Постанова № 74527688, 29.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 685/1373/17

Провадження № 22-ц/792/779/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач),

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря: Гриньової А.М.,

учасники справи: ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5,

представника ОСОБА_6- ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2018 року (суддя - Бурлак Г.І.) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Великолазучинської сільської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та за позовами ОСОБА_6 до Великолазучинської сільської ради, ОСОБА_4, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 15.12.1999 року серії І-ХМ №008135, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №139, виданий Великолазучинською сільською радою Теофіпольського району Хмельницької області на ім’я ОСОБА_8, яка померла 04.10.1995 року.

Позов мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 3,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району (державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ХМ №006515 виданий 15.12.1999 року), яку вона протягом семи років самостійно обробляє та сплачує податки. Вказану земельну ділянку позивач отримала як член КСП «ОСОБА_9 селянська спілка» відповідно до сертифікату на право приватної власності на земельну частку (пай) серії ХМ № 0327011 від 25.01.1997 року, виданого Теофіпольською районною державною адміністрацією. Влітку 2017 року позивачу стало відомо, що на підставі рішення Теофіпольського райсуду від 23.06.2017 року за відповідачем ОСОБА_6 визнано право власності на земельну ділянку площею 3,11 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великолазучинської сільської ради, в порядку спадкування за законом після смерті матері ________________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_10 Категорія: 47

Доповідач: Янчук Т.О.

ОСОБА_8, яка померла 04 жовтня 1995 року. Земельна ділянка, яка була у власності ОСОБА_8 на підставі державного акта на право власності на землю серії І-ХМ №008135 від 15 грудня 1999 року за № 139, є однією і тією ж земельною ділянкою, яка була надана позивачу. В державних актах серії ІV-ХМ №006515 та серії І-ХМ №008135 площа земельної ділянки, становить однаковий розмір 3,11 га, конфігурація земельної ділянки, її межі та межування із сусідніми земельними ділянками є абсолютно ідентичними та однаковими, що свідчить про те, що на земельну ділянку, запроектовану в схемі розподілу земельних ділянок під № 157, було видано Великолазучинською сільрадою два державних акти на право власності на землю, - на ім'я позивача (ОСОБА_4) та на ім'я ОСОБА_8. Вказувала, що ОСОБА_8, яка померла 04 жовтня 1995 року, не була включена до списку колгоспників, який додавався до Державного акта на право колективної власності на землю, на її ім'я не видавався сертифікат на право приватної власності на земельну частку(пай), а тому державний акт на право приватної власності на землю серії І-ХМ № 008135 від 15 грудня 1999 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 139 виданий Великолазучинською сільською радою Теофіпольського району Хмельницької області на ім'я ОСОБА_8 з порушенням вимог чинного законодавства.

У жовтні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Великолазучинської сільської ради, у якому просив державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 15.12.1999 року виданий на ім’я ОСОБА_4 визнати недійсним.

Свій позов мотивував тим, що державний акт серії ІV-ХМ №006515 від 15.12.1999 року виданий на ім’я ОСОБА_4 підроблений через те, що у ньому немає підпису голови сільської ради, підписаний землевпорядником, який не мав права підпису, печатка поставлена така, якої у 1999 році ще не було.

Також у грудні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Вказаний позов мотивовано тим, що 04 жовтня 1995 року померла його мати ОСОБА_8. До складу спадкового майна входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 3,11 га, розташована на території Великолазучинської сільської ради. На вказану земельну ділянку був виготовлений на ім’я матері ОСОБА_11 акт серії І-ХМ № 008135 на право власності на земельну ділянку, однак він був втрачений, тому у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документу нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. Просив визнати за ним право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним ОСОБА_11 акт на право приватної власності на землю серії І-ХМ №008135 від 15.12.1999 року на ім’я ОСОБА_8 на земельну ділянку під номером 157 площею 3,11 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області. Вирішено питання судових витрат.

У задоволенні позовів ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що суд визнав його відповідачем по справі, хоча він не є власником земельної ділянки, а є лише спадкоємцем після смерті матері. Не погоджується з висновком суду, що його матір не мала права на отримання земельної ділянки, оскільки на момент передачі державного акта померла, зазначає, що на момент утворення КСП та прийняття рішення про передачу у колективну власність землі на території с. В.Лазучик – його матір була членом КСП.

Вказує, що позивач ОСОБА_4, вдалась до підробки документів, в тому числі трудової книжки, з метою довести своє право на отримання земельного паю.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо підробки нею трудової книжки є надуманими, вважає, що вказаний довід апеляції жодного відношення до предмету позову не має.

Не погоджується ОСОБА_4 також з доводом апеляції стосовно того, що ОСОБА_6 за первісним позовом є неналежним відповідачем так як не є власником земельної ділянки, а лише спадкоємцем земельної ділянки, що належала його матері ОСОБА_4, при цьому зазначає, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суб’єктом права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6824780500:03:001:0117 вказаний ОСОБА_6

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області при вирішенні спору покладається на думку суду. Разом з тим, вказує, що відповідно до Указу Президента від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарськими підприємствами і організаціями» право на земельний пай мають всі особи, які входили до складу КСП на момент паювання землі і які входили до списку, що долучався до державного акта на право колективної власності на землю. До зазначеного списку ОСОБА_4 – включена під №9, ОСОБА_8 до списку включена не була. Також на ім’я ОСОБА_8 сертифікат на право приватної власності не видавався.

Зазначає наявні розбіжності у додатку до рішення Великолазучинської сільської ради ХХІІІ скликання «Про затвердження проекту організації території та відведення земельних ділянок (паїв) і передачу їх у приватну власність співвласникам ТОВ «Великий Лазучин» та Протоколом розподілу земельних часток (паїв). Крім того, ОСОБА_8 – не могла входити до складу «ОСОБА_9 селянської спілки» станом на дату видачі державного акту на право колективної власності на пай 01.12.1995 року, оскільки померла 04.10.1995 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_6, ОСОБА_7, підтримали доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Представник Великолазучинської сільської ради ОСОБА_12 в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Судом встановлено, що 01 грудня 1995 року КСП «ОСОБА_9 селянська спілка» видано державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ 009 (а.с.135,136).

Відповідно до Додатку№1, що додавався до вказаного Державного акту, а саме список громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства ОСОБА_4 включена під №11 (а.с. 256), остання також значиться під №11 у Списку членів КСП «ОСОБА_9 селянської спілки» та пенсіонерів з їх числа, які раніше працювали в господарстві та залишилися його членами (а.с.22).

12 червня 1997 року ОСОБА_4 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0327011 (а.с.121). У списку власників сертифікатів на земельні частки (паї) ОСОБА_4 вказана під номером 11, також під №10 зазначена ОСОБА_4 у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Протоколом №1 від 09.12.1999 року зборів співвласників паїв прийняте рішення про розподіл земельних часток (паїв) між співвласниками ТОВ «Великий Лазучин» шляхом жеребкування відкритими номерами і по–сімейно, під №11 зазначена ОСОБА_4 та проставлений її підпис, вказана земельна ділянка №157, площа земельних часток (паїв) - 3,11 га ( а.с. 130-133, 30).

Як вбачається із розписки спеціаліста районного відділу земельних ресурсів по ОСОБА_9 сільській раді, то ним здано сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 (у списку під №2) взамін виданих державних актів на право приватної власності на землю (а.с.142).

ОСОБА_4 15.12.1999 року Великолазучинською сільською радою видано ОСОБА_11 акт на право приватної власності на землю серії ІV-ХМ № 006515 на земельну ділянку площею 3,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району. В державному акті зазначено номер земельної ділянки 157 та вказано, що ОСОБА_11 акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 139. 16 лютого 2015 року на підставі вказаного державного акта у ОСОБА_11 земельному кадастрі за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6824780500:03:001:0117 (а.с.11).

Рішенням №2 VII сесії Великолазучинської сільської ради XXIІІ скликання від 28 грудня 1999 року «Про затвердження проекту організації території та відведення земельних часток (паїв) і передачу їх у приватну власність співвласникам ТОВ «Великий Лазучин» затверджено проект організації території та відведення земельних часток (паїв) в натурі. Передано у приватну власність для товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки співвласникам згідно додатку №1. До даного рішення був розроблений Додаток 1 - список громадян, яким передаються у приватну власність земельні частки (паї) на території ТОВ «Великий Лазучин» с. Великий Лазучин Теофіпольського району Хмельницької області, в якому під № 142 зазначено ім’я ОСОБА_8, в каталозі координат поворотних точок земельних часток (паїв) по земельній ділянці №157 вказано ОСОБА_8.

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_8 померла 04 жовтня 1995 року.

Відповідно до архівної копії Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ХМ №008135 від 15.12.1999 року, вказаний ОСОБА_11 акт виданий на ім’я ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 3,11 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області під номером 157, в ОСОБА_11 акті вказано, що він зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №139.

Рішенням Теофіпольського районного суду від 22 листопада 2016 року встановлено факт, що ОСОБА_8, яка померла 04 жовтня 1995 року в с. Великий Лазучин Теофіпольського району Хмельницької області, є матір’ю ОСОБА_6, який народився 10 лютого 1933 року в с. Великий Лазучин Теофіпольського району Хмельницької області.

Як вбачається із витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі 12 травня 2017 року зареєстровано спадкову справу №60632109, спадкодавець ОСОБА_8, дата смерті 04.10.1995 року.

Постановою від 16 травня 2017 року приватним нотаріусом Теофіпольського районного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, яка померла 04.10.1995 року, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку, що знаходиться на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області та належала спадкодавиці.

Оголошення про втрату державного акта серії І-ХМ № 008135, виданого на ім’я ОСОБА_8 та визнання даного акта недійсним опубліковано на 7-й сторінці газети «Життя Теофіпольщини» № 39-40 від 18 травня 2017 року.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ст. 525 ЦК України в редакції чинній на час відкриття спадщини).

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України (в редакції на час відкриття спадщини) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Як встановлено судом, спір виник щодо земельної ділянки площею 3,11 га, що знаходилась у КСП «ОСОБА_9 селянська спілка» на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області. З копії державних актів серії ІV-ХМ № 006515 та серії І-ХМ № 008135 площа земельної ділянки, становить однаковий розмір 3,11 га, конфігурація земельної ділянки, її межі та межування із сусідніми земельними ділянками є абсолютно ідентичними та однаковими, тобто на земельну ділянку запроектовану в схемі розподілу земельних ділянок під №157, було видано Великолазучинською сільрадою два державних акти на право власності на землю, - на ім'я ОСОБА_4 та на ім'я ОСОБА_8.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Аналіз норм законодавства свідчить про те, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 померла 04 жовтня 1995 року.

ОСОБА_11 акт на право колективної власності на землю КСП «ОСОБА_9 селянській спілці» Теофіпольського району Хмельницької області видано 01 грудня 1995 року серія ХМ 009.

Таким чином, на час смерті ОСОБА_4 і відкриття спадщини (04 жовтня 1995 року) КСП «ОСОБА_9 селянській спілці» державний акт на право колективної власності на землю не видавався, а його члени не мали права власності на земельні частки (паї).

Проте, ОСОБА_4 з моменту передачі державного акта про право колективної власності КСП «ОСОБА_9 селянська спілка» була зазначена в списку членів КСП «ОСОБА_9 селянської спілки» та пенсіонерів з їх числа, які раніше працювали в господарстві та залишилися його членами, в Додатку №1 до Державного акта №009, в протоколі розподілу земельних часток (паїв) від 09 грудня 1999 року саме їй виділено земельну ділянку під №157, саме на її ім’я виданий сертифікат на право на земельну частку (пай), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо допущеної помилки в написанні імені в ОСОБА_11 акті на право приватної власності на землю серії І-ХМ № 008135 від 15.12.1999 року, та в додатку №1 рішення №2 сьомої сесії Великолазучинської сільської ради 23 скликання від 28.12.1999 року «Про затвердження проекту організації території та відведення земельних часток (паїв) і передачу їх у приватну власність співвласникам ТОВ «Велий Лазучин», зазначений державний акт про право приватної власності на землю видано на ім’я ОСОБА_8 безпідставно, у зв’язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано визнаний такий акт недійсним та відмовлено у задоволенні позову спадкоємця після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 15.12.1999 року серії ІV-ХМ №006515 виданий на ім’я ОСОБА_4 та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом за ОСОБА_6

У спадкодавця право на пай виникає з моменту одержання сільськогосподарським підприємством, у якому він працював, державного акта на право колективної власності на землю, що передбачено Указом Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

З урахуванням зазначеного, спростовуються доводи апеляційної скарги, щодо правомірності видачі Державного акта на право приватної власності на землю на ім’я ОСОБА_8 на підставі рішення Великолазучинської сільської ради №3 від 24 травня 1995 року.

Доводи апеляційної скарги щодо підробки трудової книжки ОСОБА_4 з метою довести своє право на отримання земельного паю як члена КСП теж не спростовують зазначені висновки суду, оскільки відповідно до архівної довідки від 30.10.2010 року №675/10 ОСОБА_4 працювала в колгоспі ім.Чапаєва; в ОСОБА_9 селянській спілці; ТОВ «Великий Лазучин» за період 1978 року, 1984 року та за період з 1988 року по 2001 року (а.с.122).

Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск ОСОБА_4 строку позовної давності про визнання недійсним державного акта про право приватної власності на землю виданий на ім’я ОСОБА_8, то вони теж не спростовують висновків суду.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася та могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила. Як вбачається із матеріалів справи про порушення свого права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_4 дізналася в серпні 2017 року, так як 01.08.2017 року право власності на земельну ділянку під тим самим кадастровим номером було зареєстрованому в ОСОБА_11 земельному кадастрі за спадкоємцем ОСОБА_6 на підставі рішення Теофіпольського районного суду від 23.06.2017 року, і стороною по справі ОСОБА_4 не була залучена.

Інші доводи апеляційної скарги теж не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, що є підставою його позовів та яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому доводи апелянта слід відхилити.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 червня 2018 року.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.О. Янчук