Рішення № 74537456, 05.06.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.06.2018 Справа № 905/2622/17

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Імпел ОСОБА_1” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Моспінське вуглепереробне підприємство” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК СЕРВІС” про стягнення 299 370,50 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача – не з’явились;

від відповідача – не з’явились;

від третьої особи, – не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Імпел ОСОБА_1” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Моспінське вуглепереробне підприємство” про стягнення 299 370,50 грн., яка складається з суми основного боргу – 259520,06 грн., трьох процентів річних – 3827,17 грн., інфляційних втрат – 9996 грн., пені – 26027,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ “Імпел ОСОБА_1” посилається на неналежне виконання Товариством “Моспінське вуглепереробне підприємство” грошових зобов’язань за договором про надання послуг №3079-ДС/МУПП-2015 від 01.02.2015р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.11.2017, суддею Мельниченко Ю.С., порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 07.12.2018.

07.12.2018 ухвалою господарського суду Донецької області відкладено розгляд справи на 16.01.18 та продовжено строк розгляду спору.

Ухвалою від 16.01.2018 господарським судом Донецької області було визначено розгляд справи № 905/2622/17 за правилами загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 15.02.2018 господарським судом Донецької області було відкладено підготовче судове засідання на 02.03.2018

Ухвалою суду від 02.03.2018 господарським судом Донецької області було відкладено підготовче судове засідання на 16.03.2018.

Ухвалою суду від 16.03.2018 господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду справи на стадії підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів до 16.04.2018 та відкладено підготовче засідання на 28.03.2018

Ухвалою суду від 28.03.2018 господарським судом Донецької області було відкладено підготовче судове засідання на 11.04.2018

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 10 квітня 2018 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв’язку з перебуванням судді Мельниченко Ю.С. у відпустці .

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2017 головуючим суддею по даній справі призначено суддю Зекунова Е.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.04.2018 року справу № 905/2622/17 прийнято до провадження суддею Зекуновим Е.В. та призначено підготовче засідання на 11.04.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.04.2018 відкладено підготовче судове засідання на 26.04.2018 та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК СЕРВІС”.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.04.2018 відкладено підготовче судове засідання на 24.05.2018.

24.05.2018 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі № 905/2622/17 та призначено розгляд справи по суті на 05.06.2018.

Представники позивача та відповідача та третьої особи у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз’яснено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд.

ВСТАНОВИВ

01.02.2015р. між ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство» (відповідач, замовник) від імені якого та за рахунок якого діє ТОВ «ДТЕК Сервіс» та ТОВ «Імпел ОСОБА_1» (позивач, виконавець) було укладено договір №3079-ДС/МУПП-2015 про надання послуг (далі за текстом - Договір), відповідно до порядку та умов якого виконавець приймає на себе зобов’язання за завданням замовника своїми силами та засобами відповідно до Додатку №1 до договору надати замовнику (його відокремленим підрозділам) наступні послуги (далі за текстом – послуги) з:

- прибирання (всередині та зовні) службових приміщень та виробничих приміщень (площ), приміщень (площ) загального користування, прибирання будівель та споруд банно-прального комплексу, з догляду за оргтехнікою, комп’ютерами, меблями, підлогами, деталями обробки внутрішніх та зовнішніх поверхонь будівель, споруд, дезінфекцій санітарних зон; прибирання, озеленення та благоустрою прилеглої до Об’єктів території;

- прання і ремонту виробів.

Замовник приймає на себе зобов’язання своєчасно оплачувати надані послуги та прийняті послуги в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.2 договору).

Згідно з п. 1.3. Договору, опис Об’єктів (надалі – Об’єкти), обсяги та види наданих послуг, періоди та строки надання послуг, а також вартість послуг, вказується Сторонами в Додатках №1,2, які є невід’ємною частиною даного договору.

Якість послуг, які надаються на Об’єктах замовника повинні відповідати вимогам діючого законодавства України та Угоди про якість (Додаток №3), що є невід’ємною частиною даного договору (п.1.4 договору).

Послуги за даним договором надаються у відповідності з узгодженим Сторонами Додатком №1, у якому, зокрема відображаються Об’єкти прибирання та їх характеристики (площа, поверхи, місцезнаходження та т. д.), види та періодичність наданих Послуг по кожному Об’єкту прибирання, вимоги до надання кожного виду Послуг (вид миючих засобів, вид прибирання та т. д.) (п.1.5 договору).

Сума договору не повинна перевищувати 1 173 431,76 грн., в т.ч. ПДВ (п.6.3. договору).

Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на 90 календарний день, з дати підписання обома сторонами Акту здачі – прийому наданих послуг за розрахунковий період, у розмірі вартості наданих Послуг, визначеної Сторонами в Додатку № 2 до даного Договору, при цьому загальна вартість оплати за надані за даним договором послуги не повинна перевищувати суми договору, вказаної в п.6.3. даного Договору. У випадку, якщо строк оплати перепадає на вихідний/неплатіжний день, то оплата здійснюється на наступний робочий/платіжний день (п.6.8 договору).

Відповідно до п.7.4 Договору виконавець щомісячно, не пізніше 3-го (третього) числа місяця наступного за звітним зобов’язаний оформити у двох екземплярах та передати замовнику Акт здачі – прийому наданих послуг за звітний календарний місць. Якщо число випадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, останнім днем строку являється перший після нього робочий день.

Замовник підписує та повертає другий екземпляр Акту здачі – прийому наданий послуг виконавцю впродовж 10-ти (десяти) робочих днів з дати його отримання. У випадку наявності у замовника зауважень відносно якості та повноти наданих послуг виконавцем (наявності невиконаних претензій/рекламацій за звітний період), замовник впродовж відміченого строку зобов’язаний надати виконавцю письмовий мотивовану відмову, щодо підписання Акту. Виконавець зобов’язаний розглянути відмову замовника упродовж 5 (п’яти) робочих днів з дати його отримання. Акт підписується Сторонами після врегулювання всіх претензій.

У випадку несвоєчасної плати наданих та прийнятих замовником послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.8.3 договору).

Відповідно до п.13.4 договору, сторони надали згоду, що документи, які вони направляють рекомендованим листом або за допомогою доставки кур’єром, а також на електронну адресу вважаються відправленими з дати їх відправлення однією стороною другій за адресою, визначеною у розділі 12 даного договору. При цьому, відправлені документи вважаються отриманими виконавцем на 10 календарний день з дати реєстрації замовником рекомендованого листа у відділені пошти, або з дати, зазначеної у накладній кур’єрською службою, або з дати особистого вручення виконавцю, зазначеної в документах замовника про доставку, підтвердженою підписом виконавця.

Даний договорі набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє по 31.01.2017 (включно), але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором (п.12.1 договору).

01.01.2016 між замовником та виконавцем також було укладено додаткову угоду до договору №3079-ДС/МУПП-2015 від 01.01.2016, згідно з якою сторони дійшли згоди внести наступні зміни до договору: «Змінити щомісячну вартість послуг за договором та починаючи з 01.01.2016 затвердити її в розмірі 40 412,02 грн., крім того ПДВ – 8 082,40 грн., разом з ПДВ – 48 494,42 грн., у зв’язку з чим орієнтовна сума договору складає 973 541,96 грн., крім того ПДВ – 194 708,39 грн., всього з ПДВ – 1 168 250,35 грн.».

Разом з тим, 30.12.2016 між ТОВ «Імпел ОСОБА_1» та ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство» була укладена Додаткова угода до Договору №3079-ДС/МУПП-2015 від 01.02.2015р., у якій зазначено, що сторони дійшли згоди внести наступні зміни до договору: « 1.1. Змінити щомісячну вартість послуг за договором та починаючи з 01.01.2017 затвердити її в розмірі 65 012,51 грн., крім того ПДВ – 16 253,10 грн., разом з ПДВ – 81 265,61 грн., у зв’язку з чим орієнтовна сума договору складає 1 140 276,33 грн., крім того ПДВ – 228 059,27 грн.; 1.2. Продовжити строк дії договору до 31.03.2017р». Дана додаткова угода містить підпис та печатку лише підприємства позивача.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, ТОВ «Імпел ОСОБА_1» дана Додаткова угода від 31.03.2017 року до Договору № 3079 – ДС/МУПП-2015 від 01.02.2015 року була безпосередньо передана ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство» на руки, проте другий екземпляр даної Додаткової угоди зі сторони останнього не було повернуто Позивачу.

Так, 20.12.2017 року ТОВ «Імпел ОСОБА_1» направив Супровідний лист (Вих. № 4128/12/17 від 15.12.2017 року) до ТОВ «Моспінського Вуглепереробного підприємства» у якому Позивач направив повторно для підписання вищезазначену Додаткову угоду, проте другий екземпляр також не було повернуто позивачу.

На виконання умов Договору позивач надав послуги Замовнику, про що складено акти наданих послуг:

- №3330 від 30.11.2016 на суму 48 494,42 грн.;

- №3690 від 30.12.2016 на суму 48 494,42 грн.;

- №120 від 31.01.2017 на суму 81 265,61 грн.;

- №397 від 28.02.2017 на суму 81 265,61 грн.

Ці акти підписані посадовими особами Замовника та Підрядника та засвідчені печатками вказаних підприємств. Загальна вартість наданих позивачем послуг склала 259 520,06 грн.

Разом з актами надання послуг позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату:

№3317 від 30.11.2016 на суму 48 494,42 грн.;

№3671 від 30.12.2016 на суму 48 494,42 грн.;

№133 від 31.01.2017 на суму 81 265,61 грн.;

№403 від 28.02.2017 на суму 81 265,61 грн.

В результаті проведених господарських операцій станом на 10.11.2017 (дата звернення з позовом до суду) ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство» перед позивачем за договором №3079-ДС/МУПП-2015 про надання послуг від 01.02.2015р. склала 259 520,06 грн.

З метою досудового врегулювання спору, ТОВ «Імпел ОСОБА_1» 04.10.2017 року направив до ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство» Претензію (Вих. 4024/10/17 від 02.10.2017 року) (надалі – Претензія), у якій зазначив обставини, на підставі яких пред’являється Претензія, а також докази, що підтверджують ці обставини, вимоги, суму претензії та її розрахунок. При цьому, позивач, вимагав перерахувати протягом 3-х днів на р/р 2600401782475 в ПАТ «КРЕДОБАНК» , МФО 325365, ЄДРПОУ 35634872, суму простроченої заборгованості 259 520, 06 грн., проте дана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Невиконання відповідачем умов договору №3079-ДС/МУПП-2015 про надання послуг від 01.02.2015р. від 01.02.2015р. стало підставою для звернення ТОВ «Імпел ОСОБА_1» до суду з вказаним позовом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Так, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір про надання послуг - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Згідно до статті 902 ЦК України виконання договору про надання послуг повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У відповідності до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України, передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

За змістом статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

У судовому засіданні встановлено, що у період січень-лютий 2017 позивач надав відповідачу послуги за договором №3079-ДС/МУПП-2015 від 01.02.2015р., що підтверджується актами наданих послуг: №120 від 31.01.2017 на суму 81 265,61 грн. та №397 від 28.02.2017 на суму 81 265,61 грн., які підписані посадовими особами Замовника та Підрядника без зауважень та засвідчені печатками вказаних підприємств.

Разом з тим, на підтвердження узгодження вартості наданих послуг та дії договору у вказаний період, позивачем надано до матеріалів справи додаткову угоду від 30.12.2015р. до Договору №3079-ДС/МУПП-2015 від 01.02.2015р., яка не містить підпису відповідача.

Враховуючи приписи ч.2 ст. 638, ст. 642 ЦК України, та те, що відповідачем вчинено дії відповідно до вказаних у додатковій угоді умов (прийнято надані послуги за актами наданих послуг: №120 від 31.01.2017 на суму 81 265,61 грн. та №397 від 28.02.2017 на суму 81 265,61 грн. без жодних заперечень та зауважень), господарський суд Донецької області приймає додаткову угоду від 30.12.2015р. до Договору №3079-ДС/МУПП-2015 від 01.02.2015р. як належний і допустимий доказ на підтвердження узгодженої сторонами вартості наданих послуг у січні-лютому 2017 та продовження строку дії договору, хоча остання й не містить підпису відповідача.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт надання послуг відповідачу на суму 259 520,06 грн., та вважає, що вимоги позивача про стягнення суми невиконаного відповідачем грошового зобов’язання у розмірі 259 520,06 грн. за Договором №3079-ДС/МУПП-2015 про надання послуг від 01.02.2015р. підлягають задоволенню, оскільки вони є доказаними та обґрунтованими.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3827,17 грн. - три відсотки річних, а саме:

за актом наданих послуг №3330 на суму боргу 48 494,42 грн. з 01.03.2017 по 20.10.2017 - 928,70 грн.;

за актом наданих послуг №3690 на суму боргу 48 494,42 грн. з 03.04.2017 по 20.10.2017 – 801,15 грн.;

за актом наданих послуг №120 на суму боргу 81 265,61 грн. з 02.05.2017 по 20.10.2017 – 1 148,85 грн.;

за актом наданих послуг №397 на суму боргу 81 265,61 грн. з 01.06.2017 по 20.10.2017 – 948,47 грн.;

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних в межах періоду, визначеного позивачем, суд дійшов висновку, що розрахунок здійснений позивачем з арифметичними помилками та позивачем помилково визначено початкову дату прострочення за актом наданих послуг №120 від 31.01.2017, вірною є дата прострочення з 04.05.2017, оскільки згідно пункту 6.8 Договору останній день здійснення розрахунку є 03.05.2017

За таких обставин, господарським судом самостійно, з урахуванням вірно визначеного періоду нарахування, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, здійснено розрахунок 3% річних та встановлено, що загальний розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача складає 3813,81 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9 996 грн. інфляційних втрат, а саме:

за актом наданих послуг №3330 на суму боргу 48 494,42 грн. з 01.03.2017 по 20.10.2017 – 2 860 грн.;

за актом наданих послуг №3690 на суму боргу 48 494,42 грн. з 03.04.2017 по 20.10.2017 – 2 424 грн.;

за актом наданих послуг №120 на суму боргу 81 265,61 грн. з 02.05.2017 по 20.10.2017 – 3 006 грн.;

за актом наданих послуг №397 на суму боргу 81 265,61 грн. з 01.06.2017 по 20.10.2017 – 1 706 грн.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат в межах періоду, визначеного позивачем, суд дійшов висновку, що загальний розмір інфляційних втрат складає 12 386,31 грн.

З огляду на неподання позивачем заяви про збільшення позовних вимог в порядку ст. 46 ГПК України позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняються господарським судом в межах заявленої позовної вимоги - у розмірі 9996 грн.

Крім стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 26 027,27 грн.

Відповідно до пункту 8.3 Договору, у випадку несвоєчасної плати наданих та прийнятих замовником послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов’язання становить 26 027,27 грн. Нарахування здійснено за зобов’язанням:

за актом наданих послуг №3330 на суму боргу 48 494,42 грн. з 01.03.2017 по 14.09.2017 – 6 807,82 грн.;

за актом наданих послуг №3690 на суму боргу 48 494,42 грн. з 03.04.2017 по 14.09.2017 – 5 580,18 грн.;

за актом наданих послуг №120 на суму боргу 81 265,61 грн. з 30.04.2017 по 14.09.2017 – 7 739,16 грн.;

за актом наданих послуг №397 на суму боргу 81 265,61 грн. з 01.06.2017 по 14.09.2017 – 3 753,80 грн.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені в межах періоду визначеного позивачем, суд дійшов висновку, що розрахунок здійснений позивачем з арифметичними помилками; при розрахунку пені позивачем застосовувався розмір подвійної облікової ставки НБУ всупереч п.8.3. договору; позивачем помилково визначено початкову дату прострочення за актом наданих послуг №120 від 31.01.2017, вірною є дата прострочення з 04.05.2017, оскільки згідно пункту 6.8 Договору останній день здійснення розрахунку є 03.05.2017 Також розрахунок пені в частині нарахування за прострочення за виконання зобов’язання за актом надання послуг №3330 від 30.11.2016 здійснено без врахування вимог ч.6.ст.232 ГПК України.

За таких обставин, господарським судом самостійно, з урахуванням вірно визначеного періоду нарахування, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, здійснено розрахунок пені та встановлено, що загальний розмір пені становить 12 681,95 грн., що підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим, за змістом відзиву на позовну заяву відповідач просив суд звільнити його від відповідальності (пені), посилаючись на те, що з 13.03.2017 Керуючою компанією «ДТЕК» оголошено повідомлення про те, що на адресу підприємств в т.ч. ТОВ «Моспинське ВПП», які розташовані на тимчасово неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, надійшли «повідомлення» про необхідність перереєстрації в так званих «ДНР» та «ЛНР» та початку «Інвентаризації майна». Так, Сертифікатом ТПП України №7620, 7621, 7622, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 13.03.2017: захоплення підприємства, протиправні дії третіх осіб. При цьому, позивачем здійснено розрахунок пені за період з 01.03.2017, тобто за період після настання обставин непереборної сили.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, має бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне положення викладене у частині 3 статті 551 ЦК України, згідно із якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому обставинами, які мають враховуватись при вирішенні питання про наявність підстав для зменшення розміру пені, виходячи з положень статті 233 ГК України, є наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром завданих збитків, ступінь виконання зобов'язання боржником майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні враховувати всі інтереси сторін.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків.

Обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення пені відповідач посилався, перш за все, на Сертифікат ТПП України №7620, 7621, 7622, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 13.03.2017: захоплення підприємства, протиправні дії третіх осіб.

Дослідивши клопотання відповідача викладене у відзиві на позовну заяву про звільнення від нарахованих до стягнення штрафних санкцій (пені) за порушення умов Договору №3079-ДС/МУПП-2015, господарський суд зазначає, що у даних Сертифікатах Торгово – промислової палати, які були видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство», зазначається інший вид обов’язку (зобов’язання), який покладений на відповідача та який не може бути виконаний у зазначений термін. Отже зобов’язання, щодо подання податкових декларацій, обчислення суми податкових зобов’язань з рентної плати та інше, не стосуються зобов’язань, які виникли у відповідача перед позивачем за Договором №3079-ДС/МУПП-2015 про надання послуг від 01.02.2015р., у зв’язку з чим дане клопотання залишається судом без задоволення.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, позивач не надав господарському суду доказів, які обґрунтовують його доводи в повному обсязі, отже позовні вимоги ТОВ «Імпел ОСОБА_1» до ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство» про стягнення 299370,05 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 286011,82 грн.

Згідно до ч.1,3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог(п.2. ч.1). Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3, ч.4).

У позовній заяві ТОВ «Імпел ОСОБА_1» просить стягнути з відповідача судові витрати у сумі 4628,56 грн., які складаються з судового збору – 4490,56 грн. та поштових витрат – 138 грн.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково (на суму 286011,82 грн.), то до стягнення з відповідача підлягають судові витрати на суму 4422,03 грн.

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел ОСОБА_1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське Вуглепереробне підприємство» про стягнення 299370 грн. 05 коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське Вуглепереробне підприємство» (85000, Донецька обл.., м.Добропілля, вул..Київська, б.1, код ЄДРПОУ 31616011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 3564872, 01033, м.Київ, вул..Ш.Руставелі, б.38Б, кім.12, розрахунковий рахунок 2600401782475 в ПАТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365):

- суму основного боргу за договором №3079-ДС/МУПП-2015 від 01.02.2015р. у розмірі 259 520 (двісті п’ятдесят дев’ять п’ятсот двадцять) грн. 06 коп.,

- пеню в розмірі 12681 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн..95 коп.,

- трьох процентів річних 3813 (три тисячі вісімсот тринадцять) грн. 17 коп.,

- інфляційних втрат 9 996 (дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто шість) грн. 00 коп.,

- судові витрати у розмірі 4422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн. 03 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 05 червня 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 08 червня 2018 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов