Рішення № 74539683, 30.05.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5992/16-ц

Провадження № 2/0182/1056/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.05.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Тихомирова І.В.

при секретарі – Рахуба О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, скасування державної реєстрації права власності, -

встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс» (далі за текстом - ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс»), третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що 25 липня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1606, згідно якого позивач взяв у відповідача в борг грошові кошти в сумі 46 914,50 грн., що складає еквівалент 9 290,00 доларів США, строком до 25 липня 2008 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позики між позивачем ОСОБА_2 як майновим поручителем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 25 липня 2007 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 1608.

У відповідності до п. 3 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25 липня 2007 року, у забезпечення виконання зобов'язання, що викладено у п. 1 цього Договору, сторони домовились про укладення договору іпотеки, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Довгалівська, буд. 136, який належить на праві власності ОСОБА_2

Однак договір іпотеки між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не укладався, а іпотека не була зареєстрована всупереч вимог чинного законодавства та п. 3 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25 липня 2007 року, а тому у відповідача ОСОБА_3 до теперішнього часу не виникло право застави (іпотеки) щодо вищезазначеного житлового будинку.

Враховуючи те, що сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не дотримано вимог щодо письмової форми договору іпотеки, її нотаріального посвідчення та державної реєстрації, іпотека є недійсною, а відтак недійним є і Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 25 липня 2007 року, який на думку позивачів є похідним правочином від іпотеки.

Згідно п. 1 Договори позики від 25 липня 2007 року строк повернення боргу встановлюється до 25 липня 2008 року, а у відповідності до п. 6 вказаного Договору у разі не повернення боргу у визначений сторонами строки, позикодавець має право пред'явити цей договір до стягнення в порядку та строки передбачені чинним законодавством України, в тому числі стягнути суму заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Крім того, ОСОБА_1 були повністю виконані боргові зобов'язання перед ОСОБА_3, однак підтверджуючи документи відсутні, у зв'язку зі спливом позовної давності щодо даного правочину.

Згідно п. 2 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25 липня 2007 року в разі невиконання боржником зобов'язання за Договором позики нотаріусом вчиняється виконавчий відповідний напис, на підставі якого право власності на житловий будинок з надвірними будівлями № 136 по вул. Довгалівська в м. Нікополі Дніпропетровської області переходить до ОСОБА_5, як іпотекодержателя.

Однак до цього часу відповідачу ОСОБА_2 не надходило жодних повідомлень про порушення позичальником своїх зобов'язань.

Спірний договір не містить виконавчого напису нотаріуса, що на думку позивачів є підтвердженням повного виконання ОСОБА_1 своїх боргових зобов'язань перед позикодавцем ОСОБА_3

До того ж, як вбачається з п. 3 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25 липня 2007 року, правовстановлюючим документом на підтвердження права власності ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями № 136 по вул. Довгалівська в м. Нікополі Дніпропетровської області є Договір купівлі-продажу житлового будинку від 13 жовтня 1998 року.

15 червня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені зміни згідно яких правовстановлюючим документом ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями № 136 по вул. Довгалівська в м. Нікополі Дніпропетровської області є дублікат Договору купівлі-продажу житлового будинку від 13 жовтня 1998 року, виданий 04 червня 2015 року.

В той же час, реєстрація переходу права власності на зазначений житловий будинок, яка була проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 є безпідставною, оскільки правовстановлюючий документ на будинок у Договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, наданий відповідачем не відповідав правовстановлюючому документу, який на той час містився в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У зв'язку з вищенаведеними обставинами, позивачі просять суд визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 25 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1608; визнати недійсною іпотеку житлового будинку з надвірними будівлями № 136 по вул. Довгалівська в м. Нікополі Дніпропетровської області; визнати недійсним запис реєстрації права власності на даний житловий будинок за ОСОБА_3 та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації заборони на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями № 136 по вул. Довгалівська в м. Нікополі Дніпропетровської області.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з’явилися, про день розгляду справи позивач був належним чином повідомлений, жодних заяв від нього або його представника до суду не надходило (а.с.119,152).

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явилися, 30 травня 2018 року від її представника ОСОБА_7 електронною поштою надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з находженням позивача ОСОБА_2 на лікуванні (а.с.159,160).

Крім того, розгляд даної справи також був відкладений 03 квітня 2018 року за заявою представника позивача ОСОБА_7 (а.с.147) та 23 січня 2018 року за заявою ОСОБА_2 (а.с.131) для надання додаткових документів.

За таких обставин, суд приходить висновку, що за заявами позивача ОСОБА_2 та її представника з різних причин відкладався розгляд даної цивільної справи, що на думку суду є діями направленими на ухилення від явки до суду, з метою перешкоджання здійсненню судочинства.

Відповідачі ОСОБА_3 та ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс» з позовом ознайомлені, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм судових повісток (а.с.122,123,154,155) в судове засідання 30 травня 2018 року не з’явилися.

В своїх запереченнях проти позову від 27 липня 2017 року ОСОБА_3 зазначив, що Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 25 липня 2007 року містить всі істотні умови договору іпотеки, які передбачені ст. 33 «Закону України «Про іпотеку», а тому за своєю природою він є і іпотечним договором.

До того ж, відповідно до п. 1 Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 25 липня 2007 року, цей договір укладено саме як засіб забезпечення виконання зобов’язань, що виникло у ОСОБА_1 за договором позики від 25 липня 2007 року.

У зв’язку з цим, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а тому просить суд відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні їх позову.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, жодних заяв від неї не надходило.

Згідно з ч.6 ст.19 ЦПК України дану справу можна віднести до категорії малозначних, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України підлягає розгляду за правилами спрощеного провадження.

Частиною 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи те, що дана справа вже тривалий час розглядається судом, суд вважає за необхідним розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказів, що відповідає ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 25 липня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1606 (а.с.8,62).

Згідно пункту 1 даного Договору позивач ОСОБА_1 взяв у відповідача в борг грошові кошти в сумі 46 914,50 грн., що складає еквівалент 9 290,00 доларів США, строком до 25 липня 2008 року, шляхом сплати щомісячних платежів.

Факт отримання коштів позивачами не оспорювався.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним договором позики між позивачем ОСОБА_2 як майновим поручителем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 25 липня 2007 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 1608 (а.с. 9,10,63,64), предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: Дніпропетровська область. м. Нікополь, вул. Довгалівська, буд. 136.

Одночасно з посвідченням спірного Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі ст. 73 «Про нотаріат» накладена заборона відчуження зазначеного в договорі житлового будинку з надвірними будівлями № 136 по вул. Довгалівська в м. Нікополі Дніпропетровської області, реєстровий № 1609 (а.с.10,63,64).

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Суд не може прийняти до уваги доводи позивача про те, що він виконав свої зобов’язання перед позикодавцем ОСОБА_3, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем ОСОБА_1 суду надано не було.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою, другою статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з ч.1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За пунктом 2 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25 липня 2007 року сторони погодили, що в разі невиконання боржником зобов’язань за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, 25 липня 2007 року за реєстром № 1606, вчиняється відповідний виконавчий напис на підставі якого право власності на житловий будинок з надвірними будівлями № 136 по вул. Довгалівська в м. Нікополі Дніпропетровської області, який належить Іпотекодавцю - ОСОБА_2 переходить до Іпотекодержателя - ОСОБА_3

13 вересня 2010 року у зв’язку з невиконанням боржником ОСОБА_1 взятого на себе зобов’язання за договором позики від 25 липня 2007 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 6 договору позики вчинено відповідний виконавчий напис, реєстровий № 3197 (а.с. 62 на звороті).

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої цієї статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Таким чином, вищезазначені норми спростовують доводи позивачів про те, що між ними та відповідачем ОСОБА_3 окремо не укладався договір іпотеки.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Дану правову позицію висловив Верховний Суд України в справі № 6-1446цс17.

За таких обставин, суд приходить висновку, що реєстрація права власності відповідача ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Довгалівська, буд. 136 була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства України та на підставі правовстановлюючого документу зазначеному в Договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, як підстава виникнення права власності у іпотекодавця.

Відповідач правомірно набув право власності на вищезазначений житловий будинок та в подальшому розпорядився їм на власний розсуд, передавши його на підставі ОСОБА_7 приймання-передачі нерухомого майна у власність ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс» (а.с.125-129).

Таким чином, наявність підписаного обома сторонами Договору позики та Договору про задоволення вимог іпотекодержателя свідчить про те, що обидва його учасники бажали укласти договір та розуміли його, жодна з них не була примушена до укладення такого договору, а відтак, волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі. При укладенні договору позивачу були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших обставин, які б примусили його прийняти умови договору на вкрай невигідних для себе умовах.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В той же час доказів, які б спростовували заперечення відповідача та доводили позовні вимоги позивачів, останніми суду не надано.

Таким чином, суд приходить висновку, що позивачі розпорядилися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням викладених обставин та оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,76,81,141,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 526,590,599 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс», третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, скасування державної реєстрації права власності.

Повний текст рішення суду виготовлено 08 червня 2018 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положеньЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: ОСОБА_9