Постанова № 74540431, 05.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1321/18 Справа № 201/11177/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 55

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства “Єнакіївський металургійний завод” про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, одноразової допомоги у розмірі трьох тарифних ставок (окладів) у зв’язку із звільненням на пенсію,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, одноразової допомоги у розмірі трьох тарифних ставок (окладів) у зв’язку із звільненням на пенсію.

Позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що перебувала у трудових відносинах із ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» та наказом підприємства від 15 березня 2017 року була звільнена за власним бажанням. Внаслідок захоплення влади так званою ДНР на території міста Донецька та певних районів Донецької області керівництво відповідача змушено було припинити господарську діяльність, залишити своє майно. У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася на адресу відповідача із заявою про здійснення повного розрахунку із нею та виплати належних сум грошових коштів, проте така заява відповідачем була проігнорована.

У зв’язку із зазначеним позивач просила з урахуванням уточнень, стягнути із відповідача на корить позивача заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року; стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати за час щорічної відпустки; стягнути із відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку; стягнути із відповідача на користь позивача одноразову допомогу у розмірі 3-х тарифних ставок (окладів) у зв’язку із звільненням на пенсію по досягненні пенсійного віку як робітнику, який на час звільнення має безперервний стаж роботи від 30 років, відповідно до п. 7.2 Розділу 7 колективного договору ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, щоз 27 липня 1970 року ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах із ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» та наказом останнього № 166-л від 15 березня 2017 року була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці позивача, копію якої долучено до матеріалів справи (а.с. 11-14).

ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» 15 березня 2017 року за № 1025 було видано наказ, згідно із яким підприємство повідомило своїх співробітників про факт втрати з 15 березня 2017 року керівництвом підприємства контролю за його діяльністю, у зв’язку із чим заінтересованим особам у подальшому співробітництві із ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» на території України, підконтрольній державній владі, запропоновано з’явитися за визначеною адресою у визначені дату та час, факт неприбуття розцінюватиметься як відмова у подальшому співробітництві та трудовий договір із такими співробітниками буде розірвано (а.с. 24).

Судом також встановлено, що за заявою ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» до Єдиного реєстру досудових розслідувань Бахмутовським ВП ГУ НП в Донецькій області були внесені відомості щодо захоплення невідомими особами так званої «ДНР» адміністративної будівлі ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» (а.с. 59).

15 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулася на адресу відповідача із заявою про надання письмового повідомлення про належні їй до виплати при звільненні сум грошових коштів та здійснити повний розрахунок, а також надати копію наказу про звільнення (а.с. 25, 26).

Згідно з ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, серед яких є м. Маріуполь, м. Макіївка, м. Єнакієве. Крім того, прийняті інші нормативні акти, що визначають райони проведення АТО. Так, наказом Служби безпеки України № 33/6/а від 07 жовтня 2014 року «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначені такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, як Донецька і Луганська області з 07 квітня 2014 року.

За відповідними фактами Бахмутським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Донецькій області дійсно розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017050150000803 за ст. 341 КК України (а.с. 59).

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, захоплення підприємств тощо.

Згідно з висновком Торгово-промислової палати України від 15 травня 2017 року № 1565/2/21-10.2 ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» втратив доступ до своїх виробничих потужносте та майна, що знаходиться за адресами: Донецька область, м. Єнакієве, просп. Металургів, 9 та Донецька область, м. Макіївка, вул. Металургійна, 147, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу. У зв’язку з впливом дії форс-мажорних обставин (акт тероризму на території Донецької області) ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання зобов’язань, передбачених ст. ст. 47, 116 КЗпП України.

Даний висновок Торгово-промислової палати України ґрунтується на тому, що після 15 березня 2017 року (дати фактичного захоплення невстановленими особами виробничих потужностей) відповідач фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних, та інше, що підлягають до виплати на користь робітників у день звільнення.

Як встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 16 червня 2017 року «в поясненнях Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» без номеру та дати, які надійшли на адресу суду 12.06.2017р. та в силу норм ст. 32 Господарського процесуального кодексу України є доказами у справі, підтверджено, що трудові книжки, табелі обліку робочого часу працівників, штатний розклад, дані щодо розрядів робітників (накази, розпорядження), тарифні ставки та інші первинні документи, необхідні для нарахування заробітної плати та всіх інших платежів, що належать до виплати працівникам при звільненні зберігались в бухгалтерії Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» в адміністративній будівлі підприємства за адресою: м.Єнакієве, просп. Металургів, 9», «Отже, в даному випадку, враховуючи загальновідомі обставини, пояснення сторін, суд вбачає, що з боку відповідача відсутня протиправна поведінка щодо зобов’язань з надання трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп’ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням обліку трудових взаємовідносин з працівниками для виконання позивачем своїх обов’язків за договором №15000453 від 01.04.2015р.»

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що сторони не надали ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження нарахування та невиплати заробітної плати позивачу за відпрацьований час, оскільки відповідач з об'єктивних причин позбавлений можливості підтвердити або спростувати розмір заборгованості перед позивачем.

Крім того, відсутня будь-яка бухгалтерська документація на підтвердження наявності такої заборгованості, з якої суд мав би можливість перевірити розрахунок чи розрахувати грошові суми до стягнення.

За таких обставин не можливо зробити беззаперечний висновок щодо наявності заборгованості по заробітній платі перед позивачем, середнього заробітку та відповідно наявності заборгованості із компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції у повному обсязі.

Так, позивачка у позовній заяві зазначала, що у день її звільнення – 15.03.2017 року відповідачем не було здійснено розрахунку у відповідності до вимог ст.116 КЗпП України.

Відповідач заперечуючи проти зазначених вимог посилався на те, що відповідач позбавлений можливості у відповідності до вимог діючого законодавства нарахувати, розрахувати та/або підтвердити всі суми, що належать позивачці при звільненні у зв»язку з поважними обставинами, та відсутністю первинної документаці.

Як зазначалось, відповідно до положень ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Матеріалами справи встановлено, що позивач була звільнена з Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» 15 березня 2017 року у зв»язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України на підставі наказу № 166-п від 15.03.2017 року (а.с.14).

У підтвердження не виплати відповідачем заробітної плати позивачем надано банківську виписку, якою підтверджено, що при звільненні на її картковий рахунок не було перераховано суми, що підлягають виплаті працівнику при звільненні.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку, а саме, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно з положеннями ст.57 КЗпП час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Встановлення режиму роботи є правом підприємства, що реалізується трудовим колективом або власником за узгодженням із профспілковою організацією підприємства шляхом встановлення робочого часу та часу відпочинку, графіків змінності, ведення підсумкового обліку робочого часу, часу початку та закінчення робочого дня, тривалості перерви для відпочинку та харчування, поділу робочого дня на частини.

На підприємстві Відповідача було встановлено один з передбачених КЗпП України та Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства режим роботи - змінний.

Таким чином для розрахунку середньої заробітної плати за останні два місяці роботи має бути відома інформація щодо заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні та щодо відпрацьованих робочих днів (годин).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 23 січня 2012 року, від 21 січня 2015 року, від 16 грудня 2015 року.

Відповідач вважав, що у зв'язку з втратою первинної документації у нього не має можливості надати, перевірити або підтвердити надану інформацію щодо нарахованої заробітної плати за фактично відпрацьовані робочі дні (години) та число відпрацьованих робочих днів (годин) позивача, розміру посадового окладу позивача, суми невиплаченої заробітної плати, кількості відпрацьованих днів, кількості днів відпустки та даних щодо графіка роботи.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку.

Питання виплати грошової компенсації за невикористані працівником дні щорічної відпустки у разі його звільнення врегульоване статтею 24 Закону України «Про відпустки» та статтею 83 КЗпП України. Так, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з пунктом 2.23 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Міністерством статистики України від 11 грудня 1995 року № 233, оплата щорічних і додаткових відпусток, грошових компенсацій за невикористану відпустку входять до фонду додаткової заробітної плати, тобто належать до структури заробітної плати.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно абз.1 ч.7 Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових

відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які

мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кіькість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових ніеробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснив розрахунку з нею за 32 дні відпустки, однак, відповідач заперечуючи щодо зазначеного посилається на ті обставини, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтвердили дане ствердження. Зазначає, що у зв'язку з втратою первинної документації у відповідача не має можливості надати, перевірити або підтвердити надану інформацію щодо нарахованої заробітної плати за останні 12 календарних місяців роботи позивача на підприємстві, а також інформації щодо наявності днів невикористаної відпустки, їх кількості.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов»язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

У обгрунтування сум, які підлягають виплаті, позивач надала наступні докази: відомості Пенсійного Фонду України (а.с.206), відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримань (а.с.207), якими підтверджено відсутність будь-яких відрахувань підприємства відповідача до пенсійних та фіскальних органів. Крім того, надано розрахункові листки, якими підтверджено суми нараховані до виплати, як у попередні місяці роботи, так і на час звільнення, з розміром яких погоджується позивач (а.с.208,209), а виплати попередніх сум підтверджені банківською випискою (а.с.210). Крім того, наказом про припинення трудового договору № 166-п від 15.03.2017 року визначено позивачці компенсацію за відпутку у кількості 32,02 дні відпустки ( 29,02 – основна щорічна відпустка, 3,00- додаткова відпустка за ненормований робочий день) (а.с.213).

Таким чином, як вбачається із розрахункового листа за березень 2017 року, оклад апелянта на день звільнення становив – 5436 грн.

У березні 2017 року ОСОБА_2 було нараховано, проте не виплачено:

-за один 8-годинний робочий день, за який була здійснена оплата у розмірі 248,50 грн.

-за 14 робочих днів березня оплачено за вимушений простой не з вини працівника, згідно ст. 113 КЗпП України за 71 робочу годину у розмірі 1470, 38 грн.

-компенсація за невикористану відпустку за 32,02 днів у розмірі 8110,99 грн.,

розрахунок яких проведений судом без утримання прибуткового податку та інших обов»язкових платежів.

Колегія суддів погоджується з таким розрахунком та приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині на загальну суму 9 829,87 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення про присудження працівникові виплати заробітної плати, у межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Таким чином, рішення суду в частині виплати заробітної плати, в межах платежу за один місяць, в сумі 5 218,50 грн. (248,50 грн. Х 21р.д.). - допустити до негайного виконання.

Апеляційний суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітоку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку 3 16.03.2018р. по 05.06.2018р. (447 робочих дні), який складає - 111 079,50 грн. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно із положеннями ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У свою чергу, стаття 116 КЗпП України встановлює, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно ч.1ст. 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги по даній справі, зокрема вимоги щодо виплати компенсації за невикористану відпустку, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це г.орушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та зизначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15 та в подальшому підтримана у постановах від 23 березня 2016 року у справах №6-364цс16, №6-365цс16 та у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1185цс16 та ін.

Приватне акціонерне товариство «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» у вересні 2014 року отримало Сертифікат про настання обставин непереборної сили №2755/05-4.

Відповідно до даного сертифікату встановлено, що за інформацією Служби безпеки України (лист від 13 червня 2014 року № 33/2117) прийнято рішення щодо проведення в Донецькій області АТО. На підставі наданих документів Торгово-промислова палата засвідчила настання обставин непереборної сили з 01 серпня 2014 року для ПрАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні Законодавчих актів України, які стосується справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити не можливо.

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України від 15 травня 2017 року №1565/2/21-10.2, Терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територіями м. Єнакієве Донецької області, що супроводжуються актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання обов'язків сторонами, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.

Відповідач посилався на те, що 16 березня 2017 року кожному працівникові видали належно оформлену трудову книжку і провели з ним розрахунок, що було спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Донецької області, у тому числі: м. Єнакієво Донецької області, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.

Однак, матеріалами справи спростовано пведення саме розрахунку з позивачем.

Однак, за положеннями статті 117 КЗпП України наголошується, що обов'язковою умовою для накладання на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільнені та/або затримку видачі трудової книжки з записом про звільнення, тобто виконання власником або уповноваженим ним органом зобов'язань, передбачених ст.ст.47 та 116 КЗпП України, є наявність вини підприємства. Якщо виконання такого зобов'язання унеможливлено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: актами тероризму на територіях Донецької та Луганської областей, що перебувають під контролем незаконних збройних формувань, то вина такого підприємства у невиконанні зобов'язань, передбачених ст.ст.47 і 116 КЗпП України, відсутня.

З урахуванням викладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині щодо стягнення з відповідача середнього заробітоку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, саме з підстав відсутності вини підприємства.

Доводи апеляційної скарги, що стосується позовних вимог про стягнення одноразової допомоги у розмірі 3-х тарифних ставок (окладів) у зв’язку із звільненням на пенсію по досягненні пенсійного віку як робітнику, який на час звільнення має безперервний стаж роботи від 30 років, відповідно до п. 7.2 розділу 7 Колективного договору ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод»., колегія суддів не може взяти до уваги, зважаючи на настпне.

В обґрунтування доводів позову у даній частині позивачем було надано колективний договір на 2012 рік щодо Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод», в той час як відповідачем у даній справі є Приватне акціонерне товариство «Єнакіївський металургійний завод», у зв’язку із чим, а також ураховуючи, що спір між сторонами виник у 2017 році, а вказаний колективний договір датований 2012 роком, не можливо встановити, що колективний договір ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» станом на 2017 рік містить відповідний пункт щодо виплати працівнику одноразової допомоги у розмірі 3-х тарифних ставок (окладів) у зв’язку із звільненням на пенсію по досягненні пенсійного віку як робітнику, який на час звільнення має безперервний стаж роботи від 30 років.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, колегія приходить до висновку про необхідність вирішення питання щодо розподілу судових витрат у справі. Так, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді сплаченого апелянтом судового збору при поданні позовної заяви в розмірі – 640,00 грн. (а.с. 35). Крім того, підлягають стягненню з відповідача на користь держави судові витрати, які підлягають достягненню за подання позовної заяви в розмірі 569,09 грн. та апеляційної скарги в розмірі 1813,63 грн., а всього - 2382,72 грн., відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

РішенняЖовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року

– скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Єнакіївський металургійний завод” (ЄДРПОУ 00191193, місце знаходження: 87504, Донецька область м. Маріуполь, пр. Ілліча, буд.54, блок 4) на корить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість у сумі – 9829,87 грн, яка складається з:

-заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року – 248,50 грн.;

- заборгованості за вимушений простой за 14 робочих днів за березень 2017 року –

1 470,38 грн.;

- компенсацію за невикористану відпустку за 2017 рік – 8 110,99 грн.,

розрахунок якого проведений судом без утримання прибуткового податку та інших обов»язкових платежів.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах платежу за один місяць, в сумі – 5 218,50 грн. - допустити до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Єнакіївський металургійний завод” на користь ОСОБА_2судовий збір в сумі 640,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Єнакіївський металургійний завод” на користь держави судовий збір в сумі 2382,72 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П.Красвітна

ОСОБА_3