Постанова № 74541127, 04.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9252/17

Провадження № 22-ц/779/578/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Матківського Р.Й., Максюти І.О.,

секретаря Петріва Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача: приватне підприємство науково-технічна фірма «Білекс» про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду ухваленого у складі судді Островського Л.Є. 26 січня 2018 року в м. Івано-Франківськ, -

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача: приватне підприємство науково-технічна фірма «Білекс» про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що у 2008 році відповідач отримав у нього на виконання умов договору на дольову участь у будівництві нежитлового будинку по вул. Бориславській в м. Трускавець кошти в сумі 40 000 доларів США.

На підтвердження отримання у нього вищезазначеної суми коштів 11 листопада 2015 року ОСОБА_3 надав йому письмову розписку. Однак, будівництво будинку згідно умов договору від 15 квітня 2008 року приватне підприємство науково-технічна фірма «Білекс», директором якого є відповідач, не проводило, а повернути кошти відповідач відмовляється.

Посилаючись на те, що в порушення взятих на себе зобов’язань боржник кошти не повернув, 40 000 доларів США станом на 16 липня 2017 року становлять еквівалент 1 040 680 грн, просив стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 1 040 680 грн безпідставно набутих коштів.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 січня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 1 040 680 грн безпідставно набутих коштів.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 8 000,00 грн.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги факт звернення позивача до суду з аналогічним позовом по справі №344/13162/16-ц, де підставою звернення було існування розписки від 11 листопада 2015 року, за якою він передав йому 40 000,00 доларів США, а рішеннями судів позивачу у задоволені позову було відмовлено.

Вказує, що ним були отримано кошти від позивача в сумі 40 000,00 доларів США, але усною домовленістю сторони погодили, так як були партнерами, що використання цих коштів здійснювалося на розсуд відповідача. Так, з цієї суми сам позивач взяв кошти та купив земельну ділянку, яку потім оформив на нього в садово-городньому кооперативі в с. Нова Липівка Тисменицького району, а решта коштів були використані на придбання обладнання на цегельний завод ТОВ «Клінкер ЛТД», та на будівництво нежитлового будинку ТОВ «Трансгалбуд». Дані кошти ніколи не вносились на рахунок НТФ «Білекс».

Крім того, 22 липня 2008 року він вніс кошти в розмірі 250 000,00 грн, що на той час складало еквівалент 51 649,69 доларів США, за передачу частки статутного капіталу як засновника ТОВ «Клінкер ЛТД» в с. Нивра Борщівського району Тернопільської області позивачу, які були одержані ОСОБА_5

Зазначає, що 11 листопада 2015 року позивач звернувся до нього з проханням написати розписку, про те, що він одержав від нього кошти в сумі 40 000,00 доларів США, на його аргументи, що така розписка була надана в 2008 році позивач повідомив, що втратив її. Тому розписка була написана повторно, зважаючи на сімейні обставини на які посилався ОСОБА_2

Вказує, що ним належним чином було повідомлено суд про неможливість взяти участь у судовому засіданні, яке відбулося 26 січня 2018 року, а також надіслано заяву про перенесення судового засідання для надання йому можливості здійснювати належний захист своїх інтересів, проте суд порушив його процесуальні права .

У зв’язку з наведеним просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до п. 8 розд. XII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В засіданні апеляційного суду представники апелянта ОСОБА_6, ОСОБА_7Є, ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених підстав, просили її задоволити.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_9 апеляційну скаргу заперечили, посилаючи на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань грошові кошти позивачу не повернув, та утримує їх без достатніх підстав, чим порушив його майнові права.

З таким рішення колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Встановлено, що 11 листопада 2015 року ОСОБА_3 видав ОСОБА_2 розписку.

Зі змісту розписки випливає, що: «Розписка дана ОСОБА_2, що я ОСОБА_3, паспорт СС № 928271 виданий Івано-Франківським МУВС 27.04.2000 р. отримав 40 000,00 (сорок тисяч доларів) на будівництво будинку в м. Трускавець по вул. Бориславській, 18/2. 11.11.2015 року.»

Як вбачається з наявної в справі копії договору, 15 квітня 2008 року між приватним підприємством науково-технічною фірмою «Білекс» та ОСОБА_2 було укладено договір про дольову участь у будівництві нежитлового будинку на вул. Бориславській, м. Трускавець, за умовами якого ПП НТФ «Білекс» прийняло ОСОБА_2 в дольову участь у будівництво нежитлового будинку по вул. Бориславській в м. Трускавець та зобов’язалося передати йому у власність офісне приміщення на другому поверсі загальною площею 44,5 кв.м.(а.с.8).

Сторонами спору визнано, що ОСОБА_3 не зважаючи на вимоги позивача кошти не повернув.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В розумінні зазначеної норми, зобов’язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов’язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов’язків (ст. 11 ЦК).

До відсутності правової підстави стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено обома сторонами в судовому засіданні, у 2008 році між ОСОБА_10 та ОСОБА_2, мала місце домовленість, наслідком якої стало отримання відповідачем у позивача коштів на будівництво будинку в м.Трускавець, про що було складено розписку. У 2015 році таке зобов’язання відповідач підтвердив та видав розписку, у зв’язку з втратою позивачем попередньої.

Підставою для передачі коштів сторони вказують на укладення 15 квітня 2018 року договору на дольову участь у будівництві нежитлового будинку на вул. Бориславській, м.Трускавець, між ПП НТФ «Білекс» в особі підприємця ОСОБА_10 та ОСОБА_2, де останній як сторона зобов’язувався внести кошти як дольову участь у будівництві.

Як пояснив позивач, кошти, які він повинен був внести по договору, він передав відповідачу по розписці, оскільки той був його знайомим та директором підприємства, відносини між ними були довірливі.

Дані обставини сторона відповідача у судовому засіданні не заперечила.

Як пояснили представники відповідача, будівництво будинку не відбулося. ОСОБА_3 визнає той факт, що отримав від позивача спірну суму коштів, дійсно не вніс в касу підприємства для будівництва будинку за договором, однак стверджує, що за усною домовленістю із позивачем використав ці кошти для нього ж, на інші цілі а саме : придбав за них частку у статутному капіталі ТзОВ « Клінкер ЛТД» та вклав у будівництво цегельного заводу.

В свою чергу, ОСОБА_2 такі обставини не визнає, посилається на те, що вимагав у відповідача повернення коштів, оскільки правова підстава на якій вони були отримані відпала, проте той відмовився.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідач спірні кошти отримав у позивача і цей факт не заперечує.

За змістом розписки, кошти ним були отримані на будівництво будинку та підтвердження оплати ОСОБА_2 за договором. Однак відповідач кошти в касу підприємства, яке повинно було здійснювати будівництво, не вніс та використав їх на власний розсуд.

Наявність домовленості щодо іншого використання коштів позивач заперечує, тоді як зворотнє відповідач не довів.

Факт включення позивача до складу засновників ТзОВ «Клінкер ЛТД» таку домовленість не підтверджує.

Таким чином, отримавши у позивача кошти, ОСОБА_3 набув майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, тому застосування норми ст. 1212 ЦК України є обґрунтованим.

Доводи апелянта щодо наявності спору щодо виконання договірних зобов’язань за договором від 15 квітня 2008 року не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження реальності укладеного договору, внесення коштів позивачем в якості дольової участі, та наявності відповідної документації відповідачем не доведено.

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На вимогу суду стороною відповідача не представлено доказів щодо виконання договору на дольову участь від 15 квітня 2008 року. Представники відповідача пояснили, що будівництво об’єкту фірмою «Білекс» не велося, права на будівництво були передані іншій особі і доказів з цього приводу представити не можуть. Тому твердження апелянта в цій частині є недоведеними.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 26 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 червня 2018 року.

Головуюча Л.В. Василишин

Судді: Р.Й. Матківський

ОСОБА_11