Рішення № 74537684, 29.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/27/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018 Справа № 908/355/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючий суддя – Горохов І.С.,

при секретарі судового засідання Чернетенко А.С.

За позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 3200 від 08.12.2016, у попередньому судовому засіданні - ОСОБА_3, довіреність №3197 від 08.12.2016;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 288 від 13.02.2018, у попередньому судовому засіданні - ОСОБА_5, довіреність №24 від 0.01.2018.

Суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, Запорізька область, м. Енергодар з позовом до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 101 646,85 грн., пені в розмірі 13 234,41 грн., 3% річних в розмірі 1445,33 грн., інфляційних втрат в розмірі 5285,64 грн.

Ухвалою суду від 12.01.2018 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 29.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/355/18, присвоєно справі номер провадження 15/27/18. Розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження зі стадії відкриття провадження, призначено судове засідання на 03.05.2018.

17.04.2018 на адресу суду надійшов відзив за вих. № 007-33/6366 від 17.04.2018, в якому зазначалося, що керуючись ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, відповідач направив позивачу заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 16.02.2018 № 19, якою, зокрема, були припинені зобов'язання відповідача перед позивачем, які виникли на підставі договору № 12-7, а саме грошові вимоги за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у липні 2017 (залишок заборгованості) та частково у серпні 2017. Враховуючи те, що за договором № 12-7 (по рахунку від 31.07.2017р. № 497) у відповідача відсутні зобов'язання перед позивачем, вважає вимоги зазначені в позовній заяві необґрунтованими.

20.04.2018 позивач на адресу направив заяву про зменшення позовних вимог, з урахуванням того, що зобов’язання на суму 101 646,85 грн. припинене зарахуванням. Просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 588,33 грн. пені, 6 911,98 грн. інфляційних втрат, 1 290,96 грн. 3% річних та 1 762,00 грн. судового збору.

Заява позивача про зменшення позовних вимог з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду. Розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог про стягнення з відповідача 11 588,33 грн. пені, 6 911,98 грн. інфляційних втрат, 1 290,96 грн. 3% річних та 1 762,00 грн. судового збору.

Позивач в судовому засіданні 03.05.2018 надав клопотання про приєднання матеріалів справи, також надав відповідь на відзив, відповідно до якого просить суд не враховувати заперечення відповідача на позов за вих. № 007-33/6366 від 17.04.2018.

Відповідач надав пояснення вих. №33-33/7154 від 03.05.2018 на заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до яких просить суд зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та розстрочити виконання рішення в частині сплати суми пені, інфляційних втрат, 3 % річних, у зв’язку з несплатою відповідачем рахунку № 497 від 31.07.2017 по договору від 01.01.2013 № 12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж, а також судового збору на 10 (десять) календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами. Щодо наданого відзиву від 17.04.2018 на позов, пояснив, що вказані заперечення були надані без урахування заяви позивача про зменшення позовних вимог.

В обґрунтування пояснень щодо зменшення розміру пені та надання розстрочки виконання рішення зазначив наступне: відповідач знаходиться в край тяжкому фінансовому стані, та е має можливості виконати рішення суду, у зв’язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, арештом всіх поточних рахунків, наявної багатомільйонної заборгованості по заробітній платі в розмірі 233,508 млн. грн., податкового боргу в розмірі 230,9 млн. грн., кредиторська заборгованість за роботи, послуги, ТМЦ становить 76,3 млн. грн. На підтвердження відсутності грошових коштів а поточних рахунках надано довідки про залишки відповідних коштів. Складна фінансова ситуація склалась внаслідок дій регулятора в сфері електроенергетики – Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що вмотивовано низьким рівнем розрахунків з ДП «Енергоринок», у тому числі в наслідок надання судами розстрочки виконання рішень боржникам ПАТ «Запоріжжяобленерго». Ступінь виконання зобов’язання відповідача перед ДП «Енергоинок» знаходиться в прямій залежності від ступеню виконання зобов’язання споживачів перед відповідачем.

У судовому засіданні 03.05.2018 судом було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення до судового розгляду справи по суті. Однак, враховуючи, що справу № 908/355/18 прийнято до розгляду за правилами спрощеного провадження, а чинним законодавством не передбачено застосування вказаної процесуальної дії, ухвалою суду відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 16.05.2018.

В судовому засіданні 16.05.2018 судом оголошувалась перерва до 29.05.2018.

Представник позивача присутній у судовому засіданні 29.05.2018, вимоги позовної заяви з урахуванням заяви про зменшення підтримав в повному обсязі.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно – апаратного комплексу «Оберіг».

В судому засіданні 29.05.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представника позивача, відповідача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

01.01.2013 Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (позивач, власник мереж) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (відповідач, користувач) укладено договір №12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно до п. 1.1. договору власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб'єктів господарювання - субспоживачів, яким користувач забезпечує передачу електричної енергії, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги, відповідно до умов договору.

До договору № 12-7 були укладені додаткові угоди № 1 від 01.10.2013, № 2 від 01.01.2014 та № 3 від 01.11.2014 з протоколом розбіжностей, № 4 від 01.10.2015 з протоколом розбіжностей, № 5 від 01.11.2015, № 6 від 01.11.2016, № 7 від 06.02.2017, № 8 від 01.03.2017, якими, в тому числі, були внесені зміни щодо місцезнаходження, банківських реквізитів і найменування його сторін, а також викладені в новій редакції його додатки: № 2 «Перелік точок приєднання електроустановок користувача - відповідача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж - позивача»; № 3 «Розрахунок кількості умовних одиниць технологічних електричних мереж»; № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж»; № 7 «Розрахунок втрат електричної енергії в технологічних мережах Власника мереж - позивача».

Згідно з п. 1.2 договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка № 1 “Однолінійна схема”, наданого власником мереж, з обов’язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених “Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, яка наведена у додатку № 2 “Перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж”.

Згідно з п. 4.1. договору, користувач зобов’язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що розрахунковим вважається з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Пунктом 7.3 договору, з урахуванням додаткової угоди № 6/37-121-SD-15-02621 від 01.11.2016, сторони домовились, що за підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до п’ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок. Сума платежу визначається, виходячи з Додатку № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, з урахуванням сум платежів, що надійшли від користувача. Разом з рахунком власник мереж направляє користувачу, в тому числі і підписані зі своєї сторони та скріплені печаткою два примірника “Акта прийому-здачі наданих послуг”.

Відповідно до п. 7.4 договору, оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого “Акта прийому-здачі наданих послуг” до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж.

Абзацом 2 ч. 3 Додаткової угоди № 6/37-121-SD-15-02621 від 01.11.2016 визначено, що Користувач у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання: у разі відсутності зауважень повертає Власнику мереж два примірника підписаної уповноваженою особою Користувача та скріпленої його печаткою “Довідки про обсягти переданої електричної енергії”; у разі виникнення розбіжностей щодо обсягів електричної енергії, зазначених у “Довідці про обсяги переданої електричної енергії” письмово повідомляє про це Власника мереж.

Згідно з п. 11 Додаткової угоди № 6/37-121-SD-15-02621, сторони дійшли згоди, що умови даної додаткової угоди починають діяти з 01.01.2017.

Відповідно до додатку до договору № 12-7 від 01.01.2013 (в редакції додаткової угоди № 6 від 01.11.2016) “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, сума, що підлягає відшкодуванню власнику мереж за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у 2017 за липень місяць становить 101 646,85 грн. з урахуванням ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог договору № 12-7 позивач листом №75-62/15983 від 04.08.2017 направив відповідачу «Акт прийому-здачі наданих послуг» № 7-17 від 31.07.2017 на суму 101 646,85 грн. та рахунок № 497 від 31.07.2017 на суму 101 646,85 грн.

Листом № 007-52/12772 від 14.08.2017 відповідач повернув позивачу «Акт прийому-здачі наданих послуг» № 7-17 від 31.07.2017 на суму 101 646,85 грн., підписаний зі своєї сторони. Однак, на момент надходження позовної заяви до суду відповідачем рахунок № 497 від 31.07.2017 на суму 101 646,85 грн. був не оплаченим, у зв’язку з чим, позивач звернувся до суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України – договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 31.08.2017 по 15.02.2018 в сумі 11 588,33 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2.1 договору передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених п. 4.1, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 № 12-7.

Перевіривши надані позивачем розрахунок пені за період з 31.08.2017 по 15.02.2018 включно у розмірі 11 588,33 грн., суд зазначає, що вказаний розрахунок позивача є вірним.

Розглянувши відзив на позовну заяву та заяву про зменшення розміру пені до суми 1000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, враховуючи, що сума пені не є надмірною сумою в порівнянні зі збитками кредитора, розрахована з урахуванням вимог чинного законодавства України, відмовляє у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення суми пені до 1000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, позовна вимога про стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” пені за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 за період прострочення з 31.08.2017 по 15.02.2018 включно у розмірі 11 588,33 грн. підлягає задоволенню у заявленій сумі.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1290,96 грн. за період з 31.08.2017 по 15.02.2018 та суму інфляційних втрат в розмірі 6911,98 грн. за період вересень 2017 – січень 2018.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення 3 % річних у розмірі 1 290,96 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Судом перевірено правильність нарахування суми інфляційних втрат та встановлено, що стягненню підлягає сума розмірі 6 883,97 грн. У стягненні інфляційних втрат в розмірі 28,01 грн. суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення в частині сплати ПАТ «Запоріжжяобленерго» суми пені, інфляційних втрат, 3 % річних, у зв'язку з несплатою відповідачем рахунку № 497 від 31.07.2017 по договору від 01.01.2013 № 12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж, а також судового збору на 10 (десять) календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у поясненнях щодо розстрочення виконання судового рішення по справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, з’ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (заперечив повністю), а також враховуючи ті аргументи, які викладені судом вище щодо відмови у задоволенні клопотання про зменшення суми пені щодо ненадання належних доказів критичного (скрутного) фінансового становища станом на момент прийняття рішення, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

З підстав викладених вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги судом задовольняються частково.

За викладених обставин, суд вважає заперечення відповідача на позов безпідставними. З урахуванням викладеного, позовні вимоги задовольняються частково.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код 00130926) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний 19355964) пеню у розмірі 11 588,33 грн. (одинадцять тисяч п’ятсот вісімдесят вісім гривень 33 коп.), 3 % річних у розмірі 1290,96 грн. (одна тисяча двісті дев’яносто гривень 96 коп.), інфляційні втрати в розмірі 6883,97 грн.(шість тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 97 коп.),судовий збір у розмірі 1759,51 (одна тисяча сімсот п’ятдесят дев’ять гривень 51 коп.). Видати наказ.

В частині стягнення суми інфляційні втрати в розмірі 28,01 грн. в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 08 червня 2018 року.

Суддя І. С. Горохов