Постанова № 74538781, 06.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/3256/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегія суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Молодов В.С.

за участю учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, ордер серія ОД №377055 від 05.06.2018;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 16.04.2018;

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність № 18-0014/19783 від 06.04.2018;

від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність №27-26499/17 від 27.12.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_5

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.04.2018

у справі №916/3256/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_5

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_6 банк України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про: визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 31.12.2014 та застосування наслідків недійсності договору з підстав порушення норм абз.4 ч.3 ст.9 Закону України «Про іпотеку» та умов іпотечного договору

головуючий суддя Демешин О.А., місце та дата ухвалення ухвали: 03.04.2018, м. Одеса, просп. Шевченка, 29 господарський суд Одеської області, зал судових засідань №17, судове засідання тривало з 10год.00хв. до 10год.15хв.

В судовому засіданні 06.06.2018 згідно ст.233 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_5 звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля», про:

визнання недійсним Договору управління нерухомим майном, укладеного 31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК», в особі голови правління ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля», в особі директора ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 31.12.2014 за реєстровим № 1889.

застосування наслідків недійсності Договору управління нерухомим майном, укладеного 31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК», в особі голови правління ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля», в особі директора ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 31.12.2014 за реєстровим № 1889 та повернення АТ «ІМЕКСБАНК» нерухомого майна: адмінбудівлі – літ. «А», «Б», щитової – літ «В», складу – літ «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», загальною площею 2334,6 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, буд. 8-а (вісім – «а»);

застосування наслідків недійсності Договору управління нерухомим майном, укладеного 31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК», в особі голови правління ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля», в особі директора ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 31.12.2014 за реєстровим № 1889 та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля» з нежитлових приміщень: адмінбудівлі – літ. «А», «Б», щитової – літ «В», складу – літ «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», загальною площею 2334,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, буд. 8-а (вісім – «а»).

Ухвалою від 28.12.2017 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_5 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалами від 25.01.2018 судом до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ОСОБА_6 банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; позивача та відповідача викликано у підготовче судове засідання, визнано їх явку обов’язковою; повідомлено ОСОБА_6 банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про підготовче засідання, їх явку визнано не обов’язковою.

Ухвалою від 28.02.2018 закрито підготовче провадження по справі № 916/3256/17 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2018; явку представників позивача та відповідача визнано обов’язковою.

19.03.2018 в судовому засіданні Господарським судом Одеської області по справі № 916/3256/17 оголошено перерву до 27.03.2018.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2018 викликано Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля» у підготовче судове засідання; ОСОБА_6 України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомлено про підготовче засідання; явку представників позивача та відповідача у підготовче засідання визнано обов’язковою.

Ухвалою від 27.03.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_5 на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України залишено без руху; позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів доплати судового збору у розмірі 238 400,00 грн. за позовну вимогу майнового характеру протягом п’яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала мотивована тим, що позивач при зверненні до суду із позовом мав сплатити судовий збір, як за дві немайнові вимоги, а саме: про визнання недійсним Договору управління нерухомим майном від 31.12.2014 та про застосування наслідків недійсності цього договору шляхом виселення ТОВ «Нова-Хвиля» з нежитлових приміщень: адмінбудівлі - літ. «А», «Б», щитової-літ. «В», складу - літ. «Г», «Д», «Е», «З», загальною площею 2334,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, буд. 8-«а»; так і за одну майнову вимогу, а саме про повернення АТ «ІМЕКСБАНК» нерухомого майна: адмінбудівлі - літ. «А», «Б», щитової-літ. «В», складу - літ. «Г», «Д», «Е», «З», загальною площею 2334,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, буд. 8-«а», з урахуванням вартості спірного майна.

Вартість спірного майна – нежитлових приміщень адмінбудівлі - літ. «А», «Б», щитової-літ. «В», складу - літ. «Г», «Д», «Е», «З», загальною площею 2334,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, буд. 8-«а», відповідно п. 1.4 Договору управління нерухомим майном від 31.12.2014, становить 98 611 415,71 грн.

02.04.2018 позивач через канцелярію суду подав заяву про часткове залишення позовних вимог без розгляду, згідно якої останній повідомляв про неможливість сплати судового збору в розмірі 238 400,00 грн. за позовну вимогу про застосування наслідків недійсності Договору управління нерухомим майном, укладеного 31.12.2014 між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Нова-Хвиля», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 31.12.2014 за реєстровим №1889, у зв’язку з чим, просив суд залишити позовну вимогу про повернення АТ «ІМЕКСБАНК» нерухомого майна: адмінбудівлі – літ. «А», «Б», щитової – літ. «В», складу – літ. «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», загальною площею 2334,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, буд. 8-«а» – без розгляду.

Стосовно розгляду позовних вимог немайнового характеру: про визнання недійсним Договору управління нерухомим майном, укладеного 31.12.2014 між ПАТ «ІМЕКСБАНК», в особі голови правління ОСОБА_7 та ТОВ «Нова-Хвиля», в особі директора ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 31.12.2014 за реєстровим №1889, а також про застосування наслідків недійсності Договору управління нерухомим майном, укладеного 31.12.2014, а саме виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля» з нежитлових приміщень: адмінбудівлі – літ. «А», «Б», щитової – літ. «В», складу – літ. «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», загальною площею 2334,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, буд. 8-«а» - позивач позов в цій частині підтримав та наполягав на розгляді цих вимог.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_5 у справі № 916/3256/17 на підставі ч. 13 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України залишено без розгляду.

При цьому, суд першої інстанції відхилив заяву позивача про часткове залишення позовних вимог без розгляду, оскільки вчинення таких процесуальних дій не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України. За висновком судом, нормами частини 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України врегульовано питання залишення без розгляду саме позовної заяви в цілому, оскільки залишення цієї заяви без розгляду є наслідком її подання до суду, зокрема, без додержання вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з означеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_5 звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду апелянт згідно поданої апеляційної скарги визначає порушення судом норм процесуального права: ст.ст. 2, 177, 182 Господарського процесуального кодексу України, а також п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, апелянта з посиланням на п.п. 4.9, 4.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 зазначає, що позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог. Питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині.

При цьому, скаржник зауважує, що в ухвалі про відкриття провадження судом встановлено, що матеріали позовної заяви достатні для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. В ухвалі про закриття підготовчого провадження, встановлено, що у підготовчому судовому засіданні вимоги ч.1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України (завдання та строк підготовчого засідання) виконано, будь яких зауважень з приводу несплати судового збору у повному обсязі не вказано.

Отже, на думку скаржника, судом першої інстанції неправомірно було відмовлено у задоволенні заяви про часткове залишення без розгляду позовних вимог, а згодом прийнято незаконне судове рішення, яким грубо порушуються права та законні інтереси позивача, регламентовані нормами як національного, так і міжнародного законодавства.

21.05.2018 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб через канцелярію суду надав письмові пояснення, згідно яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

На підставі поданих ОСОБА_6 банком України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб клопотань про забезпечення їх участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції судове засідання 06.06.2018 проведено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи щодо апеляційної скарги, та додатково зазначив, судом першої інстанції залишено поза увагою процесуальне право позивача, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, щодо відмови від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Представники ОСОБА_6 банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтримували апеляційну скаргу, просили оскаржувану ухвалу скасувати, та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача, у судовому засіданні проти доводів апелянта заперечув з підстав їх необґрунтованості, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а у задоволені апеляційної скарги – відмовити у повному обсязі. При цьому, відповідач вважав необґрунтованими посилання скаржника на положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, оскільки вони ґрунтуються на нормах ГПК України, які діяли до 15.12.2017 і на теперішній час не можуть бути застосовані.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме про залишення позову (заяви) без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, та заслухавши пояснення представників учасників справи , колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_5 звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля», про:

визнання недійсним Договору управління нерухомим майном, укладеного 31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК», в особі голови правління ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля», в особі директора ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 31.12.2014 за реєстровим № 1889.

застосування наслідків недійсності Договору управління нерухомим майном, укладеного 31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК», в особі голови правління ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля», в особі директора ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 31.12.2014 за реєстровим № 1889 та повернення АТ «ІМЕКСБАНК» нерухомого майна: адмінбудівлі – літ. «А», «Б», щитової – літ «В», складу – літ «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», загальною площею 2334,6 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, буд. 8-а (вісім – «а»);

застосування наслідків недійсності Договору управління нерухомим майном, укладеного 31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК», в особі голови правління ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля», в особі директора ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 31.12.2014 за реєстровим № 1889 та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля» з нежитлових приміщень: адмінбудівлі – літ. «А», «Б», щитової – літ «В», складу – літ «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», загальною площею 2334,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, буд. 8-а (вісім – «а»).

Вимоги до форми і змісту позовної заяви встановлені ст. ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України до елементів позовної заяви віднесено перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, а пункт 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до їх обов'язкового числа відносить, зокрема, докази сплати судового збору.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України «Про судовий збір».

Зі змісту положень частини 2 статті 4, статті 6 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) вбачається, що сума судового збору, яка підлягає сплаті при зверненні до господарського суду з позовом, розраховується, виходячи зі ставки судового збору, встановленої для вимог майнового/немайнового характеру, а також в залежності від кількості заявлених вимог у позовній заяві.

В якості доказів сплати судового збору, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено платіжне доручення №2/107 (#1767742201) на суму 4 800,00 грн., як за три вимоги немайнового характеру по 1600,00 грн. кожна, виходячи ставок судового збору на 2017 рік.

Нормами чинного Господарського процесуального кодексу визначено перелік питань, які підлягають з'ясуванню судом після одержання позовної заяви, зокрема, на її відповідність вимогам, встановленим статтями 162, 164, 172 цього Кодексу.

Крім того, законодавець передбачив можливість проведення в межах загального позовного провадження - підготовчого провадження, завданнями якого відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України є:

1)остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2)з'ясування заперечень проти позовних вимог;

3)визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4)вирішення відводів;

5)визначення порядку розгляду справи;

6)вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно зі ст. 237 названого Кодексу при ухваленні рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Таким чином, наведені вище норми процесуального законодавства надають можливість місцевому господарському суду до моменту початку судового розгляду справи по суті встановити обставини належного виконання позивачем вимог ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України та застосовувати правові наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи положення ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України щодо залишення позовної заяви без руху, були застосовані місцевим господарським судом лише на стадії розгляду справи по суті.

Колегія суддів приймає до уваги, що хоча норми ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України і не встановлюють чітких вимог щодо стадії, на якій відповідне право залишити позов без руху може бути реалізоване судом, проте після переходу до судового розгляду справи по суті, позивач правомірно очікував на вирішення спору, принаймні тих позовних вимог, щодо яких порушення вимог ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України не встановлено.

Крім того, як зазначалося вище, позивач реалізуючи надані ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду заяву про часткове залишення позову без розгляду, посилаючись на відсутність фінансової можливості щодо сплати судового збору за вимоги майнового характеру, та просив суд здійснити подальший розгляд вимог немайнового характеру по суті.

Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, суд виходив лише з відсутності прямого посилання в ст. 176 Господарського процесуального кодексу України на можливість залишення позову без розгляду частково. При цьому, суд в оскаржуваній ухвалі не зазначав обставин, що роблять неможливим або утруднюють розгляд по суті решти позовних вимог, які відповідали вимогам ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

Крім того, згідно з частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В контексті наведених обставин, а також приймаючи до уваги положення ст.ст. 173, 233 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розгляду позовів, в яких об’єднано декілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, посилання суду першої інстанції на неможливість залишення без розгляду позовних вимог в частині, є помилковим.

Наведене зумовлює необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо наявності передбачених ч. 13 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України підстав залишення позову без розгляду в повному обсязі.

Приписами ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 03.04.2018 у справі № 916/3256/17 скасуванню з направленням справи на розгляд Господарському суду Одеської області.

При цьому, у зв'язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями ст.ст. 269, 271, 275, 277, 280, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.04.2018 у справі № 916/3256/17 скасувати.

Справу №916/3256/17 передати до Господарського суду Одеської області для розгляду.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.06.2018.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

ОСОБА_10