Рішення № 74523734, 30.05.2018, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/1610/17

провадження № 2/0274/379/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.18 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого – судді Замеги О.В., за участю секретаря судового засідання Павлюк-Жук А.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Чорнобильпроменергобуд", третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес", про стягнення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням ступеню професійної працездатності,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 р. ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом, у якому просить стягнути на його користь з Державного підприємства "Чорнобильпроменергобуд" (далі – Підприємство) 209 752,00 грн. заробітку, втраченого внаслідок каліцтва з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності, за період з 24.02.2015 р. по 01.02.2018 р./

Позов обґрунтовує тим, що 24.02.2015 рроку на автодорозі Київ – Ковель, 45 км + 750 м сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля УАЗ-469, д.н.з. 4872КХВ, під керуванням ОСОБА_2, пасажиром якого він був, та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та з вини останнього, який у подальшому помер у лікарні від отриманих травм. Автомобіль, яким керував ОСОБА_3, належав Підприємству. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він на 50% втратив працездатність та отримав ІІІ групу інвалідності, а відтак, зважаючи на положення статей 1195 та 1197 Цивільного кодексу України, має право на відшкодування втраченого внаслідок каліцтва заробітку за період з 24.02.2015 р. по 01.02.2018 р. у розмірі 209 752,00 грн..

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не з"явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з"явився. Направив до суду телефонограму про розгляд спрви в його відсутності. Позовні вимоги не визнають в повному обсязі. У наданому суду відзиву Підприємство проти позову заперечило, посилаючись на те, що розрахунок втраченого заробітку ОСОБА_1 безпідставно здійснено з 2014 р., оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась у лютому 2015 р.. За період з березня по листопад 2015 р.. ОСОБА_1 отримав матеріальну допомогу по тимчасовій втраті працездатності, яка компенсує втрату по заробітній платі. Крім того, ОСОБА_1 з грудня 2015 р. працював та продовжує працювати і отримує заробітну плату у розмірі, який є більшим, ніж він просить стягнути (за кожен місяць). Також ОСОБА_1 отримав страхові виплати та одноразову допомогу від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Таким чином ОСОБА_1 не надано доказів втрати ним внаслідок каліцтва заробітку.

Представник третьої особи - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес", в судове засідання не з"явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи в його відсутності не надав.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснювався без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

Судом з'ясовано, що 24.02.2015 р. на автодорозі Київ – Ковель, 45 км + 750 м сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля УАЗ-469, д.н.з. 4872КХВ під керуванням ОСОБА_2, пасажиром якого був ОСОБА_1, та автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3М.(далі – Пригода). Винуватим у вчиненні Пригоди був ОСОБА_3, який під час Пригоди був працівником Підприємства та виконував свої трудові обов'язки. Після Пригоди ОСОБА_1 було госпіталізовано до Бородянської центральної районної лікарні Київської області, де він перебував з 24.02.2015 р. по 27.02.2015 р., а подальшому, а саме – з 27.02.2015 р. по 31.03.2015 р. та з 03.08.2015 р. по 14.08.2015 р. ОСОБА_1 проходив лікування у Бердичівській центральній міській лікарні Житомирської області, а з 19.11.2015 р. по 03.12.2015 р. – у Науково-дослідному інституті реабілітації інвалідів (ннлк) ВНМУ ім. М.І. Пірогова, де проходив лікування травм, отриманих внаслідок Пригоди.

Зазначені обставини встановлені рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.09.2016 р. у справі № 274/1916/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхва компанія "ЮНІВЕС", Підприємства про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної каліцтвом, яке набрало законної сили, а відтак в силу частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України не потребують доведення(а. с. 7 – 10).

Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_1 за наслідками травм, отриманих через Пригоду, було встановлено третю групу інвалідності на строк до 01.02.2018 р., що також підтверджується довідкою серії 12ААА № 218803 від 04.11.2015 р., з якою вбачається, що причиною інвалідності є трудове каліцтво, ступінь втрати професійної працездатності – 50% (а. с. 11).

У подальшому ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності продовжено на строк до 01.03.2020 р., що підтверджується довідкою серії 12ААБ № 025736 від 01.02.2018 р. (а. с. 149 – 150).

Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України(далі ЦК України), юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Тобто особою, яка має відповідати за шкоду, завдану ОСОБА_1 внаслідок Пригоди, є Підприємство, так як шкода була завдана під час виконання ОСОБА_3 трудових обов'язків.

Згідно з частинами першою та другою статті 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Зі змісту вказаної норми випливає, що умовою відшкодування потерпілому заробітку (доходу) є втрата потерпілим цього заробітку (доходу) внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

При цьому таке відшкодування має особливості, зважаючи на норми Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та інших нормативно-правових актів. Основна специфіка відшкодування полягає у тому, що обов'язок відшкодувати відповідну шкоду покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (до утворення Фонду соціального страхування України). І тільки у випадку, якщо сума страхових виплат не покриває завданої шкоди у повному обсязі, страхувальник (потерпілий) має право вимагати відшкодування шкоди в частці, якої не вистачає, в заподіювача шкоди або особи, яка несе відповідальність за це завдання.

Таким чином, ОСОБА_1 має право вимагати від Підприємства відшкодування шкоди за наявності двох умов, а саме – втрата ОСОБА_1 заробітку внаслідок втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності та непокриття втраченого заробітку органами соціального страхування.

Однак, як вбачається з довідки від 21.03.2018 р. про отриману матеріальну допомогу по тимчасовій втраті працездатності та заробітну плату, яку отримав ОСОБА_1 за період з лютого 2015 р. по лютий 2018 р., ОСОБА_1 за зазначений період отримав усього 337 207,92 грн., з яких 66 621,45 грн. – матеріальна допомога по тимчасовій непрацездатності та 270 586,47 грн. – заробітна плата(а.с. 106 – 107).

Крім того, як випливає з листа від 21.07.2017 р. № 05-564 Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві Житомирської області, постановою Відділення від 18.12.2015 р. ОСОБА_1 призначено страхові виплати, а саме – щомісячна страхова виплата у розмірі 1 554,34 грн., одноразова допомога в разі стійкої втрати працездатності у розмірі 5 856,50 грн., у подальшому призначено доплату по одноразовій допомозі у розмірі 5 856,50 грн., та доплату по щомісячній страховій виплаті: за жовтень 2015 р. – 501,40 грн., за листопад 2015 р. – 1 554,35 грн., за грудень 2015 р. – 1 554,35 грн., за січень 2016 р. – 1 554,35 грн., а також встановлено нову щомісячну страхову виплату у розмірі 3 108,69 грн., з 01.03.2017 р. проведено перерахунок страхових виплат і з 01.03.2017 р. страхова виплата складає 3 842, 34 грн., яка буде проводитись до 31.01.2018 р.(а. с. 55)

Між тим, будь-яких доказів того, що ці суми грошових коштів є меншими, ніж ті, які б отримував ОСОБА_1 за звичайних умов, тобто не будучи таким, який внаслідок Пригоди отримав каліцтво (ІІІ групу інвалідності) та втрату професійної працездатності 50%, він не подав.

Більше того, суми отриманих ОСОБА_1 за період з лютого 2015 р. по лютий 2018 р. виплат (страхових та заробітної плати) значно перевищують розмір позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_5 не довів, що внаслідок отримання ним каліцтва (ІІІ групи інвалідності) та втрати професійної працездатності 50% він втратив заробіток і що така втрата не була покрита органами соціального страхування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 7 – 10, 13, 263 – 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Чорнобильпроменергобуд", третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес", про стягнення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням ступеню професійної працездатності - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення у письмовій формі до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Головуючий О.В.Замега