Рішення № 74537671, 30.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/9/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2018 Справа № 908/231/18

м. Запоріжжя

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Юрлюкссервіс” (юридична адреса: 70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, селище міського типу Новомиколаївка, АДРЕСА_1; поштова адреса: 69035, АДРЕСА_2)

до відповідача за первісним позовом Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2” (юридична адреса: 69097, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 13)

про стягнення 20000,00 грн. заборгованості за договором про надання юридичних послуг № 1807/2017 від 18.07.2017, 288,00 грн. 3 % річних, 1017,87 грн. інфляційних витрат, 20000,00 грн. штрафу

за зустрічним позовом: Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2” (юридична адреса: 69097, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 13)

до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Юрлюкссервіс” (юридична адреса: 70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, селище міського типу Новомиколаївка, АДРЕСА_1; поштова адреса: 69035, АДРЕСА_2)

про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг №1807/1017 від 18.07.2017

Суддя Зінченко Н.Г.

Секретар судового засідання Петриченко А.Є.

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом – ОСОБА_1, ордер на надання правової допомоги серія ЗП №033898 від 13.03.2018;

Від відповідача за первісним позовом – ОСОБА_2, довіреність № б/н від 20.05.2018

.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.02.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 13.03.2018.

06.03.2018 відповідачем (за первісним позовом) через канцелярію суду надано зустрічну позовну заяву про визнання договору № 1807/2017 від 18 липня 2017 року недійсним.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.03.2018 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду, вимоги за зустрічним позовом об’єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/231/18, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, розгляд зустрічної позовної заяви призначено разом із первісним позовом у підготовчому засіданні на 13.03.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.03.2018 відкладено підготовче судове засідання на 03.04.2018. Ухвалою суду від 03.04.2018, відкладено підготовче судове засідання на 07.05.2018. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження до 11.06.2018, підготовче судове засідання відкладено до 21.05.2018. Ухвалою суду від 21.05.2018 закрито підготовче провадження у справі №908/231/18, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 22.05.2018. В судовому засіданні 22.05.2018 судом оголошено перерву до 30.05.2018.

У судовому засіданні 30.05.2018 справу розглянуто, прийнято та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач за первісним позовом підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, на підставі договору про надання юридичних послуг № 1807/2017 від 18.07.2017, ст., ст. 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 901, 903 ЦК України та ст.ст. 193, 175 ГК України, просить первісний позов задовольнити та стягнути з відповідача (позивача за зустрічним позовом) 20000,00 грн. заборгованості, 288,00 грн. 3 % річних, 1017,87 грн. інфляційних витрат, 20000,00 грн. штрафу. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити. Позовна заява мотивована тим, що позивач на виконання умов договору про надання юридичних послуг № 1807/2017 від 18.07.2017 надав юридичні послуги на загальну суму 20000,00 грн. Відповідачем прийнято виконані роботи (послуги), що підтверджується відповідним актом прийняття-передачі виконаних робіт №1 від 16.08.2017. Однак, відповідач (позивач за зустрічним позовом) неналежно виконував умови Договору (п 5.5 договору), а саме, не розраховувався за отримані виконані роботи (послуги), в зв’язку з чим виникла заборгованість за договором.

Відповідач за первісним позовом Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2”, правом надати відзив на первісний позов не скористався, однак в судових засіданнях проти позову заперечив.

Позивач за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги, просить на підставі ст., ст. 203, 215, 232 ЦК України визнати недійсним договір про надання юридичних послуг №1807/1017 від 18.07.2017. В задоволені первісного позову просить відмовити. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначено, що договір №1807/1017 від 18.07.2017 про надання юридичних послуг був підписаний ЖБК «ВЕСНА-2» в особі голови правління ОСОБА_3 та ТОВ «ЮК ЮРЛЮКССЕРВІС» в особі директора ОСОБА_4. Вважає, що оспорюваний Договір має бути визнано судом недійсним, тому що його укладено внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки по –перше вважає, що ОСОБА_3 на момент підписання договору не була головою ЖБК «ВЕСНА-2», тому й не мала законних підстав для підписання оспорюваного договору від імені ЖБК «ВЕСНА-2». Так, зазначає, що 30.07.2014 повноваження ОСОБА_3 закінчились, з огляду на це Рішенням Загальних зборів членів ЖБК «ВЕСНА-2», було обрано нового ОСОБА_5 в особі ОСОБА_6, та новий склад правління. В вересні 2014 року ЖБК «ВЕСНА-2» звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 ЖБК «ВЕСНА-2» просив суд забов'язати ОСОБА_3, передати новому голові кооперативу ОСОБА_6, документацію ЖБК «ВЕСНА-2», ключі від приміщень, печатки кооперативу. В листопаді 2014 року ОСОБА_3, звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому зазначила, що збори членів кооперативу проведені 30.07.2014 року, проведені з порушенням вимог закону, щодо проведення загальних зборів. Інтереси ОСОБА_3, представляв ОСОБА_4, який на той час перебував директором ТОВ «ЮК ЮРЛЮКССЕРВІС». ОСОБА_3, просила: визнати незаконними і скасувати рішення зборів членів ЖБК «ВЕСНА-2» від 30.07.2014 року про обрання складу правління, ревізійної комісії, визнати протиправними, та скасувати рішення членів правління та ревізійної комісії ЖБК «ВЕСНА-2». Та поновити її на посаді голови ЖБК «ВЕСНА-2». Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2015 року позов задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_3, передати голові ЖБК «ВЕСНА-2» ОСОБА_6, статутні документи, фінансово-господарську документацію, документи бухгалтерської звітності ЖБК «ВЕСНА-2», та інші матеріальні цінності, що знаходяться на балансі ЖБК «ВЕСНА-2». В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.07.2014 року, повноваження ОСОБА_3, як голови кооперативу закінчились. Ухвалюючи рішення від 14.07. 2015 року, суд апеляційної інстанції вирішив апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. В задоволені зустрічного позову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді голови ЖБК «ВЕСНА-2» відмовити. Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 14.07.2015 , по справі №337/5987/15-ц, набрало законної сили 14.07.2015. За період з 30.07.2014 по 18.07.2017 року ОСОБА_7 не обиралась на посаду ОСОБА_5 кооперативу. По-друге зазначає, що під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 до ЖБК «ВЕСНА-2» по справі №337/5987/15-ц 14.07.2015 інтереси ОСОБА_3 представляв саме ОСОБА_4, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2015 року по справі №337/5987/15-ц. Отже, підписуючи договір з ЖБК «ВЕСНА-2», ОСОБА_4 , був обізнаний та усвідомлював, що ОСОБА_3 не є ОСОБА_5 кооперативу ЖБК «ВЕСНА-2» та не має законних підстав для його підписання від імені ЖБК «ВЕСНА-2». По третє, вважає, що вчиняючи правочин, ОСОБА_3, усвідомлюва, що діє всупереч інтересам ЖБК «ВЕСНА-2». ОСОБА_3, нехтуючи інтересами 71 членів кооперативу, не маючи законних підстав та повноважень, підписала договір №1807/2017 від 18.07.2017 про надання юридичних послуг від імені «ЖБК «ВЕСНА-2» з ТОВ «ЮК «ЮРЛКЖССЕРВІС» в особі директора ОСОБА_4, який в свою чергу, також був обізнаний в відсутності повноважень ОСОБА_3, на підписання зазначеного договору.

Відповідач за зустрічним позовом “Юридична компанія “Юрлюкссервіс” зустрічні позовні вимоги вважає безпідставними, у відзиві на зустрічну позовну заяву вказує, що ОСОБА_8 тричі незаконно зміщено з керівництва кооперативу, про що достеменно відомо ЖБК «Весна -2», що становить проміжок часу з 30.07.2014 р. (перший протокол зміщення ОСОБА_3) по 16.07.2017 р (дата скасування незаконних записів в реєстрі про зміну керівника), та є датою поновлення своїх прав голови правління кооперативу ОСОБА_3, а тому логічним та вірним є той факт, що після скасування незаконних записів реєстрі та поновлення в ЄДРПОУ як керівника, першочерговим кроком має бути приведення статутних документів кооперативу у відповідність до чинного законодавства України, адже Статут на підставі якого діє кооператив - затверджений в 1995 році. Станом на день укладення договору № 1807/2018 від 18.07.2017 р. ОСОБА_3 діяла як керівник, від імені юридичної особи без довіреності, у відповідності до Закону. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 17.07.2017 р., ОСОБА_3 є керівником ЖБК «Весна-2» Код ЄДРПОУ: 20512239, жодних обмежень щодо повноважень не зазначено. А тому жодних обмежень щодо укладення договору - не існувало

Відносно того, що ОСОБА_3 діяла всупереч інтересам ЖБК «Весна-2», зазначає, що вказане не відповідає дійсності, так як Статут ЖБК «Весна-2» затверджено в редакції 1995 р., який не відповідає чинному законодавству в тому числі і податковому, а тому його вкрай необхідно змінювати, шляхом прийняття нової редакції Статуту, якому має передувати розробка його проекту. Також, зазначає, що з 30.07.2014 по 17.07.2017 виконання обов'язків голови правління ОСОБА_3 - були зупинені у незаконний спосіб, що підтверджується рішеннями суду, а тому мають бути подовжені на той же строк.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

18.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Юрлюкссервіс” (виконавцем, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом у справі) та Житлово-будівельним кооперативом “Весна-2” (замовником, відповідач за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом у справі) укладено договір про надання юридичних послуг №1807/1017 (далі за текстом – Договір).

Згідно даного договору, Виконавець бере на себе зобов'язання за завданням замовника надати юридичні послуги (роботи), а саме: підготовка реєстраційних документів, приведення статуту у відповідність до вимог чинного законодавства України, підготовка проколів, наказів та розпоряджень для відновлення господарської діяльності Замовника, правовий аналіз діючих договорів Замовника на предмет їх переукладення чи доповнень, підготовка проектів необхідних документів для стягнення грошових коштів з боржників, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві надані юридичні послуги. (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. «г» Розділу 3 Договору замовник зобов'язується своєчасно оплатити послуги Виконавця.

Згідно з п. п. 5.1 та 5.2. Договору вартість послуг (сума договору), що передбачені п. 1.1 даного Договору, складає 20000, 00 (двадцять тисяч гривень), зі строком виконання - протягом одного місяця з дати підписання даного договору, а за виконання додаткових доручень, з оплатою за додатковим погодженням. За роботу, виконану Виконавцем, Замовник оплачує кошти згідно акту прийнятих-виконаних робіт.

Пунктом 5.3 Договору сторони визначили, що остаточна оплата за виконану роботу здійснюються Замовником не пізніше трьох банківських днів з дати підписання Акту прийнятих-виконаних робіт. Остаточна передача виконаної роботи (документи, послуги) що передбачені п. 1.1 даного Договору здійснюється тільки після 100% оплати робіт, заявлених Замовником. В разі, якщо Замовник не здійснив оплату виконаних робіт Виконавцем, що передбачені п 1. 1 даного Договору, виконавець має право не передавати виконану роботу (документи, послуги) Замовнику.

Пунктом 7.1 Договору сторони визначили, що якщо протягом 10-ти днів після відправлення акту виконаних робіт, на адресу Замовника вказану Замовником в договорі, не одержані мотивовані заперечення у прийнятті виконаних робіт, роботи (послуги) вважаються прийнятими та підлягають оплаті згідно умов цього Договору.

Згідно з п. 7.4 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання, термін дії цього Договору станови один місяць (тридцять календарних днів).

Оспорюваний договір про надання юридичних послуг №1807/1017 від 18.07.2017 підписаний від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Юрлюкссервіс” директором ОСОБА_4 та від імені Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2” головою правління ОСОБА_3

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.07.2017 ОСОБА_3 є керівником та підписантом ЖБК “Весна-2”.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивач за первісним позовом –надав, юридичні послуги на загальну суму 20000, 00 грн., що підтверджується актом прийняття-передачі виконаних робіт №1 від 16.08.2017, який скріплений підписами уповноважених осіб та печатками позивача і відповідача.

У зв'язку з невиконанням своїх, зобов'язань за договором про надання юридичних послуг № 1807/2017 від 18.07.2017, ТОВ Юридична компанія “Юрлюкссервіс” на адресу замовника направлено претензію № 09/01/18 від 09.02.2018 про сплату заборгованості за спірним договором, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Вказана претензія залишена замовником без відповіді та задоволення.

Предметом розгляду первісних позовних вимог є стягнення 20000,00 грн. заборгованості за договором про надання юридичних послуг № 1807/2017 від 18.07.2017, 288,00 грн. 3 % річних, 1017,87 грн. інфляційних витрат, 20000,00 грн. штрафу, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов’язань за договором про надання юридичних послуг № 1807/2017 від 18.07.2017, а саме проведення оплати вартості наданих послуг.

Предметом розгляду зустрічних позовних вимог є визнання недійсним договору про надання юридичних послуг №1807/1017 від 18.07.2017, оскільки зазначений Договір укладено внаслідок зловмисної домовленості, на підставі ст. 232 ЦК України.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Свої заперечення проти первісного позову відповідач висловив шляхом заявлення зустрічного позову про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг №1807/1017 від 18.07.2017 з підстав укладення зазначеного Договору внаслідок зловмисної домовленості, відповідно до приписів ст. 232 ЦК України. Доводи позивача за зустрічним позовом суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Як свідчать вивчені матеріали, договір про надання юридичних послуг №1807/1017 від 18.07.2017 від імені Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2” підписано головою правління ОСОБА_3 Анатолієвною.

Згідно п. 3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Статтею 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно ст. 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова. Виконавчий орган кооперативу представляє кооператив у відносинах з юридичними та фізичними особами, укладає угоди між: кооперативом та іншими особами.

Відповідно до ст. п.7 ч.1 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація базується на таких основних принципах:об’єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.07.2017 в графі: Призвище, ім'я по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» значиться – ОСОБА_9 – керівник.

За таких обставин, суд вважає, що зазначеним Витягом підтверджується та обставина, що на час укладання спірного Договору ОСОБА_3 діяла як керівник ЖБК «Весна-2» та мала повноваження на підписання угод від імені ЖБК «Весна-2».

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Також, матеріали справи містять заяву свідка ОСОБА_3 , в якій остання свідчить про те, що на час укладення спірного Договору, керуючись п.3 ст.237 ЦК України, ст.2, 16 Закону України «Про кооперацію», вона була головою кооперативу відповідно до державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджувалось витягом з зазначеного реєстру від 17.07.2017 року, відносно юридичної особи - ЖБК "Весна-2", за кодом ЄДРПОУ 20512239, жодних обмежень щодо повноважень не зазначено. А тому жодним обмежень щодо укладення Договору не існувало.

Крім того, судом враховано заяву свідка ОСОБА_4, в якій останній свідчить про те, що 07.07.2011 він є засновником та директором ТОВ Юридична компанія “Юрлюкссервіс”. На підставі договору про надання правової допомоги з ОСОБА_3, був її представником в суді першої та апеляційної інстанції в цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ЖБК «Весна-2» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів та рішення правління кооперативу, поновлення на посаді. В задоволенні позовних вимог щодо поновлення на посаді голови кооперативу відмовлено із за неналежно заявлених позовних вимог до неналежного відповідача, адже повноваження вносити зміни до керівних органів юридичних осіб в державному реєстрі наділений тільки державний реєстратор. Поновлення прав ОСОБА_3 та поновлення на посаді керівника ЖБК «Весна-2» здійснено державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг ЗМР ОСОБА_10 17.07.2017 р. на підставі вказаних змін до Закону, а також трьох рішень суду.Свідчить про те, що здійснивши платний запит від 17.07.2017 за №1002817453 станом на 17.07.2017 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він пересвідчився в легітимності керівника ЖБК «Весна-2» яким була ОСОБА_9, та уклав з кооперативом договір № 1807/2018 від 18.07.2017 р. про надання юридичних послуг. Як фахівець в галузі права, неодноразово радив ОСОБА_3 привести статут кооперативу у відповідність до вимог чинною законодавства, що нею і було здійснено після відновлення прав та внесення керівником до реєстру. Тому, на підставі вищевикладеного, договір № 1807/2018 від 18.07.2017 р. про надання юридичних послуг укладений між ТОВ Юридична компанія “Юрлюкссервіс” та ЖБК «Весна-2» укладено у суворій відповідності до чинного законодавства України, та таким, що направлений на настання реальних наслідків.

Обставини, викладені свідками у заявах, не суперечать матеріалам справи та не викликають сумнів щодо їх змісту та достовірності, а тому враховані судом при розгляді справи.

Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що ОСОБА_3 на момент підписання спірного Договору не була головою ЖБК «Весна-2», а тому й не мала законних підстав для підписання договору №1807/1017 від 18.07.2017 від імені ЖБК «Весна-2» не знайшли документального підтвердження та спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи.

Суд зазначає, що підстави позову – це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.

Відповідно до приписів ст. 232 ЦК України, на яку також посилається позивач в обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом, необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, є: наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; дії представника здійснювалися в межах наданих йому повноважень.

Таким чином, згідно з статтею 232 Цивільного кодексу України, можуть бути визнані недійсними тільки ті правочини, які вчинені належним представником та в межах обсягу повноважень представника. Тобто, слід виходити з того, що представник, вчиняючи правочин, не виражає власну волю, а доносить до контрагента волю особи, яку він представляє, будучи при цьому наділений належними повноваженнями від цієї особи.

Позивач за зустрічним позовом наполягав, що при вчиненні спірного договору особа, що уклала цей договір від імені ЖБК «Весна-2» не була наділена відповідними повноваженнями, що виключає можливість застосування до наведених у позовній заяві обставин справи положень частини 1 статті 232 Цивільного кодексу України.

Щодо підстав недійсності правочину, як укладеного внаслідок зловмисної домовленості представників сторін, суд зазначає наступне.

За статтею 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною визнається судом недійсним, при цьому незалежно від підстав виникнення представництва (на підставі договору, закону, акта юридичної особи тощо). Передумовою для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України є встановлення умислу в діях представника, тобто коли представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає або свідомо допускає їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому, не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Умовою задоволення позовних вимог про визнання на підставі ч. 1 ст. 232 ЦК України недійсним правочину є встановлення на підставі доказів того, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому не в інтересах особи, яку представляє. Під зловмисною домовленістю в даному випадку умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Тому для визнання недійним правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, має бути встановлений не тільки факт зловмисної домовленості представника з іншою особою, а й наявність збитків та причинний зв‘язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем за зустрічним позовом не подано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3, як представник Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2”, вступила при укладенні оспорюваного договору з ОСОБА_4 в зловмисну домовленість, тобто, що вона діяла навмисно, усвідомлюючи, що вчиняє правочин всупереч інтересам ЖБК “Весна-2”, передбачаючи при цьому настання невигідних для кооперативу наслідків та бажаючи (або свідомо допускаючи) їх настання.

Суд вважає, що факт зловмисної домовленості ОСОБА_3 з іншою особою не знайшов свого підтвердження поданими сторонами доказами та встановленими судом обставинами.

Крім того, суд зазначає, що зі змісту спірного договору №1807/1017 від 18.07.2017 не вбачаються невигідні для Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2” умови чи можливість настання для останнього несприятливих наслідків через його укладення, а також позивач за зустрічним позовом не посилається на те, які саме умови договору суперечать його інтересам та які він вважає такими, що спричинили несприятливі для нього наслідки.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів в розумінні ст. ст. 73, 74 ГПК України, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діяв при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем за зустрічним позовом обставин для визнання оспорюваного договору №1807/1017 від 18.07.2017 недійсним з підстав передбачених ст. 232 ЦК України, на інші підстави недійсності укладеної між сторонами позивач за зустрічним позовом не посилався.

Матеріалами справи підтверджується, що ЖБК “Весна-2” розрахунок за надані послуги в передбачений Договором строк не здійснив.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання, за змістом ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач за первісним позовом плату за надані послуги не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом у розмірі 20000, 00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Наведені вище обставини свідчать, що вимога ТОВ “Юридична компанія “Юрлюкссервіс” про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2” 20000,00 грн. заборгованості за договором про надання юридичних послуг № 1807/2017 від 18.07.2017 є обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем за первісним позовом заявлена вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом 20000,00 грн. штрафу за прострочення оплати наданих послуг.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Чинним законодавством не виключена можливість встановлення в укладеному сторонами договорі застосування до грошового зобов’язання не тільки пені, а й іншого виду неустойки – штрафу, притому і як самостійного заходу відповідальності, і як такого, що застосовується поряд з пенею.

Відповідно до п. 6.4 Договору за прострочення сплати за даним Договором (п. 5.1.) на строк більше 30 календарних днів Замовник сплачує штраф в розмірі 100% від простроченої суми, що підлягає оплаті в порядку передбаченому п. 5.1 даного Договору, а також несе відповідальність передбачену чинним законодавством України (штраф,інфляційні витати, 3% річних).

Факт прострочення відповідачем строку оплати наданих послуг, передбаченого п.п. 5.1, 5.3 Договору є доведеним та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом 20000,00 грн. штрафу на підставі п. 6.4 Договору є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 288,00 грн. 3 % річних, за період з 19.08.2017 по 09.02.2018 та 1017,87 грн. інфляційного нарахування на суму основного боргу, за період з серпня 2017 по грудень 2017.

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов’язань за договором № 1807/2017 від 18.07.2017 є обґрунтованою, але розрахунок 3% річних позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем за первісним позовом при розрахунку 3% річних не враховані положення п. 5.3 Договору

Стягненню підлягає 3% в розмірі 282, 74 грн., за період з 21.08.2017 по 09.02.2017. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних за несвоєчасну оплату наданих послух судом відмовляється в задоволенні первісного позову.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем за первісним позовом виконаний не вірно, з огляду на таке.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань»).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

На підставі вищевикладених норм чинного законодавства, фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача підлягає 1038, 91 грн. втрат від інфляції грошових коштів, за період з вересня 2017 по грудень 2017.

Однак, оскільки відповідно ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобов’язань за Договором № 1807/2017 від 18.07.2017 заявлено до стягнення 1017,87 грн. втрат від інфляції грошових коштів, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Таким чином, стягненню підлягають інфляфійні витрати в розмірі 1017,87 грн.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач за первісним позовом надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача (позивача за зустрічним позовом) спростовуються вищевикладеним.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Юрлюкссервіс”, Запорізька область, Новомиколаївський район, селище міського типу Новомиколаївка до Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2”, м. Запоріжжя документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають частковому задоволенню.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Юрлюкссервіс”, Запорізька область, Новомиколаївський район, селище міського типу Новомиколаївка про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг №1807/1017 від 18.07.2017 судом відмовляється.

Також, позивачем за первісним позовом заявлено до відшкодування з відповідача за первісним позовом 9000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката за договором про надання правової допомоги № 0102/2018 від 01.02.2018.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 9000,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 0102/2018 від 01.02.2018 з додатком до договору, акти виконаних робіт від 12.02.2018 та від 22.05.2018 та Ордер на надання правової допомоги Серія ЗП №033898 від 31.03.2018. Також, подано платіжні документи – Квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 12.02.2018 на суму 3000, 00 грн. та №22 від 22.05.2018 на суму 6000, 00 грн., що підтверджують понесення (оплату) позивачем (за первісним позовом) витрат, необхідних для надання правничої допомоги в загальній сумі 9000,00 грн.

Суд приймає до уваги той факт, що предметом розгляду справи за первісним позовом є заборгованості за договором про надання юридичних послуг. Позивачем за первісним позовом є Товариство з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Юрлюкссервіс”, основним видом діяльності якого є – діяльність у сфері права (Код КВЕД 69.10).

Як свідчать матеріали справи, інтереси позивача за первісним позовом представляв адвокат ОСОБА_1, який є працівником ТОВ “Юридична компанія “Юрлюкссервіс” та відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 07.07.2011 є підписантом від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Юрлюкссервіс” .

Отже, суд при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу враховує насамперед їх необхідність та співмірність у кожній кожний конкретній справі.

В даному випадку, суд виходить з того, що позивач – ТОВ “Юридична компанія “Юрлюкссервіс” є суб'єктом господарювання, який надає послуги в галузі права, має необхідний рівень та обсяг знань для самостійного представництва своїх інтересів в суді, адвокат ОСОБА_1, що здійснювала представництво позивача за первісним позовом є штатним працівником ТОВ “Юридична компанія “Юрлюкссервіс”, спір у справі не є складним, підготовка позову не займає великого обсягу правових знань та часу, тривалість розгляду справи не перевищила п'яти засідань.

Також, суд враховує, що відповідачем за первісним позовом є Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2”, який є неприбутковою організацією, основним видом діяльності якої є комплексне обслуговування об'єктів, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ. Самостійної господарської діяльності, яка б дозволяла отримувати доходи, ЖБК “Весна-2” не здійснює. Також, з 27.09.2017 Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2” перебуває в стані припинення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача (за первісним позовом) на користь позивача (за первісним позовом) судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на Житлово-будівельний кооператив “Весна-2” пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовій збір сплачений за подання зустрічного позову до стягнення не присуждається.

Керуючись ст., ст. 126, 129, 233,240-241 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Юрлюкссервіс”, Запорізька область, Новомиколаївський район, селище міського типу Новомиколаївка до Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2”, м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2” (юридична адреса: 69097, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 13, ЄДРПОУ 20512239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Юрлюкссервіс” (юридична адреса: 70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, селище міського типу Новомиколаївка, АДРЕСА_1; поштова адреса: 69035, АДРЕСА_2, ЄДРПОУ 37486185) 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 282 (двісті вісімдесят сім) грн. 74 коп. 3 % річних, 1017 (одну тисячу сімнадцять) грн. 87 коп. інфляційних витрат, 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу та 1 761 (одну тисячу сімсот шістдесят одну) грн. 77 коп. судового збору. Видати наказ.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.В задоволенні зустрічного позову Житлово-будівельного кооперативу “Весна-2”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Юрлюкссервіс”, Запорізька область, Новомиколаївський район, селище міського типу Новомиколаївка про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг №1807/1017 від 18.07.2017 відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “08” червня 2018р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.