Рішення № 74534245, 07.05.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/3424/18

у справі №760/13979/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Лазаренко В.В.

при секретарі - Каліщук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

31.07.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він зареєстрований та фактично проживає у квартирі АДРЕСА_1.

Дана квартира є приватизованою та в рівних частинах належить на праві власності йому, його батькові - ОСОБА_2, дядьку - ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті його матері відкрилась спадщина на ? частину вказаної квартири. ОСОБА_2 відмовився від належної йому частини спадщини після смерті дружини на користь позивача.

Проте, коли він звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав перебування спірної квартири під арештом, накладеним 20.10.2004.

При цьому зазначає, що арешт був накладений на майно ОСОБА_3, якому належить лише ? частина спірної квартири.

За таких обставин він позбавлений можливості в повному обсязі реалізувати своє право власності на квартиру та зареєструвати право власності на частину квартири в порядку спадкування за законом.

При цьому зазначає, що згідно даних, які надані відповідачем, виконавче провадження по якому був накладений арешт на вказану квартиру в реєстрі виконавчих проваджень відсутнє.

Позивач в судове засідання не з'явився. Згідно із заявою, просив розглянути справу в його відсутність.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про місце та час судового засідання повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України. При таких даних, враховуючи, що відповідач в судове засідання свого представника не направив, з заявою про відкладення справи до суду не звертався, а також від нього не надійшов відзив, а позивач просить розглядати справу у його відсутності, суд знаходить можливим з урахуванням вимог ст. 223 ЦПК України розглянути справу в даному судовому засіданні у відсутності учасників справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи і оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1. Співвласниками даної квартири окрім позивача в рівних долях є його батько ОСОБА_2 та дядько ОСОБА_3, а також мати позивача ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло НОМЕР_1 від 27.03.1998.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина на ? частину вищевказаної квартири. Спадкоємця за законом після її смерті є її чоловік ОСОБА_2 та син ОСОБА_1.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 04.09.2015, він відмовився від належної йому частини спадщини, що залишилась після смерті його дружини, на користь сина ОСОБА_1.

Постановою державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Основенко Л.М. від 13.07.2017 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру у зв'язку з накладенням арешту 20.10.2004 за №1394650, підставою для якого була постанова відділу державної виконавчої служби у Солом'янському районі №596/26 від 17.04.2003.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.03.2016 слідує, що за квартирою АДРЕСА_1, значиться арешт згідно постанови Відділу державної виконавчої служби у Солом'янському районі №596/26 від 17.04.2003.

Як зазначив позивач, даний арешт було накладено лише на майно одного співвласника квартири ОСОБА_3. Згідно листа Солом'янського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості відсутнє.

У відповідності до статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином з урахуванням обставин наведених вище, суд вважає, що наявні законні підстави для часткового задоволення вимог позивача щодо зняття арешту із ? частини спірної квартири, т.я. позивач є власником ? частини спірної квартири, та спадкоємцем за законом після смерті матері на ? частину квартири, що належала їй на праві власності, а арешт на всю квартиру був накладений в рамках виконавчого провадження щодо ОСОБА_3, якому на праві власності належить ? частинка квартири, а не квартира в цілому, і наявність такого обтяження створює перешкоди у здійсненні позивачем його права власності на вказане майно та реалізації його законних прав та інтересів.

В силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 640,00 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 6,7, 12-13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1/АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2/ до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві/03036, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 76-А, код ЄДРПОУ 35008087/, про звільнення майна з-під арешту - задовольнити частково.

Звільнити ? частину квартири АДРЕСА_1, з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця № 596/26 від 17.04.2003.

Стягнути з Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя В.В. Лазаренко