Рішення № 74538339, 31.05.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/764/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Южненської міської ради Одеської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Тавріза Алієвича про стягнення 12 025,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Южненська міська рада Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом (вх.№819/18) про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Тавріза Алієвича про стягнення 12 025,20 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним:

Відповідно до договору купівлі-продажу приміщення, що підлягає приватизації шляхом викупу від 23.09.2013р. №2507 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 Тавріз Алієвич є власником нежитлового приміщення торгового центру загальною площею 73,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Южне Одеської області, пр. Леніна, 19/11.

Нежитловому приміщенню присвоєно поштову адресу - м. Южне Одеської області, пр. Леніна, 19/11.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Южненської міської ради від 17.11.2015р. №14-VІІ частину проспекту Леніна перейменовано у проспект Миру.

Будівля торгового центру розташована за адресою: м. Южне Одеської області, пр. Миру, №19.

Відповідно до технічного паспорту 13.03.2006 року, виготовленого КП “ЮМБТІ”, загальна площа приміщень Торгового центру складає 5 632,74 кв.м.

Частка приватної власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в будівлі nоргового центру складає 1,30% (73,1/5632,74*100=1,30%)

Відповідно до інформації, наданої Управлінням архітектури та містобудування Южненської міської ради (лист від 17.03.2017р. № 51/14-01-15) площа земельної ділянки, розташованої по пр. Миру, №19 м. Южного складає 4 856 кв.м., з них площа будівлі – 2 534 кв.м., площа прибирання - 2 322 кв.м.

Рішенням Южненської міської ради від 22.08.2007р. №447-V “Про надання дозволу суб’єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2, приватному підприємству “ЛЮДВІК-ЮГ”, суб’єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_3, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, торговій компанії “АЛМІ” (підприємству у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5, приватному підприємству “Арніка”, суб’єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_6, приватному малому підприємству “ГАРМОНІЯ” та Фонду комунального майна Южненської міської ради, на оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,6118 га в спільну довгострокову оренду терміном на 10 років з визначенням дольової участі у загальній площі землекористування кожного власника приміщень “Торгового центру”, для експлуатації та обслуговування будівлі “Торговий центр”, розташованого за адресою: Одеська область, м. Южне, пр. Леніна, 19 із земель територіальної громади м. Южного Одеської області» було надано дозвіл землекористувачам на оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,6118 га в спільну довгострокову оренду терміном на 10 років з визначенням дольової участі у загальній площі землекористування кожного власника приміщень “Торгового центру”, для експлуатації та обслуговування будівлі “Торговий центр”, для експлуатації та обслуговування будівлі

Проект відведення земельної ділянки у тримісячний термін землекористувачами не був замовлений та рішення Южненської міської ради на підставі п.2 втратило чинність.

Земельна ділянка комунальної власності під будівлею Торгового центру не сформована, проект землеустрою щодо її відведення в оренду землекористувачам не розроблявся, кадастровий номер відсутній, державна реєстрація земельної ділянки не проводилась.

Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у Комінтернівському районі Одеської області від 24.08.2016р. №34-1503-0.12-7734/2-16 станом на 01.01.2016 року нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки під розміщення Торгового Центру, розташованого по пр. Миру, 19 м. Южного становить 3 025,65 грн.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель на 2015 рік становить 1,433.

Відповідно станом на 01.01.2015 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4856,00 кв.м. складає 10 253 005,16 грн. (3025,65 / 1,433 (Кі 2015) * 4856= 10253005,15 грн.)

Станом на 01.01.2016р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4856,00 кв.м. складає 14 692 556,4 грн. 13025,65 * 4856 = 14 692 556,40 грн.

Станом на 01.01.2017 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4856,00 кв.м. складає 15 574 109,78 грн. (3025,65 * 1,06 (Кі 2016) * 4856 = 15 574 109,78 грн.).

При здійсненні розрахунку збитків комісією застосовано ставку орендної плати у розмірі 3%.

Позивач, зазначає, що саме така ставка встановлена Южненською міською радою для інших землекористувачів, які використовують земельні ділянки для комерційних цілей у м. Южному.

Після внесення змін до статті 288 Податкового кодексу України щодо граничного розміру орендної плати стаття 288.5. визначає, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

При визначенні періоду нарахування збитків Южненської міської ради комісія з визначення збитків врахувала, що ФОП ОСОБА_1 як власником нежитлового приміщення Торгового центру не здійснювалось відшкодування збитків власнику земельної ділянки - Южненській міській раді за користування земельною ділянкою, збитки розраховано за період з 01.01.2015р. по 18.05.2017р. (включно).

Розрахунок збитків за період 01.01.2015р. - 31.12.2015р. :

Н.Г.О. 2015 * 3% (ставка) * (частка%) = 10 253 005,15 *3%* 1,30% = 3998,67 грн.

Розрахунок збитків за період 01.01.2016р. — 31.12.2016р. :

Н.Г.О. 2016 * 3% (ставка) * (частка%) = 14 692 556,4 *3%* 1,30% = 5730,10 грн.

Розрахунок збитків за період 01.01.2017р. — 18.05.2017р.:

Н.Г.О. 2017 * 3% (ставка) *(частка%) = 15 574 109,78 * 3% / 365 * 138* 1,30% = 2296,43 грн.

У зв'язку з тим, що розташований на земельній ділянці торгівельний центр по пр. Миру, 19 в м. Южному Одеської області побудований з дозволу Южненської міської зади, акт введення його в експлуатацію затверджений відповідним рішенням виконавчого комітету Южненської міської ради, та враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень Торгового центру загальною площею 73,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Южне Одеської області, пр. Леніна, 19/11, відповідно до Договору купівлі-продажу від 23.09.2008 року №2507, на думку позивача, відповідач використовує земельну ділянку без правовстановлюючого документу, чим завдав територіальній громаді м. Южне, в особі Южненської міської ради збитків на суму 12 025,20 грн., що в свою чергу й стало підставою для позивача звернутись до Господарського суду Одеської області із даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2018р., позовну заяву Южненської міської ради Одеської області (вх.№819/18) було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2018р. прийнято позовну заяву Южненської міської ради Одеської області (вх.№819/18) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/764/18, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 31.05.2018р. не з’явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином (65481, Одеська обл., м. Южне, пр-т Григорівського Десанту, буд. №26-а).

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 31.05.2018р. не з’явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином за юридичною адресою (65481, АДРЕСА_1).

Судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із відміткою про вручення.

Відповідач подав до суду відзив на позов (вх.№9949/18), відповідно до якого, заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

Стаття 13 Конституції України встановлю, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.14 Конституції України Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки,

- збитків,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За змістом ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частина 1 ст.1 Земельного кодексу України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ч.3 ст.1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до приписів ст.12 Земельного кодексу України зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Стаття 17 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Стаття 116 Земельного кодексу України вказує, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, користування спірною земельною ділянкою за відсутності відповідного рішення є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права позивача на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Пунктом 1 ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Стаття 156 Земельного кодексу визначає підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, зокрема: власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

При цьому, суд зазначає, що вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним.

Стаття 157 Земельного кодексу України встановлює порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, зокрема:

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, правовий аналіз ст.ст.156, 157 Земельного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 "Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", передбачає, що встановлений ними порядок визначення та відшкодування збитків стосується випадку правомірного їх заподіяння, в даному випадку зайняття земельної ділянки на законних підставах.

Відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМ України №284 від 19.04.1993 (надалі – Положення), передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні зокрема неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з п.п.2, 5 Положення, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам не пізніше одного місяці після затвердження актів комісії.

Статтею 143 Конституції України та п.3 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ч.3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є також земля, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Одеси, від імені та в інтересах якої права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення у відповідності до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до власних (самоврядних) повноважень міської ради.

У відповідності до п.3.8. роз'яснень, наданих у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України.

Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У розгляді таких справ, господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування.

При цьому, суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Згідно з п.3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № ПО "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінет Міністрів України від 25.07.2007 №963 підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Таким чином, відсутність будь-якого з елементів цивільного правопорушення виключає відповідальність відповідача за спричинення шкоди, а обов'язок доведення наявності усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення в діях відповідача покладений на позивача.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу приміщення, що підлягає приватизації шляхом викупу від 23.09.2008р., укладеному між територіальною громадою міста Южне (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець), продавцем було здійснено продаж покупцю нежилого приміщення загальною площею 73,1 кв.м., в тому числі площа сумісного користування без визначення меж в натурі 7,4 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська область, місто Южне, пр-т Леніна (Миру), 19/11.

Зміст договору не містить посилання на передачу у власність, або користування покупцю визначеної земельної ділянки, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Южне, пр. Леніна (Миру), 19/11, її площу та межі, з огляду на приписи законодавства, а саме:

Відповідно до вимог ч.ч.1 і 2 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.128 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу), продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації у порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України.

Таким чином, при наявності права відповідача на придбання земельної ділянки у власність під час приватизації, воно повинно бути забезпечено саме позивачем без наступної реалізації цього права в результаті будь-яких дій відповідача.

Відповідно до вимог ст.92 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

Відповідно до вимог ст.126 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу), право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Крім того, судом встановлено, що матеріали справи не містять, ані плану, ані схеми земельної ділянки, яка розташована за адресою: Одеська область, місто Южне, пр. Миру, 19/11, відсутність яких виключає можливість розробки відповідачем проекту землеустрою на отримання земельної ділянки в оренду або користування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій", план земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об’єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.

Придбане відповідачем нежиле приміщення розташоване в будівлі Торгового центру, розташованому за адресою: Одеська область, м.Южне, пр. Миру, 19.

Проте, зі змісту договору купівлі-продажу, вбачається що він не містить відомостей, що до покупця внаслідок придбання нежилого приміщення переходить право спільної часткової власності на будівлю Торгового центру, розташованого за адресою: Одеська область, м. Южне, пр-т Леніна, 19, та не зазначений розмір його частки у будівлі - як співвласника будівлі Торгового центру, доказів протилежного в матеріалах справи не містять.

Зазначену обставину підтверджує факт надання придбаному відповідачем нежилому приміщенню окремої адреси його розташування: м.Южне. вул. Леніна (Миру), 19/11, що свідчить про виключення зазначеного нежилого приміщення з переліку приміщень Торгового центру, який розташований за адресою: Одеська область, м.Южне, пр. Леніна (Миру), 19.

З врахуванням невизначеності в договорі купівлі-продажу або відсутності частки ФОП ОСОБА_1 в будівлі Торгового центру, визначення земельної частки (паю), яка припадає на ФОП ОСОБА_1, як землекористувача, яка розташована за адресою: Одеська область, м.Южне, пр-т Миру, 19, є безпідставною.

Відповідно до вимог ч.4 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010).

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем, позовні вимоги позивача у встановленому законом порядку спростовано.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що заявлені Южненською міською радою Одеської області позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 12 025,20 грн. задоволенню судом не підлягають.

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 762,00 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 74, 78, 129, 202, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову - відмовити повністю.

2. Судові витрати з оплати судового збору в сумі 1 762,00 грн. покласти на Южненську міську раду Одеської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 червня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський