Постанова № 74538815, 05.06.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року Справа № 902/471/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Суддя - доповідач (головуючий суддя) Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

органу ДВС - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Головного державного виконавця Вінницького РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.03.18р. (про відмову у заміні сторони виконавчого провадження) у справі №902/471/17

за позовом ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_1

до ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_4

за участю Головного державного виконавця Вінницького РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області

про стягнення 157000 грн.,-

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.03.18р. у справі №902/471/17 в задоволенні заяви №5473/15.3-25/04 від 14.03.2018р. Головного державного виконавця Вінницького РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №902/471/17 - відмовлено.

В основу рішення суду першої інстанції покладено твердження про те, що правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу, в тому числі й на стадії виконання судового рішення. Одночасно, враховуючи норми чинного законодавства процедура переходу прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) триває певний проміжок часу, не менше шести місяців, за який визначається коло спадкоємців та частка кожного у спадщині. Проте, із матеріалів справи та поданих заявником доказів не випливає, що нотаріальні дії з оформлення права на спадщину закінчено.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Головного державного виконавця Вінницького РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області про заміну сторони виконавчого провадження у справі №902/471/17, оскільки доводи заявника про набуття ОСОБА_5 статусу спадкоємця є непереконливими та непідтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із вказаним, скаржник звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить винести судове рішення, яким ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.03.18р. у справі №902/471/17 скасувати, та задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження. Одночасно просить провести розгляд справи без його участі.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, та такою, що винесена з не повним

дослідженням доказів, невідповідність висновків, викладених

судом першої інстанції, обставинам справи, та винесена з порушенням

матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з

прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви.

Головні доводи апеляційної скарги державного виконавця стосувались тієї обставини, що без заміни сторони виконавчого провадження, в даному випадку ФОП ОСОБА_4. на його правонаступника, спадкоємця ОСОБА_5, стягувач (позивач ОСОБА_3 особа-підприємець ОСОБА_6) втрачає можливість будь-яким чином виконати рішення суду, що набрало законної сили, отже порушує гарантовані йому права, що передбачені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами Україна та позбавляє державного виконавця виконати посадові обов’язки, передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, апелянт посилається на норми законодавства, зокрема: ст.. 124 Конституції України, ст.. ст.. 1218, 1220, 1270, 1282, 1298 ЦК України, ст.. ст.. 2, 81, 82, 116, 236, 256, 267, 275, 277, 334 ГПК України , ст.. 15 ЗУ «Про виконавче провадження»

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від "27" квітня 2018 р. апеляційну скаргу Головного державного виконавця Вінницького РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.03.18р. у справі №902/471/17 - залишено без руху. Зобов'язано апелянта - Головного державного виконавця Вінницького РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 усунути протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки.

Водночас, 14.05.2018р. на адресу апеляційного суду надійшла заява про усунення недоліків, зокрема додано квитанцію про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі та порушено питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.18р. поновлено Головному державному виконавцю Вінницького РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.03.18р. у справі №902/471/17. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного державного виконавця Вінницького РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.03.18р. у справі №902/471/17. Справу призначено до розгляду.

31.05.2018р. на адресу апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/471/17.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2018р. розглянувши клопотання ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/471/17 суд апеляційної інстанції задоволив вказане клопотання.

В судовому засіданні фізична особа - підприємець ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що ухвала господарського суду Вінницької області від 30.03.18р. (про відмову у заміні сторони виконавчого провадження) у справі №902/471/17 є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, тому просить її скасувати і винести нове судове рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи , рішенням господарського суду Вінницької області від 20.06.2017р. позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 157 000,00грн. задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_1 157 000 грн. 00 коп. - поворотної фінансової допомоги; 11 170 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката та 2 355 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

04.07.2017р., на виконання вказаного рішення, судом видано відповідний наказ.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2017р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Вінницької області від 20.06.2017 року у справі №902/471/17 припинено, у відповідно до п. 6 ч. 1 ст.80 ГПК України.

26.10.2017 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55005369, постанову про арешт майна боржника та постанову про арешт коштів боржника.

26.10.2017 р. Вінницьким РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області виставлено платіжну вимогу №55005369 та надіслано до ПАТ КБ «Приватбанк» для виконання.

Згідно відповіді Вінницького районного відділу ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області від 11.11.2017 р. виявлено актовий запис №30 від 17.08.2017 р. про смерть ОСОБА_4, дата смерті 16.08.2017.

08.11.2017 р. на депозитний рахунок Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшли кошти в сумі 143 285,57грн., як часткове погашення боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які списано з рахунку боржника в ПАТ КБ «Приватбанк» згідно платіжної вимоги №55005369 від 26.10.2017.

Ухвалою суду від 25.01.2018р. відстрочено виконання рішення у справі №902/471/17 від 20.06.2017р. до відкриття спадщини та прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_4, але не більше одного року з дня постановлення ухвали.

19.02.2018 року Вінницький районний відділ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області звернувся з запитом № 3482/15.3-25/04 до Вінницької районної державної нотаріальної контори щодо наявності спадкоємців померлого ОСОБА_4

Згідно відповіді Вінницької районної державної нотаріальної контори від 20.02.2018 року за №300101-16 після померлого 16.08.2017 року ОСОБА_4 заведена спадкова справа №473/2017 на підставі претензій до спадкоємців боржника, які надійшли до нотаріальної контори від ОСОБА_1 та ПП «Ладога 77», в матеріалах спадкової справи №473/2017 знаходяться заяви від дочки померлого ОСОБА_5 про прийняття спадщини та від сина померлого ОСОБА_7 заява про відмову від спадщини. Відомості про інших спадкоємців відсутні.

20.03.2018р. до суду першої інстанції надійшла заява від Головного державного виконавця Вінницького РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження №55005369 - боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо виконання наказу про виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2017р. в справі №902/471/17, його правонаступником, спадкоємцем - ОСОБА_5

Дана заява мотивована, тим що згідно відповіді Вінницької районної державної нотаріальної контори від 20.02.2018 року за №300101-16 після померлого 16.08.2017 року ОСОБА_4 заведена спадкова справа №473/2017 на підставі претензій до спадкоємців боржника, які надійшли до нотаріальної контори від ОСОБА_1 та ПП «Ладога 77», в матеріалах спадкової справи №473/2017 знаходиться заява від дочки померлого ОСОБА_5 про прийняття спадщини, а тому, остання є єдиним спадкоємцем та правонаступником ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.03.18р. у справі №902/471/17 в задоволенні заяви №5473/15.3-25/04 від 14.03.2018р. Головного державного виконавця Вінницького РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №902/471/17 - відмовлено.

В основу доводів суду першоїі нстанції покладено твердження про те, що правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу, в тому числі й на стадії виконання судового рішення. Одночасно, враховуючи норми чинного законодавства процедура переходу прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) триває певний проміжок часу, не менше шести місяців, за який визначається коло спадкоємців та частка кожного у спадщині. Проте, із матеріалів справи та поданих заявником доказів не випливає, що нотаріальні дії з оформлення права на спадщину закінчено.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Головного державного виконавця Вінницького РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області про заміну сторони виконавчого провадження у справі №902/471/17, оскільки доводи заявника про набуття ОСОБА_5 статусу спадкоємця є непереконливими та непідтверджені належними доказами.

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не знайшов підстав для задоволення поданої скарги.

Відповідно до ст.. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є зокрема обов’язковість судового рішення.

Згідно ст.. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до ст.. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як встановлено, рішенням господарського суду Вінницької області від 20.06.2017р. позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 157 000,00грн. задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_1 157 000 грн. 00 коп. - поворотної фінансової допомоги; 11 170 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката та 2 355 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Водночас, 04.07.2017р., на виконання вказаного рішення, судом видано відповідний наказ.

Вбачається, з відповіді Вінницького районного відділу ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області від 11.11.2017 р. виявлено актовий запис №30 від 17.08.2017 р. про смерть ОСОБА_4, дата смерті 16.08.2017.

Відтак, 20.03.2018р. до суду першої інстанції надійшла заява від Головного державного виконавця Вінницького РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження №55005369 - боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо виконання наказу про виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2017р. в справі №902/471/17, його правонаступником, спадкоємцем - ОСОБА_5

Згідно відповіді Вінницької районної державної нотаріальної контори від 20.02.2018 року за №300101-16 після померлого 16.08.2017 року ОСОБА_4 заведена спадкова справа №473/2017 на підставі претензій до спадкоємців боржника, які надійшли до нотаріальної контори від ОСОБА_1 та ПП «Ладога 77», в матеріалах спадкової справи №473/2017 знаходиться заява від дочки померлого ОСОБА_5 про прийняття спадщини, а тому, остання є єдиним спадкоємцем та правонаступником ОСОБА_4

Відповідно до статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя і заміна сторони на цій стадії може відбуватися як на підставі та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, так і Законом України "Про виконавче провадження".

Змістом норм розділу V ГПК України, ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" підтверджується, що виконавче провадження, є завершальною стадією судового провадження.

Вбачається, що правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу, в тому числі й на стадії виконання судового рішення.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

В силу норм Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.3 ст.1223 та ч.2 ст.1220 Цивільного кодексу України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Главою 89 Цивільного кодексу України визначено порядок оформлення права на спадщину.

За змістом ч.1 ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч.1 ст.1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

При цьому в силу ч.1, 6 ст.1273 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

В силу ч.1 ст.1298 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

З огляду на вказані норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, що процедура переходу прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) триває певний проміжок часу, не менше шести місяців, за який визначається коло спадкоємців та частка кожного у спадщині. Однак, із матеріалів справи та поданих доказів не випливає, що нотаріальні дії з оформлення права на спадщину померлого ОСОБА_4 - закінчено. ОСОБА_5, на момент винесення оскаржуваної ухвали, не було отримано свідоцтво про право на спадщину, відтак стверджувати, що остання є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину не вбачається за можливе.

Відтак, місцевим господарським судом, надавши оцінку у сукупності зібраним у справі письмовим доказам та встановленим обставинам, правомірно встановлено відсутність правових підстав для задоволення заяви Головного державного виконавця Вінницького РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області про заміну сторони виконавчого провадження у справі №902/471/17, оскільки доводи заявника про набуття ОСОБА_5 статусу спадкоємця є передчасними та непідтверджені належними доказами.

Разом з тим, колегія суддів зазначає наступне.

Одним із доводів апеляційної скарги про наявні порушення судом першої інстанції норм процесуального права є посилання скаржника на відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме матеріалів спадкової справи №473/2017 з Вінницької районної нотаріальної контори. Апелянт звернувся апеляційного господарського суду з клопотанням такого ж змісту.

Мотивуючи це клопотання, скаржник звертає увагу на ту обставину, що матеріали спадкової справи можуть підтвердити обставини, на які посилається апелянт, а саме щодо подання ОСОБА_5 заяви про прийняття спадщини після смерті відповідача. Зазначає, що апелянт позбавлений можливості самостійно надати суду усі докази на підтвердження своїх доводів.

Відповідно до ст. 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

За приписами ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України (чинна редакція) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Клопотання про витребування доказів не може бути задоволено судом, з огляду на те, що матеріали спадкової справи №473/2017, які знаходяться у Вінницькій районній нотаріальній конторі, не можуть бути витребувані в межах існуючого судового провадження, оскільки, в даному випадку не будуть відповідати вимогам про належність і допустимість, а також на підставі отриманих доказів не вбачається можливість встановити правонаступництво саме ОСОБА_5 як єдиного правонаступника.

ОСОБА_5 після завершення процедури прийняття спадщини буде отримано свідоцтво про право на спадщину померлого ОСОБА_4, та засвідчить той факт, що вона є спадкоємцем певного майна , і, внаслідок цього, може бути правонаступником за борговими зобов’язаннями ОСОБА_4

Також апеляційним судом враховуються положення статті 8 Закону України «Про нотаріат» в частині правил про нотаріальну таємницю, а саме правил, які стосуються розкриття відомостей , що становлять нотаріальну таємницю. Згідно частини 13 статті 8 цього Закону нотаріус на письмовий запит , зокрема, державного виконавця надає інформацію про вступ фізичної особи у права спадкоємця з обов’язковим зазначенням повних даних про таку особу та даних про майно, отримане за правом успадкування. Таким чином, не існує достатніх правових підстав для задоволення клопотання про витребування нотаріальної справи про спадкування.

З огляду на вказане, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, та зазначає, що підстави для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення у зв’язку із порушенням норм процесуального права містяться в ч. 3 ст. 277 ГПК України та містять вичерпний перелік таких підстав. Водночас, апелянтом не наведено переконливих та обгрунтованих доказами доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість ухвали суду першої інстанції.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку на підставі доказів, що були надані сторонами. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

З врахуванням вищевикладеного, ухвала господарського суду Вінницької області від 30.03.18р. (про відмову у заміні сторони виконавчого провадження) у справі №902/471/17постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування ухвали предбачених ст. 277-280 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII), не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271,273, 275, 276, 281-284, 334 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.03.18р. у справі №902/471/17 за заявою Головного державного виконавця Вінницького РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області - залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Вінницькоїобласті - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали оскарження ухвали від 30.03.2018р. у справі №902/471/17 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "08" червня 2018 р.

Суддя - доповідач (головуючий суддя) Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.