Ухвала суду № 74540321, 12.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1142/17 Справа № 203/1931/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія 5

12 січня 2017 року

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2017 рік січень 12 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Пономарь З.М., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа П’ята дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності, внесення змін до технічної характеристики квартири, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до відділу державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право власності на житло, посилаючись на те, що вона зі своєю родиною проживає у комунальній квартирі, яка складається з двох коридорів, однієї вбиральні та чотирьох житлових кімнат, у двох з яких площею 31.9 кв.м. проживає вона, позивачка, а у інших двох площею 25.5 кв.м. – ОСОБА_2.

У жовтні 1993 року ОСОБА_2 вдруге приватизувала свою частину комунальної квартири і приватизованими також виявилися місця загального користування, тобто коридор і вбиральня.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане на підставі розпорядження Дніпропетровського міськвиконкому № К-1471 від 06.10.1993 року на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (реєстр № 110п-95) на квартиру АДРЕСА_1 в частині розміру загальної площі 42,80 кв.м. та визначено розмір приватизованої площі ОСОБА_4 та ОСОБА_2, який склав : житлової площі 25.5 кв.м. ( поз.5 – житлова кімната – 10.4 кв.м. ; поз 6 – житлова кімната – 15.1 кв.м.) та 1/2 частини площі загального користування - 13.95 кв.м. (поз.1 – коридор – 5.1 кв.м. ; поз 4 –коридор – 5.3 кв.м. ; поз. 7 – кухня – 8.4 кв.м.; поз. 8 – кухня – 7.2 кв.м.; поз.9 – вбиральня – 0.9 кв.м.; поз. 10-умивальня – 1.0 кв.м. ), що разом складає 39.45 кв.м..

Під час приватизації своє квартири позивачці стало відомо, що ОСОБА_2 було зареєстровано право власності за заповітом на нерухоме майно, а саме на 51/200 частину квартири АДРЕСА_1, видане державним нотаріусом П’ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори 30.05.2013 року, і як наслідок цього – позивачці відмовлено у приватизації квартири АДРЕСА_2 з тих причин, що ОСОБА_2 всупереч рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року було зареєстровано право власності за свідоцтвом, що було визнано недійсним.

Посилаючись таким чином на зазначені обставини, а також на те, що своїми незаконними діями ОСОБА_2 не дає їй у повній мірі скористуватися своїм правом на приватизацію та набуття права власності на квартиру, позивачка вимушена була звернутись з даним позовом до суду.

В уточнюючих позовах, пред’явлених ОСОБА_3 як до відділу державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, заміненим ухвалою суду від 14 червня 2016 року на Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області, так і до ОСОБА_2, позивачка просила визнати недійсним з дати видання та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, а саме на 51/200 частину квартири АДРЕСА_1, видане державним нотаріусом П’ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 30.05.2013 року, яке зареєстровано за ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності на спадщину за заповітом № 3-872 від 30.05.2013 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ; скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право власності на житло від 06.10.1993 року № К-1471 ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та внести зміни до технічної характеристики спірної квартири з 51/100 частина на 46/100 частин, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 06.10.1993 року.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2016 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Визнано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, видане 30 травня 2013 року П’ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, зареєстроване у реєстрі за № 3-872 за яким ОСОБА_2 набула у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 право власності на 51/200 частину квартири АДРЕСА_1. Цим же рішенням суду скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 30 травня 2013 року П’ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого у реєстрі за № 3-872 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію свідоцтва про право власності на житло, виданого 06 жовтня 1993 року виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження № 7-1471 в частині розміру загальної приватизованої площі – 42.8 кв.м.ж, залишивши реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житлову площу 25.5 кв.м. ( житлові кімнати площею 10.4 кв.м. та 15.1 кв.м відповідно) та 1/2 частини площі загального користування – 13.95 кв.м.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_3 мешкає зі своєю родиною у квартирі № 3, що розташована в будинку № 51 по пр. Пушкіна в м. Дніпрі, займаючи дві житлові кімнати загальною площею 31.9 кв.м.. Інші дві житлові кімнати загальною площею 25.5 кв.м. займає відповідачка ОСОБА_2.

Квартира, згідно з планом будівлі складається з наступних приміщень : поз.1 – коридор площею 5.1 кв.м., поз. 2 – житлова кімната площею 11.7 кв.м., поз. 3 – житлова кімната площею 20.2 кв.м., поз. 4 – коридор площею 5.3 кв.м, поз. 5 – житлова кімната площею 10.4 кв.м., поз. 6 – житлова кімната площею 15.1 кв.м., поз. 7 – кухня площею 8.4 кв.м., поз. 8 – кухня площею 7.2 кв.м., поз. 9 – вбиральня площею 0.9 кв.м., поз. 10 – умивальня площею 1.0 кв.м.

06 жовтня 1993 року виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження № 7-1471 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на житло, згідно з яким вони стали власниками 51/100 часток квартири АДРЕСА_1 ( загальна площа приватизованого житла 42.8 кв.м.), до яких увійшли житлові кімнати площею 10.4 кв.м. та 15.1 кв.м..

Під час виготовлення приватизаційних документів спочатку як на окрему двокімнатну квартиру загальною площею 40.5 кв.м., а згодом при переробці приватизаційних документів на ці ж приміщення, була допущена помилка, згідно якої до площі, яку займали ОСОБА_2 та ОСОБА_4, помилково були внесені приміщення загального користування.

На той час, кімнати площею 11.7 кв.м. та 20.2 кв.м., які тепер займає позивачка, були визнані нежитловими і здавалися в оренду, а рішенням виконавчого комітету Кіровської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 22.07.1994 року № 1236 ці приміщення були віднесені до службового житлового фонду і 22.07.1994 року позивачці на вказані приміщення було видано ордер № 393.

01 серпня 1994 року ОСОБА_4 померла.

30 травня 2013 року П’ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким ОСОБА_2 стала власником 51/200 часток спірної квартири після смерті ОСОБА_4.

17 квітня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області своїм рішенням визнав недійсним свідоцтво про право власності на житло від 06.10.2013 року в частині розміру загальної приватизованої площі (42.8 кв.м.). За цим рішенням суду, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 є власником квартири житловою площею 25.5 кв.м. (житлові кімнати площею 10.4 кв.м. та 15.1 кв.м.) та 1/2 частини площі загального користування розміром 13.95 кв.м..

З огляду на викладене, а також на те, що ухвалюючи рішення від 17 квітня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області не досліджував питання скасування реєстрації права власності на підставі свідоцтва від 06.10.1993 року, а також правомірності видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в результаті чого ОСОБА_5 й дотепер залишалася формальним власником нерухомого майна площею 42.8 кв.м., на думку судової колегії, вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Що стосується посилань ОСОБА_2 про сплив строку позовної давності з тих підстав, що ОСОБА_3 про існування свідоцтва про право власності від 06.10.1993 року було відомо ще до квітня 2013 року, то вони не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки як видно з матеріалів справи про дані обставини позивачці стало відомо під час підготовки документів для приватизації належних їй приміщень і чому судом першої інстанції також було надано належну правову оцінку під час вирішення спору по суті.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 – 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути принесена касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :