Рішення № 74536006, 30.05.2018, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/558/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

за участі секретаря Кострицької Т.П.

представника позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2016 року позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в якому просить поновити строк звернення до суду з позовом, визнавши причини пропуску поважними, стягнути з відповідачки борг в сумі 5438,39 доларів США, що за курсом 25,51 відповідно до службового розпорядження НБУ від 01.11.2016 року, а у випадку неможливості стягнення, стягнути з відповідачки кошти еквівалентно в гривнях, а також 3 проценти річних від простроченої суми, в розмірі 138733, 51 грн. боргу за договором позики, мотивуючи тим, що у 2013 році відповідачка отримала від позивачки грошові кошти у загальній сумі 3000,00 доларів США, які вона зобов’язалася повернути до грудня місяця 2013 року, однак не зробила цього. Також позивачка просить звільнити її від сплати судового збору як потерпілу від аварії на ЧАЕС 1 категорії та судові витрати покласти на відповідачку при винесенні рішення суду. В подальшому представник позивачки збільшив позовні вимоги та просить прийняти рішення за яким стягнути з відповідачки на користь позивачки борг в сумі: 3000,00 доларів США, 278,00 доларів США - три відсотка річних, а у випадку неможливості стягнення в доларах США стягнути в національній валюті України - гривні по офіційному курсу НБУ в сумі: 88735,46 грн., а також витрат від інфляції в розмірі 82083,55 гривень та подвійну облікову ставку в розмірі 88352,03 гривень.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, на адресу суду повернувся конверт з поштовим повідомленням з відміткою про інші причини, що не дали змогу виконати обов’язки пересилання поштового відправлення.

Представник позивачки в судовому засіданні просить позов задоволити частково та заборговані грошові кошти стягнути в доларах США, а саме: 3000 доларів США – основного боргу, 278 доларів США – 3 % річних, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки в розмірі 88352,03 грн. та відмовився від частини позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 82083,55 грн.

Відповідачка відносно позову заперечує, посилаючись на те, що кошти у позивачки вона позичала у гривнях, а не доларах США та частково віддавала у гривнях, але не брала від позивачки розписок про повернення заборгованих коштів. Пояснила, що дві розписки на суму 1500 доларів США від 13.03.2013 року та 22.03.2013 року вона писала добровільно, а розписку від 03.02.2014 року, де підсумовано суму боргу під тиском позивачки. Повідомила суду, що розписки написані нею власноручно. Просить відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог.

Представник відповідачки відносно задоволення позову заперечує, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 13.03.2013 року та 22.03.2013 року Позивачка ОСОБА_4 надала у позику ОСОБА_2 грошові кошти на суму 3000 доларів США, тобто фактично було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_4 передала позивачці ОСОБА_2 кошти в загальній сумі 3000,00 доларів США, а відповідачка зобов’язується повернути вказану суму позики до 15 грудня 2013 року. 03.02.2014 року позивачка та відповідачка шляхом написання відповідачкою розписки погодили між собою дату повернення позичених коштів у сумі 3000,00 доларів США 10.04.2014 року.

Факт укладення договору та передачі позикодавцем коштів в сумі 3000,00 доларів США позичальнику підтверджується оригіналами розписок від 13.03.2013 року, 22.03.2013 року, 03.02.2014 року (а.с. 154-156).

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона не була присутня під час отримання грошових коштів відповідачкою, але при ній відповідачка віддала позивачці 500,00 грн., при цьому розписки не складалися (а.с. 88).

Суд критично ставиться до показів свідка щодо повернення коштів відповідачкою у сумі 500 гривень, оскільки свідком не підтверджено, що ці кошти передавались саме як повернення боргу відповідачкою за договором позики відповідно до складених розписок, а також те, що зазначене повернення коштів не підтверджено документально. Доказів написання розписки від 03.02.2014 року відповідачкою під тиском позивачки не надано.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1. ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 41-43) така складає: 3000,00 доларів США основного боргу та 278,00 доларів США в розмірі 3 % річних від простроченої суми.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідачка, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.

В судовому засіданні доведено обставини на які посилається позивачка, тобто у відповідачки дійсно наявна заборгованість по вищезазначеному договору позики, відповідачка та її представник в судовому засіданні не надали суду жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог. Крім того, позивачка у запереченні на позовну заяву (а.с. 29-33) зазначає, що вона дійсно отримувала від позивачки грошові кошти та власноручно написала розписки про отримання коштів в загальній сумі 3000,00 доларів США, тобто мала на увазі саме долари США, коли надавала розписки.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково та слід стягнути з відповідачки на користь позивачки суму боргу в розмірі 3000,00 доларів США та 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 278,00 доларів США.

Враховуючи, що представник позивачки в судовому засіданні відмовився від стягнення втрат від інфляції в розмірі 82083,55 грн., тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Стосовно стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 88352,03 грн., суд зазначає, що стягнення пені може бути передбачено законом або договором, але у даному випадку стягнення пені договором позики не передбачено, тому пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ стягненню не підлягає.

Також суд вважає, що слід відмовити в задоволенні заяви позивачки про поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що трирічний строк загальної позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, позивачкою не порушений тому, що строк повернення коштів у розписках зазначався 15.12.2013 року та продовжувався до 10.04.2014 року, а позивачка звернулася з позовом до суду 08.11.2016 року, тобто в межах передбаченого ЦК України трирічного строку звернення до суду. Представник відповідачки у судовому засіданні спочатку усно заявив про застосування строку позовної давності, а згодом усно відмовився від своєї заяви.

Враховуючи те, що позивачка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії А № 439416 від 26.11.2003 року (а.с. 8), при зверненні до суду звільняється від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 887,40 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Іншу частину судових витрат слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 211, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2 суму боргу в розмірі 3000,00 (три тисячі) доларів США та 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 278,00 (двісті сімдесят вісім) доларів США.

В частині позовних вимог, а саме стягнення витрат від інфляції, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також в задоволенні заяви позивачки про поновлення строку звернення до суду з позовом - відмовити.

Звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору за розгляд цивільної справи Олевським районним судом Житомирської області відповідно до п. 10 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь держави судовий збір в сумі 887,40 грн., які перерахувати на р/р 31215206700460, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37937308, УДК у Олевському районі, код класифікації доходів бюджету - 220300001, отримувач УДКСУ в Олевському районі, МФО – 811039.

Іншу частину судових витрат компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

З повним текстом рішення суду сторони мають право ознайомитися 08.06.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Л.В.Винар