Рішення № 74537590, 29.05.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р. м. Житомир Справа № 911/58/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське"

до Фізичної особи-підприємця Омельчука Анатолія Анатолійовича

про визнання недійсним договору №17/07/15 від 17.07.2015р.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення недійсним договору №17/07/15 на виконання ремонтно-будівельних робіт (капітальний ремонт) від 17.07.2015, що укладений між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське" в особі виконавчого директора Тимощука О.В. та Фізичною особою-підприємцем Омельчуком Анатолієм Анатолійовичем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

Тимощук Олександр Володимирович, що був обраний до складу членів Правління Об'єднання згідно рішення Установчих зборів від 19.10.2013 та призначений на посаду виконавчого директора згідно Наказу №5 від 14.12.2013 з правом першого підпису. В той же час, жодним рішення не було наділено виконавчого директора повноваженнями самостійно примати рішення щодо укладення Договорів від імені Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське", оскільки такими правами наділене Правління, як колегіальний виконавчий орган (згідно Статуту та Закону). При цьому, для укладення договорів, предметом яких є капітальний ремонт будинку, Правління зобов'язане отримати дозвіл Загальних зборів.

Отже, на думку позивача, виконавчий директор Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське" Тимощук Олександр Володимирович на час укладення договору № 17/07/15 від 17.07.2015 діяв з перевищенням повноважень, внаслідок чого без дозволу та згоди Загальних зборів і Правління ОСББ "Брест-Литовське", уклав оспорюваний договір, яким покладено на Позивача фінансові зобов'язання, що є порушенням законних прав та інтересів власників квартир та приміщень багатоквартирних будинків, що входять до складу ОСББ "Брест-Литовське".

За таких обставин, позивач наполягає на тому, що ФОП Омельчук А.А. знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень виконавчого директора ОСББ "Брест-Литовське" Тимощука О.В. але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин.

Крім цього, позивач зазначає, що вказаний правочин не отримав наступного схвалення, про що свідчить лист голови правління Радченка К.М № 05/10/15 від 02.10.2015, яким відповідачу було запропоновано привести укладений Договір у відповідність до вимог чинного законодавства. Відповіді на даний лист від відповідача не отримано.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія реєстру Ф103 на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 16.05.2018.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи міститься відзив на позов (а.с. 67-73), відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення позивач зазначив, оскільки на час укладення оспорюваного договору не міг встановити обсяг повноважень підписанта. Зазначені обмеження встановлені лише Статутом та відсутні у відкритих реєстрах. Також відповідач звертав увагу, що оспорюваний договір укладений на суму 118131,95 грн., що не перевищує 150000,00 грн., схвалення яких відноситься до виключної компетенції Загальних зборів. Разом з тим, відповідач звертав увагу суду на те, що ремонтні роботи даху можна віднести як до капітального , так і до поточного ремонту.

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 42 ГПК України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з цим, нормою ст. 43 ГПК України визначає, що сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. N 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Також суд враховує, що згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, суд прийшов до висновку, що даний спір слід розглянути за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2015 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Брест -Литовське" в особі виконавчого директора Тимощука Олександра Володимировича, який діє відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Замовник/позивач) та Фізичною особою - підприємцем Омельчуком Анатолієм Анатолієвичем (Підрядник/Відповідач) було укладено Договір на виконання ремонтно-будівельних робіт (капітальний ремонт).

Відповідно до п. 1 договору Підрядник зобов'язується виконати та здати Замовнику в установлені даним Договором строки ремонтно-будівельні роботи покрівлі (капітальний ремонт) в с. Чайки, Києво-Святошинського району Київської області житлового будинку по вул. Печерська 6 у відповідності з переліком робіт і вартості вказаних в кошторису, який є невід'ємною частиною даного договору, Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи в строки та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна вартість ремонтно-будівельних робіт - капітальний ремонт покрівлі по вул. Печерська, 6 становить 118131,95 грн.

Пунктом 2.5 передбачено, що Замовник до початку робіт перераховує 100 % - (58712.00 грн.) - на матеріали та 30% (35439.58 грн.) - на виконання робіт. Остаточний розрахунок - в термін 15 днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п. 2.6 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору Роботи розпочинаються Підрядником після отримання авансу. Строк виконання робіт - 60 днів. Передача - приймання виконаних робіт у відповідності з даним договором оформляється сторонами, шляхом підписання Акту здачі - приймання виконаних робіт (КБ-2в).

31.07.2015 згідно платіжного доручення № 702 з поточного рахунку позивача було перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 58712,00 грн. з зазначенням в графі "призначення платежу: за матеріали для капремонту покрівлі буд. №6 , згідно Дог; № 14/07/15 від 14.07.2015 р. без ПДВ."

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати недійсним вищезазначений договір на підставі ст. 203, 207 ЦК України, посилаючись на те, що спірний договір з боку відповідача укладений особою з перевищенням повноважень, наданих установчими документами.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч. 1 ст. 239 Цивільного кодексу України).

Так, з договору постачання №17/07/15 від 17.07.2015 вбачається, що з боку відповідача останній підписаний виконавчим директором Тимощуком О.В., що мав право першого підпису (а.с. 17).

Згідно п. 4.1 Статут Позивача Органами управління Об'єднання є Загальні збори його членів (збори представників), Правління та Ревізійна комісія (ревізор) Об'єднання. Вищим органом управління Об'єднання є Загальні збори ( п. 4.2. Статуту).

До виключної компетенції Загальних зборів членів Об'єднання належить: затвердження Статуту Об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів Правління Об'єднання, а також Ревізійної комісії (ревізора) Об'єднання; питання про використання об'єктів, що перебувають у спільній власності членів Об'єднання; затвердження кошторису, балансу Об'єднання та річного звіту; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень; визначення розмірів внесків та платежів членів Об'єднання; прийняття рішень про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального або іншого заохочення членів Об'єднання і Правління; встановлення обмежень на користування об'єктами, які перебувають у спільній власності членів Об'єднання; прийняття рішень про відчуження об'єктів, які перебувають у спільній власності членів Об'єднання; прийняття рішення про передачу в оренду об'єктів, які перебувають у спільній власності членів Об'єднання, фізичним і юридичним особам; прийняття рішень про заснування або участь у господарських товариствах; прийняття рішень про взаємодію з громадськими об'єднаннями, органами самоорганізації населення (п. 4.5 Статуту).

До компетенції Правління Об'єднання належить: керівництво поточною діяльність Об'єднання; підготовка кошторису, балансу та річного звіту Об'єднання; здійснення контролю за своєчасною сплатою членами Об'єднання внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з чинним законодавством; розпорядження коштами Об'єднання відповідно до, затвердженого Загальними зборами Об'єднання, кошторису; укладання договорів із суб'єктами підприємництва, які виконують роботи, в тому числі будівельні, надають житлово-комунальні та інші послуги, та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність Об'єднання; скликання та організація проведення Загальних зборів членів Об'єднання, або зборів представників, у тому числі, які можуть бути обрані від Об'єднання за рішенням Загальних зборів; проведення реєстрації за місцем проживання та зняття з реєстраційного обліку з оформленням необхідних бланків у паспортному відділі, видача довідок різного характеру; затвердження кандидатур директора з організаційних питань, головного бухгалтера та головного інженера Об'єднання; інші питання поточної діяльності Об'єднання (п. 4.6 Статуту).

Керівництво поточною діяльністю Об'єднання здійснює його Правління. Правління має право приймати рішення з усіх питань діяльності Об'єднання за винятком тих, які належать до виключної компетенції Загальних зборів. Правління є виконавчим органом Об'єднання і підзвітне Загальним зборам (п. 4.7 Статуту).

Правління Об'єднання зі свого складу обирає голову та заступника голови. Голова Правління забезпечує виконання рішень Загальних зборів членів Об'єднання та рішень Правління, діє без доручення від імені Об'єднання, укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами Об'єднання відповідно до затвердженого кошторису (п. 4.10 Статуту).

В свою чергу жодним з органів управління ОСББ в межах компетенції зазначений договір не розглядалося питання укладення оспорюваного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Крім того, варто зазначити, що відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його до виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Очевидно також, що таке схвалення повинно бути до прийняття рішення у справі про визнання правочину недійсним.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов оспорюваного договору 31.07.2015 згідно платіжного доручення № 702 з поточного рахунку позивача було перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 58712,00 грн. з зазначенням в графі "призначення платежу: за матеріали для капремонту покрівлі буд. №6 , згідно Дог; № 14/07/15 від 14.07.2015 р. без ПДВ.".

Таким чином, дії відповідача з виконання оспорюваного договору (здійснення часткової оплати) дають підстави вважати, що правочин схвалений позивачем, а отже не може бути визнаний недійсним з підстав, на які посилається позивач.

Зазначено позиції дотримується також Верховний Суд України в постанові № 3-59гс14 від 19.08.2014.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд, оцінивши надані учасниками справи докази, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, достовірними та достатніми доказами заявлених позовних вимог, та відмовляє в позові.

На підставі ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.06.18

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

Друк:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)