Рішення № 745402, 13.06.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.06.2007 Справа № 16/133-ПД-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М, розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Дніпровського району міста Херсона в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради м. Херсона, до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон, про визнання недійсним договора оренди та спонукання відповідача повернути предмет оренди,

за участю прокурора: Декалюк Д.Є., посв. № 47 від 05.07.06 р.; Мясніков К.К., посв. № 41 від 17.09.03 р., а також представників

позивача: Яровий В.Ф., представник, дов. НОМЕР_1 від 01.11.06 р.,

відповідача: ОСОБА_2, представник, дов. НОМЕР_1 від 01.11.06 р.

Прокурор у позовній заяві, з урахуванням письмових пояснень до мотивувальної частини від 11.06.07 р. НОМЕР_2, просить визнати недійсним з моменту укладення договір оренди пляжу «Молодіжний»що знаходиться на території Антонівської селищної Ради, укладений 21.04.2003 року між Антонівською селищною Радою м. Херсона та приватним підприємцем ОСОБА_1 та зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_1 повернути Антонівській селищній Раді споруди пляжу «Молодіжний», посилаючись на положення ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 48 ЦК України (1963 р), ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України (2003 р), ст. ст. 5, 10, 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також на наступні обставини.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 ГПК України у позовній заяві прокурор (його заступник) самостійно

визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність захисту останніх, а також вказує орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно рішення Конституційного суду України по справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 року

про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді під

поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ч. 2 ст. 2 АПК України потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади тобто орган на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Згідно ст. 7 Конституції України в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Згідно ст. 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші

природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської), економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в межах визначених Конституцією.

Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності

народу відповідно до Закону.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Згідно ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста

безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють

майном, що є в комунальній власності.

Таким чином, на Антонівську селищну Раду м. Херсона згідно Конституції України та законів покладено повноваження щодо розпорядження об'єктами права власності Українського народу, а саме землею та майном, що є у комунальній власності. Порушення прав та інтересів Антонівської селищної Ради м. Херсона є порушенням інтересів держави закріплених в ст. ст. 7, 13, 143 Конституції України.

В ході перевірки додержання вимог земельного законодавства на території Дніпровського району м. Херсона проведеної прокуратурою Дніпровського району м. Херсона встановлено, що 21.04.2003 року між Антонівською селищною Радою м. Херсона та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди пляжу «Молодіжний», що знаходиться на території Антонівської селищної Ради.

Вказаний договір оренди укладений з порушенням вимог діючого законодавства та не

відповідає вимогам закону.

Так згідно ст. 48 Цивільного кодексу України (1963 р), який діяв на час укладення

договору оренди, недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.

При недійсності угоди кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане по угоді, а за неможливості повернути отримане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно ст. 203 ЦК України (прийнятого 16.01.2003 року) до загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину відносяться :

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 215 ЦК України (прийнятого 16.01.2003 року) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 216 ЦК України (прийнятого 16.01.2003 року) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у

натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а уразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцем нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності є орган, уповноважений органом місцевого самоврядування управляти майном. Договір оренди пляжу «Молодіжний» підписаний селищним головою Дерезою С.Д, яка не мала повноважень від Антонівської селищної Ради на управління комунальним майном та укладення вказаного договору оренди, відсутнє відповідне рішення сесії Антонівської селищної Ради. Таким чином, на думку прокурора, договір оренди підписаний неправомочною особою.

Крім того згідно ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є:

- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), однак у договорі оренди пляжу "Молодіжний" від 21.04.2003 року не вказаний конкретний склад майна що передається в оренду та його вартість, з тексту договору не зрозуміло, що передається в оренду, пляж «Молодіжний»- як об'єкт оренди, чи споруди, які розташовані на території пляжу «Молодіжний»;

- орендна плата з урахуванням її індексації, однак у договорі оренди пляжу "Молодіжний" від 21.04.2003 року орендна плата вказана без індексації;

- порядок використання амортизаційних відрахувань, у договорі оренди пляжу «Молодіжний»від 21.04.2003 року не вказаний порядок використання амортизаційних

відрахувань;

- страхування орендарем взятого ним в оренду майна, однак у договорі оренди пляжу «Молодіжний»не вказано обов'язок орендаря застрахувати орендоване майно;

- обовязки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна, однак у договорі оренди пляжу «Молодіжний»не вказано обов'язки сторін щодо забезпечення

пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»укладенню договору оренди передує оцінка об'єкта оренди. Оцінка пляжу «Молодіжний»як об'єкта оренди, або споруд, які знаходяться на території пляжу «Молодіжний» не

проводилась.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що об'єкт - пляж «Молодіжний»до 08.06.2006 року не був зареєстрований в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації, на нього ні існувало технічної документації. Такий об'єкт не приймався в експлуатацію.

З тексту договору оренди незрозуміло, яка площа земельної ділянки на який розташовані споруди, які передаються в оренду.

В ході перевірки прокуратурою Дніпровського району м. Херсона було встановлено, що виконавчий комітет Антонівської селищної Ради м. Херсона рішенням НОМЕР_3 від 08.06.2006 року визнав право власності на пляж «Молодіжний»за Антонівською селищною Радою м. Херсона та зобов'язав Херсонське бюро технічної інвентаризації видати Антонівській селищній Раді м. Херсона свідоцтво про право власності на пляж «Молодіжний», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, як стверджує прокурор, на момент укладення договору оренди пляжу «Молодіжний» від 21.04.2003 року Антонівська селищна Рада м. Херсона не була власником самого пляжу, та споруд, які розташовані на території пляжу «Молодіжний».

Згідно ст. 86 ЦК України (1963 року), який діяв на момент укладення договору оренди,

право власності що включає в себе право на володіння, користування, розпорядження

майном належить тільки власнику майна. Селищний голова Антонівської селищної Ради м. Херсона Дереза С.Д. не мала права надавати в оренду майно, яке не належало на праві власності Антонівській селищній Раді м. Херсона.

Разом з тим споруди пляжу «Молодіжний»знаходяться в межах території Антонівської селищної Ради та на землях Антонівської селищної Ради.

Згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»до виключної компетенції селищної Ради відноситься вирішення питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних

ділянок, що перебувають у комунальній власності є сільські, селищні, міські Ради в межах повноважень, визначених законом.

Як стверджує прокурор, існування незаконного договору оренди споруд пляжу «Молодіжний», що знаходяться на території Антонівської селищної Ради м. Херсона, з приватним підприємцем ОСОБА_1 від 21.04.2003 року порушує на даний час повноваження та інтереси Антонівської селищної Ради м. Херсона по розпорядженню землями територіальної громади, а саме земельною ділянкою на якій розташовані будівлі та споруди пляжу «Молодіжний».

Крім того, орендна плата за користування земельними ділянками комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків та зборів. Приватний підприємець ОСОБА_1 з 21.04.2003 року незаконно користується земельною ділянкою на якій розташовані споруди пляжу «Молодіжний»та не сплачує орендну плату за користування землею, це є також порушенням інтересів держави.

Після реєстрації свідоцтва про право власності Антонівської селищної Ради м. Херсона на будівлі та споруди пляжу «Молодіжний»07.09.2006 року Антонівська селищна Рада м. Херсона згідно п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»отримала повноваження щодо володіння, користування та розпорядження об'єктом права комунальної власності, а саме - будівлями та спорудами пляжу «Молодіжний».

Як стверджує прокурор, існування незаконного договору оренди споруд пляжу «Молодіжний», що знаходяться на території Антонівської селищної Ради м. Херсона, з приватним підприємцем ОСОБА_1 від 21.04.2003 року порушує на даний час повноваження та інтереси Антонівської селищної Ради м. Херсона по розпорядженню об'єктами права комунальної власності територіальної громади.

На думку прокурора, так як договір оренди споруд пляжу «Молодіжний», що знаходяться на території Антонівської селищної Ради м. Херсона, укладений з приватним підприємцем ОСОБА_1 без відома Антонівської селищної Ради м. Херсона, ніде не зареєстрований, то Антонівська селищна Рада м. Херсона дізналась про існування цього договору лише в листопаді 2006 року коли приватний підприємець ОСОБА_1 подав до господарського суду Херсонської області позов до Антонівської селищної Ради м. Херсона про визнання протиправним рішення Антонівської селищної Ради м. Херсона НОМЕР_4 від 26.09.2006 року.

Існування договору оренди споруд пляжу «Молодіжний», що знаходяться на території Антонівської селищної Ради м. Херсона, з приватним підприємцем ОСОБА_1 від 21.04.2003 року є перепоною селищній Раді для розпорядження своїм майном та землею.

Таким чином, на думку прокурора, строк позовної давності для звернення до суду в цьому випадку не порушено і він почався з 02.11.2006 року з моменту коли Антонівська селищна Рада м. Херсона дізналася про існування договору оренди з ПП ОСОБА_1 та порушення її прав.

Згідно п. 16 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський голова є представником територіальної громади, Ради, та її виконавчого органу і укладає від їх імені договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної Ради.

На думку прокурора, селищний голова Антонівської селищної Ради м. Херсона Дереза С.Д. уклала договір оренди майна з ПП ОСОБА_1 з порушенням діючого законодавства а саме п. 16 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування»без відома Ради і тому договір не відповідає вимогам закону, крім того вказаний договір не відповідає закону а саме ст. 86 ЦК України 1963 року, оскільки право розпорядження майном може належати тільки власнику. Антонівська селищна Рада м. Херсона не була власником споруд пляжу «Молодіжний» на момент укладення договору оренди 21.04.2003 року.

Згідно ст. 63 ЦК України 1963 року угода, яка укладена від імені іншої особи, особою не уповноваженою на укладення угоди, або з перевищенням повноважень, встановлює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки для того, кого представляють лише у випадку подальшого схвалення угоди цією особою.

Будь-якого схвалення укладеного договору оренди споруд пляжу «Молодіжний»від 21.04.2003 року від Антонівською селищною Радою м. Херсона не було.

Прокурор в ході судового засідання підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та надав пояснення наступного змісту.

Прокурор, в інтересах Антонівської селищної ради, звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить суд, на підставі ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 5, 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", визнати недійсним з моменту укладання договір оренди пляжу "Молодіжний", що знаходиться на території Антонівської селищної ради, укладений 21.04.2003 року між Антонівської селищною радою та відповідачем (далі по тексту - "договір оренди").

Зазначений договір оренди укладений з порушенням вимог діючого законодавства та не відповідає вимогам закону з наступних підстав.

1. Відповідно до ст. 761 ЦК України «право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права». На момент укладання договору оренди у Антонівської селищної ради не було права власності на об'єкт оренди чи будь-яких інших майнових прав.

Тільки власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном (ст. 4 Закону України «Про власність»).

Хоч будівлі та споруди пляжу «Молодіжний»знаходилися в межах території та на землях Антонівської селищної ради, остання набула права власності на будівлі та споруди пляжу «Молодіжний» після отримання Свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 5 вересня 2006 року, зареєстрованого 7 вересня 2006 року у Херсонському державному бюро технічної інвентаризації, № витягу НОМЕР_5 (в матеріалах справи, подані із супровідним листом від 26.04.07 p.).

2. Згідно ст. ст. 203 та 215 ЦК України «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу», а саме «зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства».

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 638 ЦК України «істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди».

Згідно ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року № 2269-ХП істотними умовами договору оренди державного та комунального майна є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації;

порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Крім того, стаття 11 передбачає оцінку об'єкта оренди, яка передує укладенню договору оренди. Таким чином, укладений договір оренди не відповідає закону, так як не було досягнено домовленостей з усіх істотних умов, які встановлені для даних правовідносин.

3. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 257 ЦК України "загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки".

Антонівська селищна рада, як орган місцевого самоврядування який діє в інтересах територіальної громади, дізналася про порушення своїх прав та інтересів після проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності ради Контрольно-ревізійним відділом у м. Херсоні та складання акту ревізії, а саме - 24.03.2006 р. (копія витягу з акту додається).

4. Відповідно до п.п. 2 п. 2 ст. 16 ЦК України визнання правочину не дійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до п.п. 34 та 43 п. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання з регулювання земельних відносин та затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції.

Крім того, "органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності,... " (п. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні")

Отже, на думку позивача, подальше протиправне існування договору оренди перешкоджає Антонівській селищній раді реалізовувати своє право на розпорядження об'єктами права комунальної власності територіальної громади, в тому числі на укладання відповідних договорів направлених на ефективне розпорядження цілісним майновим комплексом «Молодіжний пляж», що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст. 16, 203, 215, 638 та 761 ЦК України, ст. 2 ГПК України, ст. 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 1, 10, 11 та 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 4 Закону України «Про власність», позивач просить визнати договір оренди пляжу «Молодіжний», що знаходиться на території Антонівської селищної ради, укладений 21 квітня 2003 року між Антонівською селищною радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1, недійсним.

Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.

1. Щодо відсутності у Антонівської селищної Ради права на передачу майна в оренду.

Доводи позивача, що до моменту отримання Антонівською селищною радою свідоцтва про право власності на майно (вересень 2006р.), рада не мала права передавати майно в оренду, на думку відповідача, є такими, що не ґрунтуються на законі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про власність» об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування, інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території тощо.

Як зазначено в п. 3 Інформаційного листа ВАСУ N 01-8/98 від 31.01.2001 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти тощо, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах (пункт 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), які згідно зі статтею 143 Конституції України безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності. Як передбачено пунктом 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зазначені органи від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради - вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж: цих повноважень та умов їх здійснення (пункт 31 статті 26 цього ж Закону). Зокрема, до відання виконавчих органів цих рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності.

Згідно цивільного законодавства підставами виникнення права власності можуть бути будь-які події, що не заборонені законом (створення майна, передача майна тощо).

При цьому, цивільне законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння майном, якщо інше не буде встановлено судом (стаття 49 Закону України «Про власність», п. 2 ст. 328 ЦК України). Жоден законодавчий акт України не пов'язує момент виникнення права власності з моментом отримання свідоцтва на право власності.

Як вбачається із норм цивільного законодавства, свідоцтво на право власності лише засвідчує факт наявності права власності, а жодним чином не породжує право (не є правовстановлюючім документом).

Таким чином, відсутність у Антонівської селищної Ради свідоцтва про право власності на майно, передане в оренду за договором від 21.04.2003 р., за відсутності судового рішення, яке б спростовувало факт правомірного володіння Антонівською селищною радою будівлями та спорудами пляжу «Молодіжний», не свідчить про передачу майна в оренду не уповноваженою особою.

На думку відповідача, посилання позивача на той факт, що до моменту отримання свідоцтва на право власності Антонівська селищна Рада не мала повноважень власника щодо спірне майно, а останнє було безгосподарним спростовується також наступним:

Відповідно до ст. 335 ЦК України передача безхазяйних речей до комунальної власності здійснюється за рішенням суду після спливу одного року з моменту взяття такого майна на облік та відповідної публікації в газеті.

Відповідно ч. 2 до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відступі докази:

- прийняття за заявою органу місцевого самоврядування спірного майна на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно;

-  відповідної публікації в засобах масової інформації;

-  прийняття судом рішення про передачу майна до комунальної власності.

За таких обставин, на думку відповідача, твердження позивача, що до моменту отримання Антонівською селищною Радою свідоцтва на право власності, спірне майно було безхазяйним не ґрунтується на законі.

2. Щодо необізнаності депутатів про наявність спірного договору.

Відповідно до п.п. 16 п. 3 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування»голова сільської, селищної міської Ради уповноважений укладати від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Перелік питань, віднесених до виключної компетенції Ради закріплений у ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування».

Згідно вказаної статті питання передачі в оренду майна територіальної громади не

віднесені до виключної компетенції Ради, отже, як вважає відповідач, підписання головою Антонівської селищної Ради договору оренди з ПП ОСОБА_1 відбулося в межах передбачених законом повноважень.

3. Щодо термінів позовної давності та порушення прав позивача.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Як уже зазначалося, голова Антонівської селищної Ради відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування» уповноважена діяти від імені Ради.

Отже, про наявність спірного договору Антонівська селищна Рада знала (могла дізнатися) з моменту його укладання (з 21.04.2003 р.).

Відповідно до ст. ст. 21, 29 ГПК України прокурор в господарському процесі діє лише як представник громадян або держави, а не особа права якої порушені.

З огляду на вищезазначені норми прокурор в даній справі не є особою, права якої порушені, а лише здійснює представництво інтересів.

За таких обставин, на думку відповідача, дата, коли прокурор дізнався про наявність оспорюваного договору (порушеного права) не є датою початку перебігу позовної давності.

З огляду на зазначене та відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

4. Щодо об'єкту оренди.

Відповідно до ст. 256 ЦК УРСР (чинного станом на 21.04.2003р.) за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Отже, суттєвою умовою договору оренди є предмет договору, а саме - об'єкт оренди.

Той факт, що між сторонами була досягнута домовленість щодо об'єкту оренди, як вважає відповідач, підтверджується як змістом самого договору, так і подальшими діями сторін по виконанню договору, а саме, - складанням акту приймання передачі.

Відповідно до розділу І «Предмет договору» договору від 21.04.2003 р. між сторонами була досягнута домовленість щодо оренди пляжу «Молодіжний», склад якого визначено ст. ст. 1.1., 1.2. договору, а саме - споруди на території пляжу «Молодіжний», розташовані за адресою АДРЕСА_1, пляж «Молодіжний».

Перелік переданого в оренду майна сторони визначили двостороннім актом приймання-передачі від 21.04.2003 р.

5. Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається із змісту прокурорських пояснень, наявність оспорюваного договору начебто порушує право позивача здійснювати розпорядження земельною ділянкою на якій розташоване спірне майно та самим майном.

Відповідно до п. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б, зокрема, порушити права інших осіб.

Відповідно до ст. 396 особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.

Уклавши 21.04.2003 р. договір оренди з Антонівською селищною Радою, приватний підприємець ОСОБА_1 набув відповідних прав на користування майном, передбачених цивільним кодексом та ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», які, як уже зазначалося підлягають захисту.

Відповідно до п. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Стаття 16 ЦК України передбачає право особи звернутися за судовим захистом та способи захисту цивільного права.

Виходячи із системного аналізу норм цивільного законодавства обраний спосіб захисту цивільного права має бути співмірним із наявним порушенням та не завдавати шкоди правам та інтересам інших осіб.

Відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права - визнання недійсним правочину, за яким відповідач протягом чотирьох років користується майном, по своїй суті є зловживанням наданим цивільним законодавством правом, оскільки спрямований на позбавлення відповідача відповідних прав. При цьому, ті порушення, які начебто мали місце при укладанні спірного договору, можуть бути усунені іншим шляхом (зокрема, внесення відповідних змін до договору).

Згідно п. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 ЦК України.

З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту належних йому прав щодо управління комунальною власністю у формі визнання недійсним договору оренди від 21.04.2003 р., за всіма обставинами підпадає під ознаки зловживання правом та спрямований на завдання шкоди інтересам орендаря, що недопустимо з огляду на приписи ст. 13 ЦК України та тягне за собою відмову в позові.

Крім того, відповідачем 26.04.07 р. була подана заява з клопотанням про зупинення провадження по справі до вирішення спору по іншій справі № 16/146-ПД-07, що знаходиться у господарському суді Херсонської області, керуючись ч. 1 ст. 79 ГПК України та посилаючись на наступні обставини.

Відповідно до частини 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна - «річ» безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому, на думку відповідача, такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє.

Вказана позиція висловлена в чисельних роз'ясненнях ВГСУ та постановах по окремих справах (зокрема, роз'яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.99р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», постанова від 08.06.2006р. (додається до даної заяви).

Відповідно до п. 4.1. договору від 21.04.2003 р. сторони погодили термін оренди до 21.04.2006р.

Пунктом 4.2. вказаного договору також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про намір припинити договір за місяць до його закінчення, договір є автоматично

пролонгованим до одного року, тобто до 21.04.2007р.

З огляду на зазначене, на час розгляду справи 16/133-ПД-07, згідно з умовами оспорюваного договору, останній може вважатися таким, що припинив свою дію. Таким чином, з урахуванням вищезазначених правових норм та правових позицій ВГСУ, визнання недійсним на майбутнє договору, що припинив свою дію неможливо.

Проте, на даний час на розгляді господарського суду Херсонської області знаходиться справа 16/146-ПД-07, в рамках якої має бути вирішено питання щодо фактичного терміну дії договору від 21.04.2003 р. з огляду на приписи ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».

За таких обставин відповідач вважає, що до вирішення справи 16/146-пд-07, неможливо об'єктивно розглянути спір 16/133-ПД-07, оскільки вирішення останнього безпосередньо залежить від дії оспорюваного договору на даний час.

Зазначене клопотання відповідача залишене судом без задоволення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження по справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Відповідачем не доведена неможливість розгляду справи № 16/133-ПД-07 до вирішення справи № 16/146-ПД-07 з огляду на ту обставину, що строк дії договору залежить від дійсності або недійсності останнього, а не навпаки.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувались перерви з 21.05.07 р. до 11.06.07 р. та з 11.06.07 р. до 13.06.07 р.

За згодою представників учасників судового процесу судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Відповідно до ухвали заступника голови господарського суду Херсонської області від 26.04.2007 р. справу передано на розгляд судді Гридасову Ю.В.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

21.04.2003 року між Антонівською селищною радою (Орендодавцем) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) був укладений договір оренди пляжу «Молодіжний», що знаходиться на території Антонівської селищної ради, за умовами якого Орендодавець по акту прийому-передачі передає в оренду об'єкт оренди - пляж «Молодіжний», що являє собою споруди на території пляжу «Молодіжний», розташованого за адресою: смт. Антонівка, вул. Херсонська (надалі - Договір оренди).

На виконання умов Договору оренди, за актом прийому-передачі від 21.04.2003 року ОСОБА_1 прийняв в орендне користування предмет оренди - споруди та об'єкти благоустрою пляжу «Молодіжний», що перелічені в названому акті. Строк дії Договору оренди, відповідно до пункту 4.1., складає 3 роки від дати прийняття об'єкту за актом прийому - передачі.

Виходячи зі змісту договору оренди, предметом оренди є споруди та об'єкти благоустрою пляжу, перелічені в Акті прийому-передачі, тобто даний договір є договором оренди майна.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом, у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Виходячи зі змісту норм цивільного законодавства недійсною є угода, яка суперечить закону та визнається недійсною з моменту її укладення. Отже, вирішуючи питання щодо недійсності угоди, оцінюється відповідність її законодавству, що діяло під час укладення оспорюваного договору.

Правові підстави визнання угод недійсними були передбачені у главі 3 ЦК УРСР, норми якого діяли на час укладення спірного Договору оренди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР недійсним є договір, який суперечить вимогам чинного законодавства.

Оформлення 05.09.06 р. позивачем, на підставі рішення виконкому НОМЕР_3 від 08.06.06 р., свідоцтва про право власності на нерухоме майно - об'єкт оренди за спірним договором, лише підтверджує існування права власності Антонівської селищної ради на об'єкт оренди. А витяг № НОМЕР_5, виданий Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 07.09.06 р. Антонівській селищній раді про реєстрацію права власності на нерухоме майно, на підставі вищезазначеного свідоцтва, крім іншого, закріплює за об'єктом оренди за спірним договором статус нерухомого майна.

Однак, момент набуття права власності пов'язаний з правовстановлюючим документом (правочином), яким у даному випадку є рішення виконкому Антонівської селищної ради НОМЕР_3 від 08.06.2006 року, у якому останній визнав право власності на пляж «Молодіжний», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за Антонівською селищною радою м. Херсона.

Відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може  створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Рішення виконкому Антонівської селищної ради НОМЕР_3 від 08.06.2006 року є одностороннім правочином за яким позивач набув право власності на предмет (об'єкт) оренди за спірним договором.

Відповідно до приписів ст. 4 Закону України "Про власність" тільки власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Не будучи власником споруд пляжу "Молодіжний" позивач уклав договір оренди (майнового найму) з відповідачем в порушення приписів ст. 4 Закону України "Про власність". Вказана обставина свідчить про невідповідність оспорюваного договору оренди вимогам вказаного Закону.

Безпідставним є посилання учасників судового процесу на положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки на момент укладання спірного договору об'єкт оренди не відносився до складу комунального майна Антонівської селищної ради.

Таким чином, починаючи з 08.06.2006 року спірним договором оренди порушуються майнові права позивача, про які зазначається прокурором у письмових поясненнях до мотивувальної частини позову від 11.06.07 р. НОМЕР_2, та письмових поясненнях позивача. Вказана обставина спростовує посилання відповідача на пропуск прокурором та позивачем строку позовної давності.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності,... (п. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, подальше протиправне існування договору оренди перешкоджає Антонівській селищній раді реалізовувати своє право на розпорядження об'єктами права комунальної власності територіальної громади, в тому числі на укладання відповідних договорів направлених на ефективне розпорядження цілісним майновим комплексом «Молодіжний пляж», що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1.

Згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1963 р), який діяв на час укладення договору оренди, недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.

При недійсності угоди кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні все

отримане по угоді, а за неможливості повернути отримане в натурі - відшкодувати його

вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у

натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а уразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Прокурор у позовній заяві вимагає повернення відповідачем об'єкту (предмету) оренди без відшкодування вартості користування орендований майном у зв'язку з неможливістю такого повернення. Відповідно, не підлягає поверненню сплачена відповідачем орендна плата.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди пляжу «Молодіжний»що знаходиться на території Антонівської селищної Ради, укладений 21.04.2003 року між Антонівською селищною Радою м. Херсона та приватним підприємцем ОСОБА_1.

3. Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_6, адреса -АДРЕСА_2 повернути Антонівській селищній Раді, ідентифікаційний код -04401210, адреса -буд. № 48-А, вул. Будьонного, смт. Антонівка, м. Херсон, споруди на території пляжу «Молодіжний», розташовані по АДРЕСА_1.

4. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_6, адреса -АДРЕСА_2, р\рахунок -не відомий :

а) в доход державного бюджету України, код отримувача - 24104230 Управління Державного казначейства у м. Херсоні, банк ГУ ДКУ в Херсонській області, МФО - 852010, р\рахунок № 31119095700002, держмито в доход держбюджету, код призначення платежу - 22090200, символ звітності 095 -85грн.00коп. державного мита;

б) в доход державного бюджету України, код отримувача -24104230 Управління Державного казначейства у м. Херсоні, банк ГУ ДКУ в Херсонській області, МФО - 852010, р\рахунок № 31212259700002, оплата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 44 ГПК України, код призначення платежу - 22090200, символ звітності 259, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Ю.В. Гридасов.

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України "19" червня 2007 р.