Рішення № 74526212, 07.06.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/428/18

провадження №: 2/398/1132/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"07" червня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Бугайченко Т.А., з участю секретаря – Величко Т.Г., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів, розірвання договору підряду та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ФОП ОСОБА_4 про захист прав споживачів, розірвання договору підряду та стягнення коштів.

Свій позов обґрунтовує тим, що 01 лютого 2018 року вона уклала з відповідачем у письмовій формі договір підряду на поставку металопластикових конструкцій та внесла в касу попередню оплату в сумі 15 476 грн. Відповідач відмовилась надати квитанцію про оплату, вказавши, що ці гроші відображені у договорі. Після цього позивач уважно оглянула договір і виявила, що в договорі відсутня його нумерація, значиться юридична адреса ФОП ОСОБА_4 – офіс «Фенікс», на печатці значиться м. Покров Дніпропетровської області. На вимогу позивача надати більш детальну інформацію про діяльність відповідача та документи, які підтверджують законність її діяльності, остання відповіла відмовою. Також відповідач відмовилась надати сертифікат якості товару, запевнивши, що вона гарантує якість. На питання позивача відповідач повідомила, що її замовлення буде виготовлено в іншому місті. Після розмови позивач попросила відповідача розірвати з нею договір та повернути кошти. Відповідач пообіцяла повернути позивачу кошти наступного дня, тобто 02 лютого 2018 року. 02 лютого 2018 року близько 10-00 год. позивач знову звернулась до відповідача з проханням розірвати договір та повернути кошти, однак відповідач відмовилась, посилаючись на те, що вона вже зробила замовлення. 03 лютого 2018 року позивач звернулась до відповідача з письмовою заявою про розірвання договору та повернення сплачених грошей, яку відповідач відмовилась отримувати, тому позивач вимушена була направити свою заяву відповідачу поштою. Вважає, що відповідач не надала їй необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, інформацію про кількість та якість асортименту, інформацію про виробника (виконавця, продавця), як того вимагає п. 4 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів». Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів» та ст.ст. 626, 638, 651 ЦК України, позивач просить розірвати договір підряду від 01 лютого 2018 року на поставку металопластикових конструкцій, укладений між нею та ФОП ОСОБА_4, і стягнути з відповідача гроші в сумі 15 476 грн.

Відповідач ФОП ОСОБА_4, не погоджуючись з вимогами позовної заяви, направила до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначала, що дійсно між нею та позивачем ОСОБА_3 01 лютого 2018 року був укладений договір підряду на поставку металопластикових конструкцій. Згідно договору вона, як підрядник, взяла на себе зобов’язання за завданням замовника організувати виготовлення та доставку металопластикових конструкцій за вказаною в договорі адресою. За попередніми розрахунками ціна договору склала 22 000 грн. В момент підписання договору позивачем було сплачено 15 476 грн., про що нею було отримано відповідну квитанцію. Залишок в розмірі 6 524 грн. згідно умов договору позивач повинна сплатити в момент підписання акту прийому-передачі. Вважає твердження позивача про те, що вона після підписання договору зверталась до неї, ОСОБА_4, з запитаннями, на яких підставах вона здійснює підприємницьку діяльність в місті ОСОБА_2, просила надати сертифікат якості товару, неправдивими, оскільки в день укладення договору позивачем було підписано додаток до договору, з якого вбачається, що позивачу в повній мірі надана інформація про товар, умови оплати та доставки, тому вважає, що вона дотримала вимог ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів». Чинне законодавство України не містить територіальних обмежень щодо здійснення підприємницької діяльності не за місцем реєстрації. Твердження позивача про те, що вона в день укладення договору зверталась до неї, ОСОБА_4, з проханням розірвати договір та повернути кошти, вважає неправдивими. 02 лютого 2018 року позивач з’явилась до її офісу і повідомила про намір розірвати договір та просила повернути попередню оплату в розмірі 15 476 грн. Вона зателефонувала на завод «Stekloplast» і отримала відповідь, що замовлення вже виконується і повернути кошти, перераховані нею на завод, неможливо. Доказом цього є специфікація до замовлення № SP000693631 від 02 лютого 2018 року. 03 лютого 2018 року позивач разом зі своїм представником з’явилася до відповідача і знову попросила розірвати договір та повернути кошти, на що відповідач їй повідомила, що вона діє згідно умов договору, кошти вже перераховані і замовлення позивача виконується. 07 лютого 2018 року вона, ОСОБА_4, направила позивачу лист про те, що підстави для дострокового розірвання договору відсутні. 12 лютого 2018 року вона отримала лист позивача від 03 лютого 2018 року про повернення останній коштів до 05 лютого 2018 року. В разі неповернення коштів позивач мала намір звернутись для вирішення даного питання в суд. 13 лютого 2018 року замовлення позивача було виконане і надійшло до неї, ОСОБА_4 В той же день вона зателефонувала до позивача, однак вона не брала слухавку. На теперішній час замовлення позивача знаходиться в її офісі. 15 березня 2018 року вона поштою направила позивачу письмову претензію на суму 6 525 грн. 00 коп. по договору підряду. Вважає, що нею, як підрядником виконано всі умови договору від 01 лютого 2018 року.

Позивач направила до суду відповідь на відзив, в якій зазначала, що оскільки відповідач не є виробником продукції, відповідно до ст. 202 ЦК України повинен укладатись трьохсторонній договір між замовником підрядником та виробником. При укладанні договору підряду відповідач не надала їй достатню інформацію про виробника продукції. Вважає, що відповідач безпідставно відмовила їй в розірванні договору підряду за її зверненням 01 лютого 2018 року, так як згідно специфікації замовлення на виготовлення металопластикових конструкцій було зроблено тільки 02 лютого 2018 року.

Відповідач ОСОБА_4 направила до суду заперечення (на відповідь на відзив), згідно якого підтримала доводи, зазначені у відповіді на відзив, вказала, що нею при укладенні договору з позивачем були дотримані вимоги ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», твердження позивача про те, що вона після підписання договору зверталась до неї, ОСОБА_4, про розірвання договору та повернення коштів, на думку відповідача, є неправдивими. Підтвердила, що 02 лютого 2018 року позивач з’явилась до її офісу і повідомила про намір розірвати договір та просила повернути попередню оплату в розмірі 15 476 грн. Вона зателефонувала на завод «Stekloplast» і отримала відповідь, що замовлення вже виконується і повернути кошти, перераховані нею на завод, неможливо. 13 лютого 2018 року замовлення позивача надійшло до неї, ОСОБА_4 В той же день вона зателефонувала до позивача, однак вона не брала слухавку. На теперішній час замовлення позивача знаходиться в її офісі. Не погоджується з твердженням позивача про те, що необхідно було укласти трьохсторонній договір, оскільки ст. 202 ЦК України не є зобов’язальною нормою.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги за позовом підтримала , посилаючись на обставини викладені у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги за позовом не визнав та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву і запереченні на відповідь на відзив. Також пояснив, що після звернення позивача до ОСОБА_4 02.02.2018 року із вимогою про розірвання договору підряду, відповідач обсягом виконаних робіт на вказану дату та їх вартістю не цікавилась, оскільки не вбачала підстав для розірвання договору.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом 11 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 з 01 березня 2017 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань.

01 лютого 2018 року між замовником ОСОБА_3 та підрядником ФОП ОСОБА_4 був укладений договір підряду на поставку металопластикових конструкцій.

Розділом 1 договору передбачено, що підрядник зобов’язується організувати роботи по виготовленню і доставити замовнику металопластикові конструкції за вказаною адресою, а замовник спочатку сплатити їх вартість в повному обсязі, після чого прийняти вироби. Вартість замовлення складає 22 000 грн. Попередня оплата 15 476 грн.

З додатку до договору вбачається, що сторони погодили що розірвання договору не допускається. Позивач підтвердила, що їй у повній мірі надана інформація про товар, умови оплати та доставки.

Сторони не заперечують, що позивач в день укладення договору сплатила відповідачу 15 476 грн.

02 лютого 2018 року ОСОБА_4 зробила замовлення у виконавця ТОВ «Підприємство «Монтажстрой» на виготовлення металопластикових конструкцій на загальну суму15 400 грн. (а.с. 32-33).

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

Згідно вимог статті 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

При цьому, робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або в повному обсязі (ч. 2 ст. 873 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

Сторонами не заперечується, що 02 лютого 2018 року та 03 лютого 2018 року позивач зверталась до відповідача з проханням розірвати договір та повернути сплачені кошти в сумі 15 476 грн., які позивач передала як попередню оплату для виготовлення металопластикових конструкцій. 03 лютого 2018 року позивач направила відповідачу письмову заяву з проханням до 05 лютого 2018 року повернути кошти, інакше вона буде звертатись до суду за вирішенням даного питання.

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що вона 01 лютого 2018 року після укладення договору зверталась до відповідача з проханням розірвати договір та повернути сплачені кошти. Так, з письмової заяви ОСОБА_3 від 03 лютого 2018 року на ім’я ФОП ОСОБА_4 вбачається, що вона, ОСОБА_3, зверталась до відповідача з проханням повернути кошти тільки 02 та 03 лютого 2018 року. Відповідач заперечує, що позивач 01 лютого 2018 року після укладення договору зверталась до неї з проханням розірвати договір та повернути кошти. Тому суд вважає дану обставину не доведеною.

Згідно вимог ч. 2 ст. 867 ЦК України замовник має право у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті. Умови договору, що позбавляють замовника цього права, є нікчемними.

Отже, після звернення позивача 02 лютого 2018 року з відмовою від договору, відповідач повинна була повернути позивачу сплачені нею кошти, а позивач відшкодувати відповідачу частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній підрядником до повідомлення йому замовником про відмову від договору. Частиною 2 статті 867 ЦК України не передбачено обов’язкової форми такого звернення, тому звернення про відмову від договору може бути, в тому числі усне.

Умови договору від 01 лютого 2018 року (п. 1.2) та додатку до договору про те, що розірвання договору після його підписання не допускається, суд на підставі ч. 2 ст. 867 ЦК України визнає нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачі» судам слід мати на увазі, що до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що виникають, в тому числі, із договорів підряду.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку з тим, що позивач належним чином звернулася до відповідача з вимогою про розірвання договору побутового підряду, однак відповідач своєчасно заходів до його розірвання не вчинила. Суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 15 476 грн., оскільки відповідач не надала доказів вартості виконаної нею роботи до повідомлення позивача про відмову від договору.

Доводи позивача про те, що відповідач не надала їй необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), та не надала сертифікат якості товару, суд вважає безпідставними, оскільки згідно додатку до договору позивач, підписуючи цей документ, підтвердила, що їй у повній мірі надана інформація про товар, умови оплати та доставки. Додаток до договору суд визнає належним доказом, незважаючи на те, що він датований 01 грудня 2018 року, оскільки особа, яка підписує документ – в даному випадку позивач ОСОБА_3, повинна була перевірити повноту та достовірність зазначених в документі даних до підпису документу. Своїм підписом особа виражає свою волю, тому обов’язок щодо перевірки повноти та достовірності зазначених в документі даних покладається на таку особу. Доказів того, що додаток до договору підписаний ОСОБА_3 шляхом обману зі сторони відповідача чи шляхом примусу або не виражає її волю позивачем суду не надано.

Доводи позивача про те, що підставами для розірвання договору є такі істотні умови: відповідач не підтвердила факт здійснення нею підприємницької діяльності на території м. Олександрії; відповідач не підтвердила факт сплати податків державі і те, що перед державою не існує заборгованості; що це за офіс «Фенікс», який зазначає відповідач у договорі (так зазначено в позовні заяві, а.с. 3); відповідач не підтвердила факт, що вона орендує своє приміщення в м. Олександрії та на який термін, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені умови не є істотними і надання замовнику підрядником такої інформації чинним законодавством не вимагається.

Доводи позивача про те, що в даному випадку необхідно було укласти трьохсторонній договір, оскільки відповідач не є виробником продукції, суд вважає безпідставними, оскільки чинним законодавством не вимагається укладення багатостороннього договору при укладенні договору підряду, навіть в тому разі, коли підрядник не є виробником продукції.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, його слід стягнути з відповідача на користь держави в сумі 1 409 грн. 60 коп. (704,80 грн. – за немайновою вимогою про розірвання договору + 704,80 грн. за майновою вимогою про стягнення коштів).

На підставі Закону України «Про захист прав споживача», ст.ст. 865-867 ЦК України, керуючись ст.ст. 76-81, 263-265,268,273 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів, розірвання договору підряду та стягнення коштів задовольнити.

Розірвати договір підряду на поставку металопластикових конструкцій від 01 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, місце здійснення підприємницької діяльності: м. Олександрія Кіровоградської області, вул. Семашко, 46, офіс «Фенікс», реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Червоноармійська), 33, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, 15 476 (п"ятнадцять тисяч чотириста сімдесят шість)грн. сплаченого авансу.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, місце здійснення підприємницької діяльності: м. Олександрія Кіровоградської області, вул. Семашко, 46, офіс «Фенікс», реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь держави 1 409 (одну тисячу чотириста дев"ять) грн. 60 коп. судового збору .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 07 червня 2018 року.

Суддя Т.А. Бугайченко