Ухвала суду № 74535098, 07.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Мосьондза І.А.

суддів Новова С.О., Трясуна Ю.Р.,

з участю секретаря Дубини Т.Ю.,

учасників судового провадження:

прокурораГапон О.Є.,обвинуваченихОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,захисниківШестакової Ю.В., Кондратенка В.М., Сидоренка Л.І., Кривов'яза М.С., Поповської Т.В.,потерпілихОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100090000732 від 27.01.2015 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, проживав за адресою: АДРЕСА_5, раніше судимого:

- 01.06.1978 року Залізничним районним судом м.Києва за ч.2 ст.206, ст.19, 118, 42 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки позбавлення волі;

- 03.10.1984 року Радянським районним судом м.Києва за ч.3 ст.84, ч.2 ст.140, ст.ст.172, 42 КК України (в редакції 1960 року) на 7 років позбавлення волі;

- 18.03.2003 року Апеляційним судом м.Києва за ст.69 КК України (в редакції 1960 року), ч.1 ст. 263 КК України (в редакції 2001 року) на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 10.06.2014 року Дніпровським районним судом м.Києва за ч.1 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі; на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.189, ч.2 ст.186, ч.3 ст.27 ч.2 ст.289, ч.3 ст.27 ч.3 ст.289 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. ПрилукиЧернігівської обл., зареєстрованого та проживав за адресою: АДРЕСА_6, раніше судимого:

- 26.04.1999 року Прилуцьким районним Чернігівської області за ч.2 ст.141, ч.3 ст.140, ч.1 ст. 80, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі;

- 20.05.2002 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.142 КК України (в редакції 1960 року) на 6 років позбавлення волі;

- 18.08.2014 року Прилуцьким міським судом Чернігівської області за ч.1 ст.263, ч.2 ст.125 КК України на 3 роки позбавлення волі; на підставі ст.75 КК звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.358, ч.2 ст.353, ч.2, ч.3 ст.289 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця смт. АндріївкаДонецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7, проживав за адресою: АДРЕСА_8, раніше не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.187, ч.2, ч.3 ст.289 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця м. ОлександріяКіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9, проживав за адресою: АДРЕСА_10, раніше не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.289, ч.3 ст.289 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженки смт. ГребінкиПолтавської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_11, проживає за адресою: АДРЕСА_12, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.186, ч.2, ч.3 ст.289 КК України,

за апеляційними скаргами прокурора в кримінальному провадженні Годуєва В.О., обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Шестакової Ю.В., захисника Кондратенка В.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, захисника Сидоренка Л.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2017 року:

- ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.27 ч.2 ст.289 КК України, та призначено на підставі ст.ст.70, 71 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна. ОСОБА_2 визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним злочинів, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.186 КК України;

- ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.353, ч.2 ст.289 КК України, та призначено на підставі ст.ст.70, 71 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна. ОСОБА_3 визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України;

- ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.187, ч.2 ст.289 КК України, та призначено на підставі ст.70 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців без конфіскації майна;

- ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.289, ч.2 ст.289 КК України, та призначено на підставі ст.70 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 1 місяць без конфіскації майна;

- ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та призначено із застосуванням ст.69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців і 28 днів без конфіскації майна. ОСОБА_6 визнано невинуватою та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення нею злочинів, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.186 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою змінено на особисте зобов'язання у зв'язку з повним відбуттям призначеного покарання та звільнено її з-під варти в залі суду.

Постановлено рахувати строк відбуття покарання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 11.06.2015 року.

У кримінальному провадженні вирішено питання про цивільний позов, судові витрати та речові докази.

За оскаржуваним вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винуватими у вчиненні злочинів за наступних обставин.

На початку травня 2015 року ОСОБА_2, перебуваючи в офісному приміщенні по АДРЕСА_13, розробив злочинний план по незаконному заволодінню транспортними засобами, до виконання якого залучив ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які, відповідно до відведених їм ролей, здійснювали пошук через рекламні оголошення в мережі Інтернет інформації про продаж транспортних засобів. Зібрані відомості щодо транспортних засобів останні надавали ОСОБА_2, який обирав автомобіль для подальшого незаконного заволодіння.

Після обрання автомобіля ОСОБА_2 визначав кількість осіб злочинної групи, необхідних для вчинення кожного злочину окремо та розподіляв ролі кожного із учасників злочинної групи. ОСОБА_3 та ОСОБА_6, відповідно до розробленого ОСОБА_2 злочинного плану, залучали до його виконання ОСОБА_5, ОСОБА_4 та особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, а також інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб.

На початку травня 2015 року ОСОБА_2, перебуваючи в офісному приміщенні по АДРЕСА_13, отримавши від ОСОБА_6 відомості щодо розміщення рекламного оголошення в мережі інтернет про продаж автомобіля марки «Mazda-3», д.н.з. НОМЕР_24, розробив злочинний план по незаконному заволодінні цим транспортним засобом, до виконання якого залучив ОСОБА_6 та трьох невстановлених досудовим розслідуванням осіб.

Діючи на виконання розробленого ОСОБА_2 злочинного плану, ОСОБА_6 03.05.2015 у невстановлений досудовим розслідуванням час, за попередньою змовою групою осіб разом із трьома невстановленими досудовим розслідуванням особами, відповідно до відведеної їй ролі, зателефонувала власнику автомобіля «Mazda-3», д.н.з. НОМЕР_24, - ОСОБА_12 та домовилася про зустріч за адресою: м. Київ, вул. Р. Ролана, 5-В, з метою огляду даного автомобіля та перевірки його технічного стану.

Реалізуючи наступну частину злочинного плану, ОСОБА_6 04.05.2015 приблизно о 14 год., діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб разом з трьома невстановленими досудовим розслідуванням особами, приїхали на невстановленому досудовим розслідування автомобілі за адресою: м. Київ, вул. Р. Ролана, 5-В, де оглядали автомобіль марки «Mazda-3», д.н.з. НОМЕР_24. ОСОБА_6 запропонувала ОСОБА_12 проїхати на СТО для перевірки даного автомобіля, на що ОСОБА_12 погодився. Прибувши на з'єднання вулиць Краснодонської та Локомотивної в м. Києві, ОСОБА_6, відповідно до відведеної їй злочинним планом ролі, представилася працівником виконавчої служби та повідомила ОСОБА_12, що його автомобіль «Mazda-3», д.н.з. НОМЕР_24, перебуває під арештом у банку і підлягає негайному вилученню. Оскільки ОСОБА_12 відмовився виходити з автомобіля, невстановлена досудовим розслідуванням особа почала погрожувати йому фізичною розправою. Сприймаючи дані погрози як реальну небезпеку для свого життя та здоров'я, ОСОБА_12 вийшов з автомобіля.

Внаслідок цих дій ОСОБА_6, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб разом із трьома невстановленими досудовим розслідуванням особами, відповідно до розробленого ОСОБА_2 злочинного плану, незаконно заволоділи автомобілем марки «Mazda-3», д.н.з. НОМЕР_24, завдавши ОСОБА_12 значної шкоди на загальну суму 7000 доларів США, що на момент вчинення злочину відповідно до курсу НБУ становило 147000 грн.

Крім цього, в кінці травня 2015 року ОСОБА_2, перебуваючи в офісному приміщенні по АДРЕСА_13, отримавши від ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відомості щодо розміщення рекламного оголошення в мережі інтернет про продаж автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_15, розробив злочинний план, спрямований на незаконне заволодіння цим транспортним засобом, до виконання якого залучив ОСОБА_6, ОСОБА_3 та двох невстановлених досудовим розслідуванням осіб.

Діючи на виконання розробленого ОСОБА_2 злочинного плану, за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_3 та двома невстановленими особами, ОСОБА_6 30.05.2015 домовилась про зустріч з ОСОБА_15 біля кафе «Чілі піца», що за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 3, для огляду автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з.НОМЕР_15, в дійсності маючи намір незаконно заволодіти ним. ОСОБА_15, не знаючи про злочинну мету вказаних осіб, погодився на зустріч.

Цього ж дня, о 23 год. 30 хв. ОСОБА_6 разом з ОСОБА_3 та двома невстановленими досудовим розслідуванням особами прибули за вказаною адресою та стали оглядати автомобіль «Volkswagen Passat», д.н.з.НОМЕР_15, з метою створення хибного уявлення у ОСОБА_16 та його товариша ОСОБА_17 про намір придбати автомобіль.

31.05.2015 о 00 год. 30 хв. ОСОБА_3, відповідно до відведеної йому ролі, повідомив ОСОБА_16 про необхідність проїхатися на даному автомобілі для оцінки технічного стану, на що ОСОБА_16, будучи введений в оману, погодився та передав ОСОБА_3 ключі від автомобіля. Побачивши, що під час руху автомобіля ОСОБА_16 став нервувати, з метою створення у нього уявлення про правомірність своїх дій, ОСОБА_3 увів останнього в оману та повідомив йому завідомо неправдиві відомості про те, що він є працівником міліції, пред'явивши при цьому завідомо підроблене посвідчення працівника міліції НОМЕР_25, видане 18.08.2011 на ім'я оперуповноваженого БНОН капітана міліції ОСОБА_18, із фотографією з зображенням ОСОБА_3 В подальшому ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_16 про те, що закінчується бензин та заїхав на АЗС «WOG» по просп. Броварському, 11 в м. Києві. Перебуваючи на АЗС «WOG», ОСОБА_3 дав ОСОБА_16 кошти в сумі 100 грн., щоб він сплатив за пальне. Коли ОСОБА_16 вийшов з автомобіля та попрямував до каси, ОСОБА_6, діючи відповідно до відведеної їй ролі, виштовхала ОСОБА_17 з салону автомобіля, а ОСОБА_3 привів в дію двигун та разом з ОСОБА_6 залишив місце вчинення злочину, тим самим незаконно заволодів автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_15. Внаслідок вчинення злочину ОСОБА_15 завдано шкоди на суму 3500 доларів США, що на момент вчинення злочину відповідно до курсу НБУ становило 73500 грн.

Крім цього, в кінці травня 2015 року ОСОБА_2, перебуваючи в офісному приміщенні по АДРЕСА_13, отримавши від ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відомості щодо розміщення рекламного оголошення в мережі інтернет про продаж автомобіля марки «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_26, розробив злочинний план, направлений на незаконне заволодіння даним транспортним засобом, до виконання якого залучив ОСОБА_6, ОСОБА_3, та невстановлених досудовим розслідуванням осіб.

На виконання розробленого ОСОБА_2 злочинного плану ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, діючи відповідно до відведеної їй ролі, зателефонувала власнику автомобіля марки «ToyotaCorolla», д.н.з. НОМЕР_26, ОСОБА_19 та домовилася про зустріч за адресою: м. Київ, вул. Залісна, 8, з метою огляду даного автомобіля та перевірки його технічного стану.

Реалізуючи наступну частину злочинного плану, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 29.05.2015 приблизно о 16 год. приїхали за адресою: м. Київ, вул. Залісна, 8 в місті Києві, оглянули автомобіль «Toyota Corolla», д.н.з.НОМЕР_26, та повідомили ОСОБА_19, що мають намір його купити, проте потребують часу для прийняття остаточного рішення.

30.05.2015 в невстановлений час ОСОБА_6 разом з ОСОБА_3 приїхали за адресою: м. Київ, вул. Залісна, 8, де отримали від ОСОБА_19 ключі від автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_26, передавши взамін як завдаток купюру номіналом 100 дол. США.

31 травня 2015 року, приблизно о 18 год. 00 хв. ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6, ОСОБА_3 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою переконатися в можливості незаконного заволодіння автомобілем «Toyota Corolla», д.н.з.НОМЕР_26, особисто оглянув даний автомобіль, повідомивши ОСОБА_19, що кошти за даний автомобіль нададуть о 22 год. вказаного дня.

01.06.2015, в період часу з 01 год. до 07 год., ОСОБА_3 з невстановленими особами, діючи відповідно до погодженого з іншими учасниками злочинної групи плану, шляхом буксирування незаконно заволоділи автомобілем «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_26, та розпорядились ним на власний розсуд, завдавши ОСОБА_19 шкоди на суму 2600 доларів США, що на момент вчинення злочину згідно курсу НБУ становить 54 600 грн.

Крім цього, на початку червня 2015 року ОСОБА_2, перебуваючи в офісному приміщенні по АДРЕСА_13, отримавши від ОСОБА_6 відомості щодо розміщення рекламного оголошення в мережі інтернет про продаж автомобіля марки «Мерседес Бенс 124 Е», д.н.з. НОМЕР_7, розробив злочинний план по незаконному заволодінні даним транспортним засобом, до виконання якого залучив ОСОБА_6, ОСОБА_4 та невстановлену досудовим розслідуванням особу.

Діючи на виконання розробленого ОСОБА_2 плану, ОСОБА_6 01.06.2015 домовилася з ОСОБА_13 про зустріч 02.06.2015 о 16:30 год. біля ст. метро «Шулявська» в м. Києві з метою огляду автомобіля та перевірки його технічного стану.

Реалізуючи наступну частину злочинного плану, ОСОБА_4 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою 02.06.2015 приблизно о 16:30 год. приїхав до ст. метро «Шулявська» в м. Києві, де зустрівся з ОСОБА_21 (під керуванням якого перебував транспортний засіб) та домовився перевірити автомобіль перед купівлею.

Перебуваючи в салоні автомобілю марки «Мерседес Бенс 124 Е», д.н.з. НОМЕР_7, ОСОБА_4 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, представились працівниками міліції та пред'явили невстановлене досудовим розслідуванням посвідчення, повідомивши, що автомобіль підлягає вилученню. В подальшому, проїжджаючи по вул. Перемоги, 14 в місті Києві, висловили категоричну вимогу ОСОБА_21 вийти з автомобіля. ОСОБА_21, вважаючи, що виконує законні вимоги співробітників міліції, вийшов з автомобіля, залишивши при цьому на вимогу останніх в даному автомобілі кошти в сумі 4000 грн.

Внаслідок незаконного заволодіння автомобілем марки «Мерседес Бенс 124 Е», д.н.з. НОМЕР_7, потерпілому ОСОБА_13 завдано значної матеріальної шкоди на загальну суму 111856 грн. 40 коп.

Крім цього, на початку червня 2015 року ОСОБА_2, отримавши від ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відомості про перебування у володінні ОСОБА_22 автомобіля «Toyota Land Cruiser», 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_8, розробив злочинний план, направлений на незаконне заволодіння зазначеним транспортним засобом, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_6 мали домовитись про огляд автомобілю, та в подальшому, із залученням до вчинення злочину особи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, ОСОБА_4, а також невстановлених осіб, незаконно заволодіти зазначеним транспортним засобом під час його огляду.

При цьому ОСОБА_4 мав запевнити потерпілого, що він є автослюсарем та залучений для перевірки автомобіля, а ОСОБА_3 та ОСОБА_6, відповідно до розробленого злочинного плану, мали забезпечувати достовірність удаваного наміру придбати автомобіль та за зручних обставин скерувати автомобіль з потерпілим до місця засідки особи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та невстановлених осіб в околицях села Гнідин Київської області. При цьому особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, з невстановленими особами мали обмежити потерпілого у пересуванні та утримувати в автомобілі (який був у розпорядженні невстановленої особи) на час, коли інші учасники переховуватимуть викрадений автомобіль та матимуть змогу безпечно залишити місце вчинення злочину.

Також до вчинення злочину був залучений ОСОБА_5, який мав надати автомобіль «Рено» для забезпечення вчинення злочину, виступивши водієм.

На виконання злочинного плану, розробленого ОСОБА_2, ОСОБА_3 05.06.2015, приблизно о 14 год. 30 хв., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_6, приїхав на автомобілі «Renault» під керуванням ОСОБА_5, за адресою проживання ОСОБА_23 (керування та продаж якому доручив ОСОБА_22) по вул. Юності 2-а в селі Гнідин Київської області.

Реалізуючи наступну частину злочинного плану, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спрямували потерпілого до місця засідки, де з їх слів мав очікувати їх товариш з грошовими коштами, які вони мали видати ОСОБА_23 в якості оплати вартості автомобіля.

05.06.2015 приблизно о 17 год., перебуваючи на ділянці шосе «Бортничі-Рогозів», ОСОБА_3 та ОСОБА_6 повідомили ОСОБА_23 про необхідність зупинки в місці, де на них чекала особа, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, на невстановленому досудовим розслідуванням автомобілі марки «Mercedes» з двома невстановленими особами.

ОСОБА_23, не усвідомлюючи дійсні наміри ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зупинив автомобіль. В цей час до автомобіля підійшли особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, застосовуючи фізичну силу, витягнули ОСОБА_23 з автомобіля «Toyota Land Cruiser» та утримуючи за руки, пересадили до невстановленого досудовим розслідуванням автомобіля марки «Mercedes». По боках від ОСОБА_23 сіли ОСОБА_4 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, які близько пів години утримували ОСОБА_23 для забезпечення переховування іншими учасниками злочинної групи викраденого автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_8.

В свою чергу ОСОБА_3, маючи доступ до ключів від замку запалення, завів двигун автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_8, що належить ОСОБА_22, та разом з ОСОБА_6 покинув місце вчинення злочину, заподіявши потерпілому збитки на суму 7500 доларів США, що на момент вчинення злочину згідно курсу НБУ становило 157500 грн.

Крім цього, в червні 2015 року ОСОБА_2, отримавши від ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відомості про перебування у володінні ОСОБА_11 автомобіля «Mercedess-Benz S500», розробив злочинний план, направлений на заволодіння зазначеним транспортним засобом, відповідно до якого ОСОБА_4 за телефоном мав домовитись про огляд автомобіля та спільно з залученими до вчинення злочину ОСОБА_5 незаконно заволодіти зазначеним транспортним засобом під час його огляду. При цьому ОСОБА_5 мав запевнити потерпілого, що він є автослюсарем та залучений для перевірки автомобіля. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 мали представитись подружжям та забезпечувати достовірність наміру придбати автомобіль на користь ОСОБА_4, який мав удавати потенційного покупця автомобіля.

Діючи відповідно до розробленого ОСОБА_2 плану та реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 09.06.2015 зателефонував ОСОБА_11 та домовився про зустріч неподалік станції метрополітену «Житомирська» по проспекту Перемоги, 136 в м. Києві, для огляду автомобіля «Mercedess-Benz S500», д.н.з.НОМЕР_27. Під час зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_11 про свій намір придбати автомобіль. Через деякий час на місце зустрічі прибули ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які представившись знайомими ОСОБА_4, та діючи згідно відведеної їм ролі, оглянули вказаний автомобіль, створюючи враження дійсного наміру його придбання. Після цього ОСОБА_4, узгодивши з ОСОБА_11 умови купівлі належного йому автомобіля «Mercedes-Benz S500», не маючи на меті їх дотримуватися, домовився про зустріч наступного дня для купівлі автомобіля.

10.06.2015 в першій половині дня ОСОБА_3 надав ОСОБА_5 вказівку придбати снодійні засоби «Діазепам» та «Донороміл» для введення потерпілого в безпорадний або непритомний стан та надав вказівку ОСОБА_4 застосувати їх до потерпілого. Про застосування снодійного препаратів було відомо також іншим учасникам злочинної групи.

10.06.2015, приблизно о 14 год. 30 хв., ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_11 в приміщенні кафе «Портер Паб», по проспекту Перемоги, 136 в місті Києві, а через деякий час до них приєднався ОСОБА_5. В свою чергу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 знаходилися неподалік вказаного кафе, слідкуючи за навколишньою обстановкою, щоб в разі виникнення небезпеки або загрози викриття повідомити інших співучасників вчинення злочину.

ОСОБА_4, перебуваючи в приміщенні вказаного кафе, скориставшись тим, що ОСОБА_11 відійшов від столу, з метою подолання опору останнього, додав в каву придбані ОСОБА_5 снодійні препарати, внаслідок чого потерпілий відчув втому.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, діючи згідно розробленого ОСОБА_2 злочинного плану, узгодженого з іншими співучасниками, скориставшись тим, що ОСОБА_11 після вживання снодійних препаратів не в повні мірі усвідомлював характер вчинюваних відносно нього дій, відібрали в нього ключі від автомобіля «Mercedes-Benz S500», д.н.з.НОМЕР_27, який був припаркований по проспекту Перемоги, 136 в м. Києві. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за допомогою викрадених у ОСОБА_11 ключів заволоділи автомобілем «Mercedes-BenzS500», д.н.з. НОМЕР_27, помістивши потерпілого на заднє сидіння. Приїхавши у двір будинку по вул. Червонозаводській, 5 в м. Києві, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зупинили автомобіль та запропонували потерпілому вийти з салону. ОСОБА_11, не усвідомлюючи злочинні наміри обвинувачених, вийшов з салону. В послідуючому ОСОБА_4, застосувавши до потерпілого сльозогінний газ та поваливши його на землю, викрав з сумки останнього свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «Mercedes-Benz S500» д.н.з.НОМЕР_27, видане на ім'я ОСОБА_24, та мобільний телефон «Айфон 4», вартістю 2000 гривень. Повернувшись до салону автомобіля, разом з ОСОБА_5 залишив місце вчинення злочину, незаконно заволодівши автомобілем «Mercedes-BenzS500», д.н.з. НОМЕР_27, вартістю 534495 грн. 80 коп.

Крім цього, ОСОБА_2 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, незаконно придбав та зберігав за місцем помешкання по АДРЕСА_5 в м. Києві три корпуси ручних наступальних гранат РГН-1 з запалами, які 11.06.2015. приблизно о 10 год. були вилучені співробітниками міліції під час проведення обшуку, та відносяться до боєприпасів.

В поданій апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та осіб обвинувачених внаслідок м'якості.

Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим з наступних підстав:

- щодо виправдання ОСОБА_2 і ОСОБА_6 за ч.2 ст.189, ч.2 ст.186 КК України вважає, що такий висновок суду не ґрунтується на досліджених в ході судового розгляду доказах. З позиції апелянта, судом не взято до уваги, що ОСОБА_6 повністю зізналася у вчиненні інкримінованих їй злочинів, вчинених у співучасті з ОСОБА_2 Крім цього, їх вина підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_25 та свідка ОСОБА_26, даними протоків пред'явлення осіб для впізнання, згідно з якими ОСОБА_25 та ОСОБА_26 впізнали ОСОБА_2 і ОСОБА_6 як осіб, які вчинили пограбування ОСОБА_25 Вважає помилковим висновок суду про неналежність як доказу даних протоколів впізнання за участю свідка ОСОБА_26 у зв'язку з тим, що дана особа не була допитана під час судового розгляду, оскільки з позиції апелянта ця обставина не впливає на належність та допустимість як доказів даних, здобутих в ході проведення окремої процесуальної дії. Встановлені згідно висновку судово-медичної експертизи № 1191 від 27.04.2015 року тілесні ушкодження у потерпілого відповідають даті вчинення злочину та узгоджуються з його показаннями про те, що вони виникли внаслідок спричинення йому ударів ОСОБА_2 Поза увагою суду залишилось і те, що проведеним обшуком за місцем проживання ОСОБА_2 було відшукано викрадений у потерпілого телевізор.

- по епізоду незаконного заволодіння автомобілем марки «Toyota Land Cruiser» вважає, що вина обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, підтверджується показаннями обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_22 і ОСОБА_23, свідка ОСОБА_27, протоколами огляду місця події від 10.06.2015, протоколами пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками, протоколом слідчого експерименту від 08.10.2015. Вважає необґрунтованим рішення суду про виключення з обвинувачення такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, та перекваліфікацію дій обвинувачених на ч.2 ст.289 КК України, оскільки потерпілий ОСОБА_23 показав, що під час вчинення злочину сприймав дії нападників, як небезпечні для свого життя чи здоров'я.

- по епізоду незаконного заволодіння автомобілем марки «Mercedes-Benz S500» вважає, що вина обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, підтверджується показаннями обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, свідків ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 та ОСОБА_27, протоколами пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками, протоколом слідчого експерименту від 08.10.2015 за участі обвинуваченої ОСОБА_6 Як вважає апелянт, такими доказами є і матеріали негласних слідчих (розшукових) дій та дані протоколів огляду вилучених у обвинувачених мобільних телефонів, якими встановлено, що під час розмов обвинувачені обговорювали деталі вчинення злочину, в тому числі підсипання потерпілому ОСОБА_11 сильнодіючих лікарських речовин та застосування відносно нього насильства. За показаннями потерпілого, внаслідок отруєння невідомими речовинами він став себе погано почувати, почав засипати та не міг контролювати свої дії. За висновком експерта № 1674, потерпілому ОСОБА_11 були завдані легкі тілесні ушкодження. За таких обставин прокурор вважає, що до потерпілого було застосовано насильство, небезпечне для його життя чи здоров'я в момент заподіяння, а тому дії обвинувачених підлягають кваліфікації саме за ч.3 ст.289 КК України;

- необґрунтованим є рішення суду в частині виправдання ОСОБА_3 за ч.1 ст.358 КК України, оскільки його вина підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами, а саме: показаннями обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_17, протоколом огляду місця події від 10.06.2015 по вул. Горбачова в м. Києві, висновком експерта № 654/тдд від 05.11.2015, висновком експерта № 192/ікт від 13.08.2015.

При призначенні обвинуваченим покарання судом не враховано, що ОСОБА_6 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, характеризується посередньо, не працює, що ставить під сумнів спроможність обвинуваченої утримувати та забезпечувати належний рівень життя і виховання своєї дитини. Безпідставно суд визнав обставиною, що пом'якшує покарання, - вчинення злочинів під впливом погрози, оскільки така обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду. За наведених обставин вважає, що судом безпідставно ОСОБА_6 призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2 судом не враховано, що він раніше судимий, був звільнений від відбування покарання з випробуванням, характеризується посередньо, а його поведінка свідчить про небажання ставати на шлях виправлення.

При призначенні ОСОБА_4 покарання судом не враховано, що він офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, характеризується посередньо.

За наслідками апеляційного розгляду просить вироку суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.189, ч.2 ст.186, ч.3 ст.27 ч.2 ст.289, ч.3 ст.27 ч.3 ст.289 КК України, та призначити покарання:

- за ч.1 ст. 263 КК України - 4 роки позбавлення волі.

- за ч.2 ст.189 КК України - 5 років позбавлення волі.

- за ч.2 ст. 186 КК України - 6 років позбавлення волі.

- за ч.3 ст.27, ч.2 ст.289 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

- за ч.3 ст.27 ч.3 ст.289 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

За правилами ст.70 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.

Ha підставі ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків призначити, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання, у виді позбавлення волі на строк 10 років і 6 місяців з конфіскацією майна.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.358, ч.2 ст.353, ч.2 ст.289, ч.3 ст.289 КК України, та призначити покарання:

- за ч.1 ст.358 КК України - 1 рік обмеження волі.

- за ч.3 ст.289 КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

- за ч.2 ст.353 КК України - 2 роки позбавлення волі.

- за ч.2 ст.289 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

За правилами ст.70 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна.

На підставі ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків призначити, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання, у виді позбавлення волі на строк 9 років і 6 місяців з конфіскацією майна.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.187, ч.2 ст.289, ч.3 ст.289 КК України, та призначити покарання:

- за ч.3 ст.289 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

- за ч.1 ст.187 КК України - 4 роки позбавлення волі.

- за ч.2 ст.289 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст.70 КК України остаточне покарання призначити, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.289, ч. 3 ст.289 КК України, та призначити покарання:

- за ч.5 ст.27 ч.3 ст.289 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

- за ч.3 ст.289 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст.70 КК України остаточне покарання призначити, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 КК України, та призначити покарання:

- зa ч.2 ст.189 KK України - 3 роки позбавлення волі.

- за ч.2 ст.186 КК України - 4 роки позбавлення волі.

- за ч.2 ст.289 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

- за ч.3 ст.289 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ha підставі ст.70 КК України остаточне покарання призначити, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

В поданих апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Шестакова Ю.В. просять вирок суду скасувати у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

В обґрунтування апеляційних вимог посилаються на те, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів не доводиться належними та допустимими доказами, оскільки:

- показання обвинуваченої ОСОБА_6, на яких фактично побудоване обвинувачення ОСОБА_2, є неправдивими, не узгоджуються з показаннями інших обвинувачених, які заперечують причетність ОСОБА_2 до вчинення інкримінованих йому злочинів. Натомість, матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій доводиться, що саме ОСОБА_6 була організатором вчинення злочинів та вела блокнот з даними потерпілих;

- судом необґрунтовано зроблено висновок про те, що ОСОБА_2 був організатором усіх злочинів, оскільки не встановлено, в чому полягали його дії з ініціювання вчинення злочинів, об'єднання співучасників, розробки плану тощо. При цьому, жоден з обвинувачених, крім ОСОБА_6, не вказує, що виконував які-небудь вказівки ОСОБА_2 чи вчиняв злочини у співучасті;

- протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04.09.2015 №50/4618 та від 07.08.2015 №50/4455, на які послався суд у вироку, стороні захисту в порядку ст.290 КПК України не відкривались, проводились поза межами строку дії ухвали Апеляційного суду м.Києва від 26.03.2015 №01-5659/МСД, а тому є недопустимими доказами;

- по епізоду незаконного заволодіння автомобілем марки «Toyota Corolla», який належить потерпілому ОСОБА_19, в основу вироку покладено недопустимі докази - протоколи пред'явлення особи для впізнання від 29.07.2015, 30.07.2015 та 23.07.2015 року, оскільки впізнання ОСОБА_2 відбувалося за фотознімками, незважаючи на те, що ОСОБА_2 вже перебував під вартою та у слідчого була можливість провести впізнання за особою. Фотознімки інших осіб, які надавалися для порівняння, значно відрізнялися від ОСОБА_2 за віком. Показання свідків ОСОБА_31, ОСОБА_32 та ОСОБА_33 є суперечливими та не узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами;

- протокол проведення обшуку, згідно з яким за місцем проживання ОСОБА_2 знайдено гранати, є недопустимим доказом, оскільки обшук проводився без участі обвинуваченого та понятих.

За наслідками апеляційного розгляду просять вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрити за недоведеністю його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів.

В поданій апеляційній скарзі захисник Кондратенко В.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 посилається на неповноту судового розгляду та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

З позиції апелянта, обвинувачення ОСОБА_5 у пособництві по заволодінню 05 червня 2015 року автомобілем «Toyota Land Cruiser» ґрунтується на припущеннях, оскільки не підтверджується належними доказами.

Зазначає, що в основу обвинувального вироку судом покладено докази, які не були досліджені в судовому засіданні, а саме:

- протокол слідчого експерименту від 08.10.2015 року,

- протокол огляду місця події від 10.06.2015 року, яким виявлено автомобіль «Toyota Land Cruiser» на вулиці Григоровича-Барського, 5 (т.7, а.с.105-107);

- протокол огляду місця події від 10.06.2015 року (т.7, а.с.44-49);

- протокол додаткового огляду предметів від 10.06.2015 року (т.7, а.с.154, 155).

Вважає недопустимими доказами на підтвердження винуватості ОСОБА_5 показання обвинуваченої ОСОБА_6, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження, не перевірялися в ході досудового розслідування, в тому числі шляхом перехресного допиту з іншими обвинуваченими.

За доводами апелянта, суд також не встановив, в чому полягало пособництво ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Органом досудового розслідування та судом не спростовано показання ОСОБА_5 про те, що він не був обізнаний про справжню мету поїздки в с. Гнідин 05.06.2015 року, виконував лише роль водія та до заволодіння транспортним засобом не мав жодного відношення.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд не врахував, що він щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, має позитивну характеристику, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, раніше не судимий.

За наслідками апеляційного розгляду просить вирок суду скасувати в частині обвинувачення ОСОБА_5 по епізоду заволодіння 05.06.2015 року автомобілем «Toyota Land Cruser», а кримінальне провадження в цій частині закрити. В частині обвинувачення по епізоду заволодіння автомобілем «Mercedess-Benz S500» вирок змінити, призначивши ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст.69 КК України. Стягнути з обвинувачених солідарно вартість проведення автотоварознавчої експертизи №8/1-9-237 в розмірі 429 грн.

В поданій апеляційній скарзі захисник Сидоренко Л.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 просить вирок змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок тяжкості.

Зазначає, що ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненому, щиро розкаявся, активно сприяв досудовому розслідуванню, просив вибачення у потерпілих, з боку яких до нього не було жодних претензій і які також не просили суворого покарання. Просить врахувати молодий вік обвинуваченого, його прагнення виправитися.

За наслідками апеляційного розгляду просить вирок суду змінити, призначивши ОСОБА_4 покарання на підставі ст.ст.69, 75 КК України.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого внаслідок тяжкості.

Зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував, що він визнав свою вину, був працевлаштованим, має на утриманні двох малолітніх дітей, за місцем проживання характеризувався позитивно, внаслідок його дій майнової шкоди потерпілим не завдано.

Просить задовольнити його апеляційну скаргу, вирок суду змінити та пом'якшити призначене покарання до 5 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх захисників на підтримку поданих ними апеляційних скарг, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та заперечувала проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши за клопотанням учасників судового провадження докази на підтвердження апеляційних вимог, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинувачених, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 2 статті 94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.

Визнаючи винуватими ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.289 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, за епізодом незаконного заволодіння 04.05.2015 року автомобілем «Mazda-3», д.н.з. НОМЕР_24, суд першої інстанції обґрунтував свій висновок наведеними у вироку доказами, визнаними належними, допустимими та достовірними, а саме:

- показаннями обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що за вказівкою ОСОБА_2 вона в мережі Інтернет знайшла машину «Mazda-3», зателефонувала власнику даної машини та домовилась про зустріч. На зустріч із власником машини прибула 04.05.2015 за адресою бул. Ромена Ролана, 5-В разом із двома чоловіками, які працювали на ОСОБА_2 Потерпілий ОСОБА_12 показав їм автомобіль, та погодився поїхати на СТО для його огляду. Перебуваючи в машині потерпілого, вона показала ОСОБА_12 посвідчення працівника виконавчої служби, яке напередодні їй надав ОСОБА_2, та сказала, що у нього є борг перед банком, а тому вони забирають у нього машину. На це потерпілий їй відповів, що дійсно має борг і хотів продати машину, щоб його погасити. Повідомивши потерпілого, що він зможе пізніше забрати свою машину у відділку міліції, вони підвезли його на площу Солом'янську в м. Києві, де висадили. Автомобіль «Mazda-3» доставили в офіс ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_13, який його потім продав. Протягом усього дня вона телефонувала ОСОБА_2, який координував їх дії;

- показаннями потерпілого ОСОБА_12 про те, що він дав оголошення в Інтернеті про продаж свого автомобіля «Mazda-3», д.н.з. НОМЕР_24, за 7000 доларів США. Йому зателефонувала дівчина (як йому пізніше стало відомо, це була ОСОБА_6) і домовилась про зустріч 04.05.2015 року на бул. Ромена Ролана, 5-В, куди приїхала разом із двома чоловіками. Оглянувши автомобіль на місці, вирішили проїхати на СТО. Неподалік перехрестя вулиць Краснодонської і Локомотивної ОСОБА_6 показала посвідчення працівника виконавчої служби та сказала, що вони вилучають його автомобіль, оскільки у нього є непогашений кредит, після чого зникли на викраденій машині;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.06.2015 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_12 впізнав на фото ОСОБА_6, як особу, що заволоділа його автомобілем (а.с. 60-61 т.4);

- протоколом слідчого експерименту від 25.09.2015 року за участю обвинуваченої ОСОБА_6, згідно з яким остання розповіла і показала, коли, де і за яких обставин заволодівала автомобілем «Мазда-3» (а.с. 62-77 т. 4).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у незаконному заволодінні автомобілем «Mazda-3», д.н.з. НОМЕР_24, потерпілого ОСОБА_12 за встановлених обставин, який підтверджується наведеними у вироку доказами.

Визнаючи винуватими ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.353 КК України, за епізодом незаконного заволодіння автомобілем «VolkswagenPassat», д.н.з. НОМЕР_15, та самовільного присвоєння ОСОБА_3 владних повноважень та звання службової особи і використання службового посвідчення працівника правоохоронного органу, суд першої інстанції обґрунтував свій висновок наведеними у вироку доказами, визнаними належними, допустимими та достовірними, а саме:

- показаннями обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що інформацію про автомобіль «Volkswagen Passat» їй дав ОСОБА_2 В кінці травня 2015 року вона зв'язалась із власником машини ОСОБА_15 та домовилась про зустріч, куди приїхали з ОСОБА_3 Під час першої зустрічі вони оглянули автомобіль і вона повідомила ОСОБА_2, що автомобіль підходить йому по всіх критеріях. На наступну зустріч вона знову приїхала з ОСОБА_3, а потерпілий був зі своїм другом. ОСОБА_35 представлявся потерпілому працівником міліції та показував посвідчення працівника міліції, яке напередодні йому дав ОСОБА_2 Перебуваючи на АЗС «WOG», ОСОБА_15 пішов розраховуватись за пальне. В цей час ОСОБА_35, перебуваючи за кермом автомобіля, рушив з місця. Товариш потерпілого, злякавшись, відчинив дверцята та вискочив з автомобіля. Машину відігнали до офісу ОСОБА_2, яку він в подальшому продав;

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що про даний автомобіль йому розповіла ОСОБА_6. На вул. Срібнокільській вони з ОСОБА_6 зустрілися із потерпілим, який був зі своїм товаришем ОСОБА_17 Оскільки ОСОБА_15 не хотів надавати автомобіль для огляду, він представився працівником міліції та показав йому посвідчення працівника міліції. На заправці «WOG» ОСОБА_15 пішов купувати бензин. В цей час ОСОБА_6 сказала ОСОБА_17, що їм необхідно їхати до райвідділу, щоб задокументувати виявлений автомобіль-двійник, однак той злякався і втік. Автомобіль вони з ОСОБА_6 відігнали на вул. Григоровича-Барського в м. Києві. На наступний день він передав автомобіль на потреби бійців АТО комбату ОСОБА_36, а номерний знак залишив вдома;

- показаннями потерпілого ОСОБА_15 про те, що в Інтернеті помістив оголошення про продаж свого автомобіля «Volkswagen Passat» за 3500 дол., який раніше придбав у третіх осіб по техпаспорту. 30.05.2015 йому зателефонувала ОСОБА_6, назвавшись ОСОБА_12, та сказала, що хоче придбати його автомобіль. На зустріч по вул. Срібнокільській, 3 ОСОБА_6 приїхала разом із ОСОБА_3, а він був зі своїм другом ОСОБА_17 Незважаючи на пізню годину, ОСОБА_3 наполіг поїхати на СТО, щоб оглянути машину. Перебуваючи в автомобілі, ОСОБА_3 представлявся полковником МВС та показував посвідчення працівника міліції. По дорозі вони заїхали на АЗС «WOG» по пр-ту Броварському, 11. Він пішов до каси, щоб розрахуватись за пальне. За мить до нього підбіг ОСОБА_17 та повідомив, що обвинувачені виштовхали його з машини та поїхали в невідомому напрямку;

- показаннями свідка ОСОБА_17, які відповідають показанням потерпілого ОСОБА_15;

- даними протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.06.2015 року, згідно з якими потерпілий ОСОБА_15 впізнав на фото ОСОБА_6 та ОСОБА_3, як осіб, які заволоділи його автомобілем (а.с.9-12, 13-16 т.5);

- даними протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.07.2015 року, згідно з якими свідок ОСОБА_17 впізнав на фото ОСОБА_6 та ОСОБА_3, як осіб, які заволоділи його автомобілем потерпілого (а.с.17-20, 21-24 т.5);

- даними протоколу слідчого експерименту від 14.07.2015 року за участю обвинуваченої ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_15, згідно з якими вони розказали і показали, де, коли, і за яких обставин було вчинено злочин (а.с.25-29 т.5);

- даними протоколу огляду місця події від 02.06.2015 року, згідно з якими встановлено місце вчинення злочину по пр. Броварському, 11 в м. Києві (а.с.1-3 т.5);

- даними протоколу огляду місця події від 04.06.2015 року (свідоцтва ВКС 093243) (а.с.4-7 т.5);

- даними протоколу огляду місця події від 10.06.2015 року, згідно з яким біля будинку №2 по вул. Горбачова в місті Києві, оглянуто автомобіль «Renault», д.н.з. НОМЕР_28, за кермом якого знаходився ОСОБА_3, а також виявлено та вилучено посвідчення працівника міліції, видане на ім'я ОСОБА_18 з фотокарткою ОСОБА_3 (а.с.35-40 т.6);

- даними протоколу огляду речей та документів від 11.06.2015 року, виявлених та вилучених під час вищезазначеного огляду місця події від 10.06.2015 року по вул. Горбачова в м. Києві (а.с.47-49 т.6);

- даними висновку експерта №654/тдд від 05.11.2015 року про те, що службове посвідчення працівника міліції серії НОМЕР_29, видане на ім'я ОСОБА_18, не відповідає аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території України (а.с.3-7 т.7);

- даними висновку експерта №192/ікт від 13.08.2015 року про те, що на службовому посвідченні працівника міліції серії НОМЕР_29 на ім'я ОСОБА_18, та на порівняльних зразках зображена одна й та сама особа, а саме ОСОБА_3 (а.с.11-16 т.7);

- даними протоколу обшуку від 10.06.2015 року за місцем проживання ОСОБА_3, а саме квартири АДРЕСА_2, під час якого виявлено та вилучено держаний номерний знак НОМЕР_15 автомобіля «Volkswagen Passat», що був викрадений у потерпілого, елементи форменого одягу працівника міліції, а також значна кількість стартових пакетів мобільних операторів (а.с.38-43 т.7)

- даними протоколу огляду речей від 03.09.2015 року та від 16.10.2015 року, виявлених та вилучених під час вищезазначеного обшуку (а.с.44-47 т.7).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у незаконному заволодінні автомобілем «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_15, потерпілого ОСОБА_15, а також самовільного присвоєння ОСОБА_3 владних повноважень та звання службової особи і використання службового посвідчення працівника правоохоронного органу, за встановлених обставин, який підтверджується наведеними у вироку доказами.

Визнаючи винуватими ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, за епізодом незаконного заволодіння 01.06.2015 року автомобілем марки «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_26, суд першої інстанції обґрунтував свій висновок наведеними у вироку доказами, визнаними належними, допустимими та достовірними, а саме:

- показаннями обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що вона домовилася про зустріч із власником автомобіля «Toyota Corolla» та першого разу на зустріч із потерпілим приїхала із ОСОБА_3 на вул. Залісна, 8 в м. Києві, де вони оглянули автомобіль. Наступного разу вона приїхала із ОСОБА_3 на автомобілі «Opel», а ОСОБА_2, ОСОБА_33 на прізвисько «ОСОБА_33» та інші особи, яких вона не пам'ятає, на іншому авто. Оглянувши автомобіль, вона дала потерпілому ОСОБА_19 завдаток у сумі 100 доларів, які в подальшому виявилися фальшивими, а він, в обмін на це, передав їй ключі від свого авто. Ввечері цього ж дня, перебуваючи в приміщенні офісу, чула, як ОСОБА_2 говорив, щоб автомобіль ОСОБА_19 вночі незаконно забрали;

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що 30.05.2015 він разом з ОСОБА_6 на автомобілі «Opel», який перебував в його користуванні, приїжджали на вул. Залісну, 8, де оглядали автомобіль «Toyota Corolla» з метою його придбання. Під час спілкування друзі потерпілого ОСОБА_32 та ОСОБА_37 почали чіплятися до них з ОСОБА_6, вимагаючи показати гроші, внаслідок чого розпочався конфлікт, а тому вони були змушені поїхали. В подальшому йому стало відомо, що ОСОБА_19 висловлював ОСОБА_6 претензії з приводу того, що вона надала йому в обмін на ключі від автомобіля несправжні гроші. В цей же день він, ОСОБА_6 та його знайомі ОСОБА_17 і ОСОБА_33 знову приїжджали на зустріч із потерпілим. Відбувся словесний конфлікт з потерпілим і вони залишили місце зустрічі. Про подальшу долю даного автомобіля йому нічого не відомо і до його заволодіння він не причетний;

- показаннями свідків ОСОБА_37 та ОСОБА_32 про те, що їх товариш ОСОБА_19 розмістив в Інтернеті оголошення про продаж свого автомобіля «Toyota Corolla». Влітку 2015 року на вул. Залісній, 8 вони були присутні під час зустрічі ОСОБА_19 з покупцями, які приїхали на автомобілі «Opel» чорного кольору. Це були ОСОБА_6, яка назвалася ОСОБА_47 та ОСОБА_3, який назвався ОСОБА_18. Також за кермом автомобіля знаходилась ще одна особа. Пізніше на місце зустрічі приїхав обвинувачений ОСОБА_2, який разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_3 спілкувалися з ОСОБА_19 з приводу продажу автомобіля. Домовились про те що продаж даного автомобіля відбудеться в цей же день увечері. ОСОБА_6 та ОСОБА_3 дали ОСОБА_19 завдаток в сумі 100 доларів, які, як виявилося пізніше, були фальшивими, а ОСОБА_19 віддав їм ключі від свого автомобіля. До вечора покупці так і не сплатити всю суму за машину, а тому ОСОБА_19 зняв акумулятор з машини та щось в ній відкрутив. На наступний день від ОСОБА_19 їм стало відомо, що його машина зникла;

- даними протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.07.2015 року, згідно з якими потерпілий ОСОБА_19 впізнав на фото ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, як осіб, які були присутні на зустрічі з приводу придбання автомобіля. (а.с.30-33, 34-36, 37-39 т.5);

- даними протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.07.2015 року, згідно з якими свідок ОСОБА_32 впізнав на фото ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 як осіб, які були присутні на зустрічі з приводу придбання автомобіля (а.с.40-43, 44-47, 48-51 т.5);

- даними протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.07.2015 року, згідно якого свідок ОСОБА_37 впізнав на фото ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 як осіб, які були присутні на зустрічі з приводу придбання автомобіля (а.с.52-55, 56-59, 60-63 т.5);

- даними протоколу слідчого експерименту від 08.10.2015 року за участю обвинуваченої ОСОБА_6, згідно з яким остання розказала і показала, де, коли, і за яких обставин було вчинено даний злочин (а.с.117-121 т.7);

- даними протоколу обшуку від 10.06.2015 року за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_3, під час якого виявлено та вилучено 100-доларові купюри з написом «Сувенір», упаковки від сім-карти операторів мобільного зв'язку, серед яких №0986432720 (а.с.25-31 т.7);

- даними протоколу огляду вилучених предметів під час обшуку від 16.10.2015 року (а.с.32-34 т.7).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у незаконному заволодінні автомобілем «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_26 за встановлених судом обставин.

В той же час не ґрунтується на вимогах закону апеляційні доводи сторони захисту про недопустимість як доказів протоколів пред'явлення особи для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_19, свідків ОСОБА_38 та ОСОБА_37 з тих підстав, що ними упізнавались не самі особи, а за фотографіями, на яких особи не схожі на обвинуваченого ОСОБА_2

Відповідно до положень частини 6 статті 228 КПК України впізнання особи за необхідності може проводитися також за фотознімками. Наявність такої необхідності є прерогативою слідчого, виходячи з обставин здійснення досудового розслідування. Як вбачається із матеріалів провадження, в наданих для впізнання фототаблицях містяться фотознімки чотирьох осіб, зовні схожих між собою, серед яких свідки ОСОБА_37, ОСОБА_38 і потерпілий ОСОБА_19 впізнали ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 та вказали, за якими ознаками це зробили. Під час допиту в суді першої інстанції свідки підтвердили достовірність вказаних протоколів, впізнавали обвинувачених та вказали, за яких обставин вони бачили обвинувачених.

Незважаючи на те, що потерпілий ОСОБА_19 не був допитаний під час судового розгляду, суд правомірно врахував як доказ винуватості дані протоколів пред'явлення осіб для впізнання за його участі, згідно з якими він вказав на ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 як на осіб, які хотіли придбати його автомобіль, який в подальшому був викрадений. Ці дані узгоджуються з іншими доказами, покладеними в основу вироку, та підтверджуються показаннями інших осіб, зокрема свідків ОСОБА_37, ОСОБА_38 та обвинуваченої ОСОБА_6

Визнаючи винуватими ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, за епізодом незаконного заволодіння автомобілем марки «Mercedes-Benz 124E», д.н.з. НОМЕР_7, 02.06.2015 року, суд першої інстанції обґрунтував свій висновок наведеними у вироку доказами, визнаними належними, допустимими та достовірними, а саме:

- показаннями обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що на початку червня 2015 року вона та ОСОБА_4, за вказівкою ОСОБА_2, представилась ОСОБА_47, телефонували потерпілому ОСОБА_13 з приводу продажу ним автомобіля «Mercedes-Benz 124E». На зустріч із потерпілим поїхав ОСОБА_4 з особою на ім'я ОСОБА_33. Про обставини зустрічі ОСОБА_4 із потерпілим їй невідомо, проте через декілька днів бачила автомобіля «Mercedes-Benz 124E» біля офісу ОСОБА_2, який потім продав його своєму знайомому із авторинку на ім'я ОСОБА_5.

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_6 повідомила йому про автомобіль «Мерседес Е124», який необхідно було відправити в зону АТО, та попросила його оглянути. При цьому ОСОБА_6 дала йому номер телефону власника вказаного автомобіля. Назвавшись «братом ОСОБА_47», домовився про зустріч. Під час зустрічі та огляду вказаного автомобіля біля станції метро «Шулявська» чоловік на ім'я ОСОБА_48 або ОСОБА_5, якого прислала ОСОБА_6, показав ОСОБА_21 (який приїхав на зустріч замість ОСОБА_13) посвідчення працівника міліції та сказав, що даний автомобіль є незаконним «двійником». В подальшому він за вказівкою знайомого ОСОБА_6 сів за кермо машини та поїхав до ТЦ «Край», що по вул. Григоровича-Барського, залишив там авто, а ключі віддав ОСОБА_6

- показаннями потерпілого ОСОБА_13 про те, що йому зателефонувала дівчина на ім'я ОСОБА_32 з приводу оголошення, яке він помістив в Інтернеті про продаж свого автомобіля «Mercedes-Benz124E», д.н.з. НОМЕР_7, за 6500 дол. Через декілька днів вони домовилися про зустріч для огляду авто, однак на зустріч він попросив поїхати свого друга ОСОБА_21 Через деякий час ОСОБА_21 йому повідомив по телефону, що зустріч відбувається біля станції метро «Шулявська» в м. Києві. На зустріч замість ОСОБА_47 приїхали двоє чоловіків, один із яких назвався її братом. Під час другого телефонного дзвінка ОСОБА_21 сказав, що його кудись забирають і просив допомоги. Потім телефон взяв невідомий чоловік та повідомив, що він працівник міліції, і що вони забирають машину на штрафмайданчик, а ОСОБА_21 у відділок міліції. Через дві години приїхав ОСОБА_21 на іншій машині та повідомив, що в нього забрали 4000 гривень, викинули із салону машини та забрали автомобіль;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.06.2015 року, згідно з яким ОСОБА_21 впізнав на фото ОСОБА_4, як особу, що разом з іншим чоловіком на пр. Перемоги в м. Києві незаконно заволодів автомобілем «Мерседес», що належав ОСОБА_13 (а.с65-65 т.5);

- даними протоколу слідчого експерименту від 08.10.2015 року за участю обвинуваченої ОСОБА_6, згідно з яким остання детально розповіла про обставини вчинення злочину (а.с.117-121 т.7);

- даними протоколу огляду місця події від 10.06.2015 року (а.с.66-68 т.5).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм злочинів за епізодом незаконного заволодіння 05.06.2015 автомобілем марки «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_8, за встановлених обставин, який підтверджується наведеними у вироку доказами.

Визнаючи винуватими ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.289 КК України, за епізодом незаконного заволодіння 05.06.2015 автомобілем марки «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_8, суд першої інстанції обґрунтував свій висновок наданими стороною обвинувачення доказами, визнаними належними, допустимими та достовірними, а саме:

- показаннями обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що за вказівкою ОСОБА_2 вона разом із ОСОБА_3 поїхали в с. Гнідин Київської області, на зустріч із потерпілим ОСОБА_23, який продавав автомобіль «Toyota Land Cruiser». Вона і ОСОБА_3 представилися чоловіком та дружиною. З ними також їздив ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який виконував роль водія. На дві перші зустрічі вони приїздили на автомобіля «Renault» ОСОБА_5, а на третю вона приїхала із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_39, «Бабаєм», ОСОБА_2 та іншими особами, яких вона не знає. ОСОБА_2, ОСОБА_39, «ОСОБА_33» та незнайомі їй особи при зустрічі не були присутні, вони знаходились у машинах неподалік. ОСОБА_4 представили як автослюсаря та запропонували потерпілому проїхати на СТО. Також вона сказала ОСОБА_23, що гроші за автомобіль їй має привезти її дядько, роль якого грав ОСОБА_39 Після огляду машини на СТО вони виїхали із с. Гнідин в напрямку с. Бортничі. В автомобілі, крім неї та потерпілого, знаходились також ОСОБА_3 та ОСОБА_4. На трасі в машині їх очікували ОСОБА_39, ОСОБА_2 та інші невідомі їй особи. ОСОБА_39 підійшов до ОСОБА_23, виштовхнув його з водійського сидіння та посадив до свого автомобіля. В свою чергу ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля «Toyota Land Cruiser» та поїхав разом з нею та ОСОБА_4 до Києва. Бачила, як впродовж декількох днів на цьому автомобілі їздили ОСОБА_3 та ОСОБА_2;

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_6 попросила його поїхати на зустріч в якості автослюсаря, щоб оглянути технічний стан автомобіля «Toyota Land Cruiser» в с. Гнідин Київської області. Їх забрав ОСОБА_5 на своїй машині «Renault», відвіз на зустріч та поїхав по своїх справах. Оглянувши авто на місці, вирішили поїхати на СТО. Повертаючись зі станції, ОСОБА_6, попросила ОСОБА_23 зупинитися, бо приїхав нібито її знайомий та привіз гроші. З автомобіля «Mercedes» вийшли незнайомі йому люди та витягнули ОСОБА_23 з машини. ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля «Toyota Land Cruiser» і разом з ним та ОСОБА_6 поїхали до м. Києва, де його висадили біля станції метро «Академмістечко». Про подальшу долю цього автомобіля йому нічого невідомо;

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_3, про те, що першого разу він та ОСОБА_6 приїхали в с. Гнідин удвох на автомобілі «Opel Astra», де оглядали автомобіль «Toyota Land Cruiser». На наступну зустріч їх та ОСОБА_4 привіз ОСОБА_5 на своєму автомобілі «Renault». Спочатку вони оглянули авто на місці. Потім він показав потерпілому підроблене посвідчення працівника міліції, щоб він не хвилювався, і разом поїхали на СТО. Повертаючись до Гнідина, побачив на узбіччі автомобіль з «Mercedes», з якого вийшли кілька чоловіків та витягнули ОСОБА_23 з машини. Він сів за кермо автомобіля «Toyota Land Cruiser» та з ОСОБА_6 і ОСОБА_4 поїхали до Києва, припаркувавши автомобіль біля свого будинку.

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_6 попросила відвезти її до с. Гнідин, однак не пояснювала навіщо. Він привіз її, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в Гнідин, вони втрьох вийшли з машини та пішли у двір будинку. Одразу після цього приїхав ще один автомобіль «Volkswagen» сріблястого кольору, з якого вийшов високий чоловік міцної статури, зайшов у двір, а через декілька хвилин поїхав. Після цього з двору виїхав автомобіль «Toyota Land Cruiser», з вікна якого виглянула ОСОБА_6 та сказала, що він може їхати по своїм справам, що він і зробив. Через кілька днів він побачив автомобіль «Toyota» на вул. Григоровича-Барського біля будинку, де, як він зрозумів, проживає ОСОБА_3 З приводу виявлення в його автомобілі свідоцтва про реєстрацію автомобіля «Toyota Land Cruiser» пояснив, що ввечері того ж дня підвозив на автомобілі ОСОБА_3, який міг залишити даний документ непомітно для нього;

- показаннями потерпілого ОСОБА_23 про те, що він за дорученням власника ОСОБА_22 займався продажем автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з.НОМЕР_8. До нього додому в червні 2015 року в с. Гнідин приїжджали раніше незнайомий ОСОБА_3 з дівчиною, яка назвалася ОСОБА_47, які оглядали авто. Через тиждень йому зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що вони остаточно вирішили купити машину. 05.06.2015 року о 15:30 год. вони приїхали знову разом з ОСОБА_4, якого представили як механіка. Оглянувши машину на СТО, обвинувачені повідомили, що їх чекають неподалік м.Києва друзі, у яких знаходяться гроші на автомобіль. По дорозі до села Гнідин вони зупинилися біля автомобіля «Mercedes-Benz 124E». Водій даного авто підійшов до них, витягнув його з водійського сидіння, вдарив в бік та сказав, що все буде добре, якщо він не буде опиратися. Його взяли за руки, перевели через дорогу та посадили на заднє сидіння автомобіля «Mercedes-Benz 124E», забрали в нього мобільний телефон, вийняли з нього акумулятор, а сім-картку викинули. За кермо його машини хтось сів та поїхав в невідомому напрямку, а автомобіль «Mercedes-Benz 124E», в якому він знаходився, розвернувся у протилежну сторону та направився в сторону с. Петрівського Київської області. Вони покружляли навколо с. Петрівського, а через 15 хвилин знову з'явився його автомобіль «Toyota Land Cruiser». Потім йому наказали вийти з автомобіля, що він і зробив, та повернули мобільний телефон. Під час цих подій предмета, схожого на пістолет, він не бачив і ним йому не погрожували.

- показаннями потерпілого ОСОБА_22 про те, що ОСОБА_6, яка назвалася ОСОБА_47, за півтора місяці до події приїздила та оглядала його автомобіль. Оскільки він був зайнятий, попросив свого товариша ОСОБА_23 зайнятися продажем автомобіля. 05.06.2015 року він заїхав до ОСОБА_23, де вже були ОСОБА_6 разом зі своїм чоловіком та механіком. ОСОБА_3 показав йому посвідчення співробітника міліції. Після цього він поїхав по своїх справах.

- даними протоколу огляду місця події від 10.06.2015 року, згідно якого біля будинку № 2 по вул. Горбачова в м. Києві, оглянуто автомобіль «Renault», д.н.з. НОМЕР_28, за кермом якого знаходився ОСОБА_3, в ході якого виявлено та вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Toyota Land Cruiser-100», д.н.з. НОМЕР_8, посвідчення працівника міліції, видане на ім'я ОСОБА_18 з фотокарткою ОСОБА_3 (а.с.35-46 т.6).

- даними протоколу огляду речей і документів від 11.06.2015 року (а.с.47-49 т.6).

- даними протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.07.2015 року, згідно з якими потерпілий ОСОБА_23 впізнав на фото ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як осіб, що заволоділи автомобілем «ToyotaLand Cruiser-100», д.н.з. НОМЕР_8 (а.с.76-79, 80-83, 84-87, т.5);

- даними протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.09.2015 року, згідно з якими потерпілий ОСОБА_22 впізнав на фото ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як осіб, що заволоділи автомобілем «ToyotaLand Cruiser-100», д.н.з. НОМЕР_8 (а.с.88-91, 92-95, 96-99 т.5);

- даними протоколу слідчого експерименту від 08.10.2015 року за участю обвинуваченої ОСОБА_6, згідно з яким вона детально розказала про обставини вчинення злочину по заволодінню автомобіля «Toyota Land Cruiser-100» (а.с.117-121 т.7).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у незаконному заволодінні автомобілем марки «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_8, за встановлених судом обставин.

Також колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про перекваліфікацію дій обвинувачених з частини 3 на частину 2 статті 289 КК України. Кваліфікувавши дії обвинувачених по незаконному заволодінню транспортним засобом за ознакою - «вчинення злочину, поєднаного з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого», суд обґрунтовано виключив з обвинувачення по даному епізоду таку кваліфікуючу ознаку, як «вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого.

Не відповідають фактичним обставинам справи і апеляційні доводи прокурора про те, що потерпілий ОСОБА_23 під час вчинення злочину сприймав дії нападників, як небезпечні для свого життя чи здоров'я, а тому дії обвинувачених підлягають кваліфікації за ч.3 ст.289 КК України, оскільки за результатами судового розгляду не здобуто доказів про погрози застосування до ОСОБА_23 пістолета або предмета, схожого на пістолет, і на це вказує сам потерпілий.

Надаючи оцінку доводам захисника Кондратенка В.М. про непричетність обвинуваченого ОСОБА_5 до незаконного заволодіння автомобілем «Toyota Land Cruiser», д.н.з.НОМЕР_8, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, які спростовуються сукупністю доказів, представлених стороною обвинувачення та досліджених в судовому засіданні.

За показаннями обвинуваченої ОСОБА_6, визнаних судом належним та достовірним доказом, ОСОБА_5 за даним епізодом злочинної діяльності хоча і не брав активної участі у незаконному заволодінню автомобілем потерпілого ОСОБА_23, проте був обізнаний про злочинний намір усіх обвинувачених та згідно відведеної йому ролі надавав послуги водія на своєму автомобілі.

При цьому, під час огляду належного ОСОБА_5 автомобіля «Renault» в ньому було виявлено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Toyota Land Cruiser-100», д.н.з. НОМЕР_8, що також вказує на причетність його до заволодіння цим автомобілем.

Колегія суддів також враховує, що по епізоду незаконного заволодіння належного ОСОБА_11 автомобіля «Mercedes-Benz S500», , який мав місце 10.06.2015, тобто через п'ять днів після першого епізоду, ОСОБА_5 брав активну участь у вчиненні злочину, що ним не заперечується.

З огляду на вказане, суд першої інстанції обґрунтовано та вмотивовано розцінив показання ОСОБА_5 про непричетність до вказаного епізоду злочинної діяльності як намагання уникнути кримінальної відповідальності.

За таких обставин, судом правомірно покладено обов'язок по відшкодуванню судових витрат на проведення експертизи солідарно на усіх обвинувачених.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, за епізодом незаконного заволодіння 10.06.2015 автомобілем марки «Mercedes-Benz»S500», д.н.з. НОМЕР_27, суд першої інстанції послався на наступні докази, визнані належними, допустимими та достовірними, а саме:

- показання обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_2 знайшов в мережі Інтернет оголошення про продаж автомобіля «Mercedes-Benz S500». За його вказівкою на початку червня 2015 року вона домовилася про зустріч із власником ОСОБА_11 Разом із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 під час зустрічі із потерпілим оглянули автомобіль та домовилися про зустріч наступного дня, щоб придбати його машину. Згідно з розробленим ОСОБА_2 планом вона, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на автомобілі останнього поїхали на другу зустріч із потерпілим до кафе по пр-ту. Перемоги в м. Києві. Вона та ОСОБА_3 залишалися у машині, а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пішли до кафе на зустріч із потерпілим, представляючись спеціалістами. Вона ж виконувала роль сестри одного із них та мала привезти гроші за автомобіль. ОСОБА_4, ОСОБА_5 та потерпілий були у приміщенні кафе близько чотирьох годин. Протягом цього часу ОСОБА_4 писав їй смс-повідомлення, що скоро він вийде із потерпілим і планує взяти у нього ключі від авто, але не знає як це зробити, а тому ОСОБА_4 підсипав йому снодійне у напій. Потім їй зателефонували ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і повідомили, що вони вже поїхали. Слідуючи за ними, на пр-ті. Перемоги в м. Києві біля станції метро «Нивки» їх затримали працівники міліції.

- показання обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_6 попросила його оглянути технічний стан автомобіля «Mercedes». При першій зустрічі він оглянув вказаний автомобіль на стоянці біля ресторану «Портер-Паб», після чого всі роз'їхалися. Наступного дня ОСОБА_6 повідомила йому, що цю машину треба у власника забрати будь-яким способом, за що пообіцяла йому винагороду в сумі 2000 доларів США. Спочатку він відмовився, але, отримавши від ОСОБА_6 СМС-повідомлення з погрозами, був змушений погодитися. Вони з потерпілим спілкувалися протягом години, після чого до них приєднався ОСОБА_5, якому він зателефонував, бо не мав посвідчення водія та не міг сісти за кермо. Потерпілий перебував в неадекватному стані та не міг керувати автомобілем, тому ОСОБА_5 сів за кермо. Приїхавши на місце біля СТО, вони вийшли з автомобіля, а потерпілий почав на нього кидатися. ОСОБА_4 злякався та пирснув йому в обличчя з газового балончика «Терен», який йому раніше дала ОСОБА_6, від чого потерпілий впав на землю. Він забрав у нього з гаманця технічний паспорт на автомобіль, а також мобільний телефон «iPhone 4» та з ОСОБА_5 поїхали з місця злочину;

- показання обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що, 09.06.2015 року йому зателефонував ОСОБА_4 та попросив приїхати на зустріч з потерпілим ОСОБА_11 біля станції метро «Житомирська» в м. Києві щодо огляду автомобіля «Mercedes», на що він погодився. Також на зустріч приїжджали ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та, поспілкувавшись, роз'їхалися. 10.06.2015 вони зустрілися вдруге біля кафе «Портер-Паб», розмовляли. Коли він вийшов з кафе, за ним вийшли ОСОБА_4 з потерпілим, який погано себе почував. На прохання потерпілого за кермо автомобіля сів він та вони поїхали на СТО оглядати авто. Біля вул. Червонозаводської ОСОБА_4 та ОСОБА_11 вийшли з автомобіля, а він залишався в авто. Що відбувалось на вулиці не бачив. Через деякий час ОСОБА_4 повернувся до автомобіля та наказав йому їхати з місця, після чого їх одразу зупинили та затримали працівники міліції. Також пам'ятає, що напередодні знайомий ОСОБА_3 попросив купити в аптеці якісь ліки. Проте жодних препаратів ОСОБА_11 сам він не підсипав та не бачив, щоб хтось інший це робив. По даному епізоду визнав себе винним, оскільки опосередковано приймав участь у заволодінні транспортним засобом. В основному спілкувався по телефону з ОСОБА_6 отримував від неї вказівки про те куди її підвозити, та отримував за це винагороду. Також декілька разів підвозив ОСОБА_4 Про злочинні наміри даних осіб йому нічого не було відомо;

- показання потерпілого ОСОБА_11 про те, що 09.06.2015 року, заздалегідь домовившись із ОСОБА_4, вони зустрілися в районі станції метро «Житомирська», де були присутні також ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 10.06.2015 відбулася друга зустріч в кафе «Портер Паб» по пр-ту Перемоги, 136. Чекаючи, поки покупцям привезуть гроші, ОСОБА_4 увесь час з кимось переписувався по телефону. Перебуваючи в кафе, він став погано себе почувати, йому дуже хотілося спати. Як пізніше йому стало відомо, йому щось підсипали в напій. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запропонували подивитися машину на СТО, допомогли йому вийти із кафе, сіли всі разом в машину та поїхали в район станції метро «Нивки». Вийшовши з машини ніби для передачі грошей, ОСОБА_4 пирснув йому в обличчя з газового балончика, швидко сів у його автомобіль та поїхав разом з ОСОБА_5 Однак машина знову зупинилася, ОСОБА_4 повернувся, ще раз бризнув йому в обличчя із газового балончика та забрав у нього телефон і документи на машину, які були у сумці, а саму сумку викинув;

- показання свідка ОСОБА_40 про те, що 10.06.2015 року о 17 годині, перебуваючи в кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_14, крізь відчинене вікно побачив на вулиці бійку. Один чоловік біг попереду, тримаючись за обличчя, інший, одягнутий у червону сорочку та джинси, наздоганяв його та наносив удари рукою. Поваливши його на землю, дістав з його сумки мобільний телефон та якісь документи і втік на чорному Мерседесі.

- показання свідка ОСОБА_41 про те, що 10.06.2015 року о 18:30 год., повертаючись з роботи додому, бачив, як під'їхав автомобіль «Mercedes» чорного кольору та зупинився. З нього вийшов спочатку один чоловік та побіг, а потім вийшов другий та почав його наздоганяти. Також в салоні авто перебувала ще одна особа;

- показання свідка ОСОБА_27 про те, що працює старшим оперуповноваженим з особливо важливих справ управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві. Йому було відомо, що обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали намір незаконно заволодіти автомобілем «Mercedes-Benz S500» в районі станції метро «Житомирська» в м. Києві. Вони встановили особу потерпілого та проводили оперативні дії щодо обвинувачених, а саме, стежили, прослуховували телефонні розмови обвинувачених та в подальшому затримали їх під час вчинення злочину». В автомобілі «Mercedes-Benz S500» при затриманні знаходилися обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В іншому автомобілі «Renault» були затримані ОСОБА_3, який сидів за кермом, та ОСОБА_6 Затримання обвинувачених відбулося 10.06.2015 року біля станції метро «Нивки» в м. Києві.

- дані протоколу слідчого експерименту від 08.10.2015 року за участю обвинуваченої ОСОБА_6, згідно з яким вона детально розказали про обставини вчинення злочину по заволодінню автомобілем (а.с.117-121 т.7);

- дані висновку експерта №1674, згідно з яким потерпілому ОСОБА_11 були причинені легкі тілесні ушкодження (а.с.100-103 т.5).

Органом досудового розслідування дії обвинувачених кваліфікувались як незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, тобто по ч.3 ст.289 КК України.

Визнавши ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 винуватими у незаконному заволодінні автомобілем Mercedes-Benz S500», д.н.з. НОМЕР_27, суд обґрунтовано та вмотивовано перекваліфікував дії обвинувачених з частини 3 на частину 2 статті 289 КК України, кваліфікувавши дії обвинувачених по незаконному заволодінню транспортним засобом за ознакою - «вчинення злочину, поєднаного з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого», виключивши з обвинувачення по даному епізоду таку кваліфікуючу ознаку, як «вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, оскільки в судовому засіданні доведено про підсипання потерпілому снодійних речовин без згоди самого потерпілого, однак, внаслідок застосування цих засобів будь-яких тілесних ушкоджень йому не було спричинено. Також застосування цих засобів не створювало загрозу для життя потерпілого.

Не спростовується такий висновок суду першої інстанції і висновком експерта № 1674 від 12.06.2015, на який посилається прокурор у поданій апеляційній скарзі.

За встановлених судом обставин, до потерпілого без його згоди були застосовані невідомі лікарські речовини, від яких він тимчасово втратив орієнтир. Проте, як правильно визнав суд, стороною обвинувачення не доведено, що дія цих речовин створювала небезпеку для життя чи здоров'я потерпілого.

За результатами перевірки апеляційних доводів сторони захисту колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, виклавши формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вірно встановлено винуватість кожного обвинуваченого у вчиненні інкримінованих їм епізодів злочинної діяльності за обставин, викладених у вироку, роль кожного на виконання злочинного плану, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення. Такі висновки суду належним чином мотивовані та обґрунтовуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Зокрема, висновок про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, суд обґрунтував показання обвинуваченої ОСОБА_6, яка визнала свою вину у всіх інкримінованих епізодах злочинної діяльності та надала викривальні показання щодо інших співучасників. Надаючи оцінку показанням обвинуваченої ОСОБА_6, суд обґрунтовано встановив, що вони є логічними та послідовними протягом досудового розслідування та під час судового розгляду, не викликають сумніву в їх достовірності, повністю узгоджуються як з показаннями потерпілих та свідків, так і з іншими представленими стороною обвинувачення доказами, які досліджені під час судового розгляду.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про непричетність до вчинення інкримінованих йому злочинів, заперечення своєї ролі як організатора, а також про те, що ОСОБА_6 в своїх показаннях його обмовляє, колегія суддів розцінює як такі, що спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності.

Показання обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, в яких вони заперечують причетність ОСОБА_2 до вчинення інкримінованих злочинів, його ролі як організатора, суд першої інстанції також обґрунтовано розцінив як неправдиві, спрямовані на уникнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

Заперечуючи винуватість за епізодом незаконного заволодіння автомобілем марки «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_26, ОСОБА_2 посилається на те, що показання свідків ОСОБА_37 та ОСОБА_32 є суперечливими.

Проте, як вбачається із вироку суду, в обґрунтування винуватості ОСОБА_2 за даним епізодом суд послався на показання обвинуваченої ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_37 і ОСОБА_32, які повністю узгоджуються між собою. Незважаючи на те, що свідки впізнавали ОСОБА_2 на досудовому слідстві за фотознімками, під час судового розгляду вони беззаперечно вказували на ОСОБА_2 як на особу, яка приїжджала з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на місце зустрічі та спілкувався з ОСОБА_19 приводу покупки автомобіля.

В обґрунтування свого висновку про винуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів суд також послався на докази, що містяться в протоколах проведення негласних слідчих дій, а саме на результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та результатів аудіо-відео контролю обвинувачених.

Проте колегія суддів вважає, що вказані докази є недопустимими через порушення процедури їх відкриття стороні захисту, у зв'язку з чим суд першої інстанції не мав права обґрунтовувати ними своє рішення.

Відповідно до частини другої статті 290 КПК прокурор, або слідчий за його дорученням, зобов'язаний надати стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Отже, з вищенаведених положень вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

Суд зауважує, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.

Частина дванадцята статті 290 КПК фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обв'язку щодо відкриття матеріалів, яка полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, невідкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їх доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.

Доводи апеляційної скарги захисника Шестакової Ю.В. щодо недопустимості як доказів результатів проведених негласних слідчих дій мотивовані тим, що органом досудового розслідування не надано відповідних рішень суду, якими надавався дозвіл на проведення НСРД щодо обвинувачених, а з самих протоколів за результатами проведення НСРД вбачається, що такі дії проводилися поза межами граничних допустимих строків, встановлених КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування надано такі матеріали проведених негласних слідчих дій:

- протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 04.09.2015, яка проводилась на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 28.04.2015 №01-4481т/НСД (т.7 а.с.88-91);

- протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 27.28.2015, яка проводилась на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 26.03.2015 №01-5659/МСД (т.7 а.с.92-108);

- протокол за результатами аудіо-, відео контролю ОСОБА_3 в умовах ізолятора тимчасового тримання від 22.08.2015, який проводився на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 03.07.2015 №01/6901т/НСД (т.7 а.с.109);

- протокол за результатами аудіо-, відео контролю ОСОБА_6 в умовах ізолятора тимчасового тримання від 15.08.2015, який проводився на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 03.07.2015 №01/6900т/НСД (т.7 а.с.110);

- протокол за результатами аудіо-, відео контролю ОСОБА_5 в умовах ізолятора тимчасового тримання від 15.08.2015, який проводився на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 03.07.2015 №01/6902т/НСД (т.7 а.с.111);

- протокол за результатами аудіо-, відео контролю ОСОБА_4 в умовах ізолятора тимчасового тримання від 22.08.2015, який проводився на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 03.07.2015 №01/6899/НСД (т.7 а.с.112).

Однак, стороною обвинувачення не надано суду відповідних судових рішень, на підставі яких проводилися негласні слідчі дії, а реєстр матеріалів досудового розслідування не містить посилання на такі рішення. За наведених обставин суд позбавлений можливості перевірити законність проведених негласних слідчих дій та дотримання слідчим органом встановленого КПК України порядку здійснення таких дій, зокрема щодо строків обмеження конституційних прав осіб. Незважаючи на заявлені під час судового розгляду клопотання сторони захисту про визнання наведених доказів недопустимими, суд першої інстанції не перевірив такі доводи захисників та допустив відомості, що містяться в матеріалах НСРД, як докази у справі. Така ситуація створює істотний дисбаланс інтересів сторін кримінального провадження.

З огляду на те, що органом досудового розслідування не здійснено відкриття усіх матеріалів проведення негласних слідчих дій щодо обвинувачених в порядку ст.290 КПК України, докази, що містяться в них, необхідно визнати недопустимими.

Разом із цим, визнання вказаних доказів недопустимими, що зумовлює виключення їх з числа доказів, якими суд обґрунтував свій висновок про винуватість обвинувачених, на переконання колегії суддів, не впливає на такий висновок, оскільки він підтверджується іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження та наведеними судом у вироку.

На переконання колегії суддів, не ґрунтуються на вимогах закону апеляційні доводи сторони захисту щодо відсутності складу злочину, передбаченого ст.289 КК України, з тих підстав, що деякі автомобілі, заволодіння якими інкримінується обвинуваченим, мають іноземну реєстрацію або є так званими «двійниками» чи придбані потерпілими по технічному паспорту, оскільки згідно з приміткою до вказаної статті Кримінального кодексу під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу не тільки у власника, але й володільця чи користувача всупереч їх волі.

Не впливає на наявність складу злочину у даному випадку і відсутність експертної оцінки деяких транспортних засобів щодо їх вартості, на що посилаються обвинувачені та їх захисники у поданих скаргах, оскільки обвинуваченим не інкримінувалось вчинення злочину з кваліфікуючими ознаками - завдання великої чи значної матеріальної шкоди. Крім цього, така можливість втрачена через те, що місцезнаходження транспортних засобів, якими незаконно заволоділи обвинувачені, невідоме.

Судом першої інстанції також визнано ОСОБА_2 винуватим у незаконному придбанні та зберіганні за місцем мешкання АДРЕСА_5 трьох корпусів ручних наступальних гранат РГН-1 із запалами, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Свій висновок суд обґрунтував наступними доказами:

- показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_27 про те, що 11.06.2016 року о 07 годині у складі спеціального підрозділу він був присутній при проведенні обшуку за місцем помешкання обвинуваченого ОСОБА_2 В прилеглій до будинку коморі було виявлено та вилучено три гранати РГН-1;

- даними протоколу обшуку від 11.06.2015 року, згідно з яким за місцем проживання ОСОБА_2 - по АДРЕСА_5, вилучено 3 гранати та запали (а.с. 50-54 т.7);

- даними протоколу огляду вилучених під час обшуку предметів від 16.10.2015 року (а.с. 56-57 т.7);

- даними висновку експерта №1/140-ВТ від 12.06.2015 року, згідно з яким вилучені під час обшуку предмети є корпусами ручної наступальної гранати РГН та ударно-дистанційними запалами УДЗ, які при поєднанні їх в єдину конструкцію є боєприпасами (а.с. 73-86 т.7).

Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_42 пояснив, що 11.06.2015 він був запрошений працівниками поліції в якості понятого для проведення обшуку в приватному будинку по АДРЕСА_5. В ході обшуку бачив, що в невеликій прибудові за будинком знайшли пакунок, в якому були предмети, схожі на гранати в розібраному вигляді. Обшук відбувався також в присутності ще одного понятого та ОСОБА_2, який стояв неподалік. Будь яких зауважень та застережень від учасників слідчої дії не надходило, відображені в протоколі обшуку відомості відповідають дійсності.

Цим самим спростовуються апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника про недопустимість як доказу протоколу обшуку з тих підстав, що слідча дія проводилася без участі власника будинку та понятих.

Крім цього, судом першої інстанції визнано невинуватими та виправдано ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у зв'язку з недоведеністю вчинення ними злочинів, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.186 КК України, за наступних обставин.

У квітні 2015 році при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місці, ОСОБА_2, переслідуючи корисливі мотиви, вступив у попередню змову з ОСОБА_6 та трьома невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою вимагання коштів у ОСОБА_25

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання чужого майна, ОСОБА_2, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_6 та трьома невстановленими досудовим розслідування особами 09.04.2015 о 15 годині приїхали на невстановленому досудовим розслідування автомобілі та зайшли до приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_15», розташованого на АДРЕСА_15, де почали вимагати у ОСОБА_25 кошти в сумі 2000 доларів США, погрожуючи останньому фізичною розправою.

Продовжуючи свої злочинні дії, 23.04.2015 об 11 год. ОСОБА_2, ОСОБА_6 та три невстановлені досудовим розслідування особи, перебуваючи за вказаною адресою, почали вимагати від ОСОБА_25 кошти в сумі 2000 доларів США, погрожуючи останньому фізичною розправою. При цьому, ОСОБА_2 разом з двома невстановленими досудовим розслідуванням особами почав наносити ОСОБА_25 удари в область голови та тулуба з метою подолання волі до опору останнього, внаслідок чого спричинили йому легкі тілесні ушкодження.

В цей час ОСОБА_6, разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, відповідно до відведеної їм ролі стояли біля входу до приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_15», з метою перешкодити продавцю вказаного магазину ОСОБА_26 вийти з приміщення та покликати на допомогу працівників міліції.

ОСОБА_25, сприймаючи дані погрози та насильство, як реальну небезпеку для свого життя та здоров'я, передав ОСОБА_2 кошти у сумі 200 грн., якими він, ОСОБА_6 та троє невстановлених досудовим розслідуванням осіб заволоділи.

Виходячи з приміщення даного магазину, ОСОБА_2, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_6 та трьома невстановленими особа відкрито викрали телевізор «Philips 40PFL3078T/12», заподіявши потерпілому ОСОБА_25 шкоду на загальну суму 8000 грн.

Суд першої інстанції, оцінивши надані стороною обвинувачення докази, що стосуються вказаних епізодів, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що висунуте ОСОБА_2 та ОСОБА_6 обвинувачення за ч.2 ст.189, ч.2 ст.186 КК України не знайшло свого підтвердження за результатами судового розгляду.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Не спростовується такий висновок і доводами прокурора про те, що вчинення інкримінованих обвинуваченими даних злочинів доводиться дослідженими судом доказами.

В обґрунтування апеляційних доводів прокурор посилається на показання обвинуваченої ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_25, свідка ОСОБА_26, протоколи пред'явлення осіб для впізнання.

За свідченнями ОСОБА_6, їй було відомо про те, що ОСОБА_25 заборгував ОСОБА_2 кошти. Тому вона, ОСОБА_2 та ще троє невідомих чоловіків їздили до потерпілого з приводу повернення боргу. Перебуваючи у приміщенні магазину, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_25 удар кулаком, на що останній віддав йому 1000 гривень. Після цього вони знову приїжджали до потерпілого, але вона до магазину не заходила, а лише бачила, що ОСОБА_2 виніс звідти телевізор, який спочатку поставив у себе в офісі, а потім забрав додому.

Водночас, з показань самого потерпілого ОСОБА_25, допитаного в суді першої інстанції, до нього в магазин приходила лише ОСОБА_6 з невідомими чоловіками та просила позичити їй 2000 доларів. Оскільки в нього не було таких грошей, він позичив їй лише 1000 гривень. Через два тижні дані особи знову прийшли до нього і сказали, що він винен ОСОБА_6 гроші, та кілька разів штовхнули, однак не пам'ятає хто саме. При цьому забрали з магазину телевізор «Phillips», який ніякої вартості не має, оскільки був зламаний. Заперечував причетність ОСОБА_2, а в судовому засідання впізнав лише ОСОБА_6

Оскільки потерпілий ОСОБА_25 заперечив факти вчинення щодо нього злочинів, судом першої інстанції обґрунтовано визнано неналежними доказами винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_6 протоколи пред'явлення осіб для впізнання від 25.04.2015, згідно з якими ОСОБА_25 впізнав ОСОБА_2 та ОСОБА_6 як осіб, що наносили йому тілесні ушкодження, вимагали гроші та забрали телевізор, а також висновок судово-медичної експертизи № 1191 від 27.04.2015, згідно з яким ОСОБА_25 завдано легких тілесних ушкоджень.

Колегія суддів вважає також обґрунтованим рішення суду щодо визнання неналежними доказами протоколів пред'явлення осіб для впізнання від 25.04.2015, згідно з якими свідок ОСОБА_26 впізнав ОСОБА_2 та ОСОБА_6 як осіб, що вчиняли злочини проти ОСОБА_25, з огляду на те, що вказаний свідок до суду для допиту не з'явився та не зміг підтвердити ці обставини. У зв'язку із запереченням події злочину самим потерпілим, показання свідка, надані ним на стадії досудового розслідування, не можуть бути достатніми для висновку про причетність обвинувачених до вчинення злочинів.

Оскільки висунуте ОСОБА_2 та ОСОБА_6 обвинувачення за ч.2 ст.189, ч.2 ст.186 КК України не підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів, суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах дійшов вірного висновку про необхідність виправдання обвинувачених за цими епізодами.

Крім цього, судом першої інстанції визнано невинуватими та виправдано ОСОБА_35 у зв'язку з недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, який полягає у тому, що він у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, виготовив сфальсифіковане службове посвідчення працівника міліції НОМЕР_29, видане 18.08.2011 року на ім'я оперуповноваженого БНОН капітана міліції ОСОБА_18 з фотографією із зображенням ОСОБА_35, який є документом і видається та посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою подальшого використання, для заволодіння майном.

Як вірно встановив суд першої інстанції, під час судового розгляду не надано достатніх доказів вчинення ОСОБА_35 цього злочину. Не підтверджується сформульоване обвинувачення і доказами, на які посилається прокурор у своїй апеляційній скарзі, а саме: показаннями обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_17, протоколом огляду місця події від 10.06.2015 по вул. Горбачова в м. Києві, висновком експерта № 654/тдд від 05.11.2015, висновком експерта № 192/ікт від 13.08.2015. Наведені докази вказують лише на те, що посвідчення працівника міліції НОМЕР_29, на якому міститься фотокартка ОСОБА_35, не відповідає аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території України, а також підтверджують використання ним цього посвідчення, за що його визнано винним. Однак, жоден з наведених доказів не підтверджує того, що саме ОСОБА_35 вчинив його виготовлення.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.263, ч.3 ст.27, ч.2 ст.289 КК України суд, діючи у відповідності до положень ст.65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який характеризується позитивно за місцем роботи, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, його вік, наявність обставини, що обтяжує його покарання, - рецидив злочинів, а також відсутність обставин, що пом'якшують покарання.

Таким чином суд першої інстанції врахував і ті обставини, на які посилається прокурор у своїй апеляційній скарзі, а тому призначене ОСОБА_2 покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення на строк 6 років і 6 місяців є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів та є справедливим.

Призначаючи ОСОБА_43 покарання за ч.1 ст.187, ч.2 ст.289 КК України суд, діючи у відповідності до положень ст.65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання. Суд першої інстанції обґрунтовано не визнав обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, його часткове визнання вини, а також активне сприяння розкриттю злочину, оскільки даних про це матеріали кримінального провадження не місять.

Таким чином суд першої інстанції врахував і ті обставини, на які посилається як прокурор, так і захисник у своїх апеляційних скаргах, а тому призначене ОСОБА_43 покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення на строк 5 років і 6 місяців, відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та особі винного.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст.289, ч.5 ст.27, ч.2 ст.289 КК України суд, діючи у відповідності до положень ст.65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який характеризується позитивно за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.

Колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_5 частково визнав себе винним у вчиненні злочину за епізодом незаконного заволодіння автомобілем Mercedes-Benz» S500», д.н.з.НОМЕР_27, 10.06.2015. Проте, ця обставина не є такою, що пом'якшує його покарання, як щире каяття, оскільки ним заперечується вчинення злочину за обставин, визнаних судом доведеними. З урахуванням ролі ОСОБА_5 у заволодінні транспортними засобами, вчиненим у співучасті з іншими особами, кількості епізодів злочинної діяльності, призначене йому покарання у виді позбавлення волі є достатнім, справедливим та таким, що забезпечить його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. В той же час матеріали кримінального провадження не містять даних, на підставі яких ОСОБА_5 може бути призначено покарання із застосування положень статей 69 чи 75 КК України.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.289, ч.2 ст.353 КК України суд, діючи у відповідності до положень ст.65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, наявність обставини, що обтяжує його покарання, - рецидив злочинів, а також відсутність обставин, що пом'якшують покарання. Незважаючи на те, що ОСОБА_35 частково визнав вину за окремими епізодами незаконного заволодіння транспортними засобами, суд не може визнати цю обставину такою, що пом'якшує його покарання, оскільки не вважає це щирим каяттям, а обвинуваченим заперечується вчинення злочинів за обставин, визнаних судом доведеними.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.289 КК України суд, діючи у відповідності до положень ст.65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченої, яка характеризується позитивно за місцем реєстрації, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судима, наявність обставин, що пом'якшують її покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів та вчинення злочинів під впливом погрози, примусу, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Врахувавши дані про особу винної, а також наявність трьох обставин, що пом'якшують покарання, судом правомірно застосовано положення ст.69 КК України та призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.289 КК України, яке за своїм видом і розміром є законним та справедливим за встановлених обставин. Погоджуючись з призначеним ОСОБА_6 покаранням, суд апеляційної інстанції бере до уваги і те, що ОСОБА_6 з 1.09.2017 працевлаштувалася в ТОВ «Фірмова мережа «Київхліб» на посаду продавця, про що надала відповідно довідку, що може свідчити про те, що вона стала на шлях виправлення.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалений щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому залишає його без змін, а подані апеляційні скарги учасників судового провадження, - без задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2017 року, ухвалений щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора в кримінальному провадженні Годуєва В.О., обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Шестакової Ю.В., захисника Кондратенка В.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, захисника Сидоренка Л.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_3, - без задоволення.

Зарахувати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк їх попереднього ув'язнення з 11.06.2015 року по 20.06.2017 року включно за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 № 838-VIII, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 року по 07.05.2018 року - за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 18.05.2017 № 2046-VIII, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженими, які утримується під вартою - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

Судді:

___ _______ ______ Мосьондз І.А. Новов С.О. Трясун Ю.Р.