Рішення № 74528985, 24.05.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/4918/17

н.п. 2-а/415/93/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.18 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд в особі головуючого судді Фастовця В.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, третя особа – Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із адміністративним позовом, в якому просила суд

-визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо припинення ОСОБА_1 з 01.03.2016 року виплати пенсії за віком;

-визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року по квітень 2017 року;

-визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року по теперішній час;

визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо не нарахування та невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року;

-зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області поновити нарахування та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року по теперішній час (а.с.1-6).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є пенсіонером за віком і перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області, як особа переміщена з району проведення антитерористичної операції. Виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена з 01.03.2016 року. З травня 2017 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області. Згідно відповіді Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, відповідно витягу з протоколу соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 було відмовлено в поновленні виплаті пенсій у зв’язку з відсутністю за фактичним місцем проживання. Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, такими що вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України.

Постановою від 10 жовтня 2017 р. (а.с.96-99) позов було задоволено частково -

визнано протиправною бездіяльність

управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 22.02.2017 року по 22.03.2017 року та управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 23.03.2017 року;

зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області поновити з 22 лютого 2017 р. нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

В іншій частині позовних вимог за період з 22 лютого 2017 р. відмовлено.

Також, ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року у задоволенні клопотання позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо припинення ОСОБА_1 з 01.03.2016 р. виплати пенсії за віком; визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 по 21.02.2017 включно; визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 по 21.02.2017 включно; визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо не нарахування те невиплати пенсії за віком з 01.03.2016; зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області поновити нарахування та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 по 21.02.2017 включно - залишено без розгляду /а.с.94-95/.

28 листопада 2017 р. ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду ухвалу Лисичанського міського суду від 10 жовтня 2017 р. скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду /а.с.164-165/.

Ухвалою судді Лисичанського міського суду від 15 грудня 2017 р. провадження в частині вимог, стосовно яких позов був залишений без руху, було відкрито (а.с.178).

Представник відповідач, УПФУ у м. Лисичанську, проти задоволення позову заперечував, оскільки рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат Лисичанської міськради було зупинено виплату позивачці (а.с.59-56).

Представник відповідача, УПФУ у м. Сєвєродонецьку, проти задоволення позову заперечував, оскільки рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат Лисичанської міськради було зупинено виплату позивачці (а.с.75-77).

Представник 3-ї особи просив у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачка не мешкала за місцем реєстрації як внутрішньо переміщеної особи (а.с.27-28).

На підставі п.10 ч.1 ст.4, 263 ч.1 п.2 КАС України, справа розглядається у письмовому проваджені, оскільки провадження повинно було бути відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що постановою Лисичанського міського суду від 10 жовтня 2017 р., залишеною в силі постановою Верховного Суду від 14 лютого 2018 р. (а.с.201-210) були встановлені та є такими, що не потребують доказування наступні обставини

позивачка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно копії розпорядження Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області від 04.10.2016 р. на виконання постанови КМУ №365 виплату пенсії позивачу припинено з 01.11.2016 р.

Пенсія позиваці виплачена по 29.02.2016 року.

Згідно копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.03.2017 року фактичне місце проживання/перебування позивачки – м. Лисичанськ, пр.. Перемоги, 151/6.

23.03.2017 року позивачка звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області з заявою про витребування її пенсійної справи з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області.

23.03.2017 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області надіслало до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області пенсійну справу позивачки з повідомленням проте, що пенсія виплачена по 29.02.2016 року включно.

Згідно копії витягу з протоколу №46-1 віл 29.05.2017 року відмовлено ОСОБА_1 в відновленні пенсії у зв’язку з відсутністю за фактичним місцем проживання.

Як вбачається із заперечень на позов електронна пенсійна справа позивача на підставі особистої заяви була взята на облік, відпрацьована, але заблокована, оскільки згідно вимог Постанови КМУ від 08.06.20016 року № 365 після подання документів до органів Пенсійного фонду України структурними підрозділами з питань соціального захисту населення повинна обов’язково бути здійснена перевірка фактичного місця проживання із складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї. За результатами такої перевірки структурний підрозділ з питань соціального забезпечення населення готує подання про відновлення або відмову у виплаті пенсії. Позивач відповідно довідки, виданої УПСЗН Лисичанської міської ради Луганської області має статус особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Для перевірки фактичного місця проживання позивачку було включено до списку внутрішньо переміщених осіб, який було передано до УПСЗН. Згідно витягу з протоколу засідання міської комісії з питання призначення(відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам в призначенні пенсії позивачу відмовлено. З урахуванням вказаного виплата пенсія позивачу призупинена.

Факт зупинення виплати позивачеві пенсії відповідачами не заперечується.

Зупинення виплати пенсії відповідачами позивачці було визнано протиправним за період з 22 лютого 2017 р. відсутності передбачених ч.1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підстав та того, що право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія. Відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на виплату пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №К/9901/202/17 (№263/7763/17).

Оскільки протиправність зупинення виплати пенсії позивачці не потребує доведення, суд вважає необхідним прийняти рішення про захист порушеного права позивачки.

При цьому суд зазначає, що відповідно до приписів ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним та достатнім способом відновлення порушеного права позивача є задоволення позовних вимог в частині:

-визнання протиправною бездіяльності Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 березня 2016 р. по 21 лютого 2017 р., тобто з моменту припинення виплати пенсії та по день задоволення позову згідно постанови Лисичанського міського суду від 10 жовтня 2017 р.;

-зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області виплатити несплачену пенсію за віком ОСОБА_1 за період з 01 березня 2016 р. по 21 лютого 2017 р. (оскільки справа наразі перебуває в Управлінні пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області).

Відповідно до ст. 46 Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Тому суд вважає, що виплата пенсії позивачці повинна бути здійснена без обмеження строком, оскільки не була виплачена з вини відповідача, і строк звернення до суду нею не пропущений.

Згідно ст.371 ч.1 п.1 КАС України рішення підлягає негайному виконанню у межах стягнення за один місяць.

Судовий збір віднести за рахунок держави, оскільки питання про його розподіл вирішено при розгляді позову позивачки, що закінчений розглядом 10 жовтня 2017 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243-246, 371КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП – НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, код ЄДРПОУ 21792407, яке знаходиться: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. В.Сосюри, буд. 347, Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, яке знаходиться: м. Сєвєродонецьк, вул.. Шевченка, буд.9, ЄДРПОУ 21792459, про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 по 21.02.2017 включно.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області виплатити несплачену пенсію за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 по 21.02.2017 включно.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області відмовити.

Відповідно до ст. 371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Суддя: