Рішення № 74538157, 31.05.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 травня 2018 року Справа №913/159/18

Провадження №16/913/159/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального підприємства спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Ровенькитеплокомуненерго", м.Ровеньки Луганської області

про стягнення 2141809 грн 20 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.,

Секретар судового засідання – Бикова К.А.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у сумі 1982103,66 грн за період з жовтня 2014 по грудень 2016 року та 3% річних від простроченої суми основного боргу у розмірі 159705,55 грн за період з 24.10.2014 по 07.02.2017 за договором купілві-продажу природного газу від 31.01.2013 №13/3719-БО-20.

Позовні вимоги розраховані по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо.

До позову надані такі акти приймання-передачі природного газу: акт від 30.09.2013 на суму 1057911,06 грн, від 30.09.2013 на суму 684370,81 грн, від 30.09.2013 на суму 940206, 89 грн, від 30.09.2013 на суму 338679,79 грн, від 31.10.2013 на суму 986718,78 грн, від 30.11.2013 на суму 401643,73 грн та від 31.12.2013 на суму 446698,57 грн,

Позивач, посилаючись на норми статей 509, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статей 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), обґрунтовує позовні вимоги несплатою боргу, стягнутого рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі №922/1116/15.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.04.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено до розгляду на 26.04.2018.

У судове засідання 26.04.2018 представники сторін не прибули.

Ухвалою суду підготовче засідання двічі відкладено на 17.05.2018 та на 31.05.2018.

У судове засідання представники сторін не прибули.

Відповідач явку повноважного представника у засідання суду не забезпечив. Відправка ухвал суду за адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача про розгляд справи засобами поштового зв’язку неможлива, оскільки підприємства “Укрпошти” не здійснюють свою діяльність на тимчасово окупованій території м.Ровеньки Луганської області (лист Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” від 16.03.2015 №511-30-100).

Враховуючи підпункт 3 пункту 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 №01-06/1290/14 (зі змінами) “Про Закон України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції” інформація про дату та час судових засідань була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області офіційного веб-порталу “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет (http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/) (а.с.38, 45).

У судовому засіданні 31.05.2018 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (позивач-продавець) та відповідачем у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 №13/3719-БО-20 на підставі якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ – за ціною, у кількості та за якістю, вказаних в договорі, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити газ в порядку та на умовах, встановлених даним договором, - остаточний розрахунок здійснити до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1. договору).

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає вимогам правового інституту поставки (ст.ст.265-267 ГК України) з відстрочкою платежу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі №922/1116/15, яке набрало законної сили, встановлено факт поставки позивачем відповідачеві природного газу за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 №13/3719-БО-20 та стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 2318716, 17 грн, пеня в сумі 253986,55 грн, 3% річних в сумі 94773,78 грн та інфляційні втрати в сумі 394004,82 грн, а всього - 3061481,32 грн.

Присуджений вищевказаним рішенням до стягнення борг відповідачем не сплачений, тобто обов’язок за договором поставки газу в частині оплати газу не виконаний, у зв’язку з чим, позивач, як кредитор, права якого порушені, звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача інфляційні втрати 1982103,66 грн за період з жовтня 2014 по грудень 2016 року та 3% річних у сумі 159705,55 грн від простроченої суми основного боргу за період з 24.10.2014 по 07.02.2017.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи,у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі №922/1116/15 за позовом ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з відповідача стягнуто борг за договором від від 31.01.2013 №13/3719-БО-20 у розмірі 2318716,17 грн за період з лютого 2013 року по грудень 2013 року (з урахуванням часткових оплат), пеня в сумі 253986,55 грн, 3% річних в сумі 94773,78 грн та інфляційні втрати в сумі 394004,82 грн, а всього - 3061481,32 грн.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідач має перед позивачем прострочену заборгованість на суму 2537513,46 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, припиняється зобов’язання, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України, виконанням, проведеним належним чином. Якщо ж зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.

Доказів часткової або повної сплати суми заборгованості відповідачем під час судового розгляду справи не надано.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов’язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

В той же час передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких підстав вимоги позивача є правомірними, але позивач невірно розрахував розмір заявлених до стягнення вимог.

Позов в частині 3% річних підлягає до задоволення частково за період з 24.10.2014 по 07.02.2018 у сумі 159514,97 грн, оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі №922/1116/15 задоволено вимоги про стягнення 3% річних по 23.10.2014.

Позов в частині інфляційних нарахувань також слід задовольнити частково – на суму 1694216,18 грн, що підлягають нарахуванню на суму боргу 2318716,17 грн за період з жовтня 2014 року по грудень 2016 року (включно).

Всього до стягнення підлягає 1853731,15 грн.

Решта вимог у сумі 288078,05 грн задоволенню не підлягає, оскільки 3% річних позивач розрахував помилково, а заявлені до стягнення інфляційні нарахування в сумі 1982103,66 грн позивач розрахував на суму 2712720,99 грн, що вже є сумою боргу з урахуванням індексу інфляції, яка задоволена рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі №922/1116/15 (“інфляція на інфляцію“).

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 32127,20 грн за позов про стягнення 2141809,20 грн, тоді як треба було сплатити 32127,14 грн (1,5 % від суми заявлених позовних вимог).

Решту судового збору у сумі 0,06 грн позивачу слід повернути з Державного бюджету України на підставі клопотання позивача в порядку вимог ст. 7 ЗУ “Про судовий збір”.

На підставі викладеного, ст.ст. 265-267 ГК України, ст.ст.526,625,629 ЦК України, керуючись ст.ст.46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Ровенькитеплокомуненерго", 94700, м.Ровеньки Луганської області, квартал Шахтарський, ід. код 35100378 на користь Публічного акціонерного товариства “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, 01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ід. код 20077720 3% річних у сумі 159514,96 грн за період з 24.10.2014 по 07.02.2018, інфляційні втрати в сумі 1694216,15 грн за період з жовтня 2014 по грудень 2016 та витрати на судовий збір у сумі 27805,97 грн, видати наказ.

3.В решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Повний текст рішення складено і підписано 08.06.2018.

Суддя Р. Шеліхіна