Рішення № 74538395, 04.06.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/646/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача: не з’явились;

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39);

до відповідача: Військової частини А2171 (65033, Одеська обл., м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, буд. 8);

про стягнення 109 642,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: позивач – Публічне акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (надалі – ПАТ„Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком”) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 688/18) до відповідача – Військової частини А2171, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 109 025,76 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень договору оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №278-37 від 25.04.2013 року, а саме щодо повної та своєчасної сплати Військовою частиною А2171 орендної плати за користування переданим в оренду приміщенням та щодо відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за період з червня 2013 року по грудень 2016 року (включно).

Ухвалою суду від 10.04.2018 року суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/646/18 та призначено розгляд справи по суті в засіданні суду на 07.05.2018 року.

Ухвалою господарського суду від 07.05.2018р., в порядку ст. 202 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті було відкладено на 16.05.2018 року.

16.05.2018 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. ГСОО №2-2487/18), згідно яких позивач зазначає, що при складанні позовної заяви та визначенні розміру заборгованості за договором № 278-37 від 25.04.2013 року була допущена технічна помилка, а саме внаслідок складання суми заборгованості за період часу з червня 2013 року по грудень 2016 року (включно) не були додані два останніх місяці, а саме листопад 2016 року та грудень 2016 року, таким чином, сума нарахування замість 133 609,86 грн. становить 141 571,84 грн., сума основного боргу - 104 395,84 грн. Водночас, позивач зазначає, що при підрахуванні інфляційних витрат також допущено технічну помилку і розрахунок складений невірно, в наслідок чого у відповідності до вірного розрахунку розмір інфляційних витрат становлять 616,38 грн.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість за період з червня 2013 року по грудень 2016 року включно у розмірі 104 395,84 грн., 3 % річних у сумі 4 629,92 грн. та інфляційні втрати у розмірі 616,38 грн., що разом складає суму заборгованості у розмірі 109 642,14 грн. При цьому, у судовому засіданні від 16.05.2018 року представником позивача зазначено, що відповідні пояснення є по суті заявою про зміну розміру позовних вимог.

Враховуючи, що обставини про допущення позивачем арифметичних помилок у визначені суми заборгованості були виявлені представником позивача до першого судового засідання, проведення якого було призначено на 07.05.2018 року та, зокрема, відкладено з підстав надання позивачу часу для письмового оформлення з даного приводу пояснень, суд дійшов висновку про прийняття додаткових пояснень позивача (вх ГСОО №) за змістом, як заяву про зміну розміру позовних вимог, в зв’язку з чим, розгляд позовних вимог суд здійснює в редакції заяви позивача від 16.05.2018 року вх. ГСОО № 2-2487/18.

У судовому засіданні 16.05.2018р. представником відповідача надано до суду заперечення на позов (вх. ГСОО №9818/18), згідно яких Військова частина А2171 просить суд в задоволенні позову ПАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” відмовити, з огляду на те, що дана заборгованість по бухгалтерському обліку у відповідача не обліковується та у зв’язку з відсутністю фінансування не може бути погашена. Водночас, у своїх запереченнях відповідач просить суд звернути увагу на строк у межах якого нараховується заборгованість та строк позовної давності даної позовної заяви позивача. Разом з тим, у даному судовому засіданні представником відповідача під протокол було зазначено про визнання позовних вимог. З огляду на розбіжності позиції представника відповідача та викладених обставин у запереченнях, з метою надання відповідачу часу для викладення остаточної позиції з приводу спору та строку позовної давності та інших обставин справи, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, судом було оголошено перерву у розгляді справи до 04.06.2018 року.

30.05.2018 року від відповідача до суду надійшла заява (вх. ГСОО №10668/18), згідно якої останній просив суд перенести розгляд справи, у зв’язку з перебуванням його представника у щорічній відпустці.

Представник відповідача у судове засідання від 04.06.2018 року не з’явився, повідомлявся належним чином, безпосередньо під розпис у попередньому судовому засіданні та суд з’ясовував думку представника про зручність проведення засідання на 04.06.2018 року о 10:00. З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволені заяви відповідача вх. ГСОО №10668/18 від 30.05.2018 року про перенесення розгляду справи та не визнає причини неявки відповідача поважними. При цьому, суд зазначає, що згідно до чинного господарського процесуального законодавства інститут представництва юридичної особи не є безпосередньо пов’язаним з особистістю будь-якого окремого представника. Таким чином, відповідачі, які є юридичними особами, не позбавлені права направити до суду іншого представника для забезпечення захисту своїх інтересів, надавши при цьому відповідну довіреність. Крім того, права та інтереси юридичної особи у суді має право представляти також її керівник.

Разом з тим, суд зазначає, що будь-яких документів по суті спору в підтвердження викладених відповідачем у запереченнях на позов обставин до суду не надано. Водночас, суд зазначає, подані відповідачем заперечення не можуть бути розцінені судом, як заява про застосування строку позовної давності, оскільки відповідач, у відповідності до змісту даних заперечень, лише звертає увагу суду на строк у межах якого нараховується заборгованість, що не може розцінюватись судом як заява про застосування строку позовної давності. При цьому, суд зазначає, що відповідачу у судовому засіданні 16.05.2018р. було запропоновано належним чином оформити всі необхідні документи та сформулювати свою позицію щодо заявленого позову, між тим, відповідач своїм правом не скористався.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням того, що строк розгляду справи, передбачений ст. 248 Господарського процесуального кодексу України закінчується 09.06.2018 року, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 04.06.2018 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 04.06.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомлено, що повне рішення буде складено 08.06.2018 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

25.04.2013 року між ПАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” (надалі – орендодавець) та Військовою частиною А2171 (надалі – орендар) укладено договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №278-37, згідно якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину приміщення ЛАЗ ДПМ (далі - майно), розташоване в м. Одеса, на 4-му поверсі 7-ми поверхового будинку № 100 по вул. Балківська, загальною площею 2,0м2 технологічних приміщень для розміщення обладнання, згідно державного класифікатора ДК-016:2010 68.20.1 - Послуги щодо оренди і експлуатування власної чи взятої у лізинг нерухомості.

Відповідно до умов п. 2.1 договору, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна (додаток 1), вказаного в п. 1.1 цього договору.

Згідно умов п. 2.3 договору, майно, передане орендареві, повертається орендодавцеві не пізніше дати закінчення строку дії договору (якщо не укладено договір на наступний строк) за актом передачі-приймання, звіреним з актом приймання-передачі майна, зазначеним у п. 2.1 цього договору, разом з отриманим від Орендодавця устаткуванням, інвентарем та іншим майном у належному стані, з усіма зробленими поліпшеннями, які неможливо відокремити від об’єкта оренди.

За умовами п. 2.4 договору, при встановлені орендарем обладнання, апаратури та інших спеціальних пристроїв у орендаря і орендодавця виникають додаткові права і обов’язки, зазначені в додатку 2 до цього договору, який є його невід’ємною частиною.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 701 грн. з ПДВ (20%) за 1 м2 технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 2,0 м2 всієї орендованої площі становить 1402,00 грн. з ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.

За умовами п. 3.3 договору, витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та інші включено до розміру фіксованої орендної плати.

Відповідно до п. 3.4 договору, орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, та не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його орендарю. Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акта про надані послуги.

Положеннями п. 3.6 договору встановлено, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

У відповідності до п. 3.7 договору, щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця.

За умовами п.п. 5.1.1 договору, орендодавець має право вимагати своєчасної оплати оренди майна.

Відповідно до п.п. 6.1.1 та 6.1.3 договору, орендар зобов’язаний використовувати майно відповідно до п. 1.1 договору та своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно п.п. 6.1.7 та п. 6.1.10 договору орендар зобов’язаний, у разі припинення договору оренди повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки за погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини орендаря. У разі укладення договору оренди майна строком на три роки і більше провести його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.

У відповідності до п. 12.1 договору, цей договір укладено на період з 25.04.2013р. до 31.12.2015р. сторони домовилися, що умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.02.2013 року. Сторони зобов’язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Положеннями п. 12.3 договору встановлено, що зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесення змін до нього не допускається, за винятком обставин передбачених п. 12.4. Всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються у вигляді додаткових угод, які дійсні лише тоді, якщо складені в письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін.

У відповідності до п. 1.5 додатку 2 до договору „Перелік додаткових прав та обов’язків орендаря і орендодавця при встановленні в орендованих приміщеннях технологічного обладнання”, у разі забезпечення обладнання електроживленням додатково до орендної плати в порядку, обумовленому п. 3.1 договору, відшкодувати орендодавцю витрати за спожиту обладнанням електроенергію згідно з правилами користування електричною енергією.

На виконання умов договору оренди № 278-37 від 25.04.2013 року позивач передав, а орендар – Військова частина А 2171 прийняв частину приміщення 4-го поверху ЛАЗ ДПМ, площею 2,0м2 (а.с. 19).

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до умов договору оренди № 278-37 від 25.04.2013 р., ПАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” було виставлено відповідачу до сплати рахунки-акти за оренду приміщення та з відшкодування витрат за використану електроенергію у період з червня 2013 року по грудень 2016 року, включно, на загальну суму 141571,84 грн. (а.с. 34-82).

При цьому, позивач зазначає, що вказані рахунки-акти були отримані відповідачем та будь-яких заперечень щодо наданих послуг чи їх вартості відповідач не висловив, між тим, як зазначає позивач, за фактично надані послуги за договором оренди №278-37 від 25.04.2013 р., відповідач розрахувався частково, сплативши грошові кошти у розмірі 37176,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 100-103), внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 104 395,84 грн., що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Як зазначає позивач, інших платежів за спірний період за договором оренди №278-37 від 25.04.2013 р. відповідачем не здійснено.

Водночас, позивач стверджує, що він неодноразово звертався до відповідача з претензією (а.с. 23, 27, 29-30) про сплату заборгованості за договором №278-37 від 25.04.2013 року та листом від 28.07.2017 року вих. №350/304/3/2197/пс (а.с. 25-26) Військова частина А 2171 визнала заборгованість у розмірі 104395,84 грн. за договором №278-37 від 25.04.2013 року та зазначила про відсутність можливості погасити існуючу заборгованість, в зв’язку з відсутністю бюджетного фінансування. Водночас, матеріалами справи підтверджується, згідно акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печаткою обох сторін (а.с. 31-33), станом на 31.07.2016р. за відповідачем рахувалась заборгованість за договором оренди №278-37 від 25.04.2013 року у розмірі 85017,02 грн.

Отже, на момент звернення з позовом за Військовою частиною А 2171 рахується заборгованість перед позивачем за договором оренди №278-37 від 25.04.2013 року у розмірі 104395,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов’язань відповідачем, що обумовлено порушенням умов з оплати орендних платежів і по відшкодуванню витрат на електричну енергію направлено на стягнення з відповідача основної заборгованості за договором оренди №278-37 від 25.04.2013 року, інфляційних та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (п.п. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Із змісту п. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено матеріалами справи, за умовами договору оренди №278-37 від 25.04.2013 року, уповноваженими представниками сторін підписаний та скріплений відповідними печатками акт приймання-передачі від 25.04.2013р., згідно якого ПАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” передало, а Військова частина А 2171 прийняла об’єкт оренди у належному технічному та санітарному стані.

За період існування орендних правовідносин між сторонами, зокрема з червня 2013 року по грудень 2016 року, включно, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-акти щодо сплати орендних платежів та щодо відшкодування витрат на електричну енергію, згідно до яких загальна сума заборгованості за договором №278-37 від 25.04.2013 року, з урахування часткових проплат на суму 37176,00 грн., становить 104395,84 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Із вищезазначених обставин справи виходить, що відповідач порушив виконання своїх зобов’язань за договором №278-37 від 25.04.2013 року, а саме не сплатив орендні платежі за період з червня 2013 року по грудень 2016 року та не здійснив розрахунки по відшкодуванню витрат на електричну енергію за відповідний період.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів сплати наявної заборгованості за договором оренди №278-37 від 25.04.2013 року та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

При цьому, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, суд оцінює критично, оскільки законодавством не передбачена залежність розрахунків за договором від фактичного бюджетного фінансування.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зі змісту ст. 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.

За приписами ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Водночас суд приймає позицію позивача щодо поновлення дії договору, на строк який раніше встановлений договором, при цьому суд враховує, що заявлена до стягнення заборгованість листом від 28.07.2017 року вих. №350/304/3/2197/пс визнана Військова частина А 2171, саме як за договором №278-37 від 25.04.2013 року та об’єкт оренди не був повернутий позивачу, як орендодавцю після закінчення строку дії договору, що свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій, за мовчазною згодою сторін, спрямованих на поновлення орендних правовідносин сторін за договором №278-37 від 25.04.2013 року.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у період з червня 2013 року по грудень 2016 року у розмірі 616,38 грн. та 3% річних у розмірі 4629,92 грн. за період з 28.07.2013р. по 31.12.2016р., належних до сплати відповідачем на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 104395,84 грн., 3% річних у розмірі 4629,92 грн. та втрат від інфляції у розмірі 616,38 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Військової частини А2171 (65033, Одеська обл., м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, буд. 8; код ЄДРПОУ 08309566) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (65023, Одеська область, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39; код ЄДРПОУ 01186691) заборгованість у розмірі 104395/сто чотири тисячі триста дев’яносто п’ять/грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 4629/чотири тисячі шістсот двадцять дев’ять/грн. 92 коп., втрат від інфляції у розмірі 616/шістсот шістнадцять/грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 08 червня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська