Постанова № 74541151, 07.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/48/18

Провадження № 22-ц/779/666/2018

Категорія 31

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Ясеновенко Л.В., Горейко М.Д.,

секретарів Петріва Д.Б., Капущак С.В.,

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2018 року під головуванням судді Максимчина Ю.Д. в м. Галич,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 та просив суд стягнути на її користь 3 568, 47 грн матеріальної шкоди та 15000 грн на відшкодування маральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач є її сусідом і між ними існують неприязні відносини. Вона із своїм чоловіком 25 листопада 2015 року лагодили огорожу між своїм господарством та господарством ОСОБА_3 Близько 12 год. відповідач ОСОБА_3 підійшов до неї зі сторони свого господарства, взяв металеву трубу в руки та почав розхитувати її, і саме в той час наніс такою їй удар в ділянку голови, внаслідок чого вона впала на землю. Намагаючись підвестися із землі, вона лівою рукою схопилась за вказану металеву трубу і в цей момент ОСОБА_3 наніс їй удар в ліву руку. Відповідач допомоги не надав, не вибачився, натомість почав сваритись, висловлюватись нецензурними словами. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, 27.11.2015 р. вона змушена була звернутись за допомогою до Галицької ЦРЛ, де її прийняли на стаціонарне лікування.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3568,47 грн матеріальної шкоди та 800 грн моральної шкоди.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що дане рішення підлягає скасуванню, оскільки воно є незаконним та необґрунтованим, та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин в якості норми матеріального права статтю 1166 ЦК України, оскільки дана стаття перед передбачає відповідальність за заподіяну шкоду виключно за наявності такої та вини в її заподіянні. Суд неналежно з’ясував наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються. Не дослідив правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та не визначив правову норму, яка підлягала застосуванню до цих правовідносин.

Апелянт вважає що суд, покладаючи обов’язок відшкодування шкоди на особу, повинен дослідити чи дійсно в кожній конкретній справі є заподіяна шкода, чи була поведінка особи протиправною, чи пов’язані дії особи з настанням даної шкоди та чи винна особа в своїх діяннях.

На його думку докази, на які посилається позивач, не свідчать про її хвороби і в справі відсутні довідки лікаря в день її первинного медичного огляду і акт судово-медичної експертизи. При діагнозі закрита черепно-мозкова травма та струс головного мозку особі призначається відповідний курс лікування і воно проходиться спостереження у лікаря яке протоколюється, як правило при стаціонарному лікуванні. Таким чином захворювання позивача не підтверджується належними доказами.

Позивач не надав жодного доказу, про те, що їй назначалося лікування і вона несла в зв’язку із цим витрати.

Апелянт вважає, що суд прийняв передчасне рішення, оскільки не встановив наявності шкоди, її фактичний розмір, механізм та давність утворення і особу заподіювана шкоди.

Відсутність підтвердженої доказами інформації про дані обставини унеможливлює встановлення незаконності дій заподіювана шкоди причинного зв’язку між його діями та наслідком та його вину.

Моральна шкода теж не обґрунтована ніякими доказами, апелянт вважає, що вина ОСОБА_3 відсутня і відшкодування стягнуте з порушенням вимог ч.1 ст.1167 ЦК України.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю, і закрити провадження у справі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25 листопада 2015 року ОСОБА_2 із своїм чоловіком лагодили огорожу між своїм господарством та господарством ОСОБА_3 Біля 12 години відповідач ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_2 зі сторони свого господарства, взяв металеву трубу в руки та почав розмахувати нею, нанісши трубою позивачу удар в ділянку голови, внаслідок чого позивач впала на землю. Намагаючись підвестися із землі, ОСОБА_2 лівою рукою схопилась за вказану металеву трубу і в цей момент ОСОБА_3 наніс їй удар в ліву руку.

Згідно висновку експерта № 121 від 29.12.2015 р. у ОСОБА_2 були наявні такі тілесні ушкодження: садно в ділянці лівої руки, яке утворилося від дії тупого твердого предмету і відноситься до легких тілесних ушкоджень. Згідно висновку експерта № 7/121/15-Д від 25.02.2016 р. у ОСОБА_2 були наявні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку і відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров’я, а садно в ділянці лівої руки відноситься до легких тілесних ушкоджень. Такі тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів.

Постановою слідчого СВ Галицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 08 листопада 2017 року кримінальне провадження за № 12015090140000401 від 25 грудня 2015 року за ч. 2 ст. 125 КК України щодо ОСОБА_3 закрито за відсутності складу злочину. Зокрема не встановлено умислу ОСОБА_3 на заподіяння тілесних ушкоджень (а.с. 6,7).

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру вчинити протиправне діяння та завдати шкоди або сприяти завданню шкоди. У даному випадку вина ОСОБА_3 виражена у формі простої необережності.

Судом першої інстанції встановлено вину відповідача, причинно-наслідковий зв’язок між протиправними діями та наслідками, що настали від протиправних діянь, як складових підстав цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Оцінюючи надані в справі докази, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що заподіяна позивачеві матеріальна шкода підлягає відшкодуванню відповідачем в повному обсязі, оскільки шкоду заподіяно неправомірними діями відповідача. Також між такими діями і заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. З такими доводами погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Однак, визначаючи заподіяну шкоду в розмірі 3 568,47 грн, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що відповідно до виписок з історії хвороби ОСОБА_2 та виписки з її амбулаторної карти вбачається, що вона з 27 листопада 2015 р. по 11 грудня 2015 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Галицькій ЦРЛ з приводу наявного у неї струсу головного мозку. Також вона зверталася за медичною допомогою 18.12.2015 року, 24.06.2016 року та 01.08.2017 року і в медичних документах зазначено про її скарги на стан здоров’я, що пов’язані з перенесеною черепно-мозковою травмою 25.11.2015 року. Медичними працівниками позивачці призначалося лікування медичними препаратами.

На підтвердження про купівлю відповідних ліків ОСОБА_2 надала суду касові та товарні чеки з аптек (а.с. 8-12), з яких вбачається, що нею 08.12.2015 року зроблено комп’ютерну томографію вартістю 400 грн та куплено ліки, серед яких містяться лікарські форми, які не рекомендовані лікарем при призначенні лікування.

Апеляційний суд, дослідивши відповідність витрачених коштів на придбання ліків до призначених лікарем медичних препаратів, прийшов до висновку, що відшкодуванню підлягають тільки кошти, які витрачені позивачем відповідно до призначень лікаря, що в сумі становить 980,38 грн, а також слід стягнути з відповідача на її користь витрати, понесені нею на проведення комп’ютерної томографії. Тому рішення в цій частині слід змінити, зменшивши розмір матеріальної шкоди до 1 380,38 грн.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України та з урахуванням характеру та обсягу фізичного болю та душевних страждань, яких зазнала позивач, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення моральної шкоди у розмірі 800 грн.

З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що рішення в цій частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2018 року в частині стягнення матеріальної шкоди змінити, зменшивши розмір матеріальної шкоди до 1380,38 грн (однієї тисячі трьохсот восьмидесяти гривень 38 копійок).

В решті рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 червня 2018 року.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_4

ОСОБА_5