Рішення № 74539705, 17.05.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4254/17

№ 2/183/534/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

17 травня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Шевченко О.С.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок про захист порушеного права членства в громадській організації, про визнання рішень неправомірними, про поновлення членства в громадській організації -

в с т а н о в и в:

31 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, в якому з урахуванням уточненого позову просить:

- визнати незаконним рішення президії Новомосковської районної Ради Українського товариства мисливців і рибалок від 10 серпня 2017 року, оформлене протоколом №4, яким було прийнято та затверджено рішення «Про виключення ОСОБА_1 з членів громадської організації «Українське товариство мисливців та рибалок за нанесення шкоди здоров’ю ОСОБА_2 і неправомірне поводження з мисливською зброєю в мисливських угіддях»;

- визнати незаконним рішення засідання президій Дніпропетровської обласної Ради Українського товариства мисливців та рибалок, оформлене протоколом № 8 від 28 вересня 2017 року, на якому постановили: визнати рішення президії Новомосковської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок від 10 серпня 2017 року правомірним та підтримати рішення про виключення ОСОБА_1 за грубе порушення Статуту;

- відновити незаконно порушене право ОСОБА_1 в членстві у Громадській організації «Українське товариство мисливців та рибалок», шляхом поновлення його членства в лавах Українського товариства мисливців та рибалок зі збереженням стажу членства в Товаристві з 28 липня 2002 року.

В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що в липні 2002 року рішенням загальних зборів первинного мисливського колективу №329, м. Новомосковська Дніпропетровської області, затвердженого президією Новомосковської районної ради Українського товариства мисливців та рибалок, він був прийнятий до лав громадської організації «Українське товариство мисливців та рибалок» (далі за текстом УТМР), що підтверджується членським квитком серія АВ№112882 від 28 липня 2002 року, та перебуває на обліку в первинному мисливському колективі №329 Новомосковської районної організації УТМР Дніпропетровської області.

05 серпня 2017 року було відкриття полювання на пернату дичину. Після 18.00 годин він спільно з членом ВТМР ОСОБА_3, маючи при собі усі дозвільні документи, полювали на голуба у полі, біля села Хащове Новомосковського району Дніпропетровської області. Разом з ними був мисливський пес позивача. Позивачу достовірно було відомо, що рішенням загальних зборів Вільненського первинного мисливського колективу, полювання у лісі, біля села Хащове, з 05.08.2017 року заборонено. Приблизно о 19.20 годин позивачу зателефонував його батько і повідомив, що у лісі, в районі пансіонату «Дубрава» лунають постріли, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вирішили перевірити, хто проводить незаконне полювання у забороненому місці. Підійшовши до озера, яке розташоване близько 800 метрів за пансіонатом «Дубрава», його мисливський пес «Рокі» пив воду, після чого поплив на шелест на іншу сторону озера, і в цей час, раніше невідомий позивачу ОСОБА_2 зі своєї п’ятизарядної рушниці почав прицільно стріляти по його собаці, яка плила по озеру. На зауваження ОСОБА_1 про припинення незаконної стрільби, ОСОБА_2 не реагував, останній лише погрожував та лаявся нецензурною лайкою. Далі ОСОБА_2 пояснив, що перебуває на полювання спільно з членом УТМР ОСОБА_4, думав, що по озеру пливе видра, а не собака.

06.08.2017 року позивач звернувся з заявою до Новомосковського відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області про внесення до ЄРДР інформації відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за ч.2 ст. 248 КК України, а також за ст.15 ч.2, ст.115 ч.1 КК України відносно ОСОБА_2 07.08.2018 року позивач знову звернувся до поліції з заявою про погрозу вбивства з боку ОСОБА_4

10 серпня 2017 року за ініціативи голови Новомосковської районної організації УТМР ОСОБА_5 було організовано та проведено засідання президії Новомосковської районної Ради УТМР, на яке офіційного повідомлення чи запрошення позивач не отримував, і на якому було ухвалено одноголосне рішення про виключення ОСОБА_1 з членів УТМР за нанесення шкоди здоров’ю ОСОБА_2Ф і неправомірне поводження з мисливською зброєю в мисливських угіддях.

Позивач вважає, що у протоколі №4 від 10.08.2017 року невірно вказано резолюцію за яку одноголосно проголосували члени президії щодо виключення його членства у Товаристві, а не припинення його членства, що суперечить Статуту громадської організації УТМР. Крім того, у витягу з протоколу не вказано дату, час, місце де відбувалися події за його участі, ОСОБА_3 та участі ОСОБА_2, натомість зазначено, що ОСОБА_1 являється членом первинної організації села Вільного, що не відповідає дійсності.

З метою оскарження неправомірних дій голови Новомосковської районної Ради УТМР ОСОБА_5, позивач звернувся зі скаргою до голови Дніпропетровської обласної організації УТМР ОСОБА_6

28.09.2017 року відбулося засідання президії Дніпропетровської обласної Ради УТМР, оформленого протоколом №8, у відповідності до якого президія постановила визнати рішення президії Новомосковської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок від 10 серпня 2017 року правомірним та підтримати рішення про виключення ОСОБА_1 за грубе порушення Статуту.

Позивач вважає, що його виключення з членів громадської організації не відповідає вимогам Законодавства України, крім того, жодного доказу того, що він притягувався до кримінальної або адміністративної відповідальності за правопорушення, про які йдеться мова у протоколах президії при прийнятті рішення про виключення його з членів УТМР відповідачем не надано, тому звернувся до суду з зазначеним позовом.

30 березня 2017 року по справі було відкрите провадження суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Городецьким Д.І., після повторного автоматичного розподілу справа передана в провадження судді Сороки О.В.

За результатами підготовчого провадження ухвалою суду від 17 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7, кожен окремо, в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його присутності, позовні вимоги викладені в уточненому позові підтримав у повному обсязі, та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача - Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок в судове засідання не з’явився без поважних причин, був повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи. При цьому слід звернути увагу на клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, в зв’язку з її зайнятістю в іншому процесі, а саме у справі № 229/882/16, як захисник у кримінальному проваджені, що перебуває в Бабушкінському районному суді м.Дніпра. Судом перевірено зазначену інформацію, такого провадження у зазначений у клопотанні час в Бабушкінському суді м.Дніпро не перебувало, що розцінюється судом, як зловживання процесуальним правом, направленим на безпідставне затягування розгляду справи.

У своєму відзиві на позов представник відповідача зазначив, що з позовними вимогами не згодні, вважають позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки вирішення питання про обґрунтованість застосування до члена громадської організації заходів громадського впливу, співмірність вжитих заходів із вчиненим проступком, прийом, виключення, поновлення в членах громадської організації, відноситься до виключної компетенції громадської організації та її відповідних органів. Втручання органів державної влади, в тому числі суду, у здійснювану в рамках закону діяльність об’єднань громадян, законом не допускається, а тому відповідно до ст.ст.1,3,11,22 Закону України «Про громадські об’єднання» та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2001 року № 18-рп/2001, вимоги позивача не можуть бути задоволені судом.

У відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, справи в судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Кодексом.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, вислухавши доводи учасників справи, дійшов до наступного висновку.

У відповідності до Закону України «Про громадські об’єднання» (надалі за текстом – Закон), цей Закон визначає правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що: 1. Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. 2. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. 3. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. 4. Громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. 5. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Статтею 8 Закону передбачено, що членами (учасниками) громадської організації, можуть бути особи, визначені частиною першою статті 7 цього Закону (громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах) які досягли 14 років).

Пунктом 3 частини 1 статті 11 Закону передбачено, що Статут громадського об'єднання має містити відомості про порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників).

Судом встановлено, що у відповідності до Статуту Громадської організації «Українське товариство мисливців та рибалок» (надалі за текстом – Статут), товариство є неприбутковою громадською організацією, яка об’єднує громадян на основі спільності інтересів своїх членів для реалізації мети та завдань, передбачених цим статутом.

У відповідності до Статуту, товариство має статус юридичної особи, єдину систему товариства складають його відокремлені підрозділи, у тому числі – Дніпропетровський.

Судом встановлено, що Дніпропетровська обласна організації Українського товариства мисливців і рибалок має статус юридичної особи, що передбачено також і Статутом Громадської організації «Українське товариство мисливців та рибалок».

Пунктом 2.1. Статуту визначено, що головною метою Товариства є охорона, відтворення, збереження, раціональне використання державного мисливського фонду в наданих у користування мисливських угіддях, захист спільних інтересів своїх членів, організація та проведення полювання, любительського і спортивного рибальства, стендового спорту.

Главою 4 Статуту Громадської організації «Українське товариство мисливців та рибалок» визначені питання членства у товаристві, права та обов’язки членів товариства.

На підставі п. 4.6 Статуту, членство в товаристві припиняється за рішенням загальних зборів первинної організації (клубу) Українського товариства мисливців та рибалок, президії рад Кримської республіканської, обласних, міських, регіональних, районних, міжрайонних і міськрайонних організацій УТМР у зв’язку із порушенням Статуту, або якщо діяльність члена суперечить меті та завданням Товариства, або якщо член втратив зв'язок із товариством без поважних причин чи за несплату чи несвоєчасну сплату щорічних членських внесків, а також порушення законодавства у сфері полювання та риболовлі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2002 року є членом Громадської організації «Українське товариство мисливців та рибалок», що підтверджується членським квитком Українського товариства мисливців і рибалок Серія АВ №112882 від 28.07.2002 року (а.с.8).

У відповідності до протоколу №4 від 10 серпня 2017 року на засіданні президії Новомосковської районної організації УТМР прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 із членів Громадської організації УТМР за нанесення шкоди здоров’ю ОСОБА_2 і неправомірне поводження з мисливською зброєю в мисливських угіддях (а.с.7).

Як зазначено в протоколі, членами УТМР на засіданні президії було розглянуто заяву ОСОБА_2 про побиття його ОСОБА_1 в угіддях села Орлівщина (заява додається). Засідання президії відбулося за відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Не погодившись з прийнятим рішення, ОСОБА_1 звернувся до Голови президії Дніпропетровської обласної ради УТМР ОСОБА_6 зі скаргою на незаконні дії Голови Новомосковської районної організації УТМР ОСОБА_5 та президії УТМР (а.с.46).

28 вересня 2017 року відбулося засідання президії Дніпропетровської обласної ради УТМР, оформлене протоколом №8, на якому за результатами розгляду скарги ОСОБА_1, прийнято рішення про визнання засідання президії Новомосковської районної організації УТМР від 10.08.2017 року та прийняті на ньому, відповідно до Статуту УТМР відповідні рішення правомірними та підтримати рішення про виключення з членів Товариства ОСОБА_1 за грубе порушення Статуту УТМР п.4.5,4.6,4.8, про що свідчить копія витягу з протоколу (а.с.63).

Як зазначалося вище, пунктом 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про громадські об’єднання» передбачено, що Статут громадського об'єднання має містити відомості про порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників), а пунктом 4.6 Статуту Громадської організації «Українське товариство мисливців та рибалок» передбачено саме припинення членства в товаристві, а не виключення з членів товариства.

Статут товариства не містить взагалі такого поняття як виключення з членів товариства.

Крім того, у відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Між тим, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує факт побиття ОСОБА_1 члена УТМР ОСОБА_2 та неправомірного поводження з мисливською зброєю.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

На підставі статті 77 ЦК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 був виключений з членів товариства в зв’язку нанесення шкоди здоров’ю ОСОБА_2 і неправомірне поводження з мисливською зброєю в мисливських угіддях.

Між тим, судом встановлено, що ОСОБА_8 станом на 14.12.2017 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має, про що свідчить довідка Департаменту інформаційних технологій МВС України Серія ІАА № 0213009 (а.с.117).

Згідно до вимог ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком, що набрав законної сили.

Крім того, на підставі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Вина у вчиненні адміністративного правопорушення, у відповідності до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення повинна бути доведеною органом, який уповноважений розглядати протоколи про адміністративне правопорушення, про що виноситься постанова.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 2015 по 2017 роки не притягався до адміністративної відповідальності за КУпАП, що підтверджується повідомленням Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 23.09.2017 року (а.с.116).

Оскільки відповідачем не доведені підстави припинення членства позивача у громадській організації, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконними рішень підлягають задоволенню.

Оцінюючи позицію відповідача, викладену у відзиві, слід звернути увагу на наступне.

У відповідності до ст. 4 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з’ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов’язків. Відповідно до них цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об’єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення докористування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб’єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що згідно зі ст. 15 ЦПК України загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Ст. 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 5 ЦПК).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК).

ЦК та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав. Наприклад, земельне законодавство регулює відносини, у тому числі й цивільні, об’єктом яких є земля; сімейне законодавство містить норми щодо захисту цивільних прав, пов’язаних з сімейними відносинами, тощо. З урахуванням наведеного суд під час розгляду і вирішенні цивільної справи визначає спосіб захисту виходячи із закону, який регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що обумовлюють виникнення цих правовідносин та цього спору.

У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений ст. 16 ЦК України, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення ст. 16 ЦК України і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадках, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія ЦК.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Оскільки судом встановлено, що рішення про виключення позивача з членів громадської організації були прийняте безпідставно, суд приходить до висновку про порушення немайнового права позивача на участь у громадській організації.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом відновлення його у членстві в Громадській організації «Українське товариство мисливців та рибалок».

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у розмірі 640 грн. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючи ст. ст. 12,76-82,89,141,263,265,280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати неправомірним рішення президії Новомосковської районної Ради Українського товариства мисливців і рибалок, викладене у протоколі № 4 від 10 серпня 2017року, відповідно до якого прийняте рішення про виключення ОСОБА_1 з членів громадської організації «Українське товариство мисливців та рибалок» за нанесення шкоди здоров’ю ОСОБА_2 і неправомірне поводження з мисливською зброєю в мисливських угіддях.

Визнати частково недійсним рішення засідання президії Дніпропетровської обласної Ради Українського товариства мисливців та рибалок, оформлене протоколом № 8 від 28 вересня 2017 року в частині визнання засідання президії Новомосковської районної організації УТМР від 10.08.2017 року та прийняті на ньому, відповідно до Статуту УТМР відповідні рішення правомірними та підтримання рішення про виключення з членів Товариства ОСОБА_1 за грубе порушення Статуту УТМР п.4.5,4.6,4.8.

Відновити ОСОБА_1 в членстві у Громадській організації «Українське товариство мисливців та рибалок».

Стягнути з Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, ЄДРПОУ 03928286 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.