Ухвала суду № 74534293, 25.05.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/5221/18

в справі №760/12879/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2018 Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ДУ Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В СТ А Н О В И В :

15.05.2018 позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву, в якій позивач просить звільнити її від сплати судового збору, посилаючись на відсутність фінансової можливості, зумовленої неналежним виконанням державою обов'язку щодо соціального захисту осіб, які вимушені були переселитися з тимчасово окупованої території України.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Правове регулювання судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Так, статтею 8 вказаного Закону визначені умови за яких можливе відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою статті восьмої Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 81 (136) ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України покладається на заінтересовану сторону.

Разом з цим, позивач не зазначає про наявність жодної з умов, визначених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», які б давали підстави суду звільнити її від сплати судового збору, при цьому, позивач також не надає жодних доказів на підтвердження її посилань про тяжке матеріальне становище, зокрема, що вона не має ніякого доходу, тощо.

З огляду на викладене, суд знаходить заяву позивача про звільнення її від сплати судового збору необґрунтованою та не вбачає підстав для її задоволення.

З огляду на те, що позивача не звільнено від сплати судового збору і в її позовній заяві об'єднано дві позовні вимоги як майнового так і немайнового характеру, то суд підкреслює про необхідність сплатити судовий збір відповідно до ставок Закону України «Про судовий збір» 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за вимогу немайнового характеру та 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за вимогу майнового характеру, та надати суду відповідну квитанцію, або надати суду докази, у підтвердження підстав для відстрочення або звільнення від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 136 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя