Рішення № 74526442, 29.05.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2018 Справа №607/4377/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванко О. М.

за участю секретаря с/з ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 117 065,53 грн., з яких: 3 450,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 108 534,28 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 5 081,25 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

В обґрунтування вимог вказує, що 02.12.2011 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Взяті на себе зобов’язання не виконує, у зв’язку з чим представник позивача просить суд позов задовольнити, стягнути з боржника заборгованість по кредиту та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з’явився, подавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні, попередньо подавши відзив на позов, в якому зазначив, що позивач пропустив строки позовної давності, що є підставою для відмови в позовних вимогах.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв’язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.12.2011 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту, який складається із анкети-заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до умов договору відповідачу були надані грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Згідно до ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, зобов’язання повинне виконуватись у строк, що встановлений у договорі.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов’язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно зі ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості, станом на 31.12.2017 р. відповідач має заборгованість за кредитом у розмірі 117 065,53 грн., з яких: 3 450,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 108 534,28 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 5 081,25 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачається, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно із п. 2.1.1.12.4. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р., на які посилається позивач, строк та порядок погашення кредиту (кредитний ліміт) по кредитним картам з встановленим мінімальним платежем, а також овердрафта, який виникає за такими картами, наведено в Памятці клієнта/Довідці про умови кредитування, яка є невідємною частиною договору, а також встановлюється даним пунктом. Строк повернення овердрафту у повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту. Строк повернення процентів щомісячно за попередній місяць до 25-го числа.

Відповідно до Памятки клієнта, наявної в матеріалах справи, строк погашення заборгованості за кредитом починаючи з місяця, наступного за здійсненням першої операції, не пізніше 25-го числа.

Відповідно до положень ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Ч. 3 ст. 264 ЦК України передбачає, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як свідчить розрахунок заборгованості, наданий позивачем, початок виникнення простроченої заборгованості починається з 26.01.2012 р., отже в позивача виникло право на звернення з позовом до суду до 26.01.2015 р. в межах трирічного строку позовної давності.

Позивач звернувся до суду 19.03.2018 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно із ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим, позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності стосовно вимог по стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 117 065,53 грн. та, відповідно, стосовно додаткових вимог по стягненню з відповідача заборгованості по процентам та штрафу. У зв’язку з наведеними обставинами, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" слід відмовити через сплив строку позовної давності.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 257, 258, 261, 264, 266, 267 ЦК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Позивач: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повний текст рішення суду складено 04 червня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_3