Рішення № 74527558, 25.05.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/7110/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.,

позивача - відповідача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_2,

відповідача позивача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та усунення від права на спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування,

встановив :

11 квітня 2017 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, в якому просив визнати за ним право власності на ? частку земельної ділянки площею 1,5226га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району, на ? частку земельної ділянки площею 0,8032 га, кадастровий номер : НОМЕР_4, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району, на ? земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначена: для обслуговування житлового будинку що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на ? земельної ділянки площею 0,32 га. цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_6, після смерті якої залишилося спадкове майно. Спадкоємцями після її смерті є він та його рідна сестра - відповідач ОСОБА_3 Вказує, що він вчасно звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини, і за його заявою було заведено спадкову справу №196-2015. Однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. Причиною відсутності таких, є те, що вони знаходяться у відповідача і вона не бажає їх надавати для оформлення ним спадщини. А тому позов просив задовольнити.

24 травня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування, в якому просив визнати за ним право власності на ? частину домоволодіння з надвірними спорудами, що розташоване в АДРЕСА_1, мотивуючи вимоги тим, що після смерті його матері також залишилося і дане домоволодіння. Так, вказаний будинок належав його дідові - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті якого даний будинок успадкувала його мати ОСОБА_6, однак вона не встигла зареєструвати такий. А тому просить позов задовольнити.

12.10.2017 р. ОСОБА_5 збільшив свої позовні вимоги в яких просив усунути ОСОБА_3 від права на спадкування та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 1,5226га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району, на земельну ділянку площею 0,8032 га, кадастровий номер : НОМЕР_4, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району, на земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначена: для обслуговування житлового будинку що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на земельну ділянку площею 0,32 га. цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що наявні усі підстави передбачені законодавством для усунення ОСОБА_3 від спадкування за законом після смерті матері та оформлення усієї спадщини лише на його ім'я, оскільки мати дійсно потребувала стороннього догляду, а відповідач такого догляду не здійснювала. Спершу, за їх домовленістю вони здійснювали разом такий догляд, але у зв'язку з постійним проживанням сестри з мамою вона сама взяла на себе таке утримання, але з ним не справлялась що призвело до того, що в листопаді 2014 року коли він приїхав до матері, то побачив, що вона знаходиться в безпорадному стані в холодному приміщенні звідки він її забрав у місто Хмельницький на свою квартиру. У нього вона знаходилась біля 10 днів, після чого знову жила у селі Давидківці, після того як він включив котел. Зазначає, що мати за життя постійно скаржилася на сестру, оскільки та не доглядала її, на противагу йому, який завжди приїжджав до матері та допомагав по господарству.

13 червня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування, в якому просила усунути ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_5 ухилявся від надання матері допомоги, яка через інвалідність перебувала у безпорадному стані, а тому не могла самостійно себе обслуговувати та потребувала допомоги. Так, починаючи з лютого 2006 р. та по дату смерті матір внаслідок отримання важких травм опорно-рухової системи була не ходячою, постійно була прикріплена до ліжка. Матері призначена І група інвалідності. Оскільки вона постійно проживала у АДРЕСА_1 та вела спільне господарство з матір'ю до дня її смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1), тому лише вона доглядала маму та опікувалась нею, забезпечувала усім необхідним. В той же час ОСОБА_5 як син спадкодавиці допомоги матері не надавав та нею не опікувався, не зважаючи на те, що остання такої допомоги потребувала у зв'язку із інвалідністю та неможливістю самостійно пересуватись. Починаючи з 2006 року та по 2009 р. відповідач взагалі жодного разу навіть не навідував матір за місцем її проживання, а також і в подальшому належної допомоги та утримання непрацездатній матері з його боку не було, хоча можливість надавати таку допомогу він мав. Крім того, вона займалась організацією похованням матері та несла відповідні витрати, пов'язані з цим. Таким чином, за вище викладених обставин, вважає, що спадкоємця ОСОБА_5 слід усунути від права на спадкування до майна, що залишилось після смерті ОСОБА_6

23.01.2018 р. ОСОБА_3 направила суду відзив, в якому зазначила що їх мати з 2006 р. через важку хворобу, а саме травму опорно-рухової системи фактично перебувала у безпорадному стані та потребувала постійного систематичного та стороннього догляду, який виражався в приготуванні їжі, в пранні одягу, забезпеченні ліками та постійним наглядом. Усе це їй забезпечувала вона сама, оскільки ОСОБА_5 допомогу надавати відмовлявся. Вони з матір'ю проживали удвох, і на момент коли вона важко захворіла і втратила рухову активність їй виповнилось 16 років і вона змушена була іти на роботу, щоб допомагати матері. Маминої мізерної пенсії не вистачало на прожиття і забезпечення її ліками та усіма необхідними потребами, які через її хворобу ОСОБА_5 на її неодноразові прохання в категоричній формі відмовився допомагати. Зазначає, що лише вона допомагала матері та несла усі витрати стосовно утримування матері як харчуванням, побутовими потребами так і лікуванням.

Ухвалою судді від 14.04.2017 р. позовну заяву ОСОБА_5 було залишено без руху, оскільки не зазначено ціни позову відповідно до ринкової вартості майна та не сплачено судовий збір за такою оцінкою.

Ухвалою судді від 27.04.2017 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 13.09.2017 р. об'єднано в одне провадження до цивільної справи № 686/7110/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування - цивільну справу № 686/9693/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування на домоволодіння.

Ухвалою суду від 12.10.2017 р. позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_3 в частині визнання права власності на частину домоволодіння залишено без розгляду за клопотанням ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач - відповідач ОСОБА_5 та його представник вимоги первісної уточненої позовної заяви підтримали та просили задовольнити з підстав наведених у позові, щодо зустрічного позову - заперечили, оскільки підстави для усунення його від спадкування відсутні і він допомагав матері, а тому просили відмовити в задоволенні зустрічного позову.

В судовому засіданні відповідач - позивач ОСОБА_3 та її представник заперечили щодо задоволення первісного позову, оскільки ОСОБА_5 ухилявся від утримання матері, допомоги не надавав, а тому просили відмовити в задоволенні такого. Щодо її позову то такий просить задовольнити, оскільки лише вона надавала допомогу матері, а ОСОБА_5 жодної допомоги матері не надавав.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного слід відмовити, у зв'язку із наступним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом встановлено, що 21.02.2015 року померла мати ОСОБА_5 та ОСОБА_3 -ОСОБА_6, що вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5, копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6, копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_7, серії НОМЕР_8

Після смерті ОСОБА_6 залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 1,5226га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району, що вбачається із копії державного акту серії НОМЕР_9; земельна ділянка площею 0,8032 га, кадастровий номер : НОМЕР_4, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району, що вбачається із копії державного акту серії НОМЕР_10; земельна ділянка площею 0,25 га, цільове призначена: для обслуговування житлового будинку що розташована за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянки площею 0,32 га. цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1., які видано ОСОБА_6, що вбачається із копії державного акту серії НОМЕР_11.

15 травня 2015 р. ОСОБА_5 звернувся до Хмельницької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_6

Проте листом вих. №183/02-14 від 24.01.2017 р. нотаріус відмовив у видачі свідоцтв про право на спадщину, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на майно.

Також, 03.06.2015 р. до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_6

Спадкова справа зареєстрована 15.05.2015 р. № 196-2015.

Із довідки Давидковецької сільської ради від 17.03.2017 р. № 255 вбачається, що ОСОБА_3 постійно проживала та вела спільне господарство з ОСОБА_6 до дня її смерті за адресою : АДРЕСА_1

Також ОСОБА_3 похоронила свою матір ОСОБА_6, що вбачається із довідки № 115 від 23.02.2015 р.

ОСОБА_6 знаходилася на обліку в сімейного лікаря. Діагноз : хронічний гастрит, хронічний панкреатит, вторинний спастичний коліт, після травматична нестабільність лівого колінного суглобу ІІ ступеня, феформуючий артроз лівого кульшового суглобу. Лікувалася амбулаторно, стаціонарно (стан погіршувався). В 2007 рому отримала закритий перелом шийки лівого стегна зі зміщенням відламків та після проведеного лікування була направлена на МСЕК для визначення ступеня інвалідності та отримала ІІ групу інвалідності по причині захворювання опорно рухового апарату. При цьому, 19.02.2015 р. ОСОБА_6 будучи у важкому стані відмовилася від госпіталізації, що вбачається із виписки з амбулаторної картки ОСОБА_6 КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 04.10.2017 р.

Із копій медико-експертної справи ОСОБА_6 КЗ ОЗ «Хмельницького обласного центру медико соціальної експертизи» вбачається, що згідно епікризу з історії хвороби остання з 13.02.2007 р. по 27.02.2007 р. знаходилася на стаціонарному лікуванні з приводу отриманої травми, а саме закритий перелом шийки лівого стегна із зміщенням відламків. Захворювання опорно рухового апарату. Потребувала постійного стороннього догляду. 24.05.2007 р. була направлена на МСЕК внаслідок отриманої травми. Згідно акту огляду МСЕК №1317 від 01.11.2017 р. встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання. Потім згідно довідки направлення на МСЕК ХМ № 124624 встановлена І група інвалідності довічно. Потребує постійного стороннього догляду.

ОСОБА_6 неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні в Малиницькій дільничій лікарні, а саме з 01.02.2010 р. по 09.04.2010 р. Д-3: ХІХС. А/с кардіосклероз СН 11 ст. Хрон. гастрит в ст. помірного загострення. Депресивний розлад. Хибний суглоб ш / лівого стегна. З 08.11.2010 р. по 05.02. 2011 р. Д-3: Хибний суглоб шийки лівого стегна. Артрозо - артрит лівого колінного суглобу ПФС 111 ст. Церебральний атеросклероз. З 03.01.12 р. по 30.03.12р. Д-3 : ХІХС. А/с кардіосклероз СН 11 ст. Артрозо - артрит лівого колінного суглобу ПФС 111 ст. Церебральний атеросклероз. З 29.03.2013 р. по 09.07.2013 р. Д-3: Хибний суглоб шийки лівого стегна; ХІХС. А/с кардіосклероз СН 11 ст. Хрон. гастрит в ст.. помірного загострення. З 03.01.2014 р. по 08.03.2014р. Д-3: ХІХС. А/с кардіосклероз, синусова тахікардія СН 11 ст. ФК 111ст. Церебральний атеросклероз. Депресивний розлад. Хибний суглоб ш / лівого стегна.

Хвора перебувала тривалий час, як для проведення підтримуючої терапії, так і для надання стороннього догляду, в зв'язку з відсутністю такої допомоги з боку дітей, що вбачається із довідки Малиницької дільничої лікарні від 23.01.2018 р.

Із довідки Хмельницької центральної районної лікарні від 11.09.2017 р. вбачається, що ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні знаходилась лише в 2009 році в хірургічному відділенні з 05.05.2009р. по 27.05.2009р. з діагнозом: Закритий перелом латерального відросту лівої стегнової кіски з незначним зміщенням відломків.

В судовому засіданні свідки, які були заявлені ОСОБА_5 показали наступне, а саме:

- свідок ОСОБА_10 (дружина ОСОБА_5) показала, що ОСОБА_6 була у безпорадному стані та потребувала допомоги, оскільки була прикута до ліжка. Вони з чоловіком завжди (щомісяця) приїжджали до матері чоловіка, допомагали по господарству, привозили харчі, відвідували у лікарні. Також у 2014 році ОСОБА_6 проживала у них, оскільки у її будинку було відключено опалення;

- свідок ОСОБА_11 (тітка сторін, яка є сусідкою ОСОБА_6) показала, що дочка ОСОБА_3 належної допомоги ОСОБА_6 не надавала, коли мати потребувала такої допомоги, оскільки була прикута до ліжка. ОСОБА_6 була недоглянута, ОСОБА_3 закривала матір в хаті та била її. Сусіди та вона приносили їсти ОСОБА_6. ОСОБА_6 за життя телефонувала родичам і сусідам, щоб нагодували її. ОСОБА_5 практично кожні вихідні приїжджав до матері і допомагав по господарству;

- свідок ОСОБА_14 (сусідка ОСОБА_6) показала, що допомагали обоє дітей, хоча це не була належна допомога. ОСОБА_6 завжди просила їсти сусідів і ті приносили їжу через вікно. По господарству усе робив ОСОБА_5, ОСОБА_3 теж допомагала, але в основному ОСОБА_5;

- свідок ОСОБА_15 (подруга сім'ї ОСОБА_5) показала, що ОСОБА_5 допомагав своїй матері і в 2014 р. забирав її до себе.

В судовому засіданні свідки, які були заявлені ОСОБА_3 показали наступне, а саме:

- свідок ОСОБА_16 (подруга ОСОБА_3, яка є сусідкою) показала, що за період з 2014 року два рази була вдома у ОСОБА_3 і бачила її матір ОСОБА_6, яка була в безпорадному стані, допомагала їй ОСОБА_3 Брата ОСОБА_5 бачила пару разів на місяць. Чи допомагав ОСОБА_5 і чи ухилявся від допомоги матері не знає. Чула лише зі слів ОСОБА_3;

- свідок ОСОБА_17 (друг ОСОБА_3 та ОСОБА_5) показав, що коли приїжджав у село Давидківці (щонеділі літом, а зимою рідше) то бачив, що лише ОСОБА_3 опікувалася матір'ю, яка була в безпорадному стані, і що він їм допомагав. ОСОБА_5 бачив рідко, щоб допомагав ОСОБА_5, то такого не бачив;

- свідок ОСОБА_18 (подруга ОСОБА_3) показала, що в 2013 р. шість місяців жила вдома у ОСОБА_3 Вказала, що увечері ОСОБА_3 працювала, а вдень була дома і допомагала матері, яка була в безпорадному стані, а брат ОСОБА_5 не допомагав ОСОБА_6. З 2013 р. по 2015 р. бачила ОСОБА_5 лише три рази;

- свідок ОСОБА_3 (батько ОСОБА_3) показав, що ОСОБА_6 була у безпорадному стані і допомогу їй надавали лише він та його дочка. ОСОБА_5 ніколи нічим не допомагав матері.

Відносно позову ОСОБА_5 в частині усунення ОСОБА_3 від права на спадкування та відносно позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 щодо усунення ОСОБА_5 від права на спадкування, то такі задоволенню не підлягають, у зв'язку із наступним.

Так, встановлено, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є її діти син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_3, які у встановленому законом порядку подали заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 п. 6 постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України, не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Як роз'яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 172 СК України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Ухиленням особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його вчиняти, але не вчиняла необхідних дій.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Так, дійсно судом встановлено, що ОСОБА_6 перебувала у безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги.

Проте, ОСОБА_3 не надано суду переконливих та об'єктивних доказів на підтвердження факту ухилення ОСОБА_5 від надання допомоги спадкодавцю, а саме доказів, які б підтверджували винну поведінку ОСОБА_5, яка б свідчила, що спадкодавець дійсно потребувала допомоги у зв'язку із безпорадним станом, зверталася за допомогою до ОСОБА_5, а останній відмовив у наданні такої допомоги. Таких обставин не встановлено і судом.

Аналогічно і ОСОБА_5 не надано доказів на підтвердження факту ухилення ОСОБА_3 від надання допомоги спадкодавцю, а саме в умисних її діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

З показів свідків встановлено, що матері допомагали обоє дітей, хоча така допомога була не належною як зі сторони сина так і дочки.

Таким чином, а ні ОСОБА_5 а ні ОСОБА_3 не підлягають усуненню від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6

Щодо позову ОСОБА_5 в частині визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, то такий підлягає частковому задоволенню у зв'язку із наступним.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ст. 1225 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ст.. 1258 ЦК України).

Згідно частини першої ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є її діти син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_3, які у встановленому законом порядку подали заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способом захисту цивільною права є визнання права.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 заперечується право на спадкування ОСОБА_5, а оскільки ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги за законом та має право на спадкування, у встановленому законом порядку подав заяву про прийняття спадщини, обставин для його усунення від спадкування не встановлено, при цьому враховуючи рівність часток спадкоємців, суд приходить до висновку що за ОСОБА_5 слід визнати право власності в порядку спадкування за законом на спірне майно в розмірі ? частки.

Отже, первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в зустрічному слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме: щодо позову ОСОБА_5, то позивач сплатив за вимогу немайнового характеру 640 грн. та за вимогу майнового характеру 640 грн. Усього земельні ділянки коштують 278 570 грн. (1% - 2 785, 70 грн.), тобто позивач мав би доплатити за вимогу майнового характеру 2 145, 70 грн. (2 785, 70 грн. - 640 грн.), а оскільки його майнова вимога задоволена частково, то з ОСОБА_3 слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1392, 85 грн. (2 785, 70 грн. /2), а недоплачений судовий збір в сумі 752, 85 грн. ((2 145, 70 грн. (недоплачений збір) -1 392, 85 грн. (збір який стягнуто з відповідача)) слід стягнути на користь держави з ОСОБА_5

Оскільки в частині позову як ОСОБА_5 так і ОСОБА_3 відмовлено, то такі витрати в сумі по 640 грн. покладаються на них.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 141, 258-273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1, і.к.: НОМЕР_1) право власності на ? частку земельної ділянки площею 1,5226га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району, на ? частку земельної ділянки площею 0,8032 га, кадастровий номер : НОМЕР_4, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району, на ? земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначена: для обслуговування житлового будинку що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на ? земельної ділянки площею 0,32 га. цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої : АДРЕСА_1, і.к.: НОМЕР_2) на користь держави судовий збір в сумі 1 392, 85 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1, і.к.: НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в сумі 752, 85 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування, відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції- Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04.06.2018 р.

Суддя