Рішення № 74524517, 07.06.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3624/18

Провадження № 2/344/2621/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретаря Устинської Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 10.09.2016 року, залишення на проживання із матір’ю неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнення аліментів на утримання сина в розмірі по 2000 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття.

Позивач подала до суду заяву, в якій підтримала заявлені позовні вимоги, та просила суд позов задовольнити.

Відповідач подав до суду заяву, в якій визнав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Суд, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії І-НМ № 161957 від 10.09.2016 року (а.с.6) сторони зареєстрували шлюб 10 вересня 2016 року у Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис за № 1619.

В шлюбі в подружжя народився син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 7).

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».

Сторони не змогли зберегти родину, а тому суд вважає встановленим, що розірвання шлюбу суперечить інтересам позивача та постановляє рішення про задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2)доведені стягувачем аліменти витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Враховуючи матеріальне становище сторін та те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, розмір витрат на утримання дитини, виходячи з принципів розумності та справедливості, потреби дитини у розвитку та навчанні, а також зважаючи на те, що відповідач повністю визнав заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовну вимогу про стягнення аліментів слід задовольнити та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 гривень щомісяця, починаючи з 22.03.2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно із ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 704 гривні 80 копійок судового збору в дохід держави за подання позову про стягування аліментів, а також стягнути на користь позивача 704,80 грн. судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу.

Відповідно до частини п’ятої статті 268 Цивільного процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України ”Про охорону дитинства”, п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів", ст. 141, 247 Цивільного процесуального кодексу України, Керуючись ст.ст. 259, 268, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 10.09.2016 року у Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 1619 — розірвати.

Малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на проживання з матір`ю ОСОБА_1.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка 11/275, аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 2000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 22 березня 2018 року, до досягнення сином повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державного казначейства служби України у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ суду 02891693) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка 11/275, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Довідка: повний текст рішення складено 07.06.2018 року.

Суддя Антоняк Т.М.