Постанова № 74538768, 31.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Справа№ 911/747/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Андрієнка В.В.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представники сторін:

від прокуратури - не прибули;

від позивача-1 - Северин Р.І. - дов. № 27/34-663 від 22.12.2017;

від позивача-2 - Лягуша С.М. - дов. № 1 від 02.01.2018;

від відповідача - Мога М.В. - ордер КС № 350851 від 10.01.2018,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія

«Українські вертольоти»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.03.2018

у справі № 911/747/17 (суддя Котков О.В.)

за позовом Військового прокурора Кіровоградського гарнізону

Південного регіону України в інтересах держави в особі:

1. Головного управління Національної гвардії України

2. Військової частини 2269 Національної гвардії України

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія

«Українські вертольоти»

про стягнення заборгованості у розмірі 1 087 909,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону Південного регіону України (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі: Головного управління Національної гвардії України (далі - позивач-1, ГУ Нацгвардії України) та Військової частини 2269 Національної гвардії України (далі - позивач-2, В/Ч 2269) звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» (далі - відповідач, ПрАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти») про стягнення 1 087 909,05 грн. заборгованості за Договором № 5/12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТ № 94917 від 03.04.2012 (далі - Договір).

Позов мотивовано частковою сплатою ПрАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти» оренди за Договором, у зв'язку з чим заборгованість відповідача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) за період з листопада 2016 року по січень 2017 року склала 364 218,43 грн.

Заперечення проти позову зводяться до того, що позивачем не підтверджено факту передання товару від постачальника покупцю та не надана супровідна документація, визначена умовами Договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 року позов задоволено частково (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), стягнуто з ПрАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти» на користь В/Ч 2269 заборгованість у сумі 350 597,64 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі № 911/747/17 апеляційну скаргу ПрАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти» задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі № 911/747/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 касаційну скаргу В/Ч 2269 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі № 911/747/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 911/747/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» на користь Військової частини 2269 Національної гвардії України заборгованість по сплаті орендної плати з листопада 2016 року по січень 2017 року за Договором № 5/12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТ № 94917 від 03.04.2012 у сумі 364 218,43 грн.

Стягнуто з Військової прокуратури Південного регіону України до Державного бюджету України 5 463,28 грн. судового збору.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» на користь Військової прокуратури Південного регіону України 5 463,28 грн. судового збору.

Обґрунтування рішення суду зводиться до часткового виконання відповідачем зобов'язання з оплати оренди за Договором, у зв'язку з чим, заборгованість останнього становить 364 218,43 грн. Крім того, суд дійшов висновку, що дія ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині індексації орендної плати на 2016 рік не може бути зупинена п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Українські вертольоти» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 911/747/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ПрАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти» посилається, зокрема, на відсутність у позивача заборгованості, оскільки п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» зупинено дію ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо індексації орендної плати на 2016 рік. При цьому, висновком суду стосовно неможливості законом про держбюджет вносити зміни до інших законодавчих актів, у даному випадку, є помилковими, оскільки п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» стосується особливостей формування доходів державного бюджету, так як кошти одержані військовими частинами від господарської діяльності зараховуються до держбюджету. Також, відповідач звертає увагу на необґрунтованість розрахунків орендної плати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2018 апеляційну скаргу ПрАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти» передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Зубець. Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти» у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Зубець. Л.П. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.05.2018.

15.05.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Головного управління Національної гвардії України надійшов відзив, у якому позивач-1 просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, оскільки спірні відносини не відносяться до виконання бюджетів, а є господарськими відносинам між сторонами. Договір передбачає відповідну індексацію, змін до нього в цій частині внесено не було. Зарахування зустрічних вимог є безпідставним, оскільки сума, яку позивач вважає переплатою, є індексацією орендної плати за попередні періоди.

18.05.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від В/Ч 2269 надійшов відзив, у якому позивач-2 просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, оскільки заборгованість відповідача підтверджена належними доказами, змін до Договору щодо індексації орендних платежів не вносилось, між сторонами виникли господарські, а не бюджетні відносини. Судом у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справі № 10-рп/2008 обґрунтовано не було застосовано п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», оскільки законом про держбюджет не можуть вноситись зміни до положень ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 розгляд справи відкладено на 31.05.2018.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2018, у зв'язку з перебуванням судді Зубець. Л.П. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/747/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Андрієнка В.В., Зеленіна В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 справу № 911/747/17 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 911/747/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник Головного управління Національної гвардії України у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представник Військової частини 2269 Національної гвардії України у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представник прокуратури у судове засідання 31.05.2018 не прибув, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

03.04.2012 між Військовою частиною 2269 Національної гвардії України (далі - орендодавець) та ПрАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти» (далі - орендар) укладено договір № 5/12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТ № 94917 (далі - Договір).

За умовами Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТ (далі - ПС), заводській номер 94917, залишкова вартість - 2 794 428,00 грн. (без ПДВ). ПС перебуває на балансі орендодавця.

Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування ПС у термін, указаний у даному договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та відповідних актів приймання-передавання ПС в оренду.

Відповідно до п.п. 4.1-4.3 Договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди ПС і становить суму 213 700,00 грн., без ПДВ, за базовий місяць розрахунку - лютий 2012. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату щомісячно, у розмірі, який визначений пунктами 4.1-4.4 з урахуванням пункту 4.12 цього договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання відповідного, встановленого орендодавцем, рахунку.

Положеннями п. 4.8 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації.

У відповідності до п. 6.1.8 Договору орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату в порядку, встановленому договором.

03.05.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування ПС, що підтверджується актом прийому-передачі вертольота (т. 1 а.с. 87-88).

Орендодавцем були виставлені рахунки-фактури:

- за листопад № 118 від 09.12.2016 на суму 510 490,79 грн.,

- за грудень № 4 від 12.01.2017 на суму 515 085,20 грн.,

- за січень № 15 від 10.02.2017 на суму 520 751,14 грн.

В свою чергу, орендарем було сплачено орендну плату:

- за листопад 458 418,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 999 (на підставі рахунку-фактури № 118 від 09.12.2016 на суму 510 490,79 грн.),

- за грудень 260 229,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1748 (на підставі рахунку-фактури № 4 від 12.01.2017 на суму 515 085,20 грн.),

- за січень 463 460,68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 2022 і 2418 (на підставі рахунку-фактури № 15 від 10.02.2017 на суму 520 751,14 грн.).

Оскільки сума виставлених до сплати орендодавцем рахунків з орендної плати за листопад 2016 року - січень 2017 року складає - 1 546 327,13 грн., а сума сплачених орендарем платежів становить - 1 182 108,70 грн., сума несплаченої орендної плати за Договором дорівнює - 364 218,43 грн.

Враховуючи наведені обставини, військова прокуратура звернулася з даним позовом в інтересах позивачів та просить стягнути з ПрАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти» на користь Військової частини 2269 Національної гвардії України заборгованості за Договором оренди у розмірі 364 218,43 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Щодо розміру орендної плати та її індексації, слід відмітити наступне.

Частиною 2 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що істотними умовами договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Як передбачено п. 4.3 Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. При цьому, відповідно до п. 4.1 Договору орендна плата за базовий місяць - лютий 2012 року, становить 213 700,00 грн.

Таким чином, враховуючи умови Договору та положення ч. 2 ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець правомірно здійснив розрахунок орендних платежів за листопад 2016 року - січень 2017 року з урахуванням індексації.

Доказів невідповідності розрахунку суми боргу суду не надано.

Стосовно посилання апелянта на те, що дія ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині індексації орендної плати була зупинена п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» судом відхиляються з огляду на наступне.

У рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 викладено висновок про те, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Спір виник з правочину, який регулює господарські правовідносини між сторонами, ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» стосується істотних умов договору оренди державного майна. Таким чином, жодних відносин з встановлення доходів та видатків держави (бюджетних правовідносин) спірний договір не передбачає.

Посилання на те, що спірні відносини стосуються формування доходів державного бюджету, так як кошти одержані військовими частинами від господарської діяльності зараховуються до держбюджету, також відхиляються, оскільки подальше перерахування орендодавцем коштів до бюджету не є підставою вважати такі відносини бюджетними, а отже п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не може зупиняти дію ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо індексації орендної плати.

Натомість п. 4.5 Договору визначено, що розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін у випадках передбачених законодавством.

Судова колегія звертає увагу, що за умовами п. 14.3 Договору, будь-які зміни допускаються виключно на підставі взаємної згоди сторін, що підлягає оформленню письмово у вигляді додаткових угод. Відповідні пропозиції про зміни розглядаються стороною протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Матеріали справи не містять доказів внесення сторонами змін до Договору в частині індексації орендної плати. Тобто, сторонами за Договором не було погоджено питання зміни порядку розрахунку оренди або зупинення індексації на 2016 рік.

При цьому, враховуючи наведені положення Договору та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо порядку внесення змін до Договору, посилання апелянта на лист ПрАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти» № 09/17юр від 09.02.2017, в якому міститься прохання провести перерахунок розміру орендної плати за користування повітряними суднами у січні-грудні 2016, не свідчить ані про належне погодження сторонами питання щодо зупинення на 2016 рік індексації орендної плати, ані про направлення орендодавцеві проекту додаткової угоди до договору.

Стосовно посилання апелянта на звернення з листом № 2055/17 від 20.12.2017 до орендодавця в якому викладені вимоги щодо зарахування зайво сплаченої суми орендної плати в рахунок подальших платежів, то, по-перше, орендодавець заперечує отримання такого листа, по-друге, у даному випадку фіскальний чек без опису вкладення не свідчить про направлення відповідачу саме вказаного листа. По-третє, визначена відповідачем сума зайво сплачених платежів складається з сум індексації оренди у 2016 році, тоді як вище встановлено обґрунтованість застосування індексації. Наведене виключає можливість зарахування однорідних зустрічних вимог, у відповідності до положень ст. 601 Цивільного кодексу України.

Слід також зазначити, що п. 4.3 Договору, в частині коригування розміру щомісячної орендної плати на індекс інфляції, сторонами не оскаржувався та є дійсним. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить і ст. 180 Господарського кодексу України.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням індексації, орендодавець обґрунтовано нарахував орендну плату з урахуванням індексації за листопад 2016 року у сумі 510 490,79 грн., за грудень 2016 року - 515 085,20 грн., за січень 2017 року - 520 751,14 грн., загалом у сумі 1 546 327,13 грн.

Орендар сплатив за оренду з листопад 2016 року по січень 2017 року 1 182 108,70 грн.

У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості з орендної плати за Договором за спірний період у сумі 364 218,43 грн.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача на користь Військової частини 2269 Національної гвардії України 364 218,43 грн. заборгованості за Договором з оплати оренди за період з листопад 2016 року по січень 2017 року.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Українські вертольоти» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 911/747/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Українські вертольоти» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 911/747/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/747/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Андрієнко

В.О. Зеленін