Постанова № 74540434, 05.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1523/18 Справа № 194/726/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 54

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів – Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря – Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 8 листопада 2017 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства “Тернівське житлово-комунальне підприємство” про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, –

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до КП “Тернівське житлово-комунальне підприємство” про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він наказом № 436-к від 5 листопада 2012 року був прийнятий на посаду інженера-енергетика до КП “Тернівське житлово-комунальне підприємство”, наказом № 379-к від 31 жовтня 2016 року в межах вказаного підприємства його було переведено на посаду майстра дільниці по ремонту та технічному обслуговуванню енергообладнання.

10 липня 2017 року наказом № 52-пор із займаної посади його було звільнено на підставі п.4 ст. 40 КЗпП – за прогул без поважних причин.

04 липня 2017 року у зв’язку з сімейними обставинами він звернувся до керівництва відповідача з заявою про надання відпустки за свій рахунок у період з 06 липня 2017 року по 10 липня 2017 року та отримав на це згоду. Заяву, нажаль, ним було складено в одному екземплярі, який наявний лише у відповідача.

На підставі раніше поданої заяви 06 липня 2017 року та 07 липня 2017 року (четвер та п’ятниця відповідно) він не вийшов на роботу вважаючи, що в ці дні перебуває у відпустці.

10 липня 2017 року він зранку приступив до виконання своїх трудових обов’язків, проте в той же день був звільнений із займаної посади у зв’язку з не перебуванням 06 липня 2017 року та 07 липня 2017 року на роботі без поважних причин.

Дізнавшись про звільнення, він повідомив підприємство про те, що раніше ним була написана, а керівником підприємства погоджена заява про надання відпустки, на що представники відповідача жодним чином не відреагували.

Відтак, оскільки вищевказані дні ним були пропущені з поважних сімейних причин, а також охоплювались поданою заявою про надання відпустки, наказ про звільнення вважав незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, відповідач взагалі не з’ясувавши причин його відсутності на робочому місці протягом певного часу, не відібравши пояснень від нього з приводу цього, прийняв рішення про звільнення його з посади, таким чином порушивши норми чинного трудового законодавства.

Також, його заробітна плата за травень та червень, тобто за 2 місяця, що передували звільненню, складає 3433,40 грн. та 4193,00 грн. Оскільки він працював за графіком 5 робочих днів на тиждень, в травні та червні поточного року було по 20 робочих днів, то середньоденний заробіток в даному випадку повинен розраховуватися: (3433,40+4193)/(20+20)=190,68 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ КП “Тернівське житлово-комунальне підприємство” від 10 липня 2017 року № 52-пор про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України; поновити його на роботі на посаді майстра дільниці по ремонту та технічному обслуговуванню енергообладнання до КП “Тернівське житлово-комунальне підприємство”; стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 липня 2017 року по день винесення рішення судом із розрахунку 190,68 грн. середньоденної заробітної плати.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 8 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_2 працював в КП “Тернівське житлово-комунальне підприємство” з 8 листопада 2012 року по 10 липня 2017 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.5).

З довідки № 90 від 31 липня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 працював в КП “Тернівське житлово-комунальне підприємство” з 8 листопада 2012 року по 9 липня 2017 року майстром та отримував середню заробітну плату у розмірі 4038 грн. (а.с.7).

При перевірці виробничої дисципліни було виявлено відсутність на робочому місці 5 липня 2017 року майстра дільниці по ремонту та обслуговування енергообладнання ОСОБА_2, причини відсутності невідомі, про що свідчить доповідна головного енергетика КП “Тернівське житлово-комунальне підприємство” ОСОБА_3, складена в присутності в.о. начальника відділу кадрів ОСОБА_4 на ім’я директора КП “Тернівське житлово-комунальне підприємство” ОСОБА_5 (а.с.15).

Також, факт відсутності ОСОБА_2 на роботі 05 липня 2017 року засвідчений актом від 05 липня 2017 року, складеним головним енергетиком ОСОБА_3, енергомайстром ОСОБА_6, в.о. начальником відділу кадрів ОСОБА_4 (а.с.16).

Окрім цього, 10 липня 2017 року майстер дільниці по ремонту та обслуговування енергообладнання ОСОБА_2 не з’явився на роботу без поважних причин, за раніше здійснені прогули: 05.07.2017, 06.07.2017, 07.07.2017 року, пояснення писати відмовився, про що свідчить доповідна головного енергетика ОСОБА_3 на ім’я директора ОСОБА_5 (а.с.17).

Факт відсутності ОСОБА_2 на роботі 05.07.2017, 06.07.2017, 07.07.2017 року також засвідчений актом від 10 липня 2017 року, складеним головним енергетиком ОСОБА_3, енергомайстром ОСОБА_6, в.о. начальником відділу кадрів ОСОБА_4 (а.с.18).

З акту від 10 липня 2017 року встановлено, що головний енергетик ОСОБА_3 починаючи з 08-30 години ранку неодноразово дзвонив ОСОБА_2 з проханням з’явитися на роботу та о 11-20 годині ОСОБА_2 прибув на дільницю, де йому було запропоновано написати письмові пояснення з приводу відсутності на роботі з 05 по 10 липня 2017 року або пред’явити документи, але він відмовився та документів не надав (а.с.19).

Адміністрація КП “Тернівське житлово-комунальне підприємство” звернулася з поданням до профспілки з приводу надання згоди на звільнення ОСОБА_2 з 10 липня 2017 року за п.4 ст. 40 КЗпП України за скоєні прогули з 05 по 10 липня 2017 року без поважної причини, що підтверджується поданням № 140 вир. від 10 липня 2017 року (а.с.20).

З виписки з протоколу № 8 засідання профспілки КП “Тернівське житлово-комунальне підприємство” від 10 липня 2017 року, встановлено, що на повістці дня було розглянуто подання за № 140-пр. від 10 липня 2017 року від адміністрації про звільнення ОСОБА_2, де комісія проголосувала одноголосно за звільнення ОСОБА_2 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за здійснені прогули з 5 липня 2017 року по 10 липня 2017 року без поважних причин (а.с.13).

З викладених вище підстав, з 10 липня 2017 року ОСОБА_2 було звільнено з посади майстра дільниці по ремонту та технічному обслуговуванню енергообладнання на підставі п.4 ст. 40 Кодексу Законів про працю, тобто за прогул без поважних причин, про що свідчить копія Наказу № 52-пор. «Про звільнення за порушення трудової дисципліни» від 10 липня 2017 року, з наказом ознайомлений підпис ОСОБА_2, про що не заперечував сам позивач (а.с.6,14).

Відповідно до пункту 4 розділу 2 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Тернівського ЖКП (далі Правил), прийом на роботу оформлюється наказом директора підприємства, який видається працівнику під розписку. Працівника повинно бути ознайомлено із правилами внутрішнього трудового розпорядку, умовами праці і з колдоговором. При прийомі працівника чи при переведенні його у встановленому порядку на іншу роботу, роботодавець зобов’язаний в тому числі ознайомити працівника з дорученою роботою, умовами та оплатою праці, роз’яснити його права та обов’язки (а.с.79).

Згідно з пункту 2 розділу 3 Правил, працівник зобов’язаний працювати чесно і сумлінно, додержувати дисципліни праці – основу порядку на виробництві, вчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, використовувати весь робочий час на працю, не допускати порушень, що перешкоджають працівникам виконувати покладені на них трудові обов’язки (а.с.80).

Відповідно до пункту 2 розділу 7 Правил, за порушення трудової дисципліни роботодавець приймає наступних заходів дисциплінарного стягнення (ст. 147 КЗпП України): догана, звільнення (а.с.82).

Підпунктом «б» пункту 3 розділу 7 Правил, передбачено, що звільнення, як дисциплінарне стягнення може бути застосовано за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше 3-х годин безперервно чи сумарно протягом робочого дня) без поважної причини (а.с.83).

З контрольного листа, складеного відділом кадрів КП “Тернівське житлово-комунальне підприємство”, вбачається, що ОСОБА_2 з правилами внутрішнього трудового розпорядку та умовами праці на робочому місці ознайомлений особисто під підпис 05 листопада 2012 року (а.с.85).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при звільненні позивача за п.4 ст. 40 КЗпП України дотрималось вимог чинного законодавства, зокрема щодо з’ясування причин щодо невиходу ОСОБА_2 на роботу протягом тривалого часу, створення відповідної комісії з метою перевірки вказаних обставин, звільнення відбулося за дозволом профспілки, відібрання пояснень у позивача з приводу причин його невиходу на роботу, але ОСОБА_2 не виявив бажання письмово викласти обставини відсутності його на робочому місці тривалий час.

Також позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності написання ним заяви про відпустку без збереження заробітної плати, поважних причин відсутності на робочому місці 05.07.2017, 06.07, 07.07. 2017 та 10.07.2017 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).

Відповідно до частини 1 статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що він не знав, що заяву про надання відпустки по сімейним обставинам необхідно подавати в письмовій формі та порядку оформлення такої відпустки, спростовуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Крім того, не один свідок в судовому засіданні суду першої інстанції не підтвердив факт наявності письмової заяви ОСОБА_2 про надання відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами, а тому, вони спростовують свідчення ОСОБА_2 про існування даної письмової заяви.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України (стаття 2 Закону України “Про відпустки”).

Відповідно до статті 4 Закону України “Про відпустки” одним із видів відпусток є відпустка без збереження заробітної плати, яка надається відповідно до статей 25, 26 даного Закону.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік (стаття 84 Кодексу законів про працю України, стаття 26 Закону України “Про відпустки”).

Таким чином, основною підставою для надання такої відпустки має бути: згода сторін, сімейні обставини та інші причини, а також тривалість не більше 15 календарних днів на рік.

Як вказано у ст. 26 Закону № 504, працівник і роботодавець мають дійти згоди про надання відпустки без збереження зарплати за наведеною підставою і про її тривалість у межах її максимальної річної тривалості.

Отже, рішення про надання або ненадання відпустки без збереження зарплати за ст. 26 Закону № 504, належить виключно до компетенції роботодавця (лист Мінпраці від 18.03.2009р. № 2961/0/14-09/06).

Ініціювати оформлення відпустки без збереження зарплати за підставами, викладеними у ст. 26 Закону № 504, має право виключно працівник. Тобто, роботодавець не може примусово відправити працівника у неоплачувану відпустку за вказаними підставами (лист Мінсоцполітики від 19.09.2013р. № 416/13/116-13).

Таким чином, як зазначено вище відповідного погодження з боку керівництва не відбулося.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з’ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. 147, п.3 розділом XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 8 листопада 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.А. Єлізаренко

ОСОБА_7