Рішення № 74541402, 05.06.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/602/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 21.03.2018р.

Від відповідача: ОСОБА_3 /директор/;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” до дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна дільниця” товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж” про стягнення 60 145,32 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” (далі – ТОВ "Інфокс") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна дільниця” товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж” (далі – ДП „Житлово-експлуатаційна дільниця”) про стягнення 60 145,32 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом порушення відповідачем ОСОБА_4 користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлового та комунального господарства №190 від 27.06.2008р. в частині збереження засобів обліку.

ДП „Житлово-експлуатаційна дільниця” заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на недоведеність позивачем факту проведення відповідачем самовільних дій щодо порушення цілісності пломби, у зв’язку з чим, просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідачем було подано заяву про сплив строку позовної давності для звернення до суду із позовною вимогою про стягнення витрат за період безоблікового водокористування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.11.2000р. між КП „Одесводоканал”, правонаступником якого виступає ТОВ „Інфокс”, та ДП “Житлово-експлуатаційна дільниця” було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення (для населення) №4030/1, відповідно до умов якого водоканал надає послуги з подачі питної води по ДСТУ 2874-82 „Вода питна” та приймає стічні води на об’єкті абонента у відповідності до Додатків №1, 2, 3, які щорічно до 15 листопада кожного року направляються водоканалу.

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. п.3.1., 3.2., 3.3. договору №4030/1 від 01.11.2000р. облік спожитої води здійснюється за показами приладів обліку води, встановлених на об’єктах абонента у відповідності до даних додатків №1, 2, 3. За відсутності приладів обліку води, тимчасово до його встановлення, кількість спожитої води визначається на підставі затверджених у встановленому законом порядку нормативів водоспоживання. Оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок водоканалу. Оплата здійснюється за тарифами, затвердженими у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно п.5.3. договору №4030/1 від 01.11.2000р., та п.4 додаткової угоди №379/1-2 від 15.09.2010р. договір діє з моменту його укладення до 31.12.2015р. в частині надання послуг водопостачання та водовідведення. Договір в частині надання послуг водопостачання та водовідведення вважається продовженим на наступні п’ять років, якщо за місць до його закінчення сторони не дійдуть згоди внести зміни або припинити його дію. В частині розрахунків за отримані послуги водопостачання та водовідведення договір діє до повного погашення заборгованості по даному договору.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №7 від 23.01.2015р. ДП „Житлово-експлуатаційна дільниця” було повідомлено ТОВ „Інфокс” про наявність іржі та непридатність засобу обліку, який розташований у будинку за адресою: м. Одеса, вул. Затонського, 5, у зв’язку з чим, відповідач просив позивача направити представника для зняття водоміру.

29.01.2015р. представником ТОВ „Інфокс” за результатами проведеного обстеження об’єкта водопостачання споживача, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Затонського, 5, було встановлено порушення цілісності пломби засобу обліку та його непридатність для використання, про що було складено акт №3185. ТОВ „Інфокс” було повідомлено ДП „Житлово-експлуатаційна дільниця” про необхідність прибуття 06.02.2015р. на засідання комісії.

06.02.2015р. технічною комісією було прийнято рішення про необхідність, з огляду на порушення ДП „Житлово-експлуатаційна дільниця” п. 5.18 ОСОБА_4 користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, здійснити перерахунок витрат води відповідно до п. п. 3.3, 3.4 цих ОСОБА_4.

Листом №999 від 11.02.2015р. ТОВ „Інфокс”, у зв’язку з проведенням перерахунку водоспоживання ДП „Житлово-експлуатаційна дільниця”, останнього було повідомлено про необхідність сплати у строк до 22.02.2015р. грошових коштів у розмірі 60 145,32 грн. Під час розгляду справи судом відповідач заперечував факт отримання названого листа.

13.03.2015р. представниками ТОВ „Інфокс” було знято засіб обліку, встановлений у будинку за адресою: м. Одеса, вул. Затонського, 5. В подальшому, а саме 26.03.2015р. представниками позивача було встановлено водомір у будинку за адресою: м. Одеса, вул. Затонського, 5.

У поданій до господарського суду позовній заяві ТОВ „Інфокс” зазначає, що відповідачем була залишена без задоволення вимога про оплату нарахованої суми відповідно до ОСОБА_4 користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що стало підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” 24 червня 2004 року N 1875-IV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 16, ч. ч. 1, 5 ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. п. 3.1-3.4 ОСОБА_4 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі – ОСОБА_4 №190), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (п. 3.2 ОСОБА_4). У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Пунктами 5.1, 5.18 ОСОБА_4 №190 передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрати води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих ОСОБА_4.

З огляду на встановлений Правилами №190 обов’язок споживача відповідати за збереження цілісності засобів обліку та деталей пломбування, господарський суд приймаючи до уваги акт №3185 від 29.01.2015р., а також лист №7 від 23.01.2015р. щодо наявності на водомірі слідів іржі, дійшов висновку про неналежне виконання ДП „Житлово-експлуатаційна дільниця” обов’язку зі збереження деталей водоміру, що є порушенням п. 5.18 ОСОБА_4 та підставою для перерахунку витрат води відповідно до п. п. 3.3, 3.4 ОСОБА_4.

Перевіривши здійснений ТОВ „Інфокс” розрахунок витрат води, господарський суд, з урахуванням відсутності заперечень щодо правильності його здійснення з боку ДП „Житлово-експлуатаційна дільниця”, дійшов висновку про його обґрунтованість.

Вирішуючи питання про можливість задоволення позовних вимог ТОВ „Інфокс” про стягнення 60 145,32 грн., господарський суд враховує заяву ДП „Житлово-експлуатаційна дільниця” про застосування інституту позовної давності до позовних вимог.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п’ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Господарський суд зазначає, що вказані приписи ст. 267 ЦК України знайшли своє відображення у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.11.2012р. у справі № 6-101 цс 12.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи звернення ТОВ „Інфокс” до відповідача із листом №999 від 11.02.2015р., у якому позивачем було повідомлено ДП „Житлово-експлуатаційна дільниця” про необхідність оплати нарахованого платежу у розмірі 60 145,32 грн. у строк до 22.02.2015р., перебіг позовної давності для звернення до суду із даними позовними вимогами розпочався з 23.02.2015р. – дня коли ТОВ „Інфокс” дізналось про порушення свого права.

За таких обставин, враховуючи звернення ТОВ „Інфокс” із даними позовними вимогами до суду 30.03.2018р., строк на звернення із якими сплинув 23.02.2018р., господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Господарський суд відхиляє доводи позивача щодо переривання строку позовної давності для звернення до суду із даними позовними вимогами, у зв’язку із віднесенням суми, заявленої до стягнення до заборгованості за водопостачання та здійсненням відповідачем протягом наступним періодів платежів за договором, оскільки за своєю правовою природою нарахована позивачем сума є певною формою цивільної відповідальності за неналежне виконання споживачем обов’язку, передбаченого, в тому числі, п. 5.18 ОСОБА_4 №190, яка має одноразовий характер та чітко визначений розмір. Натомість, оплата вартості наданих споживачу за договором послуг є лише належним виконанням обов’язку, прийнятого на себе споживачем за договором.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” до дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна дільниця” товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж” про стягнення 60 145,32 грн. задоволенню не підлягає відповідно до ст. ст. ст. ст. 11, 15, 256-258, 260, 261, 267, 509, 525, 526, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 16, 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, п. п. 3.1-3.4, 5.1, 5.18 ОСОБА_4 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08 червня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна