Рішення № 74525117, 25.05.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6414/16-ц

Провадження № 2/362/169/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Корнієнко С.В.,

при секретарі – Дрозденко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» про стягнення інфляційних втрат на 3% річних за прострочення виконання зобов’язання, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила з урахуванням неодноразового збільшення позовних вимог стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» на її користь грошові кошти у розмірі 222142,47 грн., а саме: інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання, що складають 193761,31грн.; 3% річних від простроченої суми у розмірі 21229,73грн.; понесені позивачем витрати по сплаті судово-економічної експертизи у розмірі 5001,52 грн., призначеної Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.10.2017 року № 362/6414/16-ц; понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 2149,91 грн.

Позивач в судове засідання не з’явилась, надіславши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з урахуванням висновку експертизи.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлені належним чином, але з наданого раніше заперечення (а.с.88-97) та доповнення до заперечення (а.с. 119-122) просив відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Богатир»,також зазначив також, що у період з 02.02.2010 по 18.05.2016 року, ТОВ «Богатир» виконувалось зобов’язання по виплаті грошових коштів позивачу, про що, позивач сама підтверджує у позовній заяві копіями виписок за операціями по карткових рахунках та було відкрито виконавче провадження. З огляду, на це можна стверджувати, що за цей період позивач зловживав своїм правом вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання зобов’язання, крім того представником відповідача було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У випадку порушення грошового зобов’язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти (висновок щодо застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду України у справі № 6-284цс17 від 01.03.2017 року).

Три проценти річних нараховуються на суму боргу за весь час прострочення з моменту вимоги кредитора про повернення грошових коштів, а їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті Україні гривні (висновок щодо застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду України у справі 6-2829цс16 від 22.03.2017 року).

Судом встановлено, що 10 січня 2006 року між ТОВ «Богатир» та ОСОБА_1 був укладений довгостроковий договір (контракт) № 191/1 про цільове інвестування у житлове будівництво, а саме у нежитлове приміщення на цокольному поверсі, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вулиця Декабристів, 145, загальна договірна ціна об'єкту інвестування згідно п. 1.5 договору № 191/1 становить 410 000 грн. 71 коп. (а.с. 35-36).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2010 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2009 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богатир" вартості виконаних за рахунок ОСОБА_1 ремонтно-оздоблювальних робіт у розмірі 163 тисячі 538 гривень 40 копійок - скасувано, в цій частині постановлено нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1П про стягнення з відповідача вартості виконаних ремонтно-оздоблювальних робіт у розмірі 163 тис. 538 грв. 40 коп. - відмовлено, в решті рішення залишено без змін (а.с.6-8).

Відповідно листа Державного ощадного банку України від 02 липня 2016 року №2301 на рахунок, відкритий в ПАТ «Державний ощадний банк України» на ім’я ОСОБА_1 надходили кошти: 15.02.2011р. грошові кошти в сумі 4 770,23 грн.; 17.02.2011р. грошові кошти в сумі 45 149, 04 грн.; 01.06.2011р. грошові кошти в сумі 1 755,00 грн.; 06.01.2012р. грошові кошти в сумі 10 569,38 грн.;29.12.2013р. грошові кошти в сумі 31 214,05 грн.; 18.02.2015р. грошові кошти в сумі 2 891,20 грн.;23.03.2015р. грошові кошти в сумі 1 326,32 грн.;26.10.2015р. грошові кошти в сумі 6 494,96 грн.; 12.02.2016р. грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. (а.с.9-19)

Згідно виписками за операціями по картковому рахунку з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року, з 05.05.2014р. по 30.05.2014р., з 01.08.2014р. по 29.08.2014р., з 01.10.2014р. по 31.10.2014р., з 06.01.2015р. по 30.01.2015р. на рахунок, відкритий в «Дельта Банк» 03.04.2014р. виплачено грошові кошти в сумі 3 398,13 грн.; 30.05.2014р. виплачено грошові кошти в сумі 6 012,90 грн.; 05.08.2014р. виплачено грошові кошти в сумі 3 128,90 грн.;13.10.2014р. виплачено грошові кошти в сумі 2 930,28 грн.;19.01.2015р. виплачено грошові кошти в сумі 2 403,45 грн.; 19.01.2015р. виплачено грошові кошти в

З виписки по картковому рахунку ПАТ «Альфа-Бангк» ОСОБА_1 від 09.12.2016 року на рахунок, відкритий в ПАТ «Альфа-Банк» вбачається, що 14.04.2016р. виплачено грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.; 19.04.2016р. виплачено грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.; 27.04.2016р. виплачено грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.; 28.04.2016р. виплачено грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.; 18.05.2016р. виплачено грошові кошти в сумі 68 988,94 грн.(а.с.26).

Відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_2 №92/10/23-17 від 27.11.2017 року розмір заборгованості відповідача ТОВ «Богатир» перед позивачем ОСОБА_1 за грошовими зобов’язаннями у вигляді інфляційних витрат за період з 21.12.2013 року по 18.05.2016 року складає 184672 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят дві грн., 30 коп.), розмір заборгованості відповідача ТОВ «Богатир» перед позивачем ОСОБА_1 за грошовими зобов’язаннями у вигляді 3% відсотків річних за період з 21.12.2013 року по 18.05.2016 року складає 20859,41 (двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять грн., 41 коп.) (а.с.172-187).

Як зазначає в своїй позовній заяві позивач і що не спростував відповідач, на якого покладається обов'язок надати докази на підтвердження виконання зобов'язання, зазначене рішення суду не виконано в повному обсязі, а тому доводи позивача, викладені ним в позовній заяві, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення, оскільки наданий позивачем розрахунок не підтвердився висновком експерта.

Разом з тим, представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Позовна давність за статтею 256 ЦК України - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Йдеться про те, що протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Вказаного висновку дійшов і Верховний Суд України в постанові від 29 жовтня 2014 року по справі № 6-152цс14.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї виписок банків по карткових рахунках ОСОБА_1 ТОВ «Богатир» виплачував на її користь суму боргу у розмірі 412 595,82 грн. протягом періоду з 15.02.2011р. по 18.05.2016р, тобто остання сплата грошових коштів була здійснена 18.05.2016 року.

Позовна заява про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання була направлена ОСОБА_1 до Васильківського міськрайонного суду 16.12.2016 року, тобто без порушення строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати, що підтверджені письмовими доказами, а саме понесені позивачем витрати по сплаті судово-економічної експертизи у розмірі 5001,52 грн. та понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 2149,91 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 525, 526, 530, 549-552, 611, 625, 1046-1050, 1216 ЦК України, ст.ст. 12, 82, 62, 141, 224-226 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання, що складають 184672,30 грн.; 3% річних від простроченої суми у розмірі 20859,41 грн., а всього 205531грн. 71 коп. (двісті п’ять тисяч п’ятсот тридцять одна грн. 71 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» на користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати по сплаті судово-економічної експертизи у розмірі 5001,52 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2149,91 грн., а всього 7151,43 грн. (сім тисяч сто п’ятдесят один грн.. 43 коп.).

У решті заявлених вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Крім того, у відповідності до Розділу ХІІ Перехідних положень п. 15.5) апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Київської області або через Васильківський міськрайонний суд Київської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Корнієнко С.В.