Постанова № 74541125, 05.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/2878/15-ц

Провадження № 22-ц/779/563/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, постановлене у складі судді Якиміва Р.В. 23 січня 2018 року в м. Калуші,

в с т а н о в и в :

24 липня 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов’язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 61/07-МК-19 від 22 листопада 2007 року, укладеному між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3 на суму 148 500 грн. зі сплатою за користування кредитом 17% річних на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення 21 листопада 2022 року, а також додаткових угод №01/61/07-МК-19 від 22.11.2007 року на суму 100 000 грн., №01/61/07-МК-19 від 05 грудня 2007 року на суму 30 000 грн. та №02/61/07-МК-19 від 18 грудня 2007 року на суму 18 000 грн., утворилась заборгованість, яка станом на 06 липня 2015 року становить 1 119 749,14 грн.

Оскільки ОСОБА_3 не виконав взяті на себе зобов’язання по договору кредиту позивач просив стягнути вищевказану заборгованість.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» посилається на незаконність рішення суду.

Апелянт вважає безпідставним посилання у рішенні як на підставу відмови в задоволенні позову на наявність рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2016 року, яким задоволено позов АТ «Фінанси та Кредит» про звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості за договором кредиту № 61/07-МК-19, та посилання на роз’яснення постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» про те, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором, оскільки позичальник одночасно є іпотекодавцем, і задоволення вимог кредитора в такий спосіб призводить до подвійного стягнення заборгованості.

Судом не було враховано правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 року у справі № 6-1080цс15 про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов’язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов’язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов’язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов’язанням відсутня.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що у позовній заяві не вказано, чи врахована при визначенні розміру заборгованості присуджена попереднім рішенням суду сума заборгованості. Також вказує на те, що згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем будинку №8-А в с. Студінка Калуського району з 12.09.2008 року є ПАТ КБ «ПриватБанк».

22 травня 2018 року ОСОБА_3 подав додатково відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що 07 лютого 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» уклав з ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» договір про відступлення прав вимоги, а отже відбулась заміна кредитора.

Посилаючись на те, що ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» втратив право вимоги за договором кредиту і ним не заявлено про заміну первісного позивача на належного, ОСОБА_3 просив закрити провадження у справі.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

За змістом п.3 ст. 3 ЦПК України (в редакції Закону № 2147 – VІІІ від 3 жовтня 2017 року) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку з цим суд застосовує норми ЦПК України від 18 березня 2004 року, які діяли на час ухвалення оскаржуваного рішення, а справу переглядає в порядку, передбаченому ЦПК України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

Сторони в судове засідання не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.06.2016 року, яким в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 61/07-МК-19 від 22.11.2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, який є одночасно позичальником та іпотекодавцем, суд не вправі одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 22 листопада 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3 було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 61/07-МК-19 на суму 148 500 грн. зі сплатою за користування кредитом 17% річних на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення 21 листопада 2022 року, а також додаткові угоди № 01/61/07-МК-19 від 22.11.2007 року на суму 100 000 грн., № 01/61/07-МК-19 від 05 грудня 2007 року на суму 30 000 грн. та №02/61/07-МК-19 від 18 грудня 2007 року на суму 18 000 грн.

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №61/07-МК-19 від 22.11.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки від 22 листопада 2007 року, предметом якого були: житловий будинок житловою площею 96,3 кв.м, загальною площею 180,5 кв.м, зазначений в плані літерою «А», стайня загальною площею 15,6 кв.м (літ. «Б»), літня кухня загальною площею 21,7 кв.м (літ. «В»), гараж загальною площею 32,8 кв.м (літ. «Г»), вбиральня загальною площею 1.0 кв.м (літ. «Д»), що знаходяться по вул. Довбуша, 8 «а» в с. Студінка Калуського району; та земельна ділянка площею 0,1640 га, кадастровий номер 2622887401:01:001:0052, розташована в с. Студінка Калуського району, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (а.с.113)

Встановлено, що ОСОБА_3 належним чином не виконував умови кредитного договору, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 06 липня 2015 року становить 1 119 749,14 грн., а саме:

- за кредитною лінією № 61/07-МК-19 від 22.11.2007 р. – 760 239,75 грн. з яких:

сума строкової заборгованості за основним боргом по кредиту 49 444,04 грн.;

сума простроченої заборгованості за основним боргом по кредиту 46 667,04 грн.;

сума строкової заборгованості за відсотками 1611,50 грн.;

сума простроченої заборгованості за відсотками 114 353,78 грн.;

пеня – 548 163,39 грн.

- за кредитною лінією № 61/07-МК-19 від 05.12.2007 р. – 225 511,80 грн. з яких:

сума строкової заборгованості за основним боргом по кредиту 14 914,98 грн.;

сума простроченої заборгованості за основним боргом по кредиту 14 078,40 грн.;

сума строкової заборгованості за відсотками 486,13 грн.;

сума простроченої заборгованості за відсотками 33 675,08 грн.;

пеня – 162 357,21 грн.

- за кредитною лінією №61/07-МК-19 від 18.12.2007 р. – 133 997,59 грн. з яких:

сума строкової заборгованості за основним боргом по кредиту 8 948,75 грн.;

сума простроченої заборгованості за основним боргом по кредиту 8 313,65 грн.;

сума строкової заборгованості за відсотками 289,44 грн.;

сума простроченої заборгованості за відсотками 20 049,24 грн.;

пеня – 93 396,51 грн. (а.с.17-28).

Також встановлено, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 19.06.2015 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,третя особа служба у справах дітей Калуської РДА, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.06.2016 року рішення Калуського міськрайонного суду від 19.06.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа служба у справах дітей Калуської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення із житла задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 61/07-МК-19, укладеним 22 листопада 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3, яка станом на 20.10.2014 складає: строкова заборгованість по основному боргу (тілу) кредиту 79 897,53 грн., прострочена заборгованість по основному боргу (тілу) кредиту 62 469,33 грн., строкова заборгованість за відсотками 1 326,16 грн., прострочена заборгованість за відсотками 151 965,30 грн., пеня 100 100 грн., всього на загальну суму 395 658,32 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 05.09.2007 Студінською сільською радою Калуського району та державного акту на право власності на земельну ділянку ЯД № 875534, виданого 19.06.2007 Студінською сільською радою, а саме: житловий будинок житловою площею 96,3 кв.м, загальною площею 180,5 кв.м, зазначений в плані літерою «А», стайню загальною площею 15,6 кв.м (літ. «Б»), літню кухню загальною площею 21,7 кв.м (літ. «В»), гараж загальною площею 32,8 кв.м (літ. «Г»), вбиральню загальною площею 1.0 кв.м (літ. «Д»), що знаходиться по вул. Довбуша, 8 «а» в с. Студінка Калуського району; та земельну ділянку площею 0,1640 га, кадастровий номер 2622887401:01:001:0052, розташовану в с. Студінка Калуського району, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. В задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 із житлового будинку, що є предметом іпотеки та знаходиться по вул. Довбуша, 8а в с. Студінка Калуського району, відмовлено.

Цим рішенням встановлено, що вироком Калуського міськрайонного суду від 31 серпня 2012 року засуджено ОСОБА_8 за вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3, 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України,- привласнення внесених ОСОБА_3 30 000 дол. США для погашення кредиту № 61/07-МК-19 від 22.11.2007 року. Під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_3 не заявляв цивільний позов до ОСОБА_8; кредитний договір від 22 листопада 2007 року не визнаний недійсним та ніким не оспорений, тобто зобов'язання за ним підлягають виконанню.

Сторони не подали доказів щодо виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.06.2016 року.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що згідно листа-клопотання ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 12 вересня 2008 року, адресованого приватному нотаріусу Калуського районного нотаріального округу, банком заявлено клопотання про виведення з реєстру заборон домоволодіння, а саме: житлового будинку житловою площею 96,3 кв.м, загальною площею 180,5 кв.м, стайні загальною площею 15,6 кв.м, літньої кухні загальною площею 21,7 кв.м, гаража загальною площею 32,8 кв.м, вбиральні загальною площею 1.0 кв.м, що знаходиться по вул. Довбуша, 8 «а» в с. Студінка Калуського району; та земельної ділянки площею 0,1640 га, кадастровий номер 2622887401:01:001:0052, розташованої в с. Студінка Калуського району.

Крім того, згідно відомостей з державного реєстру іпотек домоволодіння А - 180,5 кв.м, стайня Б - 15,6 кв.м, літня кухня В - 21,7 кв.м, гараж Г - 32,8 кв.м, вбиральня Д - 1.0 кв.м, Івано-Франківська обл. Калуський р-н. с. Студінка вул. Довбуша, 8 «а» та земельна ділянка площею 0,1640 га, кадастровий номер 2622887401:01:001:0052, в с. Студінка Калуського району вул. Довбуша, 8 «а» перебувають в іпотеці ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно договору іпотеки IFI0GA0000000049 від 11.09.2008 року.

А згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за заявою ЗАТ КБ «ПриватБанк» та на підставі договору іпотеки на вищезазначені домоволодіння та земельну ділянку зареєстрована заборона.

Наведене підтверджено інформаційною довідкою № 119911932 від 06.04.2018 року.(а.с.162-166)

При таких обставинах справи колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи ОСОБА_3 про те, що за наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки немає підстав для стягнення заборгованості за договором кредиту не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов’язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов’язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов’язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов’язанням відсутня.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-1080цс15.

Разом з тим, розмір пені за прострочення виконання зобов’язання слід зменшити, враховуючи наступне.

За правилами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Враховуючи те, що банк з початку порушення позичальником зобов'язань з погашення кредиту не вживав заходів щодо погашення заборгованості, що свідчить про те, що своїми діями банк сприяв збільшенню розміру заборгованості та пені, а також з урахуванням засад справедливості, добросовісності й розумності розмір нарахованої пені 803 917,11 грн. підлягає зменшенню до 100 000 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що уклавши 07 лютого 2018 року з ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» договір про відступлення прав вимоги, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» втратив право вимоги за договором кредиту, оскільки згідно додатку №1 до вказаного договору ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 789pv19-07, а у даній справі заявлені вимоги про стягнення заборгованості за договором кредиту № 61/07-МК-19 від 22.11.2007 року.(а.с.195)

Крім того, позивачем подано інформацію з сайту prozorro про те, що 15.03.2018 року не відбулись торги з продажу права вимоги за договором кредиту № 61/07-МК-19 від 22.11.2007 року.

При таких обставинах справи рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

З відповідача на користь позивача слід стягнути 412 832,03 грн. заборгованості за договором кредиту, з яких: 142 366,86 грн. заборгованості по кредиту, 170 465,17 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом та 100 000 грн. пені.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Крім того, з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» слід стягнути витрати по оплаті судового збору, а саме: 3654 грн. за подання позовної заяви та 5481 грн. за подання апеляційної скарги, а всього 9135 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року скасувати та постановити нове рішення.

Позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН 27096086693, на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» код ЄДРПОУ 09807856, МФО № 300131, - 412 832,03 грн. (чотириста дванадцять тисяч вісімсот тридцять дві грн. 03 коп.) заборгованості за договором кредиту, з яких: 142 366,86 грн. (сто сорок дві тисячі триста шістдесят шість грн. 86 коп.) заборгованості по кредиту, 170 465,17 грн. (сто сімдесят тисяч чотириста шістдесят п’ять грн. 17 коп.) заборгованості по відсотках за користування кредитом та 100 000 грн. (сто тисяч грн.) пені.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» 9135 грн. (дев’ять тисяч сто тридцять п’ять грн.) витрат по оплаті судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_9