Постанова № 74536489, 31.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/807/18 Справа № 204/1860/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 30

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Пидищи М.М.

при секретарі – Кравцовій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої бездіяльністю виконавця

за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданою бездіяльністю під час виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року. В обґрунтування позову вказав, що Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист від 04 липня 2016 року на виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по праві № 203/2625/16-ц від 17 червня 2016 року про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати при звільненні за період з 29 січня 2016 року по 14 березня 2016 року у сумі 6988 грн. 64 коп. 12 липня 2016 року головним державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження № 51611934. 28 липня 2016 року головним державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 було винесено постанову про арешт коштів боржника, але копію постанови до відповідних фінансових установ для виконання надіслано не було. 05 вересня 2016 року заступником начальника Красногвардійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв’язку із зверненням до суду з поданням про роз’яснення судового рішення. Відповідне подання подано не було. В період з 12 липня 2016 року по 16 березня 2017 року він викликався до виконавчої служби не однократно. Під час спілкування з державним виконавцем вони його запевнили що вчиняють всі необхідні процедури, а затримка з виконанням суду виникла лише у зв’язку з поганим фінансовим становищем боржника. Але як стало відомо згодом, що затримка виконання суду зумовлена виключно бездіяльністю державними виконавцями Красногвардійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. 16 березня 2017 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська була винесена ухвала по справі 203/303/17 (4-с/0203/8/2017), відповідно до якої його скаргу на бездіяльність державних виконавців Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області задоволено частково. Визнана бездіяльність головного державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 з невиконання постанови про арешт коштів боржника від 28 липня 2016 року протиправною. Визнана бездіяльність заступника начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 з не звернення до суду з поданням про роз’яснення судового рішення (постанова про зупинення виконавчого провадження від 05 вересня 2016 року) протиправною. Дана ухвала не оскаржувалась і вступила в законну силу. Бездіяльність посадових осіб виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було систематичною, тривалою, у зв’язку з чим він постійно перебував у стресовій ситуації, постійно був змушений докладати надмірних зусиль, витрачати свій час, щоб примусити відповідачів вчинити ті дії, які вони були зобов’язані виконати відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Всі обставини негативно сказались на його моральному стані (а.с.1-3).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2017 року в якому ухвалою цього ж суду виправлено описку, позовні вимоги ОСОБА_2 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої бездіяльністю виконавця - задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданою бездіяльністю Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області під час виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.а.с.23-26,50).

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвали нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.40-43).

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду 1 інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що 16 березня 2017 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було розглянуто скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність державних виконавців Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та винесено ухвалу про часткове задоволення скарги. Визнано бездіяльність головного державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 з невиконання постанови про арешт коштів боржника від 28 липня 2016 року протиправною. Визнана бездіяльність заступника начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 з не звернення до суду з поданням про роз’яснення судового рішення (постанова про зупинення виконавчого провадження від 05 вересня 2016 року) протиправною.

Ухвала набрала законної сили 22 березня 2017 року.

Даною ухвалою було встановлено, що у провадженні Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра від 12 липня 2016 року перебувало виконавче провадження № 51611934 з примусового виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім.. ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6 988 грн. 64 коп. 28 липня 2016 року головним державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 було винесено постанову про арешт коштів боржника. Копію постанови до відповідних фінансових установ для виконання надіслано не було. 05 вересня 2016 року заступником начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв’язку із зверненням до суду з поданням про роз’яснення судового рішення. Відповідне подання подано не було.10 лютого 2017 року постановою головного державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра ОСОБА_6 виконавче провадження № 51611934 було закінчено у зв’язку з повним фактичним виконанням судового рішення (а.с.4).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 суд 1 інстанції виходив з того, що порушення закону з боку державних виконавців, їх незаконні дії та бездіяльність призвели до тривалого невиконання рішення суду, в результаті чого права позивача як власника були порушені, останній не міг використовувати належні йому кошти, розпоряджатися ними, витрачав значний час на відновлення порушених прав, оскаржуючи дії та бездіяльність відповідача, все це негативно впливало на його звичайний ритм життя, на емоційний та психічний стан, та не могло не спричинити моральні страждання, в зв’язку з чим останньому з вини державних виконавців була завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню в передбаченому законом порядку, у сумі 2000 грн.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками суду 1 інстанції, які відповідають обставинам справи, зроблені з дотриманням норм процесуального та ґрунтуються на нормах матеріального права.

Так, згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною другою ст. 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України підставою для застосування відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди має визначатись судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності та справедливості (ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ст.1174 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування, відповідно до закону, шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 2 ЦК України, держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Встановивши вищезазначені обставини справи, суд 1 інстанції дійшов до правильного висновку про наявність факту спричинення ОСОБА_2 моральної шкоди, та з урахуванням вимог розумності й справедливості, обґрунтовано стягнув з Державної казначейської служби України на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 2 000,00 грн.

Доводи Державної казначейської служби України з приводу того, що Казначейство не є належним відповідачем по справі, оскільки Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало, й відповідно не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших осіб, колегія суддів не приймає до уваги оскільки Державна казначейська служба України володіє коштами державного бюджету України та коштами місцевих бюджетів на праві оперативного управління, як юридична особа (організація) і тому вона є належним відповідачем стосовно відшкодування шкоди від імені держави Україна, оскільки згідно Положення здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на відсутність доказів спричинення моральної шкоди позивачу не заслуговують на увагу, оскільки сам факт невиконання судового рішення протягом майже трьох років свідчить про наявність моральної шкоди.

До того ж, ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2017 року, яка набрала законної сили 22 березня 2017 року, визнано бездіяльність головного державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 з невиконання постанови про арешт коштів боржника від 28 липня 2016 року протиправною. Визнано бездіяльність заступника начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 з не звернення до суду з поданням про роз’яснення судового рішення (постанова про зупинення виконавчого провадження від 05 вересня 2016 року) протиправною.

Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення проти позову та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з’ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н ОВ И В:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України – залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: