Рішення № 74538509, 30.05.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2018 р.Справа № 922/409/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ до Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування", м. Харків про стягнення 4123381,50 грн за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, дов. № 10-58/д від 03.01.2018 року

відповідача - ОСОБА_1, дов. від 01.06.2017 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування", в якому просить суд стягнути з відповідача 3150000,00 грн. боргу, 236281,50 грн. 3% річних, 107100,00 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 630000,00 грн. штрафу за договором купівлі-продажу № 04.3/742-МТР від 03 серпня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 лютого 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 22 березня 2018 року на 12 годин 20 хвилин.

Протокольною ухвалою від 22 березня 2018 року було відкладено підготовче засідання на 04 квітня 2018 року на 11 годин 20 хвилин.

Протокольною ухвалою від 04 квітня 2018 року було відкладено підготовче засідання на 23 квітня 2018 року на 17 годин 30 хвилин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 квітня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03 травня 2018 року на 10 годин 40 хвилин.

Протокольною ухвалою від 03 травня 2018 року було оголошено перерву в судовому засіданні до 14 травня 2018 року до 10 годин 30 хвилин.

10 травня 2018 року, через канцелярію суду, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 травня 2018 року було продовжено відповідачу процесуальний строк на подання до суду відзиву на позовну заяву до 10 травня 2018 року та приєднати відзив до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 14 травня 2018 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 22 травня 2018 року до 11 годин.

Протокольною ухвалою від 22 травня 2018 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 23 травня 2018 року до 16 годин.

Протокольною ухвалою від 23 травня 2018 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 30 травня 2018 року до 11 годин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

03 серпня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупцем, позивачем) та Державним підприємством "Харківський завод транспортного устаткування" (продавцем, відповідачем) було укладено договір купівлі-продажу №04.3/742-МТР з додатками №№1, 2.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу №04.3/742-МТР, а саме підпункту 2.1.1 договору та додатку №1 до договору Державне підприємство "Харківський завод транспортного устаткування" зобов'язано було здійснити поставку установки підйомної автомобільної УПА 60/80 на базі шасі КраЗ-63221-05 загальною вартістю 6300000,00 грн. (з ПДВ).

Згідно пункту 3 додатку №1 до договору купівлі-продажу від 03 серпня 2017 року строк поставки встановлений протягом 90 календарних днів з моменту отримання 50% передоплати.

На виконання пункту 4 додатку № 1 до договору купівлі-продажу №04.3/742-МТР, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" здійснило передоплату у розмірі 3150000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9680-П17 від 11 серпня 2017 року. Відповідно поставка повинна бути здійсненою до 08 листопада 2017 року.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на сьогоднішній день поставка за договором купівлі-продажу №04.3/742-МТР від 03 серпня 2017 року не відбулась.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначених норм права вбачається, що умовою їх застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" скориставшись своїм правом, у зв’язку із відсутністю передачі товару, попередня оплата за який була перерахована відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства більш ніж шість місяців тому, цим позовом заявляє вимогу про повернення заборгованості Державним підприємством "Харківський завод транспортного устаткування" в розмірі 3150000,00 грн.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягення з відповідача 3150000,00 грн. боргу задовольнити.

Відповідно до пункту 6.9 договору купівлі-продажу від 03 серпня 2017 року за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному пунктами 5.12, 5.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від договірної ціни.

Таким чином, відповідач порушив встановлений строк поставки, у зв’язку з чим зобов’язаний сплатити 10 % штрафу від суми не поставленої продукції на підставі пункту 6.9 договору в сумі у розмірі 630000,00 грн.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до частини статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягення з відповідача 630000,00 грн. штрафу обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 236281,50 грн. 3% річних та 107100,00 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно пункту 1.1 частини 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17 грудня 2013 року грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до пункту 1.3 частини 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17 грудня 2013 року з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Таким чином, з огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

У постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 3-30гс13 за позовом про стягнення попередньої оплати, інфляційних втрат і 3 % річних викладено такий висновок. Застосування судами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та 3 % річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов’язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

У постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 3-90гс14 за позовом про стягнення штрафів, пені та 3 % річних викладено такий висновок. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог у частині стягнення 3 % річних, суд касаційної інстанції не звернув уваги, що статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3 % річних за прострочення саме грошового зобов’язання. Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов’язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов’язань, а з інших підстав – повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов’язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов’язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що Публічне акціонерного товариство "Укрнафта" просить стягнети з відповідача предоплату за договором купівлі-продажу № 04.3/742-МТР від 03 серпня 2017 року, яку не можна розцінювати як грошове зобов’язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" 236281,50 грн. 3% річних та 107100,00 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів відмовити.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частни 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 3150000,00 грн. боргу та 630000,00 грн. штрафу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 56700,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" (61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 3, розрахунковий рахунок 26000000034909 в АТ "Укрексімбанк" м. Харків, МФО 322313, ІПН 143097620382, ідентифікаційний код 14309764) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, розрахунковий рахунок 26008010005562, ПАТ "Укрнафта" АБ "Південний", МФО 328209, ідентифікаційний код 00135390) 3150000,00 грн. боргу, 630000,00 грн. штрафу та 56700,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статтей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 08.06.2018 р.

Суддя ОСОБА_3