Ухвала суду № 74538472, 06.06.2018, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

06 червня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/56/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О. при секретарі Ярославській З.І.

Розглянув справу

за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль, вул. Шептицького, 20, 46006

до відповідача ОСОБА_1 підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго", вул. І.Франка, 16, м. Тернопіль, 46000

про стягнення 10 556 049,93 грн.

За участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 3 від 10.01.18

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 311/18 від 09.10.18

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ20UG2JD8033854 Е2

Суть справи:

Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" звернулось 12.02.2018 до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" – 10 556 049грн. 93коп., з яких 9 779 060,24грн. основний борг, 42 823,49грн. три проценти річних від простроченої суми, 310 053,32грн. компенсація за прострочку оплати боргу з врахуванням індексу інфляції та 424 112,88 грн. пеня.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 13.02.2018р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" № 99 від 12.02.2018р. (вх. № 63 від 12.02.2018), залишено без руху та зобов’язано протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви зазначені в даній ухвалі.

Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" 22.02.2018р. подало через канцелярію суду клопотання № б/н від 22.02.2018р. (вх. № 6221 від 22.02.2018р.) у якому просило долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують сплату судового збору на суму 9 791,77грн., за подання до господарського суду позовної заяви № 99 від 12.02.2018р.

Ухвалою суду від 23.02.2018р. прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.03.2018 о 10:00 год.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 19.03.2018р. (вх.№7816 від 20.03.2018р.) та його представниця в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та пояснила, що дійсно, у підприємства була заборгованість за поставлений природний газ в жовтні-грудні 2017р. в сумі 9 779 060,24 грн., однак з моменту пред’явлення позову по 15 березня включно комунальним підприємством сплачено в рахунок погашення зазначеної заборгованості 3 410 672,99 грн., у зв’язку з чим заборгованість станом на 15.03.2018р. складає 6 368 387,25 грн. Також представниця відповідача визнала у повному обсязі вимоги позивача щодо стягнення 42 823,49 грн. 3% річних. Щодо стягнення 310 053,32 грн. інфляційних нарахувань заперечила, посилаючись на те, що згідно п. 6.4. Договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Таким чином, платіж вважається простроченим з 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, тобто за тим, в якому були надані послуги. І з цього моменту у позивача виникає право на застосування індексу інфляції. Однак, всупереч зазначеній умові договору позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування на суми, термін оплати яких ще не настав, тобто вартість послуг за жовтень 2017р. проіндексована з 01.10.2017 p.; за листопад 2017р. - з 01.11.2017p.; за грудень 2017р. - з 01.12.2017p.. Вважає обґрунтованою суму інфляційних нарахувань в розмірі 213 294,10 грн. та надав свій власний розрахунок. Щодо стягнення пені просить врахувати, що причини несвоєчасного розрахунку за послуги розподілу природного газу є об’єктивними та незалежними від комунального підприємства. Тарифи на теплову енергію та послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для КП "ТМТКЕ" затверджує Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Однак, затверджені тарифи не відповідають економічно обґрунтованим витратам на виробництво цих послуг та встановлюються несвоєчасно. За таких обставин витрати підприємства на виробництво послуг централізованого опалення та постачання гарячої води значно перевищують доходи, які підприємство отримує від своїх споживачів як оплату за ці послуги, тобто має місце різниця в тарифах. В зв'язку з цим у підприємства не вистачає коштів для своєчасного розрахунку за послуги з транспортування природного газу. Факт виникнення різниці в тарифах та її обсяги підтверджується Протоколом № 7 засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що вироблялись, транспортувались та постачались населенню, комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради від 19.10.2017р. Крім того, у підприємства існує велика дебіторська заборгованість споживачів, яка складає 134441,0 тис. грн. Також просить суд врахувати, що згідно чинного законодавства КП "ТМТКЕ" не має можливості самостійно розпоряджатися усіма своїми коштами, а тому вважає, що існують виняткові обставини, які є підставою для зменшення штрафних санкцій, а саме, невідповідність тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води фактичним витратам на їх виробництво, несвоєчасне відшкодування підприємству різниці в тарифах; несвоєчасне відшкодування з бюджету пільг та субсидій; майновий стан боржника – збитковість діяльності підприємства; ступінь виконання зобов’язання – поступово погашається; загроза припинення надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. У зв’язку з наведеним просить суд зменшити суму заявленої до стягнення пені до 10%.

У доповненні до відзиву на позовну заяву від 20.04.2018р. (вх.№9977 від 23.04.2018р.) відповідач та його представниця в судовому засіданні зазначили, що в період з 16.03.2018р. по 20.04.2018р. підприємством в рахунок погашення основної заборгованості було сплачено 4 928 531,45 грн., а всього з моменту пред’явлення позову по 20.04.2018р. включно сплачено 8 339 204,44 грн. і залишок непогашеної суми основної заборгованості складає 1 439 855,80 грн.

У доповненні до відзиву на позовну заяву від 20.04.2018р. відповідач повідомив, що в період з 26.02.2018р. по 03.05.2018р. підприємством було сплачено 12 306 108,60 грн. в рахунок погашення заборгованості, у зв’язку з чим основна заборгованість в розмірі 9 779 060,24 грн. погашена повністю.

Позивач у відповіді на відзив від 23.04.2018р. №259 та його представник в підготовчому судовому засіданні зазначив, що 14.12.2017р. Господарським судом Тернопільської області прийнято рішення у справі №921/589/17-г/5, яким стягнуто з відповідача на користь ПАТ "Тернопільміськгаз" 8652989,08 грн. основного боргу; 371426,41 грн. три відсотки річних, 1279522,66грн. інфляційних втрат, 1315686,16 грн. пені. та 202189,20 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. Дане рішення набрало законної сили. Дана заборгованість виникла за газ поставлений з березня по вересень 2017 року включно. Враховуючи, що вказана сума заборгованості відповідачем не погашена ПАТ "Тернопільміськгаз" на підставі п.6.5. Договору та ст.534 ЦК України усі кошти, які перераховувались відповідачем, спрямовувало на погашення заборгованості за попередній період та нарахованих штрафних санкцій. У зв’язку з чим твердження представника відповідача, що ним частково проведено оплату не відповідають дійсності, оскільки суперечать умовам договору та нормам ЦК України. Щодо клопотання про зменшення розміру пені заперечив, посилаючись на те, що аналогічні проблеми, а саме низькі тарифи на послуги з транспортування природного газу та несвоєчасність відшкодування з бюджету субсидій згідно постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005р. №20, стосуються і позивача. Також зазначив, що з 01.07.2015р. товариство не здійснює діяльність з постачання природного газу, і єдиною статтею доходу станом на сьогоднішній день є розподіл (транспортування) природного газу. Також просить суд врахувати, що згідно Звіту про фінансовий стан ПАТ "Тернопільміськгаз" є збитковим підприємством.

У відповіді на відзив №556 від 07.05.2018р. представник позивача зазначив, що всі кошти, які надходили від відповіла, спрямовувались на погашення заборгованості по рішенню суду у справі №921/589/17-г/5, яка була повністю погашена 20.03.2018р., і саме з даної дати всі кошти, що надходили від відповідача почали зарахуватися в рахунок погашення заборгованості, що є предметом спору. Станом на 20.04.2018 р. заборгованість становила 4 881 318,30 грн.

Ухвалою від 07.05.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2018 на 10 год. 00 хв.

Представник позивача в судовому засіданні 06.06.2018 повідомив, що станом на 05.06.2018р. відповідачем повністю сплачено основну заборгованість, 3% річних та частково інфляційні нарахування. Станом на час розгляду справи залишилось не сплаченими тільки 14 000 інфляційних нарахувань та невідшкодований судовий збір.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

31.12.2015р. між Публічним акціонерним товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (далі – оператор ГРМ) та ОСОБА_1 підприємством теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" укладено Договір розподілу природного газу №250, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.

Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. Типового договору розподілу природного газу).

Умови Типового договору розподілу природного газу однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем (затвердженого Постановою від 30.09.2015 N 2494) (п.1.2.).

Пунктом 2.3 договору розподілу природного газу №250 від 31.12.2015 передбачено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися керуватись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем.

Згідно п. 3.2 договору за наявності підтвердженого обсягу природного газу Споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу.

Пунктами 5.2., 5.4 договору розподілу природного газу №250 від 31.12.2015 сторони погодили, що визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу ГРС та з урахуванням вимог цього договору.

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог кодексу газорозподільних систем (п.6.1. Договору).

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п.6.3. Договору).

Пунктом п.12.1 Договору сторони погодили, що останній укладений на невизначений строк.

На виконання умов договору у період жовтень 2017 року - грудень 2017 року позивач розподілив, а відповідач прийняв, природний газ на суму 9 779 060,24 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг з розподілу природного газу, а саме:

- у жовтні 2017 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 3 380,749 куб.м. газу на суму 1 443 444,59 грн. (акт №ХQ0000E0YEU004 від 31.10.2017р.);

- у листопаді 2017 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 9 177,149 куб.м. газу на суму 3 918 275,54 грн. (акт №ХQ0000E0YEU004 від 30.11.2017р.);

- у грудні 2017 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 10 346,028 куб.м. газу на суму 4 417 340,11 грн. (акт №ХQ0000E0YEU004 від 31.12.2017р.).

Вказані акти підписані представниками сторін та завіреними печатками сторін, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого природного газу в строки, обумовлені у договорі, не виконав і станом на день звернення з позовом за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 9 779 060,24 грн. грн.

Відповідно до приписів статті 40 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.3015 року затверджено Кодекс газорозподільних систем (надалі – Кодекс ГРС", який набрав чинності 27.11.2015 року.

Згідно п.2. глави 1 розділу VІ кодексу ГРС Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об’єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі – типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до п. 4 глави 3 розділу VІ кодексу ГРС, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 підприємством теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" вчинені дії щодо укладення із Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" типового договору розподілу природного газу.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

У п. 1.3 договору зазначено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Згідно п. 6.4. Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом ви користування Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується лата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Відтак, розрахунок інфляційних, наданий відповідачем, слід визнати правильним, з чим погодився і представник позивача.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.6. договору).

Відповідно до п. 8.2. договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Звертаючись з клопотанням про зменшення розміру пені відповідач посилався на скрутне фінансове становище, яке утворилося внаслідок використання економічно застарілих тарифів на теплопостачання, низький рівень оплати наданих послуг з теплопостачання (дебіторська заборгованість становить 134441,0 тис. грн.) та невирішення питання щодо відшкодування із державного бюджету різниці тарифів між діючими та економічно обґрунтованими тарифами.

Всі ці факти підтверджуються наданими по справі доказами. Суд бере до увагу також ту обставину, що на час розгляду справи по суті зобов’язання виконане в повному обсязі, що визнається позивачем.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У частині 3 статті 551 Цивільного кодексу передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає доведеним наявність таких обставин у даному випадку.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов’язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонам докази та обставини у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Заборгованість, за визнанням позивача, повністю погашена. Вона виникла через неодержання відповідачем грошових коштів від своїх контрагентів та споживачів. Відповідач є виробником теплової енергії, а газ, який постачався за Договором, використовувався для виробництва теплової енергії, яка споживалася населенням і релігійними організаціями, у яких за спожиту енергію накопичився значний борг. Джерелом розрахунків за спожитий газ є кошти, отримані від споживачів, при чому відповідач не вправі змінювати встановлені законодавством пропорції розподілу коштів. Основною причиною несвоєчасних розрахунків є наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування з боку держави. Суд враховує також тяжке фінансове становище відповідача.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с. 59 – 72).

У своїх запереченнях на клопотання відповідача позивач посилається на ту обставину, що сам він у своїй підприємницькій діяльності зустрічається з тими ж проблемами – низькі тарифи на послуги з транспортування природного газу та несвоєчасність відшкодування з бюджету субсидій. Також посилається на збитковість своєї діяльності, на позбавлення його ліцензії на постачання природного газу і на накладення арештів на його кошти.

Враховуючи вищенаведене і з огляду на заперечення позивача суд вважає обґрунтованим зменшення розміру належної з відповідача неустойки на 50% до 212056 (двісті дванадцяти тисяч п’ятдесяти шести) грн. 44 коп. Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року по справі №911/3165/16.

Судовий збір, згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно вимог, що підлягали задоволенню на день подання позову. З врахуванням неправильного нарахування позивачем розміру інфляційних з позивача належить 156889 грн. 36 коп. судового збору.

Згідно з визнанням позивача, він отримав від відповідача всю суму основного боргу, пеню згідно розрахунку позивача, 3 відсотки річних і інфляційні нарахування за вирахуванням 14 000 грн. Враховуючи, що суд зменшує розмір пені на 212056 грн. 44 коп., несплачені відповідачем 14000 грн. інфляційних і 156889 грн. 36 коп. судового збору до стягнення не присуджуються.

За обставин, коли з відповідача не стягуються грошові кошти, у справі відсутній предмет спору. Справа підлягає закриттю на підставі п.2 частини 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 74, 81, 129, 231, 234 і 235 ГПК України, господарський суд

У Х В А Л И В:

1.Провадження у справі закрити.

Учасники справи мають право оскаржити цю ухвалу протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.

Повний текст буде складено 8 червня 2018 року.

Суддя Ю.О. Чопко