Рішення № 74527473, 06.06.2018, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/224/18

Провадження № 2/670/177/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Потапова О.О.,

з участю секретаря Корчової А.І.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Говорівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Говорівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, просить визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 який належав її прабабці ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла її прабаба ОСОБА_2. До дня смерті вона була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 одна. 5 лютого 1989 року вона склала заповіт, в якому заповіла позивачці усе своє майно.

Родинні відносини між ОСОБА_1 та прабабою підтверджуються: свідоцтвом про народження позивачки та свідоцтвом про народження та одруження її матері і баби. Внаслідок смерті прабаби ОСОБА_2 відкрилася спадщина, часом відкриття якої є день її смерті. Після смерті прабаби ОСОБА_1, відповідно до ст. 534 ЦК УРСР вступила у спадщину, як спадкоємець за заповітом. На день складання заповіту та на день смерті прабаби вона була неповнолітньою.

Померлій на праві власності належав житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1

Позивач не має можливості отримати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірний житловий будинок по АДРЕСА_1, в порядку, передбаченому ст. 1298 ЦК України, оскільки правовстановлюючі документи на нього, якими є свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг про реєстрацію права власності, відсутні. Нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва із підстав відсутності правовстановлюючого документу. Спадкова справа не заводилась.

Випискою із погосподарської книги Говорівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області за 1991-1995 р.р., підтверджено, що ОСОБА_2 до дня смерті являлась головою двору (єдиним власником) житлового будинку, який розташований у АДРЕСА_1 та за життя узаконила його. Однак, правовстановлюючі документи на вищевказаний житловий будинок втрачені.

Представник позивача надав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити, справу слухати без участі сторони позивача.

Відповідачем було надіслано до суду заяву, в якій він просить розглянути справу без представника Говорівської сільської ради, позовні вимоги визнає.

Ч. 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Враховуючи дану норму закону, та вимоги ст. 223 ч. 4 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних в ній доказів. У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін, справа розглянута без їх участі у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2, актовий запис № 30), залишивши заповіт, яким 15 лютого 1989 року заповіла все своє майно правнучці ОСОБА_3, яка згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_3 змінила своє прізвище на «ОСОБА_1».

Після смерті в 1994 році ОСОБА_2, позивачка вступила у володіння спадковим майном в АДРЕСА_1, що стверджується довідкою Говорівської сільської ради № 162 від 18.05.2018 року.

Із виписки з погосподарської книги за 1991 -1995роки (час набрання чинності ЗУ «Про власність») Говорівської сільської ради № 51 від 21.02.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, являлась головою колгоспного двору, що згідно ст. 125 ЦК УРСР, при розподілі майна колгоспного двору давало їй право особистої власності на спірний будинок з господарськими будівлями. Що також підтверджується довідкою БТІ № 1-809 від 05 березня 2018 року, в якій вказано, що ОСОБА_2 в 1990 році видавались правовстановлюючі документи на домоволодіння АДРЕСА_1

Згідно технічного паспорта до складу домоволодіння входили житловий будинок та сарай - літня кухня.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснювалось за заповітом (ст. 534 ЦК УРСР).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як встановлено судом, позивач є єдиним спадкоємцем померлої прабаби за заповітом, прийняла спадщину.

Однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове домоволодіння позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що підтверджується повідомленням приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 56/01-16 від 22.02.2018 року, якою відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що згідно вимог Закону «Про сільську Раду депутатів трудящих УРСР» від 02.06.1968 року, кожна сільська рада вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської ради, в особовому рахунку вказувались прізвище, ім'я та по батькові глави сім`ї, на ім'я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Проте, у період чинності зазначеної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась у сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Оцінивши надані позивачем докази, суд доходить висновку, що спадкодавець за життя набула право власності на вказане нерухоме майно, однак не оформила це майно на своє ім'я, у зв'язку з чим виник спір, тому його вирішення можливе лише в судовому порядку.

Визнання права власності за позивачем на спадковий житловий будинок не оспорюється відповідачем, не порушує прав чи інтересів інших осіб, тому суд вважає за необхідне визнати позивачем право власності на спадкове майно.

Керуючись ст. 15, ст. 16, ст. ст.1217-1218, ст. ст. 1268-1270 ЦК України, ст. 12-13, 19, 141, 258-259, 265, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1 жителькою АДРЕСА_2 право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, протягом 30 днів після отримання копії цього рішення через Віньковецький районний суд до Апеляційного суду Хмельницької області.

Суддя О.О.Потапов