Рішення № 74525844, 23.05.2018, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/1346/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2018 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого – судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держпраці у Кіровоградській області; Долинський районний військовий комісаріат про поновлення на посаді, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, стягнення середнього заробітку, –

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що згідно з укладеним контрактом від 28 липня 2017 року проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

У листопаді 2017 року розмовляючи зі своїм батьком дізнався, що за місцем роботи виникли якійсь проблеми, однак він їх особисто виправить.

Наказ про звільнення не отримував. Про звільнення дізнався 20 листопада 2017 року.

14 грудня 2017 року батько намагався зареєструвати позовну заяву в канцелярії суду, однак у цьому відмовили з тих підстав, що у нього відсутні для цього повноваження.

За вищезазначених обставин ОСОБА_5 за місцем проходження військової служби виготовив відповідну довіреність.

Вищезазначені обставини стали підставою пропуску строку звернення до суду, а тому просить поновити такий строк.

Позивач зазначає, що у відповідача працював монтером колії з 1 жовтня 2012 року згідно з наказом від цього ж дня № 586/ос.

Наказом від 28 липня 2017 року № 152/ос позивача було увільнено від виконання обов’язків з цієї дати на час проходження військової служби зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку.

Наказом від 8 вересня 2017 року № 212/ос ОСОБА_4 звільнено з посади з 27 липня 2017 року за п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Позивач зазначає, що його звільнення є незаконним, оскільки здійснено у порушення положень ст. 119 КЗпП України, а тому просить: поновити строк звернення до суду; визнати незаконним та скасувати наказ від 8 вересня 2017 року № 212/ос про звільнення з 27 липня 2017 року за п. 3 ст. 36 КЗпП України, поновивши на посаді; стягнути середній заробіток за період з 28 липня 2017 року по 22 грудня 2017 року у розмірі 35769,76 грн.

У березні 2018 року ОСОБА_5 надіслав до суду заяву про збільшення позовних вимог. Просить стягнути з відповідача середній заробіток за період з 28 липня 2017 року по 1 лютого 2018 року у розмірі 51591 грн.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2018 року замінено неналежних відповідачів на належного.

У квітні 2018 року ОСОБА_5 останній раз подав заяву про уточнення суб’єктного складу учасників справи з урахуванням замінених неналежних відповідачів на належного та збільшення позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку. Просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 липня 2017 року по день вирішення спору по суті.

Відповідач публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» надіслав до суду відзив на позов. Просить відмовити у позові з тих підстав, що на час звільнення позивача з роботи згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України мобілізаційні заходи у країні не проводились, особливий період не діяв, воєнний стан не вводився, відбудовний період після закінчення воєнних дій не встановлювався, тобто позивач не є особою прийнятою на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про мобілізацію або введення воєнного стану, а також не є особою, прийнятою на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби під час дії особливого періоду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, ОСОБА_1 позов підтримав за обставин зазначених у ньому, попросив позов задовольнити.

Представник відповідача публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» у судове засідання не з’явився, повідомивши про причину неявки, визнану судом неповажною.

Представник Управління Держпраці у Кіровоградській області у судове засідання не з’явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти позову.

Представник Долинського районного військового комісаріату ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти позову. Суду пояснив, що незгоден з доводами відповідача про те, що в Україні тепер не діє особливий період.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що є батьком позивача. Дізнавшись, що сина звільнили з попередньої роботи одразу звернувся до відділу кадрів. У відділі кадрів це підтвердили. Одразу від імені сина, який проходив військову службу звернувся до Управління Держпраці у Кіровоградській області. Дізнався, що цей орган не має повноважень поновити сина на посаді та, що для цього потрібно звертатись до суду. Наказ про звільнення сину відповідачем не надсилався на адреси місця проживання. Наказ про звільнення отримано позивачем 20 листопада 2017 року. 14 грудня 2017 року приніс до канцелярії суду позовну заяву, однак її відмовились приймати за відсутності відповідних повноважень, а саме довіреності діяти в інтересах позивача. Зателефонував з цього приводу йому, повідомивши про обставини. Син проходячи службу у м. Селидове Донецької області звернувся до місцевого нотаріуса та підготував довіреність на ім’я ОСОБА_1, направивши її поштою. У зв’язку із цим було пропущено строк звернення до суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, дослідивши зміст поданих заяв по суті, матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 28 липня 2017 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_4 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (а. с. 9, 10).

Наказом командира військової частини А3211 від 28 липня 2017 року № 158, зокрема ОСОБА_4 з 28 липня 2017 року зараховано до списків особового складу (а. с. 17).

Наказом командира військової частини А1736 від 27 листопада 2017 року № 331, ОСОБА_4 з 27 листопада 2017 року зараховано до списків особового складу для подальшого проходження служби в місці дислокації військової частини А1736 зони проведення антитерористичної операції з метою виконання службових бойових завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а. с. 21).

Згідно з довідкою командира військової частини А1736 від 12 грудня 2017 року № 923, ОСОБА_4 з 27 листопада 2017 року до тепер безпосередньо приймає участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а. с. 20).

Наказом (розпорядженням) начальника виробничого підрозділу «Долинська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 8 вересня 2017 року ОСОБА_4 звільнено з 27 липня 2017 року з посади монтера колії третього розряду згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України (а. с. 16).

Згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Радою національної безпеки і оборони України 1 березня 2014 року прийнято рішення, уведене в дію указом Президента України від 2 березня 2014 року N 189/2014 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.

Указом Президента України від 14 січня 2015 року N 15/2015 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року N 113-VIII, доручено Кабінету Міністрів України: перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь ПОВНА ГОТОВНІСТЬ; установити з метою мінімізації негативних наслідків для економіки держави обмеження під час виконання мобілізаційних завдань та довести їх до визначених суб'єктів національної економіки, які переводяться на функціонування в умовах особливого періоду, з введенням ступеня ПОВНА ГОТОВНІСТЬ; забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням і проведенням часткової мобілізації та звільненням у запас військовослужбовців (демобілізацією), які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року N 303 "Про часткову мобілізацію", у тому числі з їх перевезенням до місць проживання (перебування).

На виконання вищезазначеного Указу Президента України від 14 січня 2015 року N 15/2015, затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року N 113-VIII, Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 1 липня 2015 року N 674-р.

На час виникнення спірних правовідносин вищезазначені нормативно-правові акти не втратили чинність, не скасовані, а обставини, що стали підставою для їх прийняття суттєво не змінилися.

Суд уважає, що на час вступу позивача на військову службу за контрактом визнана рішенням Ради національної безпеки та оборони України кризова ситуація, що загрожує національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені цим рішенням щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України, що не закінчився й тепер.

Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 звільнено у порушення вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України, тобто таке звільнення є незаконним, а відповідно слід визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) начальника виробничого підрозділу «Долинська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 8 вересня 2017 року № 212/ос про його звільнення з 27 липня 2017 року з посади монтера колії третього розряду згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України й поновити на посаді з 28 липня 2017 року.

Слід також зазначити, що наказом (розпорядженням) від 8 вересня 2017 року № 212/ос ОСОБА_4 звільнений з роботи з 27 липня 2017 року, тобто з дати, яка минула, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Судом установлено, що копію наказу про своє звільнення ОСОБА_4 отримав 20 листопада 2017 року.

У цей період позивач безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

За цих обставин ОСОБА_4 пред’явив позовну заяву до суду через свого батька, який звернувся 14 грудня 2017 року до канцелярії суду, однак йому у цьому відмовили за відсутності відповідних повноваження на вчинення таких дій.

Наступного дня, тобто 15 грудня 2017 року ОСОБА_4 видано довіреність на ім’я ОСОБА_1, що посвідчена державним нотаріусом Другої донецької державної нотаріальної контори у м. Селидове Донецької області, зареєстрованої у реєстрі за № 3-627, що ним надіслана повіреному поштовим зв’язком.

Отримавши цю довіреність, повіреним ОСОБА_1 одразу 22 грудня 2017 року пред’явлено цей позов до суду, що відображено на позовній заяві.

Сукупність вищезазначених обставин дають суду підстави вважати поважними причини пропуску ОСОБА_4 строку звернення до суду із цим позовом та поновлення цього строку.

Будь-яких доказів, що спростовують встановлені судом обставини матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За змістом п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі – Порядок) встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку визначається відповідно до Порядку, шляхом множення суми середньоденної заробітної плати працівника на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до вищевказаних положень середній заробіток за весь час незаконного звільнення, що має бути стягнутий з відповідача на користь позивача повинен бути обрахований таким чином.

343,94 – середньоденна заробітна плата (13757,77 – заробітна плата за фактично відпрацьовані робочі дні протягом останніх двох календарних місяців, що передували звільненню (травень, червень 2017 року) : 40 – число робочих днів за цей період = 343,94) х 206 (число робочих днів, що мають бути оплачені середнім заробітком по день ухвалення судом цього рішення) = 70851,64 грн за мінусом 7797,83 грн отриманих після звільнення = 63053,81 грн.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови N 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, суд визначає суму, що підлягає стягненню без утримання податків й інших обов’язкових платежів, оскільки справляння і сплата податку є обов’язком роботодавця та працівника.

За змістом ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Отже, це рішення суду у відповідній частині підлягає негайному виконанню.

Сторони у цій справі не понесли судових витрат, а відтак ці витрати не можуть бути розподілені згідно зі ст. 141 ЦПК України.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держпраці у Кіровоградській області; Долинський районний військовий комісаріат про поновлення на посаді, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, стягнення середнього заробітку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 119, 233, 234, 235 КЗпП України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_4 строку звернення до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держпраці у Кіровоградській області; Долинський районний військовий комісаріат про поновлення на посаді, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, стягнення середнього заробітку, поновивши цей строк.

Задовольнити позов ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держпраці у Кіровоградській області; Долинський районний військовий комісаріат про поновлення на посаді, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, стягнення середнього заробітку.

Визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) начальника виробничого підрозділу «Долинська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 212/ос від 8 вересня 2017 року про звільнення ОСОБА_4 з 27 липня 2017 року за пунктом 3 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді монтера колії третього розряду (дільниця 2 (83 км – 128 км, 1 км – 4 км, 1 км – 5 км, станції ОСОБА_7, Седнівка) укрупнена бригада з планово-попереджувальних робіт) виробничого підрозділу «Долинська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 28 липня 2017 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (місцезнаходження за адресою: вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 63053,81 грн (шістдесят три тисячі п’ятдесят три гривні вісімдесят одну копійку) середнього заробітку.

Рішення у частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 29 травня 2018 року.

Суддя Долинського районного суду ОСОБА_8