Ухвала суду № 74537550, 04.06.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

04.06.2018 Справа № 905/204/18

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Лакі ЛТД”, м. Маріуполь

до відповідача: Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

про скасування рішення Маріупольської міської ради від 25.10.2017 №7/22-2086, визнання поновленим договору оренди земельної ділянки

Суддя Матюхін В.І.

Секретар судового засідання Вороніна О.С.

Представники:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакі ЛТД» звернулось до господарського суду з позовом до Маріупольської міської ради про:

- скасування рішення Маріупольської міської ради від 25.10.2017 №7/22-2086 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по просп. Миру, 102 в Центральному районі міста Товариству з обмеженою відповідальністю «Лакі ЛТД»;

- визнання поновленим договору оренди земельної ділянки по просп. Миру, 102 в Центральному районі м. Маріуполя від 02.03.2012, укладеного між ТОВ «Лакі ЛТД» та Маріупольською міською радою в редакції позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 07.06.2007 на виконання рішення Маріупольської міської ради №5/9-1469 «Про дозвіл ТОВ «Лакі ЛТД» розробки проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для встановлення павільйону з продажу квитків по пр.Леніна, 102 в Жовтневому районі міста» між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки. Рішенням Маріупольської міської ради від 19.04.2011 позивачу було продовжено строк оренди земельної ділянки на 5 років. 02.03.2012 між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 5 років, до 29.03.2016.

На виконання умов договору та законодавства, позивач 02.12.2015, тобто більш ніж за два місяці до закінчення строку дії договору, звернувся до відповідача через Центр адміністративних послуг «Діалог» із заявою про продовження терміну оренди земельної ділянки. У встановлений законом строк, тобто протягом місяця, міська рада не розглянула вказане звернення та не прийняла відповідне рішення, проте, більш ніж через півтора роки своїм рішенням від 25.10.2017 №7/22-2086 відмовила у поновленні строку оренди земельної ділянки.

02.05.2018р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він, зокрема, зазначив наступне:

- в порушення ст.33 Закону України «Про оренду землі» позивач звернувся до міської ради не в строк та спосіб, передбачений Законом України «Про оренду землі»;

- рішенням Маріупольської міської ради від 25.10.2017 №7/22-2086 позивачеві було відмовлено у поновлені строку оренди земельної ділянки;

- суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки (п.7 із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2);

- Маріупольська міська рада, як власник землі, не бажає поновлювати договір оренди земельної ділянки та бажає звільнити територію міста від торгівельних об’єктів.

Після закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті від відповідача надійшла інформація про те, що палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядається справи № 920/739/17, правовідносини по якій щодо застосування ст.33 Закону України «Про оренду землі» є подібними по даній справі.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Верховного Суду є справа № 920/739/17, ухвалою по якій від 03 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду ухвалив справу № 920/739/17 разом із касаційною скаргою Приватного підприємства "Карла Маркса-2" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 передати на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

В ухвалі Верховного Суду також зазначене наступне:

«,,, колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи та касаційної скарги, встановила, що рішенням Господарського суду Сумської області від 21.09.2017 задоволено позов Приватного підприємства "Карла Маркса-2" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області і визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 24.03.2010 вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення, яка ідентична редакції, викладеній позивачем у заяві про уточнення позовних вимог. Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходив із встановлення обставин щодо відсутності у матеріалах справи доказів відмови орендодавця у поновленні договору у встановлений законодавством місячний строк та положень частин 1-6 Закону України "Про оренду землі".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2017 скасовано і прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не була укладена сторонами, у зв'язку з чим договір оренди землі між сторонами не поновлений, а припинив свою дію 01.04.2017 відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим позивач втратив переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, а в матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем відмови чи бездіяльності уповноваженого органу щодо укладення додаткової угоди в судовому порядку станом на момент звернення до суду з позовом та прийняття оскаржуваного судового рішення. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначав, що приписи ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" пов'язують автоматичне поновлення договору з фактом відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, який, в свою чергу, має підтверджуватись або фактом відсутності відповідного листа (рішення), або фактом його не надсилання (а не посиланням на неотримання). Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний договір не поновлено автоматично в силу приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", в зв'язку з чим задоволення позову в цій справі шляхом оформлення правовідносин сторін є неможливим і у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При цьому, зі змісту судових рішень у справі № 920/751/17 провадження у якій за касаційною скаргою Приватного підприємства "Карла Маркса-2" відкрито ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 вбачається, що суд першої інстанції за результатами розгляду аналогічної справи за участі тих самих учасників справи дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що за відсутності юридичного факту укладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яка має бути укладена сторонами в обов'язковому порядку, згідно з вимогами частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", відсутні підстави для визнання поновленим договору оренди землі, а право позивача на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, визначене частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", відповідачем не порушувалося. Крім того, судами було відмовлено Приватному підприємству "Карла Маркса-2" у прийнятті до розгляду поданої ним заяви про уточнення позовних вимог, оскільки визнано її заявою про зміну предмету позову.

Аналогічних висновків дійшли суди під час розгляду справ № 920/749/17 і № 920/746/17 за позовом Приватного підприємства "Карла Маркса-2" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про поновлення договору оренди землі.

При цьому, суди у цих рішеннях посилалися також і на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-129цс14 щодо застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду відкрито провадження за касаційними скаргами Приватного підприємства "Карла Маркса-2" на судові рішення у справах, зокрема №№ 920/748/17, 920/758/17, 920/736/17, 920/740/17, 920/742/17, 920/752/17, 920/744/17, 920/737/17, 920/747/17, 920/743/17, 920/753/17 за участі тих самих учасників справи з тим самим предметом спору щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Пунктом 7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зважаючи на те, у справах №№ 920/739/17, 920/748/17, 920/758/17, 920/736/17, 920/740/17, 920/742/17, 920/752/17, 920/744/17, 920/737/17, 920/747/17, 920/743/17, 920/753/17 та № 905/204/18 розглядаються вимоги щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі"., тобто по зазначених справах правовідносини є подібними, господарський суд з власної ініціативи зупиняє провадження по справі № 905/204/18 до закінчення розгляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 920/739/17.

Щодо надісланого на електронну адресу суду листа Маріупольської міської ради №2649/2018 від 25.05.2018, суд констатує наступне:

· відповідно до ст.7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”;

· ч.2 ст.1 Закону України “Про електронний цифровий підпис” передбачено, що електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних;

· ч.3 ст.1 Закону України “Про електронний цифровий підпис” передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа;

· ч.2 ст.4 Закону України “Про електронний цифровий підпис” передбачено, що електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі;

· відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис” і ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України усі документи, які подаються до суду в електронній формі, повинні бути скріпленні електронним цифровим підписом учасника справи (його представника);

· електронний документ, надісланий не відомо ким на електронну адресу суду не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, Закону України “Про електронний цифровий підпис”, постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004р. № 680 «Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу», а тому не підлягає оцінюванню судом в порядку Господарського процесуального законодавства України.

Також суд констатує, що згідно п.17.1 ч.1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

На підставі викладеного і керуючись п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі зупинити до закінчення розгляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 920/739/17.

Зобов’язати сторони інформувати господарський суд про закінчення розгляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 920/739/17.

Ухвала набирає законної сили негайно після її складення і може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення (складення повного тексту ухвали).

Суддя В.І. Матюхін

Надруковано примірників:

1 - до справи;

1 - позивачу;

1 - відповідачу

Вик: Вороніна.