Постанова № 74538717, 04.06.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018

справа № 905/3004/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1 (доповідач) ОСОБА_2, ОСОБА_3При секретарі судового засідання: ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача:не з'явилисьвід відповідача:не з'явилисьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Литовсько-українська теплоенергетична компанія», м. Київ (ТОВ «ЛУТЕК»)на рішення господарського суду Донецької областіухвалене28.02.2018 р. (повний текст 01.03.2018 р.) в місті Харковіпо справі№905/3004/17 (суддя Левшина Г.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Литовсько-українська теплоенергетична компанія», м. Київ (ТОВ «ЛУТЕК»)до за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проВідділу освіти Мар’їнської районної державної адміністрації Донецької області, м. Мар’їнка, Донецька область Мар’їнська районна державна адміністрація Донецької області, м. Мар’їнка стягнення заборгованості в сумі 338835,52 грн. В С Т А Н О В И В: У грудні 2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Литовсько-українська теплоенергетична компанія», м. Київ (ТОВ «ЛУТЕК») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом вих. №88 від 14.12.2017 р. до Відділу освіти Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області, м. Мар`їнка, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 282477,96 грн. та штраф в сумі 56357,56 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №5 про закупівлю послуг теплової енергії за державні кошти від 29.02.2016р. (а.с.3-6).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність обов’язку у відповідача доплатити вартість наданих послуг з централізованого опалення Мар’їнської ЗОШ №2 на підставі договору №5 про закупівлю послуг теплової енергії за державні кошти від 29.02.2016р., отриману в результаті перерахунку площі опалювального об’єкту.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.01.2018 р. залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Мар'їнську районну державну адміністрацію Донецької області (а.с.105-106).

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.02.2018 р. (повний текст складено та підписано 01.03.2018 р.) відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Літовсько-українська теплоенергетична компанія”, м. Київ до Відділу освіти Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області, м. Мар`їнка, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 338835,52 грн. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “Літовсько-українська теплоенергетична компанія” (03150, м.Київ, вул.Червоноармійська, буд.129, офіс 5, ЄДРПОУ 34621422) з державного бюджету України надмірно сплачений згідно квитанції №3 від 04.10.2017 р. судовий збір в сумі 5348,30 грн. ( (а.с.129-131).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Литовсько-українська теплоенергетична компанія», м. Київ (ТОВ «ЛУТЕК») звернулось з апеляційною скаргою, в якій останній просить поновити строк на апеляційне оскарження. Прийняти апеляційну скаргу до провадження. Скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2018 р. у справі №905/3004/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача (а.с. 151-152).

Підставами скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зобов’язання припинились, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача спірної суми.

Також, вважає, що судом першої інстанції не враховано положення ст.714 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із сутності відносин.

Скаржник, відзначає, що суд першої інстанції необґрунтовано зробив висновок, що з наданням позивачем послуги з централізованого опалення відповідачу та оплатою вартості даних послуг відповідачем відповідні зобов’язання сторін припинилися, оскільки статтями 598,599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 05.04.2018 р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Чернота Л.Ф., судді: Попков Д.О., Радіонова О.О. (а.с.139).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2018 р., керуючись ст. ст.113,114,119,234,262 Господарського процесуального кодексу України було визнано причину пропуску встановленого законом строку поважною. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Литовсько-українська теплоенергетична компанія», м. Київ пропущений процесувальний строк для подачі апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2018 р. по справі №905/3004/17. Відкрито апеляційне провадження по справі №905/3004/17. Зобов»язано учасників справи до 27.04.2018 р. включно надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України. Зупинено дію рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2018 р. (а.с.140).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2018 р., керуючись ст.ст.234,268,270 Господарського процесуального кодексу України ( у редакції, чинної з 15.12.2017 р.) було призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Литовсько-українська теплоенергетична компанія», м. Київ (ТОВ «ЛОУТЕК») на рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2018 р. (повний текст 01.03.2018 р.) у справі №905/3004/17 на 04.06.2018 р. о 14-45 год. (а.с.157)

02.05.2018 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від Мар»їнської районної державної адміністрації Донецької області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ЛУТЕК». Залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2018 р. по справі №905/3004/17 (а.с.159-164). Судова колегія розглянула вищенаведений відзив та долучила його до матеріалів справи.

02.05.2018 р. Відділом організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії Донецького апеляційного господарського суду було складено Акт №02/19/66, про те, що під час розкриття конверту (пакету), надісланого Відділом освіти Мар»їнської районної державної адміністрації Донецької області виявлено, що у додатках до відзиву на апеляційну скаргу №104 від 27.04.2018 р. Відділу освіти Мар»їнської районної державної адміністрації Донецької області по справі №905/3004/17 відсутня копія апеляційної скарги із вхідною поміткою від 10.04.2018 р. – для суду (а.с.181).

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” (який набрав чинності 16.01.2018 р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності від 15.12.2017р.

Учасники справи в судове засідання 04.06.2018 р. не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної з 15.12.2017 р.) не скористалися.

В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення ухвал, які повернулися до Донецького апеляційного господарського суду з відміткою: “- вручено за довіреністю уповноваженому представнику” (а.с.156,158).

Пункт 2 ч.3 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) зобов'язує сторони з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою.

Пунктом 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) врегульовано, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін не визнавалась обов’язковою судова колегія вважає можливим розглянути справу №9053004/17 без участі учасників справи.

Відповідно до ст. 223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №905/3004/17.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.02.2016р. між Відділом освіти Марїнської РДА (споживач), в особі Начальника ОСОБА_5, що діє на підставі положення та ТОВ «Литовсько-Українська теплоенергетична компанія» (теплопостачальна організація), в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту було підписано договір №5 про закупівлю послуг теплової енергії за державні кошти, згідно з умовами якого позивач (теплопостачальна організація) зобов’язався надати відповідачу (споживачу) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення в необхідних йому обсягах, а споживач зобов’язався своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором (а.с.11-14).

Умовами п.п.2.1,2.2 договору сторони погодили, що теплова енергія, що постачається згідно договору використовується споживачем виключно для опалення в період опалювального сезону. Відключення споживача від мереж централізованого опалення в опалювальний період заборонено. Приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкція або розширення системи теплопостачання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії, допуск до експлуатації системи теплопоспоживання здійснюється у відповідності з “Правилами користування тепловою енергією”, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007р. №1198.

Відповідно до п.6.3 договору вартість теплової енергії, що поставляється споживачу за опалювальний період згідно встановлених тарифів діючих на момент укладення договору: - 1 м2 опал. площі бюджетній організації 37,46 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 7,49 грн., всього з ПДВ - 44,95 гривень; - 1 Гкал бюджетній організації 1412,50 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 282,50 грн., всього з ПДВ – 1695,00 гривень.

Ціна договору становить: 688240,00 грн. з ПДВ.

22.12.2016 р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, якою сторонами внесено зміни, зокрема, сума за договором №5 від 29.02.2016р. зменшується на 54148,88 грн. та складає 634091,12 грн. (а.с.90).

У січні 2017р. сторонами підписано додаткову угоду до договору про наступне:

Відповідно до п.5 ст.36 ЗУ “Про публічні закупівлі” збільшити суму договору на 126818,22 грн., що складає 20% від суми договору минулого року, відповідно до вищенаведеного внести зміни в п.6.3 в наступній редакції: “Ціна договору становить 760909,34 грн. з ПДВ” (а.с.16).

Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться у грошовій формі у відповідності до встановлених тарифів. Учасник виставляє рахунки, які направляються замовнику поштою або вручаються під підпис, а також підписується акт виконаних робіт. Оплата за поставлену теплову енергію здійснюється протягом 15-ти банківських днів, але не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним. Розрахунковий період: з 20 числа поточного місяця по 20 число наступного, за який проведено нарахування плати за спожиту теплову енергію, згідно п.6.6 договору.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 29.02.2016 року і діє у частині постачання теплової енергії до 31.12.2016 року включно, а в частині розрахунків за теплову енергію – до їх повного здійснення

Приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Умовами ст. 714 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У відповідності до ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У даному випадку, 29.12.2016 р. сторонами було укладено додаткову угоду до договору про наступне: п.1.1 згідно з пунктом 5 статті 36 Закону України “Про публічні закупівлі”, сторони вирішили внести зміни до договору №5 від 29.02.2016р. в частині продовження дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, а саме, до 01.03.2017 р. (а.с.15).

На виконання прийнятих на себе зобов’язань за договором №5 від 29.02.2016р. позивачем було надано послуги з централізованого опалення Мар’їнської ЗОШ №2, про що між сторонами було складено та підписано акти надання послуг, належним чином засвідчені копії актів містяться в матеріалах справи (а.с.18,21,24,27,30).

Тариф на теплопостачання рахувався виходячи з того, що прилад обліку послуг з теплопостачання на об’єкті опалення відсутній, тобто, розрахунок робився таким чином – грн./кв.м. Для здійснення розрахунку вартості наданих послуг теплопостачання позивачу були надані дані про те, що площа школи становить 3316,2 кв.м.

Вартість вказаних послуг була повністю сплачена відповідачем.

З тверджень позивача вбачається, що 27.02.2017 р. його співробітникам стало відомо про наявність технічного паспорту будівлі, згідно якого загальна площа Мар’їнської ЗОШ №2 складає 4585,28 кв.м., що на 1269,08 кв.м. більша аніж була врахована (копія технічного паспорту а.с.34-43).

У зв’язку із чим, позивачем було здійснено перерахування вартості наданих послуг, внаслідок якого недоплата становить 282477,96 грн. За таких обставин, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 282477,96 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №5 про закупівлю послуг теплової енергії за державні кошти від 29.02.2016р.

Також, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 56357,56 грн. згідно п.п.7.2.3 п.7.2 договору №5 від 29.02.2016 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №44 від 22.01.2018 р. позовні вимоги не визнав та вказав, що ним було повністю сплачено вартість отриманої від позивача за договором №5 від 29.02.2016 р. теплової енергії (а.с.81-84).

Таким чином, виходячи з того, що зобов’язання сторін припинились, відсутні відповідні правові підстави для стягнення з відповідача спірної суми.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначено вище, 29.02.2016р. між сторонами був підписаний договір №5 про закупівлю послуг теплової енергії за державні кошти, згідно з умовами якого позивач (теплопостачальна організація) зобов’язався надати відповідачу (споживачу) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення в необхідних йому обсягах, а споживач зобов’язався своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з додатковою угодою до договору сторонами встановлено, що ціна договору становить 760909,34 грн.

При цьому, розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться у грошовій формі у відповідності до встановлених тарифів. Учасник виставляє рахунки, які направляються замовнику поштою або вручаються під підпис, а також підписується акт виконаних робіт.

Доказів внесення сторонами змін до договору щодо встановленої ціни, площі, порядку розрахунків позивачем до справи не надано.

У відповідності з умовами договору позивачем було складено та виставлено відповідачу рахунки-фактури за березень 2016р., №СФ-0000017 від 11.04.2016 р. на суму 74534,92 грн. (а.с.19), №СФ-0000029 від 07.11.2016р. на суму 67321,91 грн. (а.с.21), №СФ-0000030 від 30.11.2016р. на суму 149069,82 грн. (а.с.25), №СФ-0000031 від 20.12.2016р. на суму 149069,82 грн. (а.с.28), №СФ-0000032 від 20.01.2017р. на суму 126818,22 грн. (а.с.31), всього на суму 715884,51 грн.

Відомості щодо вартості наданих позивачем послуг, вказані у рахунках-фактурах, відображають вартість послуг, зазначену у первинних бухгалтерських документах - актах здачі-прийняття робіт.

Платіжними дорученнями №225 від 14.04.2016р., №279 від 22.04.2016р., згідно виписок по рахунку станом на 11.11.2016р. (а.с.23), 25.11.2016р. (а.с.26), 20.12.2016р. (а.с.29), 25.01.2017р. (а.с.32), 20.02.2017р. (а.с.33) відповідачем було сплачено позивачу вказані вище грошові кошти, що підтверджується сторонами.

Приписами статтей 598, 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв’язку з наданням позивачем послуги з централізованого опалення Мар’їнської ЗОШ №2 та оплатою вартості даних послуг відповідачем відповідні зобов’язання сторін припинилися.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлене судом першої інстанції належне виконання сторонами договору №5 від 29.02.2016р., а саме, повну оплату відповідачем наданих позивачем послуг з теплопостачання Мар’їнської ЗОШ №2 за ціною, що була узгоджена сторонами в договорі, актах здачі-приймання робіт та площі, що вказана за договором, враховуючи приписи ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про ті обставини, що вимагаючи доплати вартості послуг позивач фактично просить переглянути ціну договору після його виконання, що в силу вказаних вище норм є неприпустимим.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією з засад судочинства є змагальність.

Умовами ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами саме позивач має довести: наявність відповідного права, за захистом якого він звернувся до суду, та, відповідно, порушення такого права відповідачем внаслідок невиконання свого зобов’язання. Однак, наявності інших підстав для стягнення з відповідача заявленої суми аніж договір №5 від 29.02.2016р. позивачем не доведено.

З боку Відділу освіти Мар»їнської районної державної адміністрації Донецької області не було допущено ніяких порушень істотних умов договору №5. Вказаний договір належним чином був виконаний і грошові зобов’язання сплачені відповідно нарахованих і виставлених позивачем рахунків.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 282477,96 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №5 про закупівлю послуг теплової енергії за державні кошти від 29.02.2016р., підлягають залишенню без задоволення.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зідно ст.218 Господарського кодексу України.

Умовами ст.551 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України унормовано, що предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.7.2.3 договору споживач несе відповідальність, за недостовірність даних про розподіл займаної площі орендарями, іншої інформації, необхідної для виконання умов договору, - штраф у розмірі 25% вартості теплоенергії, спожитої в попередньому розрахунковому періоді, згідно п.4 ст.321 Господарського кодексу України.

У даній справі позивачем на підставі п.7.2.3 договору було заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 25% від суми боргу в сумі 56357,56 грн.

Проте, за висновками суду, позивачем не доведено факту надання саме відповідачем інформації щодо площі опалювального об’єкту.

Розділом 3 договору про закупівлю послуг теплової енергії за державні кошти № 5 від 29.02.2016 р. передбачено, що обов’язками відповідача є надання необхідних розрахункових документів на вимогу представників позивача для перевірки правильності оплати; при складанні договору надання інвентарної справи, договору оренди, проектної документації на теплопостачання приміщення; погодження з позивачем підключення та відключення від централізованого опалення внутрішньобудинкових приміщень, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.

Ретельно дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що позивачем доказів надання відповідачем документів, які б містили недостовірну інформацію щодо опалювальних об’єктів за договором до справи не надано. Зокрема, матеріали справи не містять жодних документів, складених на момент укладання договору, з вказанням невірної площі Мар’їнської ЗОШ №2.

У даному випадку, саме позивач визначав кількість теплової енергії, що відпущена відповідачу (з розрахунку за 1 кв.м. опалювальної площі) та мав можливість встановити дійсну площу об'єкту.

Враховуючи наведене, за відсутності доказів порушення відповідачем умов договору, відсутні й відповідні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу, у зв’язку із чим позов в частині вимоги про стягнення штрафу в сумі 56357,56 грн. підлягає залишенню без задоволення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.) рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2018 року (повний текст 01.03.2018 р.) у справі №905/3004/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), Положеннями п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) встановлено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Литовсько-українська теплоенергетична компанія», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2018 р. (повний текст 01.03.2018 р.) у справі №905/3004/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2018 р. (повний текст 01.03.2018 р.) у справі №905/300417 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у встановленому законом порядку протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 04.06.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 07.06.2018р.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.О.Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано примірників 5:

1 – позивачу;

1 – відповідачу ;

третій особв;

1 – у справу;

1 – ГСД О;