Рішення № 74538517, 31.05.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р.Справа № 922/5740/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Добреля Н.С.

судді: Хотенець П.В. , Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", м. Київ , Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м. Харків Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ Сбербанк", м. Харків Акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ про та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до про визнання поруки припиненою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс", м. Харків Акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ Публічного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків визнання поруки припиненоюза участю :

позивача за первісним позовом (відповідача за позовом третьої особи) - ОСОБА_1, за довіреністю від 12.07.2017 року;

відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд") - не з`явився;

відповідача (Приватного акціонерного товариства "Термолайф") - не з`явився;

відповідача (Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк", м. Харків) - не з`явився;

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс") - не з`явився;

відповідача за первісним позовом та за позовом третьої особи (Акціонерного товариства "Сбербанк") - ОСОБА_2, за довіреністю від 19.04.2018 року (після перерви не з`явився).

ВСТАНОВИВ:

20.10.2015 р. позивач, Приватне акціонерне товариства "Харківський коксовий завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1.Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення №3 "АТ "Сбербанк Росії", 2.Приватного акціонерного товариства "Термолайф", 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", про визнання поруки такою, що припинена. Позовні вимоги обґрунтував припиненням поруки внаслідок закінчення строку, встановленого в договорі поруки від 04 вересня 2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.04.2016 у справі № 922/5740/15 (у складі головуючого судді Аріт К.В., суддів Пономаренко Т.О., Светлічного Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 (у складі головуючого судді Крестьянінова О.О., суддів Пуль О.А., Фоміної В.О.), задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 банк Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк", Приватного акціонерного товариства "Термолайф", Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", визнано припиненим договір поруки від 04.09.2012, укладений між ОСОБА_4 "Харківський коксовий завод" та ПАТ "ОСОБА_3 банк Сбербанку Росії", визнано припиненими солідарні зобов'язання ОСОБА_4 "Харківський коксовий завод" за договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "ОСОБА_3 банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012, визнано припиненими солідарні зобов'язання ОСОБА_4 "Харківський коксовий завод" за договором про відкриття кредитної лінії №29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "ОСОБА_3 банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012, визнано припиненими солідарні зобов'язання ОСОБА_4 "Харківський коксовий завод" за договором про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "ОСОБА_3 банк Сбербанку Росії" та ОСОБА_4 "Термолайф", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012, визнано припиненими солідарні зобов'язання ОСОБА_4 "Харківський коксовий завод" за договором про відкриття кредитної лінії №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "ОСОБА_3 банк Сбербанку Росії" та ОСОБА_4 "Термолайф", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Відмовлено у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору – ТОВ "Аромасервіс".

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2016 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2016 у справі № 922/5740/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

26.12.2016 року згідно витягу автоматизованої системи документообігу суду справу було призначено для розгляду колегію суддів у складі: головуючий суддя Добреля Н.С., судді Хотенець П.В., Аюпова Р.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2017 року провадження у справі було зупинено до повернення справи № 922/5740/15 до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2018 року провадження у справі № 922/5740/15 поновлено; призначено у справі підготовче засідання на 02.04.2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2018 року закрито підготовче провадження та справу призначення до розгляду по суті на 21.05.2018 року.

Судове засідання 29.05.2018 року було відкладено на 31.05.2018 року ухвалою суду на підставі п. 3 ч. 2 ст. 202 ГПК України (у зв`язку із виникненням технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції), яка занесена до протоколу судового засідання від 29.05.2018 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 31.05.2018 року представник позивача надав клопотання (вх. № 15819) про долучення до матеріалів справи документів.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 31.05.2018 року представник відповідача (АТ "Сбербанк") надав клопотання (вх. № 15774) про долучення до матеріалів справи документів.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за позовом третьої особи) в судовому засіданні 31.05.2018 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, проти позову третьої особи не заперечував. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що поручителя не було належним чином, у передбачений договором поруки спосіб, повідомлено про зміну процентної ставки у бік збільшення, що в свою чергу призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, яке є підставою для припинення зобов`язань за спірним договором поруки.

Представник відповідача (АТ «Сбербанк») в судовому засіданні 31.05.2018 року проти позову ОСОБА_4 «Харківський коксовий завод» заперечував, проти позову третьої особи із самостійними вимогами (ТОВ "Аромасервіс") заперечував. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що спірний договір поруки діє на даний час, оскільки зміна процентної стави у бік збільшення була передбачена договором поруки без згоди поручителя та в свою чергу банком було направлено поручителю лист із повідомленням про внесення змін до кредитних договорів. Крім того, відповідач посилався на наявність судового рішення від 2017 року, яким було стягнуто з кредитора та поручителя за спірними кредитними договорами заборгованості, що в свою чергу також свідчить про дію договору поруки.

Представник відповідача (Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк", м. Харків) в судове засідання 31.05.2018 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, про що свідчить телефонограма, яка наявна в матеріалах справи.

Представник відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд") в судове засідання 31.05.2018 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, про що свідчить телефонограма, яка наявна в матеріалах справи.

Представник відповідача (Приватного акціонерного товариства "Термолайф") в судове засідання 31.05.2018 року не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений, про що свідчить телефонограма, яка наявна в матеріалах справи.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс") в судове засідання 31.05.2018 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, про що свідчить телефонограма, яка наявна в матеріалах справи.

В судовому засіданні 31.05.2018 року було оголошено перерву до 12 год. 30 хв.

Після перерви представник відповідача (АТ "Сбербанк") в судове засідання не з`явився.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 31.05.2018 року представник відповідача (АТ "Сбербанк") Гур`єв М.В. надав клопотання (вх. № 1232 , електронна пошта) про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням представника у Дзержинському районному суді м. Харкова.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання було відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку сторін в судове засідання обов'язковою, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідачів (ТОВ "Коксотрейд", ОСОБА_4 "Термолайф") та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (ТОВ "Аромасервіс"), в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2012р. між ПАТ "ОСОБА_3 банк Сбербанку Росії" (нове найменування – Акціонерне товариство "Сбербанк") та ТОВ "Коксотрейд" (позичальник) були укладені договори про відкриття кредитної лінії: №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі – кредитний договір-1), №29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі – кредитний договір-2).

Також, 04.09.2012р. між ПАТ "ОСОБА_3 банк Сбербанку Росії" (нове найменування – Акціонерне товариство "Сбербанк") та ТОВ "Термолайф" (позичальник) були укладені договори про відкриття кредитної лінії: №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі – кредитний договір-3), №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі – кредитний договір-4).

При цьому пунктами 1.3 кредитних договорів-1,2,3,4 встановлено змінювану процентну ставку.

Згідно п. 1.3.1 кредитних договорів 1,2,3,4 розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом в іноземній валюті (долар США) визначається як сума погодженого сторонами індексу (базова процентна ставка) і маржі банку та розраховується за наступною формулою: R=LIBOR6M+M. Де R – розмір змінюваної процентної ставки за кредитом у відсотках річних; LIBOR6M (Лондонська міжбанківська ставка пропозиції) – базова процентна ставка, яка визначається на підставі даних інформаційних систем Thomson REUTERS та/або BLOMBERG; М - маржа банку - 11%, яка є незмінною протягом дії кредитних договорів 1,2,3,4.

На дату укладення кредитних договорів-1,2,3,4 розмір змінюваної процентної ставки складає 11,75% річних (п.1.3.2 кредитних договорів-1,2,3,4).

Згідно п. 1.3.3. максимальний розмір збільшення змінюваної процентної ставки від розміру змінюваної процентної ставки, визначеного на дату укладання договорів та зазначеного у п. 1.3.2, складає 8,25% річних. Таким чином, в разі максимального збільшення змінюваної процентної ставки, максимальний розмір змінюваної процентної ставки буде дорівнювати 20% річних.

Мінімальний розмір змінюваної процентної ставки встановлюється в розмірі 11,75 % річних (п. 1.3.5. кредитних договорів-1,2,3,4).

Відповідно до п. 1.3.8 кредитних договорів-1,2,3,4 сторони погодили, що зміна розміру змінюваної процентної ставки відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь – якої додаткової угоди /договору про внесення змін до кредитних договорів 1,2,3,4, але потребує письмового повідомлення позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до дати застосування нового розміру змінюваної процентної ставки.

Згідно п. 6.6 кредитних договорів 1,2,3,4 у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов’язань передбачених кредитними договорами, змінювана процентна ставка за користування кредитом збільшується шляхом збільшення розміру процентної ставки на 2 % пункта, після чого розмір змінюваної процентної ставки розраховується за формулою: R=(LIBOR6M+M)+2% річних. Позичальник погоджує зазначену в цьому пункті договорів зміну розміру змінюваної процентної ставки, що не потребує укладання сторонами додаткової угоди, але потребує письмового повідомлення позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до дати застосування нової процентної ставки за користування кредитом.

Кредитні договори 1,2,3,4 набувають чинності з дати їх підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діють до повного виконання зобов’язань позичальника по цьому договору (п.11.3 кредитних договорів).

Додатками №1 до кредитних договорів 1,2,3,4 є "Порядок визначення процентної ставки за кредитним договором". Вказані додатки набирають чинності з дати їх підписання сторонами кредитних договорів-1,2,3,4 та діють до дати припинення кредитних договорів-1,2,3,4 (п.8 додатків №1), а з моменту набуття чинності додатків №1 кредитні договори-1,2,3,4 діють в частині, що не змінені додатками № 1 (п.9 додатків №1).

В забезпечення зобов’язань позичальників за кредитними договорами-1,2,3,4 між ОСОБА_4 "Харківський коксовий завод" та ПАТ "ОСОБА_3 банк Сбербанку Росії" (нове найменування – Акціонерне товариство "Сбербанк") було укладено договір поруки від 04.09.2012р. (надалі – договір поруки), відповідно до умов якого позивач поручився за виконання ТОВ "Коксотрейд" та ОСОБА_4 "Термолайф" їх кредитних зобов’язань перед банком за кредитними договорами-1,2 та кредитними договорами - 3,4 відповідно.

Статтею 2 договору поруки встановлено обсяг відповідальності поручителя, який включає зобов’язання, які невиконані одним з позичальників або обома позичальниками, та які передбачені кредитними договорами: зобов’язання повернути кредит, наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 01.09.2017р. з граничним лімітом кредитування в сумі 4466000,00 доларів США, в строк/и який/і зазначений/ються в кредитному договорі №1, а у випадках передбачених законодавством та/або договором – достроково; зобов’язання повернути кредит наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 01.09.2017р. з граничним лімітом кредитування в сумі 400000,00 доларів США, в строк/и який/і зазначений/ються в кредитному договорі №2, а у випадках передбачених законодавством та/або договором – достроково; зобов’язання повернути кредит наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 01.09.2017р. з граничним лімітом кредитування в сумі 30980000,00 доларів США, в строк/и який/і зазначений/ються в кредитному договорі №3, а у випадках передбачених законодавством та/або договором – достроково; зобов’язання повернути кредит наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 01.09.2017р. з граничним лімітом кредитування в сумі 1000000,00 доларів США, в строк/и який/і зазначений/ються в кредитному договорі №4, а у випадках передбачених законодавством та/або договором – достроково.

Зобов’язання в строк та у порядку, які передбачені в ст. 6 кредитних договорів 1,2,3,4, а у випадках передбачених законодавством, кредитними договорами, або цим договором – до настання строків, визначених в ст. 6 кредитних договорів сплатити проценти за користування кредитом.

Порядок визначення та встановлення базової процентної ставки, порядок та строки зміни змінюваної процентної ставки, а також розміру маржі банку та максимальний розмір змінюваної процентної ставки зазначені в кредитних договорах та поручитель ознайомлений з ними до моменту укладання цього договору.

При цьому сторонами договору поруки погоджено, що зміна розміру процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку визначеному п.п. 1.3., 6.6 кредитних договорів-1,2,3,4 та додатків № 1 до них, відбувається автоматично і не потребують внесення змін до договору поруки та така зміна зобов’язання є погодженою поручителем.

Зобов’язання сплатити кредитору комісійну винагороду за відкриття та ведення позичкового рахунку з розрахунку 0,1 % від суми, яка зазначається в кредитних договорах 1,2,3,4.

Зобов’язання відшкодувати збитки завдані кредитору невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за кредитними договорами та сплатити штрафні санкцій.

Згідно п. 2.3 договору поруки про зміну процентної ставки за договорами кредиту 1,2,3,4 кредитор зобов’язаний письмово повідомити поручителя із зазначенням дати, з якої змінюється процентна ставка за користування кредитом за кредитними договорами, але не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати застосування нового розміру процентної ставки за користуванням кредиту.

30.12.2013р. між ОСОБА_4 "Харківський коксовий завод" та ПАТ "ОСОБА_3 банк Сбербанку Росії" (нове найменування – Акціонерне товариство "Сбербанк") укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки від 04.09.2012р. (надалі – договір про внесення змін №1).

Також п.5 договору про внесення змін №1 від 30.12.2013 до договору поруки визначено, що підписанням цього договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується зі змістом вище перелічених договорів про внесення змін до кредитних договорів - 1, 2, 3, 4 та не має заперечень щодо їх змісту.

14.05.2014 року між ОСОБА_4 "Харківський коксовий завод" та ПАТ "ОСОБА_3 банк Сбербанку Росії" (нове найменування – Акціонерне товариство "Сбербанк") укладено договір про внесення змін №2 до договору поруки від 04.09.2012р. (надалі – договір про внесення змін № 2).

Пунктом 3 договору про внесення змін № 2 від 14.05.2014 року до договору поруки визначено, що підписанням цього договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується зі змістом: Договорів про внесення змін, № 5 від 24.01.2014 року, № 6 від 14.05.2014 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року, що був укладений між кредитором та боржником 1 зі змістом: Договорів про внесення змін, № 5 від 24.01.2014 року, № 6 від 14.05.2014 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року, що був укладений між Кредитором та Боржником 2 та не має жодних запересень щодо їх змісту.

Як встановлено судами, після укладення договору про внесення змін №1 від 30.12.2013 року та договору про внесення змін № 2 від 14.05.2014 року до договору поруки додатково мали місце зміни умов кредитних договорів-1, 2, 3, 4 шляхом укладення відповідних додаткових угод та договорів про внесення змін між ПАТ "ОСОБА_3 банк Сбербанку Росії" (нове найменування – Акціонерне товариство "Сбербанк") та позичальниками.

Так, судом встановлено, що між відповідачами укладено наступні договори:

- до кредитного договору-1 (№28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012): договір про внесення змін №6 від 14.05.2014;

- до кредитного договору-2 (№29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012): додаткова угода №11 від 29.07.2014 №12 від 31.07.2014 та № 12 від 31.07.2014 року;

- до кредитного договору-3 (№30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012): договори про внесення змін № 6 від 14.05.2014, №7 від 30.09.2014, №9 від 20.01.2015;

- до кредитного договору - 4 (№31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012): договори про внесення змін № 25 від 14.05.2014, №27 від 30.09.2014, №1 від 30.09.2014 до додаткової угоди №18 від 15.10.2013, №1 від 30.09.2014 до додаткової угоди №19 від 22.10.2013, №1 від 30.09.2014 до додаткової угоди №20 від 29.10.2013, №1 від 30.09.2014 до додаткової угоди №21 від 08.11.2013.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 20.01.2015 року між ПАТ "ОСОБА_3 банк Сбербанку Росії" (нове найменування – Акціонерне товариство "Сбербанк") та ТОВ "Коксотрейд" було укладено наступні договори:

- договір про внесення змін та доповнень № 9 до договору про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року;

- договір про внесення змін та доповнень № 29 до договору про відкриття кредитної лінії № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року;

- договір про внесення змін та доповнень № 15 до договору про відкриття кредитної лінії № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року;

- договір про внесення змін та доповнень № 9 до договору про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року.

У вересні 2015р. АТ "Сбербанк" звернувся до господарського суду з позовними заявами, в яких просив стягнути з ОСОБА_4 "Термолайф", ТОВ "Коксотрейд" та ОСОБА_4 "Харківський коксовий завод” заборгованість за кредитними договорами №№28-В/12/66/ЮО, 29-В/12/66/ЮО, 30-В/12/66/ЮО, 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.

28.09.2015р. ОСОБА_4 "Термолайф" та 30.09.2015р. ТОВ "Коксотрейд" звернулись з листами до ОСОБА_4 "Харківський коксовий завод”, в яких просили поручителя, у зв’язку з відсутністю у боржників коштів, виконати свої зобов’язання за договором поруки щодо солідарного з боржниками виконання зобов’язань за відповідними кредитними договорами.

Вищезазначені обставини стали підставою звернення позивача ОСОБА_4 "Харківський коксовий завод” та третьої особи з самостійними вимогами ТОВ "Аромасервіс" до суду з позовом про припинення договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи Вищий господарський суд України направляючи справу на новий розгляд у своїй постанові від 12.12.2016 року зазначив, що при новому розгляді справи суду необхідно надати правову оцінку положенням абз. 5 пп. 2.1.1.1, абз. 5 пп. 2.1.1.2, абз. 5 пп. 2.1.1.3, абз. 5 пп. 2.1.1.4 договору поруки та встановити чи впливає підвищення змінюваної процентної ставки за кредитом на обсяг відповідальності поручителя. Також було зазначено про необхідність встановити, як комісії за управління кредитною лінією за договорами про внесення змін до кредитних договорів вплинули на збільшення обсягу відповідальності поручителя та чи сплачувалися ці комісії позичальниками одразу. Крім того необхідно встановити, яким чином після направлення банком вимог позичальникам і поручителю про дострокове повернення всіх сум кредиту змінився строк виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України в постанові від 12.12.2016 року по справі №922/5740/15 суд, вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо впливу комісії за управління кредитною лінією за договорами про внесення змін до кредитних договорів на збільшення обсягу відповідальності поручителя, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до додаткових угод про внесення змін зазначено, що у день укладення договору про внесення змін позичальник зобов`язаний сплатити Банку комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір.

Отже вказаною додатковою угодою сторони передбачили, що комісія за внесення змін до кредитного договору нараховується в день підписання відповідного додаткового договору про внесення змін та оплачується боржником в день нарахування, тобто в день її підписання.

Таким чином зміни кредитного договору про запровадження додаткової комісії, яка не є борговою сумою, сплачена боржником під час підписання додаткової угоди, не збільшують обсягу відповідальності поручителя.

Аналогічна правова позиція висловленана спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах Верховного суду України у справі № 6-701 цс15 та від 20.04.2016 року по справі № 6-2662цс15.

Крім того в матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплату комісії ТОВ «Коксотрейд» по договорам кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., №29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. та ОСОБА_4 «Термолайф» по договорам кредитної лінії №30/В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., №31-В/12/66ЛОО від 04.09.2012р. з яких вбачається, що сума комісії сплачується в день укладення відповідної додаткової угоди, зазначені суми не стосуються траншів, на неї не нараховуються відсотки, пеня та штрафні санкції відтак вона не може бути пред’явлена до погашення - поручителю ОСОБА_4 «Харківський коксовий завод».

Відповідно до положень укладеного Договору поруки від 04.09.2012р. з ОСОБА_4 «Харківський Коксовий завод», а саме статті 2, вказано, що п. 2.1. Відповідальність Поручителя перед кредитором включає:

2.1.1. Зобов’язання, які були невиконанні Боржником/ами та які передбачені п.п. 2.1.1.1.-2.4., зокрема, що стосується зобов’язань повернути Кредитору кредит, сплатити відсотки, відшкодувати збитки завдані Кредитору невиконанням та/або неналежним виконанням зобов’язань по Основному договору, зобов’язання сплатити Кредитору штрафні санкції за невиконання та/або неналежне виконання зобов’язань по Основному договору, та інше.

Таким, чином посилання ОСОБА_4 «Харківський коксовий завод» на збільшення відповідальності поручителя внаслідок встановлення договорами про внесення змін до кредитного договору комісії за управління коштами кредитної заборгованості – є безпідставним та недоведеним, оскільки зазначені суми комісії сплачувались позичальниками одночасно з укладенням додаткових угод, крім того, умовами договору поруки чітко визначено, обсяг відповідальності поручителя - за зобов'язаннями які не були виконані боржником.

Отже, надані АТ «Сбербанк» копії платіжних доручень свідчать про сплату комісії ТОВ «Коксотрейд» та ОСОБА_4 «Термолайф» саме в день укладення додаткових угод, що в свою чергу свідчить про виконання позичальниками зобов`язання зі сплати комісії.

Враховуючи вищенаведені обставини суд дійшов висновку, що комісія за управління кредитною лінією за договорами про внесення змін до кредитних договорів не впливає на збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки була сплачена боржником.

Щодо встановлення дати направлення банком вимог позичальникам і поручителю про дострокове повернення всіх сум кредиту, суд зазначає наступне.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з порушенням боржниками графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитними договорами кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право на односторонню зміну умов кредитних договорів № 28-В/12/66/ЮО, № 29-В/12/66/ЮО, № 30-В/12/66/ЮО та № 31/12/66/ЮО, та надіслав на адресу ОСОБА_4 «Термолайф» та ТОВ «Коксотрейд» повідомлення-вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості (вих.. № 10328/4/28-4 та вих. № 10329/4/28-2 від 06.11.2015 року).

Отже, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов’язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

Матеріали справи свідчать про те, що 26.11.2015 року АТ «Сбербанк» направило на адресу поручителя – ОСОБА_4 «Харківський коксовий завод» повідомлення-вимогу поручителю про повернення повної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 28/12/66/ЮО, договором про відкриття кредитної лінії № 29/12/66/ЮО, договором про відкриття кредитної лінії № 30/12/66/ЮО, договором про відкриття кредитної лінії № 31/12/66/ЮО.

Вказана вимога була отримана поручителем 08.12.2015 року.

Аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов’язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 17.09.2014 року по справі № 6-53цс14.

Враховуючи вищенаведене та те, що як свідчать матеріали справи, банком було направлено вимоги про повернення повної суми заборгованості ОСОБА_4 «Термолайф» та ТОВ «Коксотрейд» 06.11.2015 року, чим фактично змінено строк виконання основного грошового зобов`язання, а повідомлення – вимогу поручителю (ОСОБА_4 «Харківський коксовий завод») було направлено 26.11.2015 року та пред`явлено позов до суду.

Щодо збільшення обсягу відповідальності поручителя, у зв`язку з укладенням договору про внесення змін та доповнень № 9 до договору про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року, договору про внесення змін та доповнень № 29 до договору про відкриття кредитної лінії № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року, договору про внесення змін та доповнень № 15 до договору про відкриття кредитної лінії № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року, договору про внесення змін та доповнень № 9 до договору про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року без згоди останнього, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, між ТОВ «Коксотрейд» та АТ «Сбербанк» були укладені договори про внесення змін до кредитних договорів, а саме: № 11 від 29.07.2014 року, № 12 від 31.07.2014 року на зміну основного договору № 2, № 6 від 14.05.2014 року, № 9 від 20.01.2014 року на зміну основного договору № 3, № 25 від 14.05.2014 року, № 27 від 30.09.2014 року на зміну основного договору № 4 та додаткова угода № 1 про внесення змін до додаткової угоди № 18, додаткова угода № 1 від 30.09.2014 року на внесення змін до додаткової угоди № 19, додаткова угода № 1 про внесення змін до додаткової угоди № 20, додаткова угода № 1 від 30.09.2014 року до додаткової угоди № 21.

Крім того, 20.01.2015 року відповідачами також було укладено договір про внесення змін та доповнень № 9 до договору про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року; договір про внесення змін та доповнень № 29 до договору про відкриття кредитної лінії № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року; договір про внесення змін та доповнень № 15 до договору про відкриття кредитної лінії № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року; договір про внесення змін та доповнень № 9 до договору про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року.

Згідно з вказаними договорами, сторонами кредитних договорів-1, 2, 3, 4 був змінений "Порядок визначення процентної ставки за Кредитним договором".

Таким чином, внесення сторонами кредитних договорів-1, 2, 3, 4 змін та доповнень до "Порядку визначення процентної ставки за Кредитним договором" також свідчить про зміну основного зобов’язання за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 шляхом встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки за кредитом в бік її збільшення. Зазначенні нові умови порядку зміни процентної ставки за кредитом встановлюють таку додаткову підставу для застосування підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом – недотримання групою компаній показників їх кредитового обороту в іноземній валюті та національних валютах.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, договорами про внесення змін № 9, № 15, №9 та № 29 від 20.01.2015 року до кредитних договорів було збільшено ліміт кредитної лінії, яке призвело до збільшення бази для нарахування відсотків та збільшено основне зобов`язання на дати погашення чергових траншів, відстрочено погашення більшої частини кредиту, яке призвело до збільшення періоду, за який нараховують проценти, та бази нарахування процентів.

Так, Договорами про внесення змін до Основних договорів від 20.01.2015:

1) викладено пункти 3 Додатків №1 до Основних договорів в нових редакціях, відповідно до яких:

- порядок визначення звичайної змінюваної процентної ставки, що визначається за формулою: R=LIBOR6M+M був доповнений положеннями згідно яких, застосування визначеного таким чином розміру змінюваної процентної ставки за кредитом було обумовлено дотриманням групою компаній певних показників: кредитовий оборот компаній групи в іноземній валюті (щоквартально) з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року або більше ніж 75 % від кредитового обороту компаній групи в іноземній валюті та кредитового обороту компаній групи дорівнює або більш 80% від загального кредитового обороту компаній групи у національній валюти при одночасному виконанні обох умов;

- умови про застосування підвищеного розміру процентної ставки за кредитом, що визначається за формулою: R=(LIBOR6M+M)+ 2 % (два процента річних) було доповнено такою додатковою підставою як недотримання групою компаній показників їх кредитового обороту в іноземній валюті (щоквартально) з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року або більше ніж 75 % від кредитового обороту компаній групи в іноземній валюті та кредитового обороту компаній групи дорівнює або більш 80% від загального кредитового обороту компаній групи у національній валюти при одночасному виконанні обох умов;

2) викладені пункти 3.4. Основних договорів в нових редакціях, відповідно до яких: введено додаткову підставу дострокового погашення заборгованості за Основними договорами: позичальники за Основними договорами зобов'язалися з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року щоквартально забезпечити проведення виручки від проведення реалізації товарів за рахунками в установі Банку, у розмірі не менш - 75 % від кредитового обороту компаній групи в іноземній валюті; та 80% від загального кредитового обороту вказаної групи компаній у національній валюти. У випадку невиконання позичальниками вказаного зобов'язання процентна ставка за кредитами встановлюється на 2 процентних пункту вище діючої за Основними договорами. У випадку невиконання позичальниками вказаних зобов'язань ОСОБА_3 також має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитами, наданими Основними договорами.

Таким чином, Додатки №1 до Основних договорів "Порядок визначення розміру процентної ставки по Кредитному договору", було доповнено додатковими підставами для застосування звичайної та підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом, а також введено додаткову підставу дострокового погашення заборгованості за основними договорами.

Доказів надання згоди на укладення відповідних додаткових угод в матеріалах справи не міститься.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом вказаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, однак є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпечення нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Правову позицію щодо припинення договору поруки у зв'язку із зміною обсягу зобов'язання висловив Верховний Суд України в постанові у справі № 6-20цс11 від 21.05.2012, згідно з якою збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору.

Подібна позиція висловлена в постановах ВСУ від 21.05.2012 у справі № 6-18цс11 та від 18.06.2012 у справі № 6-73цс12.

Крім того, Верховний суд у постанові постанова по справі № 640/15305/15-ц від 21.03.2018 р. зазначив, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання, якщо немає згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

Отже, на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається й такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Тобто, змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища. Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Іншим важливим моментом припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, що потребує з'ясування, є форма вираження згоди поручителя на зміну зобов'язання, забезпеченого порукою.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, то, як зазначалося вище, істотними умовами договору поруки є обов'язкове посилання на основне зобов'язання, його зміст, розмір, визначення обсягу відповідальності поручителя, зміна зобов'язання, забезпеченого порукою, тягне і зміни у договорі поруки та за своєю правовою природою фактично є і зміною умов договору поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи зазначене вище, а також вимоги ст. 547 ЦК України щодо вчинення правочину про забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі, згода поручителя має надаватись виключно в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку ВСУ (постанова від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13) згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

У зв'язку із цим, враховуючи вимоги до письмової форми правочину, встановлені ст. 207 ЦК України, допустимо, щоб згода поручителя була висловлена у будь-якій письмовій формі (листі, заяві, телеграмі тощо), головне, щоб вона була явно вираженою і відповідала дійсній волі поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав письмову згоду на укладення Банком з Позичальниками Договорів про внесення змін від 20.01.2015 року (№ 9, № 15, № 9, № 29) до Кредитних договорів.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем (АТ "Сбербанк") не було повідомлено позичальника про збільшення обсягу його відповідальності, у зв`язку з укладення додаткових угод, у спосіб, передбачений договором поруки.

Відповідач (АТ «Сбербанк») в свою чергу посилається на те, що поручителя було повідомлено про укладення відповідних угод, як то передбачено умовами договору поруки листами.

Проте суд не погоджується із зазначеними твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Пунктом 2.3 договору поруки було передбачено, що про зміну процентної ставки за договорами кредиту 1,2,3,4 кредитор зобов’язаний письмово повідомити поручителя із зазначенням дати, з якої змінюється процентна ставка за користування кредитом за кредитними договорами, але не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати застосування нового розміру процентної ставки за користуванням кредиту за основними договорами.

Сторони погодили, що під належним чином зробленим кредитором письмовим повідомленням поручителя про зміну процентної ставки за основними договорами сторонами вважають розміщення інформації та/або направлення повідомлення (з інформацією про новий розмір Базової процентної ставки), зроблене будь-яким з наступних способів:

- направлення кредитором повідомлення шляхом застосування системи «Клієнт-Банк» з використанням електронних підписів у порядку та на умовах, передбачених відповідним договором, укладеним між кредитором та поручителем (в разі його укладення), та /або

- направлення кредитором листа поручителю на його адресу, зазначену в розділі «Реквізити та підписи Сторін» цього договору, а та/або

- розміщення інформації на офіційному сайті Кредитора: http:/www.sbrf.com.ua.

Тобто умовами договору поруки чітко передбачено способи повідомлення поручителя про зміну процентної ставки.

Відповідач (АТ «Сбербанк») на підтвердження повідомлення позивача про зміну розміру процентної ставки посилається на листи (№ 76/5/57 від 04.03.2015 року, № 96/5/57 від 18.03.2015 року, № 39/5/57 від 05.02.2015 року, № 32/5/57-5 від 15.02.2016 року).

Проте дослідивши вищезазначені листи відповідача (АТ «Сбербанк»), судом встановлено, що відповідачем не надано належних доказів їх направлення на адресу позивача.

Так, відповідачем (АТ «Сбербанк») надано список згрупованих відправлень (а.с. 80 том 6), який датований 18.02.2017 року, в той час, як листи датовані 2015 роком.

Надані відповідачем (АТ «Сбербанк») фіскальні чеки та поштове повідомлення також не можуть бути належними доказами направлення на адресу позивача листів, оскільки чеки датовані 15.02.2016 року, а поштове повідомлення – 17.02.2016 року.

Крім того, суд зауважує, що листи, надані відповідачем, не містять адреси позивача, в той час, як умовами договору поруки передбачено направлення повідомлень на адресу, зазначену розділі «Реквізити та підписи Сторін».

Відповідачем також було надано повідомлення по системі «IFOBS» від 05.02.2015 року № 9358841, на яке відповідач також посилається, як на доказ повідомлення позивача про укладення додаткових угод.

Проте дане повідомлення не містить жодної інформації про його зміст та адресу направлення.

Крім того, умовами договору не було передбачено такого способу повідомлення поручителя.

Інших доказів повідомлення позивача про зміну процентної ставки, у спосіб, передбачений договором поруки, АТ "Сбербанк" не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поручителя не було повідомлено про зміну розміру процентної ставки, у спосіб, передбачений умовами договору.

Стосовно посилань відповідача (АТ "Сбербанк") на те, що умовами договору поруки сторони передбачили автоматичну зміну розміру процентної ставки, яка не потребує внесення змін до договору поруки та така зміна зобов`язання є погодженою поручителем (п.п. 1.3, 6.6), суд зазначає наступне.

Сторони дійсно передбачили автоматичне погодження зміни розміру процентної ставки, проте як вже було зазначено вище, п. 2.3 договору поруки було також передбачено повідомлення поручителя про зміну процентної ставки не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати застосування нового розміру процентної ставки та вичерпний перелік способів.

Як вже було встановлено судом в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення поручителя про зміну розміру процентної ставки у строки та спосіб, передбачений договором поруки.

Отже, викладене дає підстави суду дійти висновку, що внесення сторонами Основних договорів вказаних змін та доповнень до Основних договорів (Додатків №1 до Основних договорів "Порядок визначення розміру процентної ставки по Кредитному договору") шляхом укладання Договорів про внесення змін до основних договорів свідчить про зміну основного зобов'язання за Основними договорами шляхом встановлення нових умов щодо порядку та підстав застосування підвищеного відсотку розміру процентної ставки (тобто умов зміни процентної ставки за кредитами в бік її збільшення), додаткової підстави дострокового погашення заборгованості за кредитами.

Тобто, нові умови є змінами зобов'язань за Кредитними договорами, які призвели до збільшення обсягу відповідальності позивача без його згоди, як поручителя, наслідком чого є припинення поруки відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України.

Крім того, позивач вважав, що Договір поруки та відповідно солідарні зобов'язання позивача за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 припинилися також відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування цих позовних вимог, позивач посилався, зокрема, на наступне.

Згідно з Постановою Верховного Суду України від 17.09.2014 по справі №6-53цс14, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може. В цій же Постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 по справі №6-53цс14 наявний ще один важливий висновок, що друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України вказує на те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).

Відповідно до висновку Верховного Суду України по справі № 6-2662цс15 (постанова від 20.04. 2016), вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред’явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Відповідно до умов п. 4.2. Договору поруки, передбачена статтею 2 цього Договору відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо Боржник/ки допустить/ять прострочення виконання зобов’язань. В свою чергу, стаття 2 Договору поруки до обсягу відповідальності Позивача, як поручителя, відносить окрім інших зобов'язань (сплачувати проценти за кредитом, комісійні винагороди, штрафні санкції, відшкодовувати збитки) також зобов'язання повернути кредит, в строки, які визначені і зазначаються в основних договорах, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором - достроково. Таким чином обов’язок Позивача, як поручителя, повернути кредит достроково у повному обсязі запозичення не обмежується лише строками, вказаними у основних договорах (договорах про відкриття кредитної лінії). Договором поруки додатково встановлений обов’язок Позивача, як поручителя, повернути всю суму кредиту достроково у випадках, передбачених законодавством України та/або самим Договором поруки (п. 4.2. Договору - якщо Боржник/ки допустить/ять прострочення виконання зобов'язань).

Згідно зі статтею 1 Договору поруки “Тлумачення термінів, прострочення виконання зобов’язань по основному/им договору/ам вважається повне або часткове невиконання боржником/ами у встановлені основним/ими договором/ами строки будь-якого із зобов’язань, зазначених в п. 2.1. цього договору. Отже, пунктом 4.2. Договору поруки передбачено, що у Позивача, як поручителя, виникає обов’язок погасити Відповідачеві (АТ "Сбербанк") всю суму кредиту у випадку першого ж прострочення виконання боржниками будь-яких своїх зобов'язань за основними договорами (договорами про відкриття кредитної лінії), а у кредитора відповідно виникає права на таке повне дострокове погашення. Подібний за змістом висновок стосовно умов кредитного договору про погодження сторонами в договорі можливості зміни терміну виконання зобов’язань в повному обсязі, міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 30 червня 2015 року у справі №916/4949/14.

Цей обов'язок позивача, як поручителя, достроково виконати основне зобов’язання співвідноситься з обов’язком відповідача (АТ "Сбербанк"), встановленим в тому ж таки п. 4.2. Договору поруки, у випадку прострочення зобов’язань звернутися з письмовим повідомленням до позивача, як до поручителя, про невиконання боржником/ами зобов’язань, що зазначені в ст. 2 цього договору, та їх обсяг.

Однак, в порушення вказаного обов'язку відповідач (АТ "Сбербанк") не повідомив позивача про виникнення прострочення зобов'язань, чим фактично сприяв збільшенню обсягу відповідальності позивача перед ним, оскільки позивач не володів інформацією про факти виникнення прострочення зобов’язань, у зв’язку з чим не міг запобігти збільшенню обсягу своєї відповідальності, виконавши прострочений обов’язок боржника/ів з мінімальним строком прострочення.

Отже, на думку позивача, порука позивача за зобов’язаннями за Основними договорами (з дострокового повернення кредиту у повному обсязі) на підставі Договору поруки є припиненою: за №28-В/12/66/ЮО - з 07.04.2015 року (дата спливу 6-ти місячного строку); за №29-В/12/66/ЮО - з 18.05.2015 (дата спливу 6-ти місячного строку); за №30-В/12/66/ЮО - з 18.05.2015 (дата спливу 6-ти місячного строку); за №31-В/12/66/ЮО - з 18.05.2015 (дата спливу 6-ти місячного строку).

Згідно частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Верховний Суд України у Постанові від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11 зробив висновок про те, що за змістом норм статей 559, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Наведене дає підстави для висновку про те, що в силу частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, поручитель не залишається зобов`язаний в такому випадку навіть на початкових умовах.

Отже, одночасне припинення поруки за частиною 1 та частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України є можливим лише у випадку одночасного настання обставин, передбачених вказаними нормами, в інакшому випадку до припинення поруки призводить та обставина, яка сталася раніше.

Позивач зазначив, що на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України його порука припинилася за Кредитним договором 1 з 07.04.2015 року, за Кредитними договорами - 2, 3, 4 з 18.05.2015 року.

Однак, враховуючи те, що Договори про внесення змін до Кредитних договорів були укладені Банком з Позичальниками раніше - 20 січня 2015 року, суд дійшов висновку що саме з їх укладенням - 20.01.2015 порука припинилася.

Стосовно посилань відповідача (АТ "Сбербанк") на постанову Верховного суду від 11.04.2018 року по справі № 910/24880/15, як на підставу дії спірного договору поруки, суд зазначає наступне.

Посилаючись на вищезазначену постанову, відповідач вказує на те, що предметом спору у справі № 910/24880/15 було стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66ЮО від 04.09.2012 року (на забезпечення якого було укладено спірний договір поруки) та Верховний суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відхилення доводів скаржника стосовно того, що порука припинилась в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Проте суд не погоджується із доводами відповідача з огляду на те, що по-перше предметом спору у справі № 910/24880/15 було стягнення заборгованості за одним із кредитних договорів (які забезпечено спірним договором поруки), в той час, як предметом спору у справі № 922/5740/15 є визнання припиненим договору поруки від 04.09.2012 року.

По-друге, як вбачається з наданої постанови Верховного суду, останній залишив в силі постанову апеляційної інстанції щодо стягнення суми основного боргу та направив справу на новий розгляд в частині стягнення процентів.

В той час, як вже було зазначено судом, обсяг відповідальності поручителя збільшився в тому числі через збільшення процентної ставки за кредитними договорами.

Щодо посилань відповідача (АТ "Сбербанк") на постанови Верховного суду України від 28.02.2018 року по справі № 461/15474/13ц, від 23.01.2018 року по справі № 926/2154/16, від 21.02.2018 року по справі № 756/10814/15ц, від 30.01.2018 року по справі № 298/825/15-ц, від 25.01.2018 року по справі № 569/3799/14-ц, від 14.02.2018 року по справі № 2/756/122/16, суд зазначає наступне.

Проаналізувавши вищезазначені постанови Верховного суду, надані відповідачем (АТ "Сбербанк"), колегією суддів встановлено, що в межах розгляду зазначених справ предметом розгляду були інші договори поруки, укладені з фізичними особами, в яких зобов'язання поручителів були іншими, ніж зобов'язання поручителя в межах даної справи, у з'язку з чим суд не приймає їх до уваги.

Крім того, суд зазначає , що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу 23 розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Приймаючи до уваги те, що в додаткових угодах до кредитних договорів, укладених без згоди поручителя, закладені умови, що всупереч положенням частини першої статті 559 ЦК України збільшують обсяг відповідальності поручителя, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені обставини є підставою для припинення договору поруки від 04.09.2012 року, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» до Акціонерного товариства «Сбербанк», Приватного акціонерного товариства "Термолайф" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення №3 "АТ "Сбербанк Росії" суд зазначає наступне.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що сторонами за договором поруки є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 банк Сбербанк Росії» та Приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод».

Тобто договір з боку банку був укладений з юридичною особою Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 банк Сбербанк Росії» (на даний час АТ «Сбербанк»), а не з відділенням "Харківське відділення №3 "АТ "Сбербанк Росії".

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення №3 "АТ "Сбербанк Росії" не є стороною спірного договору поруки, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» до зазначеного відповідача.

Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд вважає за необхідне зазначити про наступне. В обґрунтування своєї правової позиції щодо позову третя особа посилається на Рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 (справа про "охоронюваний законом інтерес"), яким визначено, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оскарження чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Як випливає із вказаного рішення, порядок судового захисту порушених будь-ким, зокрема третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

Окрім того, частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб’єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З’ясовуючи характер оспорюваних третьою особою правовідносин між сторонами договору поруки (предмет та підставу позову), характер порушеного права третьої особи із самостійними вимогами та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд приходить до висновку, що договір поруки не порушує права третьої особи саме як акціонера.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Натомість, під час розгляду судом справи третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору не надала до суду будь-яких додаткових доказів порушення її прав, як третьої особи (без врахування її статусу мажоритарного акціонера ОСОБА_4 "Харківський коксовий завод"), внаслідок укладення та чинності договору поруки.

На підставі наведеного суд зазначає, що права акціонера в даному випадку не є порушеними, оскільки позивач - ОСОБА_4 "Харківський коксовий завод" є юридичною особою та самостійно захищає свої права.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" – відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідачів (АТ "Сбербанк", ПАТ "Термолайф", ТОВ "Коксотрейд") в рівних частинах, а саме по 203,00 грн.

Судовий збір у справі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, покладаються на ТОВ "Аромасервіс".

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» відмовити частково.

В частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702) до Акціонерного товариства «Сбербанк» (код ЄДРПОУ 25959784), Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (код ЄДРПОУ 30962083) та Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (34015182) позов задовольнити.

Визнати припиненим Договір поруки від "04" вересня 2012 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702) та Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_3 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (код ЄДРПОУ 25959784).

Визнати припиненими солідарні зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702) за договором про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_3 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (код ЄДРПОУ 25959784) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОКСОТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 30962083), що випливали з умов Договору поруки від "04" вересня 2012 року.

Визнати припиненими солідарні зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702) за договором про відкриття кредитної лінії №29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_3 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (код ЄДРПОУ 25959784) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОКСОТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 30962083), що випливали з умов Договору поруки від "04" вересня 2012 року.

Визнати припиненими солідарні зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702) за договором про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_3 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (код ЄДРПОУ 25959784) та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" (код ЄДРПОУ 34015182), що випливали з умов Договору поруки від "04" вересня 2012 року.

Визнати припиненими солідарні зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702) за договором про відкриття кредитної лінії №31- В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_3 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (код ЄДРПОУ 25959784) та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" (код ЄДРПОУ 34015182), що випливали з умов Договору поруки від "04" вересня 2012 року.

В частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702) до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк" в задоволенні позову відмовити.

В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" (код ЄДРПОУ 31420265) до Акціонерного товариства "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784) та Публічного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702) про визнання поруки припиненою – відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м. Київ, вул. Володимирівська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 24, код ЄДРПОУ 24481702) судовий збір у розмірі 2030,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Термолайф» (61071, м. Харків, шосе Карачівське, б. 44, код ЄДРПОУ 34015182) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 24, код ЄДРПОУ 24481702) судовий збір у розмірі 2030,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, б. 1, оф. 330, код ЄДРПОУ 30962083) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 24, код ЄДРПОУ 24481702) судовий збір у розмірі 2030,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 08.06.2018 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7

922/5740/15