься до предмету доказування. Окрім того у листі відсутні будь-які посилання на вищевказані рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності та враховуючи факт недотримання позивачем певного порядку звернення щодо реєстрації земельної ділянки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов’язання відповідача здійснити реєстрацію у земельному кадастрі та надати кадастровий номер згідно акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії, є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, селище Нове, м. Лиман, Донецька область, 84422, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (місцезнаходження вул. Європейська, буд. 13, м. Костянтинівка, Донецька область, 85102, код ЄДРПОУ 39767332) про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.