Постанова № 74541165, 07.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/1508/17

Провадження № 22-ц/779/663/2018

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Ясеновенко Л.В., Горейко М.Д.,

секретарів Мельник О.В., Капущак С.В.,

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу «Галицька центральна районна лікарня» про стягнення невиплаченої індексації заробітної плати за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2018 року під головуванням судді Юсип І. М., в м. Галич,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_2, 12.10.2017 р. звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Галицька центральна районна лікарня» про стягнення 5730,69 грн. невиплаченої індексації заробітної плати за період з квітня 2014 року по серпень 2015 року та про невиплачену індексацію заробітної плати в розмірі 33033,30 грн за період з січня 2006 року по грудень 2013 року на користь ОСОБА_2 Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з Галицької ЦРЛ в користь ОСОБА_2 30796,25 грн невиплаченої індексації заробітної плати за період з 2006 року по 2015 року.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2018 року відмовлено в задоволенні позову.

ОСОБА_2 на дане рішення подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Судом першої інстанції не було досліджено фактичних обставин справи, не надано об’єктивну оцінку доказам.

ОСОБА_2 зазначає, що протягом 2006-2015 років перебувала у трудових відносинах з Комунальним закладом «Галицька центральна районна лікарня». Однак, відповідач за вказаний нею період не нараховував та не виплачував їй індексацію заробітної плати, однак був зобов’язаний це робити.

Вважає, що дії відповідача щодо не нарахування і невиплати їй індексації заробітної плати є незаконними. Апелянтка зазначає, що індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. В рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу яка еквівалентна вартості споживчих цін установи, організації. Відповідно до вказаних умов невиплата заробітної плати є обмеженням її права на майно, що є незаконним.

Індексація заробітної плати не може бути передбачена окремим пунктом кошторису відповідача. Тому посилання на відсутність підстав для виплати індексації у зв’язку з відсутністю бюджетного фінансування лікарні на вказані цілі є безпідставною.

Апелянтка зазначає, що ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначається джерело коштів на проведення індексації. Вказана норма не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов’язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства.

Апелянтка вважає, що оскільки розрахунок проведено відповідно до законодавства, виходячи із мінімальної заробітної плати, тому є належний і допустимий доказ, який повинен був враховуватись судом. Однак такі докази не були враховані, а в основу оскаржуваного рішення було покладено тільки доводи відповідача.

Судом першої інстанції не досліджувались первинні бухгалтерські документи про нарахування та виплату індексації, що є порушення судом принципів всебічності, повноти та об’єктивності при розгляді та вирішенні справи.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов’язати Комунальний заклад «Галицька центральна районна лікарня» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 невиплачену індексацію заробітної плати за період з 2006-2015 роки в сумі 30796,25 грн.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачці за період з 2006 по 2015 роки здійснено переплату індексації в сумі 1678,78 грн, оскільки за цей період нараховано 7340,22 грн, а виплачено 9019 грн, що є підставою для такого висновку.

Апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд прийшов передчасно, без належного дослідження обставин справи, не давши належної оцінки зібраним у справі доказам.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 2006 р. по 2015 р. перебувала у трудових правовідносинах з Галицькою ЦРЛ, працювала на посаді лаборанта, що стверджується копією трудової книжки серії БТ-І №7868893 (а.с.8-9).

З копії листа – відповіді управління держпраці в Івано-Франківській області від 11.02.2017 р. за №1607/15-10/949 вбачається, що посадовий оклад позивача станом на 01.01.2017 р. становить 4255,20 грн., доплата за стаж 30 %, що становить 1276,55 грн., за шкідливі умови праці 15 % від окладу, доплата за виконання обов’язків завідувача лабораторії становить 20 % від окладу. Також вказано, що індексація заробітної плати в КЗ «Галицька ЦРЛ» у 2014-2015 р.р. позивачу проводилась не в повному обсязі чим порушено вимоги ч.6 ст.95 КЗпП України, ст. 33 Закону України ‘Про оплату праці’.

Відповідно до статті 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (норма статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Структуру заробітної плати визначено у ст.2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713.

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (в редакції до 24.12.2015 р.). Як зазначено у ст.2 вказаного Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, до таких доходів відноситься оплата праці (грошове забезпечення).

Аналогічне визначення містить Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.03.2003 р. №1078 (в редакції до 24.12.2015 року), відповідно до п.4 якого, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Статтями 4 та 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено підстави для проведення індексації грошових доходів та державні гарантії підвищення грошових доходів населення у зв’язку із зростанням цін, а також повноваження Кабінету Міністрів України на визначення Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У пункті 14 Прикінцевих положень зазначеного Закону від 28 грудня 2014 № 76-VIII доручено Кабінету Міністрів України за результатами першого півріччя 2015 року та з урахуванням економічної ситуації затвердити порядок проведення індексації заробітної плати, грошового забезпечення, пенсійних та соціальних виплат.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено, що Кабінетом Міністрів України на 2015 рік затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Слід зазначити, що Кабінетом Міністрів України рішення про порядок проведення індексації заробітної плати та особливого порядку проведення індексації грошових доходів населення на 2015 р. не приймалося, унаслідок чого грошові кошти на виплату індексації заробітної плати не виділялись. Лише 09.12.2015 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою внесено зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Відповідно до п.4 цього Порядку у разі несвоєчасності виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на відповідний рік (п.6 Порядку доповнено абз. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013, яка застосовується з 01.12.2015).

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відтак, акти цивільного законодавства діють на майбутній час і не застосовуються до тих відносин, які виникли до набрання ними чинності, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

За змістом статті 4 ЦК України акти цивільного законодавства охоплюють собою закони, законодавчі та підзаконні акти. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (ч. 4 ст. 4 ЦК України).

Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" набирає чинності з 1 січня 2015 року.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що з 1 січня 2015 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, в тому числі й Галицької ЦРЛ, проте Кабінетом Міністрів України грошові кошти на виплату індексації заробітної плати не виділялись, тому є недоведеними позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої індексації заробітної плати у 2015 році.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 у 2006 році не була виплачена, але нарахована індексація у розмірі 36,50 грн, а в 2008 році не виплачена індексація в розмірі 108,37 грн, тому такі кошти підлягають стягненню на її користь. Висновок суду, що відбулася переплата індексації в інших роках і невиплачені кошти за 2006 та 2008 роки слід зарахувати у таку переплату, є неправильним.

Інші доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими та не ґрунтуються на нормах, які регулюють спірні правовідносини.

Проведені апелянтом та її представником розрахунки заборгованості по індексації заробітної плати без додержання встановленого Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Суд приймає до уваги як доказ доводи відповідача, наведені в розрахунку індексації заробітної плати позивача, що містяться у матеріалах справи (а.с. 70-72).

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення без додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому воно не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 144,87 грн, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково. Стягнути з Комунального закладу «Галицька центральна районна лікарня» (77101, м.Галич, Івано-Франківської області, розрах. рахунок 35412049148975 ГУДКСУ у Галицькому районі, МФО 836014, код 01993405) на користь ОСОБА_2 (ідент.номер НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_1) невиплачену індексацію заробітної плати в сумі 144,87 грн (сто сорок чотири гривні 87 копійок) та на користь держави 640 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 червня 2018 року.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_3

ОСОБА_4