Рішення № 74535544, 06.06.2018, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/502/18

Провадження №2/190/381/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. П’ятихатки

Дніпропетровської області

П’ятихатський районний суд

Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Митошоп В.М.,

за участю секретаря Пронської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П’ятихатки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ «Гермес», П’ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним,

встановив:

ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ТОВ «СФГ Гермес», П’ятихатської РДА Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,326 га, яка розташована на території Лозуватської сільської ради П’ятихатського району Дніпропетровської області. 16.03.2006 року між ним та СФГ «Гермес» було укладено договір оренди землі №147, згідно якого він передав СФГ «Гермес» у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на п’ять років. 22.05.2009 року між ними було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі від 16.03.2006 року, згідно якої строк дії договору оренди землі змінений на 25 років.

10.12.2014 року між СФГ «Гермес» та відповідачем укладений договір купівлі-продажу посівів №3/12/Б, згідно умов якого разом з посівами до відповідача перейшло право користування належної йому земельної ділянки, із збереженням за відповідачем усіх прав та обов’язків орендаря.

17.01.2015 року між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ Гермес» укладено додаткову угоду №7 до Договору оренди землі від 16.03.2006 року, згідно з якою СФГ «Гермес» передало відповідачу право оренди належної йому земельної ділянки.

Просить визнати недійсною додаткову угоду від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди землі №147 від 16.03.2006 року, скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «СФГ Гермес» проведену 18.03.2015 року.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2, не з’явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримала, просить задовольнити їх у повному обсязі на підставах викладених у позовній заяві

Відповідач ТОВ «СФГ Гермес» - двічі, повторно, підряд 11.05.2018р. та 06.06.2018р. до суду не явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. ( а. с. 27, 29,30, 36, 38, 39)

Відповідач - П’ятихатська РДА Дніпропетровської області – двічі, повторно, підряд 11.05.2018р. та 06.06.2018р. до суду не явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, направили клопотання про розгляд справи у їх відсутність. (а.с.37)

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 643951від 20.04.2004р., ОСОБА_1, є власником земельної ділянки площею 7.326 га., кадастровий номер 1224583000:01:004:0462, розташованої на території Лозуватської сільської ради П"ятихатського району Дніпропетровської області. (а.с.41)

Згідно копії договору оренди землі №147 від 16.03.2006 р., ОСОБА_1, передав СФГ «Гермес» в строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 7,326 га, строком на 5 років, який зареєстровано в Жовтоводському відділі ДРФ ДП “Центр ДЗК” від 05.06.2006 року за №040613800193.

(а.с.8-9)

Згідно копії додаткової угоди №1 від 22.05.2009р. до договору оренди землі №147 від 16.03.2006р., між позивачем та СФГ «Гермес», внесено зміни до договору оренди землі, в якій, строк дії договору визначено на 25 років. (а.с.10)

Згідно копії договору купівлі продажу посівів №3/12/Б від 10.12.2014р., СФГ «Гермес» передало у власність покупцю ТОВ «СФГ Гермес» посіви озимої пшениці, які розташовані на земельній ділянці площею 7,326 га, щодо якої укладено Договір оренди землі №147 від 16.03.2006 року. Разом з посівами на підставах, передбачених ст. 411 ЦК України від Продавця до Покупця перейшло право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, належне Продавцю на підставі договору оренди землі із збереженням за Покупцем усіх прав та обов’язків Орендаря, передбачених Договором оренди землі (п.1.4 Договору), та лише в п.2.1 зазначеного договору вказується, що вартість посівів та права користування земельною ділянкою, що відчужується становить 480 гривен, а в п.2.2 договору вказано про зобов»язання покупця сплатити повну вартість посівів, а не права користування земельною ділянкою, тобто вказаний договір свідчить про продажу посівів озимої пшениці, а не права користування земельною ділянкою, що суперечить вимогам ст.8 Закону України « Про оренду землі» та ст. 411 ЦК України. (а.с.13-15)

Згідно копії додаткової угоди №7 від 17.01.2015р., до договору оренди землі №147 від 16.03.2006р. СФГ «Гермес» передало ТОВ «СФГ Гермес» право оренди земельної ділянки, набутої СФГ «Гермес» на підставі вище вказаного договору оренди землі, укладеного 16.03.2006 року з позивачем. , відповідно до договору купівлі -продажу посівів №3/12/Б від 10.12.2014р., що суперечить вимогам ст.8 Закону України « Про оренду землі» та ст. 411 ЦК України. (а.с.16-17)

Суд приходить до висновку, що на підставі вказаного договору від 10.12.2014 року та додаткової угоди від 17.01.2015р. між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес - відповідач набув всі права орендаря за первісним договором оренди від 16.03.2006 року, у зв’язку з чим фактично відбулася передача таких прав орендаря до відповідача (тобто вчинено правочини суборенди земельних ділянок, отриманих СФГ Гермес в оренду від позивача по справі).

Жодних доказів направлення та/або вручення (отримання) повідомлення позивачу щодо укладених договорів від 10.12.2014 року та 17.01.2015р. матеріали справи не містять, доказів іншого до суду не надано, у зв’язку з чим, суд приходить до висновку про неповідомлення СФГ «Гермес» позивача про укладені ним з ТОВ «СФГ «Гермес» договору купівлі-продажу посівів №3/12/Б від 10.12.2014 року на земельній ділянці площею 7,326 га, що належить позивачу.

Згідно ст.12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов»язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов»язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє в реалізації ними прав, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 12 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи … .

Згідно з ч.ч.3,4 ст.77 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування .

Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п.п.1,2 ч.1 ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення окрім іншого вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оскільки умовами договору оренди земельної ділянки від 16.03.2006р. будь-яких окремих положень щодо суборенди ділянок не передбачено, при укладені будь-яких додаткових угод до договору оренди, та відповідно при укладенні угоди щодо суборенди земельних ділянок, сторони за угодами повинні керуватися вищевказаними положеннями Закону України «Про оренду землі».

Згідно ст.8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Проте, так як умовами договору оренди земельної ділянки від 16.03. 2006 року право суборенди не передбачалось, будь-якої згоди позивач як власник ділянки на її передачу в суборенду та/або користування ділянкою на інших підставах (в т.ч. укладення будь-яких інших цивільно-правових угод – додаткової угоди до договору оренди, купівлі-продажу посівів тощо), не надавав, а земельна ділянка, що належить позивачу, в порушення встановленого законом порядку передана шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди особами, одна з яких не є стороною за первісним договором оренди, без будь-якого повідомлення та/або згоди (відома) власника, суд вважає заявлені позивачем вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 17.01.2015 року, на підставі яких відповідач неправомірно набув право оренди земельної ділянки позивача, обґрунтованими, підтвердженими дослідженими судом доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1ст.411 ЦК України - землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.2 ст.411 ЦК України - у разі продажу права користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах. Згідно ч.3 ст.411 ЦК України - землекористувач зобов'язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі. Тобто ст.411 ЦК України визначено саме порядок продажу права користування земельною ділянкою, в той час як матеріали справи свідчать про фіктивність досліджених угод в порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Згідно ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, їх обтяження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, установленому цим Законом.

Згідно ст.ст. 8,9 зазначеного Закону орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями та наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який затверджено постановою КМ України №1141 від 26.10.2011 року - державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду - рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно п.2.1, 2.3, 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2001 №3502/5, для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком. Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача щодо визнання недійсною додаткової угоди № 7 та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі вищевказаної додаткової угоди, є обґрунтованими, підтвердженими дослідженими судом доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з подальшим поновленням записів про права, що існували до проведення вищевказаної реєстрації.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача в сумі 1409 грн. 60 коп. підлягають стягненню з ТОВ «СФГ Гермес».

Керуючись ст.ст. 128, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ «Гермес», П’ятихатської районної державної адміністрації про визнання правочину недійсним – задовольнити.

Визнати недійсною укладену між селянським (фермерським) господарством «Гермес» та товариством з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» додаткову угоду №7 від 17.01.2015р. до договору оренди землі №147 від 16.03.2006 року.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень індексний номер 20095890 від 18.03.2015 року про реєстрацію права оренди земельних ділянок за товариством з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» (ЄДРПОУ 39268929) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 1409 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто П»ятихатським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя